Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №761/24751/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/24751/25

Провадження № 2/761/2810/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.,

за участі представника позивача: Кочмарука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛАВ МЕДІА» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання неправомірним використання фотозображення, -

В С Т А Н О В И В:

12 червня 2025 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить:

1.Визнати недостовірною та такою, що порушує право ОСОБА_1 на повагу до його гідності, честі та недоторканність ділової репутації, наступну інформацію, поширену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮЛАВ МЕДІА» у мережі Інтернет на порталі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у розділі «Суспільство» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 п під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6», автором якої зазначено ОСОБА_2 , яка серед іншого містить наступні неправдиві твердження:

«Син радника ОСОБА_3 і фігуранта реєстру держзрадників ОСОБА_4 займається вербовкою українських фахівців в проєкти, які належать росіянам та допоможуть обходити санкції російським чиновникам, бізнесменам та компаніям оборонного сектору. Наразі він знаходиться на Кіпрі , куди нелегально виїхав на початку повномасштабного вторгнення. Про це стало відомо із джерел з криптобізнесу.

ОСОБА_6 , син радника ОСОБА_3 , який відомий переслідуванням журналістів, активно вербує українських фахівців в проєкти у сфері криптовалют, які належать росіянам. За інформацією джерел з криптобізнесу, мета цих проєктів забезпечити обхід санкцій російським чиновникам, бізнесменам та російським компаніям, які задіяні в оборонному комплексі. Наразі мова йде про створення криптовалютних токенів та нової криптобіржи.

Серед компаньйонів ОСОБА_7 , з якими він веде бізнес у сфері криптовалют, російський айтівець ОСОБА_8 та російсько-канадський кріптобізнесмен ОСОБА_9 . З ними він раніше займався проєктами додатків для мобільних платформ в рамках компанії Mystery Tag, зареєстрованої на Кіпрі .

Сам ОСОБА_6 наразі також знаходиться на Кіпрі . Туди його нелегально вивезли батько ОСОБА_10 та коханка ОСОБА_11 . Це сталось вже під час повномасштабного вторгнення 09 березня 2022 року через один з пунктів пропуску на кордоні з Угорщиною. І хоча позначка про те, що ОСОБА_6 покинув територію України, відсутня, за інформацією угорських правоохоронців, саме він в супроводі свого батька, ОСОБА_12 та неповнолітньої особи прибув в Угорщину. Сам ОСОБА_13 неодноразово розповідав своїм друзям і родичам, що його вивезли накривши покривалом в авто, за що йому та ОСОБА_14 , яка була за кермом, загрожує кримінальна відповідальність.

До проєктів у сфері It ОСОБА_1 був засновником компанії System Capital Media яка займалась зовнішньої рекламою у Києві в часи, коли його батько був заступником мера ОСОБА_16 »

2.Зобов`язати ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» протягом п`яти днів з дня набрання рішенням законної сили спростувати інформацію, розміщену у мережі Інтернет на порталі "ІНФОРМАЦІЯ_1" у розділі "Суспільство" за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою: "ІНФОРМАЦІЯ_6", автором якої зазначено ОСОБА_2 , шляхом розміщення на головній сторінці веб-сайту «Кортко про» ( ІНФОРМАЦІЯ_4 вступної та резолютивної частини рішення суду у цій справі під заголовком «Спростування» .

3.Визнати неправомірним використання ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» фотозображення, яке належить ОСОБА_1 , розміщеного ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» у мережі Інтернет у статті на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2) та таким, що призвело до розголошення її персональних даних третім особам, а саме поширення інформації про приватне (сімейне) життя.

4.Стягнути з ТОВ "ЮЛАВ МЕДІА" код ЄДРПОУ 43664566, адреса реєстрації: Україна, 01032, місто Київ, вулиця Олени Теліги, будинок 6, корпус 8 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 ( однієї) гривні.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17:34 на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1», у розділі «Суспільство» була оприлюднена інформація (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2), під назвою: «ІНФОРМАЦІЯ_6».

Так, відносно позивача та членів його сім`ї зазначено наступне:

- «Син радника ОСОБА_3 і фігуранта реєстру держзрадників ОСОБА_4 займається вербовкою українських фахівців в проєкти, які належать росіянам та допоможуть обходити санкції російським чиновникам, бізнесменам та компаніям оборонного сектору. Наразі він знаходиться на Кіпрі , куди нелегально виїхав на початку повномасштабного вторгнення. Про це стало відомо із джерел з криптобізнесу.»;

- « ОСОБА_6 , син радника ОСОБА_3 , який відомий переслідуванням журналістів, активно вербує українських фахівців в проєкти у сфері криптовалют, які належать росіянам. За інформацією джерел з криптобізнесу, мета цих проєктів забезпечити обхід санкцій російським чиновникам, бізнесменам та російським компаніям, які задіяні в оборонному комплексі. Наразі мова йде про створення криптовалютних токенів та нової криптобіржи.»;

- також у статті було оприлюднено скриншот зі сторінки ОСОБА_1 у соцмережі «ФЕЙСБУК»:

«Серед компаньйонів ОСОБА_7 , з якими він веде бізнес у сфері криптовалют, російський айтівець ОСОБА_8 та російсько-канадський кріптобізнесмен ОСОБА_9 . З ними він раніше займався проєктами додатків для мобільних платформ в рамках компанії Mystery Tag, зареєстрованої на Кіпрі»;

- «Сам ОСОБА_6 наразі також знаходиться на Кіпрі. Туди його нелегально вивезли батько ОСОБА_10 та коханка ОСОБА_11 . Це сталось вже під час повномасштабного вторгнення 09 березня 2022 року через один з пунктів пропуску на кордоні з Угорщиною. І хоча позначка про те, що ОСОБА_6 покинув територію України, відсутня, за інформацією угорських правоохоронців, саме він в супроводі свого батька, ОСОБА_12 та неповнолітньої особи прибув в Угорщину. Сам ОСОБА_13 неодноразово розповідав своїм друзям і родичам, що його вивезли накривши покривалом в авто, за що йому та ОСОБА_14 , яка була за кермом, загрожує кримінальна відповідальність.»;

- «До проєктів у сфері It ОСОБА_1 був засновником компанії System Capital Media яка займалась зовнішньої рекламою у Києві в часи, коли його батько був заступником мера ОСОБА_16 »;

- «Як повідомлялось раніше, напередодні повномасштабного вторгнення ОСОБА_10 поширював проросійські наративи та пропаганду на телеканалах ОСОБА_18 , за що був внесений до Реєстру зрадників.»

Позивач зазначає, що наведена інформація, поширена ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» на порталі « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відносно ОСОБА_1 особисто та членів його сім`ї, чим порушено його честь, гідність та ділову репутацію, а також оприлюднена інформація не відповідає дійсності.

Зазначена інформація є загальнодоступною для невизначеного кола осіб, безпосередньо стосується позивача та за своїм характером є недостовірною, бо не ґрунтується на жодних фактах. Така інформація принижує честь і гідність, з огляду на те, що текст публікації сформульований таким чином, що може викликати у стороннього спостерігача думку про вчинення позивачем, діянь, які містять ознаки правопорушення.

Щодо порушення авторського права шляхом оприлюднення фотозображення ОСОБА_1 позивач зазначив, що ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» у статті на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2), оприлюднило фотозображення ОСОБА_1 , чим було порушено авторські права.

Згоду на поширення фотозображення ОСОБА_1 ніколи ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» не надавав, це фотозображення та інформація про приватне життя поширені всупереч його інтересам. Таке втручання відповідача у приватне (сімейне) життя і порушення особистих немайнових прав є вочевидь надмірним і непропорційним втручанням у приватність та завдало моральних страждань.

Також невідомо з якого джерела ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» отримало фотозображення, оскільки ОСОБА_1 ніде не було його оприлюднено.

Таким чином, ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» неправомірно використали фотозображення ОСОБА_1 на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Ухвалою від 01.10.2026 року залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, відзив на заявлені вимоги до суду не надходив.

А тому на підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальше слухання справи у відсутність відповідача, який не з`явився в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши в сукупності надані суду докази, вислухавши представника позивача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.

Так, відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Стаття 55 Конституції України визначає, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом статей 94, 277 ЦК України, частини четвертої статті 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

В той же час варто зазначити, що відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Звертаючись до суду з позовом позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 17:34 на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1», у розділі «Суспільство» була оприлюднена стаття (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2), під назвою: « ІНФОРМАЦІЯ_6».

На момент вирішення справи по суті зазначена стаття відсутня за вказаним посиланням. А тому суд позбавлений можливості оцінити чи відповідає роздруківка статті надана до позовної заяви тій, яка була розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позивач не надав суду Звіт про фіксацію, який дозволяє встановити факт розміщення контенту в мережі Інтернет станом на певний момент часу з якого можна було встановити що дійсно така стаття була розміщена та її зміст.

Як зазначає позивач, в тексті статті зокрема зазначено наступне: «Син радника ОСОБА_3 і фігуранта реєстру держзрадників ОСОБА_4 займається вербовкою українських фахівців в проєкти, які належать росіянам та допоможуть обходити санкції російським чиновникам, бізнесменам та компаніям оборонного сектору. Наразі він знаходиться на Кіпрі , куди нелегально виїхав на початку повномасштабного вторгнення. Про це стало відомо із джерел з криптобізнесу.

ОСОБА_6 , син радника ОСОБА_3 , який відомий переслідуванням журналістів, активно вербує українських фахівців в проєкти у сфері криптовалют, які належать росіянам. За інформацією джерел з криптобізнесу, мета цих проєктів забезпечити обхід санкцій російським чиновникам, бізнесменам та російським компаніям, які задіяні в оборонному комплексі. Наразі мова йде про створення криптовалютних токенів та нової криптобіржи.

Серед компаньйонів ОСОБА_7 , з якими він веде бізнес у сфері криптовалют, російський айтівець ОСОБА_8 та російсько-канадський кріптобізнесмен ОСОБА_9 . З ними він раніше займався проєктами додатків для мобільних платформ в рамках компанії Mystery Tag, зареєстрованої на Кіпрі .

Сам ОСОБА_6 наразі також знаходиться на Кіпрі. Туди його нелегально вивезли батько ОСОБА_10 та коханка ОСОБА_11 . Це сталось вже під час повномасштабного вторгнення 09 березня 2022 року через один з пунктів пропуску на кордоні з Угорщиною. І хоча позначка про те, що ОСОБА_6 покинув територію України, відсутня, за інформацією угорських правоохоронців, саме він в супроводі свого батька, ОСОБА_12 та неповнолітньої особи прибув в Угорщину. Сам ОСОБА_13 неодноразово розповідав своїм друзям і родичам, що його вивезли накривши покривалом в авто, за що йому та ОСОБА_14 , яка була за кермом, загрожує кримінальна відповідальність.

До проєктів у сфері It ОСОБА_1 був засновником компанії System Capital Media яка займалась зовнішньої рекламою у Києві в часи, коли його батько був заступником мера ОСОБА_16 »

Враховуючи що на момент вирішення справи судом стаття за вказаним посиланням відсутня, суду не надано належних та допустимих доказів що відповідачем була розміщена зазначена стаття саме з таким змістом.

Як зазначив позивач, з метою об?єктивного підтвердження, що поширена інформація є саме фактичними твердженнями негативного характеру, а не оціночними судженнями, позивач звернувся до ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», фахівця у галузі лінгвістики ОСОБА_19 для проведення семантико-текстуальної експертизи.

За результатами дослідження було складено Висновок експерта № 34/25 від 10.05.2025 року. У дослідницькій частині висновку експертка зазначає, що у тексті статті носіями негативної інформації про ОСОБА_1 виступають мовні засоби, що містять «негативний аксіологічний компонент, зокрема вказівку на протизаконні дії, дії або наміри, що суперечать суспільній моралі».

У своєму експертному дослідженні, експертка робить наступні висновки:

1.Текст статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_6», розміщеної для невизначеного кола осіб у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , містить висловлювання, в яких наявна інформація негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 .

2.Висловлювання негативного характеру щодо особи ОСОБА_1 , наявні у тексті статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6», розміщеної для невизначеного кола осіб у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 , викладено у формі фактичних тверджень.

Однак враховуючи що експерт склала висновок на підставі технічної копії (скріншота) статті, та не оглядалась стаття яка була предметом дослідження в мережі інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2, суд не може взяти до уваги зазначений висновок як належний доказ.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

В той же час, відповідно до вимог частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Європейський суд із прав людини також підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: І) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Таким чином, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Стаття 200 ЦК України визначає, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Суб`єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.

Аналогічні положення містяться в статті 1 Закону України «Про інформацію».

Стаття 5 Закону України «Про інформацію» передбачає, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

В той же час стаття 2 Закону України «Про інформацію» визначає, що основними принципами інформаційних відносин є:достовірність і повнота інформації.

Стаття 269 ЦК України визначає, що особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою.

Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості (стаття 270 ЦК України).

Згідно із положеннями статті 302 ЦК України, фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності.

Так, позивач зазначає, що відомості, які він просить визнати такими, що не відповідають дійсності ганьблять його честь та гідність, були поширені відповідачем.

У відповідності з ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Отже, провівши системний аналіз діючого законодавства України, взявши до уваги відповідну судову практику та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновків, що в ході судового розгляду не доведено факту вчинення відповідачем правопорушення, яке полягало саме в поширені інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус «недостовірної», такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Щодо заявлених вимог про порушення авторського права шляхом оприлюднення фотозображення ОСОБА_1 суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» у статті на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2) оприлюднило фотозображення ОСОБА_1 , чим було порушено авторські права.

В той же час позивач обрав в цій частині захист порушеного права шляхом визнання неправомірним використання ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» фотозображення, яке належить ОСОБА_1 , розміщеного ТОВ «ЮЛАВ МЕДІА» у мережі Інтернет у статті на порталі «ІНФОРМАЦІЯ_1» (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_2) та таким, що призвело до розголошення його персональних даних третім особам, а саме поширення інформації про приватне (сімейне) життя.

Згідно статті 308 ЦК України фотографія, інші художні твори, на яких зображено фізичну особу, можуть бути публічно показані, відтворені, розповсюджені лише за згодою цієї особи, а в разі її смерті - за згодою осіб, визначених частиною четвертою статті 303 цього Кодексу. Якщо фізична особа позувала авторові за плату, фотографія, інший художній твір може бути публічно показаний, відтворений або розповсюджений без її згоди. Фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб.

Тлумачення частини першої статті 308 ЦК України свідчить, що, за загальним правилом, фотографія на якій зображено фізичну особу, може бути публічно показана, відтворена, розповсюджена тільки за згодою фізичної особи. Винятком є випадки, за яких: (а) фізична особа позувала авторові за плату; (б) це викликано необхідністю захисту інтересів зображеної фізичної особи або інтересів інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v. RUSSIA, № 13812/09, § 51, ЄСПЛ, 20 червня 2017 року).

Відносно фотографій Європейський Суд вказав, що зображення особи є одним із головних атрибутів її особистості, оскільки воно розкриває унікальні характеристики особи і відрізняє особу з-поміж інших. Право на захист свого зображення є, таким чином, однією з головних складових особистого розвитку. Воно передбачає, головним чином, право особи контролювати використання цього зображення, в тому числі і не дозволяти його опублікувати. Хоча головною метою статті 8 є захист особи від неправомірного втручання з боку державної влади, вона не лише зобов`язує державу утримуватись від такого втручання: окрім такого негативного заходу, можуть існувати позитивні зобов`язання, невід`ємні від ефективної поваги до приватного або сімейного життя особи. Ці зобов`язання можуть передбачати здійснення заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин осіб між собою. Це стосується також захисту зображення особи від зловживання з боку інших осіб (VON HANNOVER v. GERMANY (No. 2), № 40660/08, 60641/08, § 96, 98, ЄСПЛ, 07 лютого 2012 року).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність належних доказів розповсюдження відповідачем фотокартки та інформації, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4,77-83,89,95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України; ст. ст. 3, 32, 34, 68 Конституції України; ст. ст. 201, 277, 280, 297 ЦК України; Законом України "Про інформацію"; ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до цієї Конвенції; Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009р. за № 1, суд, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮЛАВ МЕДІА» про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання неправомірним використання фотозображення - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула