Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №158/3089/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 158/3089/26 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.

Провадження № 22-ц/802/1333/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Киці С. І.,

суддів Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 вересня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 вересня 2026 року позовні вимоги задоволено. Змінено розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, визначений рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 06.09.2018 у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Ухвалено стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду в частині стягнення судового збору. Вважає, що рішення суду цій частині ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, без належної оцінки статусу учасника бойових дій, з неправильним застосуванням норм законодавства щодо звільнення від сплати судового збору. Він є учасником бойових дій і відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір” учасники бойових дій належать до осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у визначених законом випадках. Суд не проаналізував його статус, положення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”, співвідношення даної норми із положеннями ст. 141 ЦПК України, чи може покладення судового збору відповідати спеціальним гарантіям. Позивачу було відомо про те, що відповідач є учасником бойових дій, оскільки він надавав позивачу відповідні документи, зокрема копію посвідчення учасника бойових дій, для оформлення їхньої спільної дитини до навчальних закладів. Крім того, 28.07.2026 ОСОБА_2 звертався до суду першої інстанції з електронним листом в якому вказував, що він проходить військову службу у Збройних Силах України. Просить врахувати його статус учасника бойових дій та застосувати до нього передбачені законом пільги щодо сплати судового збору. Скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судового збору та ухвалити в цій частині нове рішення, яким не стягувати з нього 1331,20 грн судового збору.

Оскільки відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат, то апеляційний суд відповідно до принципу диспозитивності не робить висновків щодо неоскарженої частини судового рішення ні в мотивувальній ні в резолютивній частині свого рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в оскаржуваній частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 вересня 2026 року стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави витрати по оплаті судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

Судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону України «Про судовий збір»).

За частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зі змісту цієї норми права вбачається, що вона має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом таких питань.

За загальним правилом, якщо правова норма надає якесь право або гарантію особам приватного права, то зміст такої норми повинен тлумачитись або буквально або розширено, проте не може тлумачитись звужено. Правозастосовний орган не може шляхом звуженого тлумачення зменшувати обсяг наданих законодавцем прав або гарантій.

Судом установлено, що ОСОБА_2 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 31 жовтня 2016 року. Посвідчення додане до апеляційної скарги.

Позивач звільнена від сплати судового збору за позовом про зміну способу стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

ОСОБА_2 не звертався до суду за захистом своїх порушених прав, як учасника бойових дій, зустрічного позову не подавав. З матеріалів справи встановлено, що у цій справі позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, тобто спір у цій справі не пов`язаний з правами ОСОБА_2 , як учасника бойових дій.

За таких процесуальних обставин, ОСОБА_2 не підлягає звільненню від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, постанові Велика Палата Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 752/3051/25 стосується захисту прав особи, а саме оскарження особою рішення суду, яким з нього, як з учасника бойових дій, стягнуто заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, з огляду на те, що на визначення розміру заборгованості може вплинути пільга, визначена пунктом 5 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Частина 6 ст. 141 ЦПК України встановлює, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з наведеним відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції у частині стягнення судового збору.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 369, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 вересня 2026 року в цій справі в частині стягнення судового збору з ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя

Судді