Рішення від 16 вересня 2026 р. у справі №760/7887/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/7887/25

2/760/6170/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді -Букіної О.М.

при секретарі - Пилипенко Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про стягнення заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

25.03.2025 позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ТОВ «Стиль Д» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 66 534,06 грн, а також компенсацію по втраті частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 2 665,38 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що остання перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Стиль Д», перебуваючи на посаді заступника керуючого магазином Національна дирекція «Північ» з 23.09.2021 (наказ про прийняття на роботу №8222-к).

13.05.2022 позивач була звільнена із займаної посади (наказ про звільнення №3270-к) на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України - за вчинення дій, які дають підстави для втрати довір`я.

Позивач зазначає, що після звільнення роботодавець не провів з нею розрахунок, передбачений нормами чинного трудового законодавства, що є порушенням її прав і, як наслідок, є підставою вважати таке звільнення незаконним, а отже у останньої виникло право стягнути з відповідача на її користь заборгованість за вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням, у розмірі 60 034,06 грн станом на 02.08.2023, а також компенсацію за затримку виплати такої заробітної плати.

25.03.2025 згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 27.03.2025 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

02.04.2025 позивач звернулась до суду із клопотанням про витребування доказів, в якому просила суд витребувати у ТОВ «Стиль Д» належним чином завірену копію пояснювальної записки від 03.05.2022, написаною ОСОБА_1

19.05.2025 позивач надала суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.05.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст.178 ЦПК України, - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 13.06.2025 було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в ТОВ «Стиль Д» відповідні докази.

Ухвалою суду ві д 05.01.2026 було здійснено перехід від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

31.03.2026 від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому остання просила суд витребувати у ТОВ «Стиль Д» довідку про доходи ОСОБА_1 за період січень-травень 2022 року, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують нарахування та виплату заробітної плати за вказаний період.

Крім цього, 03.04.2026 позивач надала суду уточнений розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який складає 476 562,51 грн.

27.05.2026 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій остання просила суд стягнути з відповідача на її користь сеердній заробіток за час затримкм розрахунку при звільненні у розмірі 123 102,55 грн; заборгованість по заробітній платі за березень 2022 року у розмірі 6 500,00 грн; компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати у розмірі 2 665,38 грн.

Позивач у судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи не надала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін та на підставі наявних у справі доказів, оскільки їх неявка не перешкоджаї її розгляду.

Фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. При цьому, статтею 3 КЗпП встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що позивач перебувала трудових відносинах з ТОВ «Стиль Д», перебуваючи на посаді заступника керуючого магазином Національна дирекція «Північ» з 23.09.2021 (наказ про прийняття на роботу №8222-к).

13.05.2022 позивач відповідно до наказу № 3270-к від 13.05.2022 була звільнена із займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України - за вчинення дій, які дають підстави для втрати довір`я.

Як зазначає позивач, після звільнення роботодавець не здійснив розрахунки сум, належних останній при звільненні, та не виплатив заробітну плату за березень 2022 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України оботодарвець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Позивач у позовній заяві категорично висловлює своє твердження щодо того, що після звільнення її із займаної посади роботодавцем не було виплачено заробітну плату за травень 2022 року, а також не було здійснено розрахунок належних їй грошових виплат, таких як, виплати за невикористані дні щорчіної відпустки та перебування на лікарняному.

Разом з тим, в матеріалах справи наявне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2022 (справа №755/4713/22) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Стиль Д» про поновлення на роботі, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 21.06.2023.

Даним рішенням, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу № 3270-к від 13.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, лікарняні та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, було відмовлено у повному обсязі.

Підставою для відмови у задоволенні позову стало, зокрема те, що матеріалами справи доведено правомірність звільнення позивача із займаної посади, тобто дотримання роботодавцем процедури звільнення та наявності у нього цілком правомірних підстав для припиненння дії трудового договору із позивачем.

Крім цього, даним рішенням суду встановлено також і те, що відповідач здійснив повний розрахунок із позивачем на день звільнення та виплатив останній належні їй грошові кошти, а саме: 421,68 грн - оплата по середньому «БЛ» (за рахунок організації) за період 23-26.04.2022; 494,88 грн - компенсація відпустки; 66,42 грн - індексація зарплати; 2 480,00 грн - оклад по тарифу; до виплат позивачу нараховано 2 787,71 грн, з яких 2 448,75 грн 13.05.22 позивачу було виплачено.

Разом з цим, у рішенні судом було зазначено, що під час розгляду справи позивач не обгрунтувала належним чином та не довела належними та допустимими доказами факт затримки виплати їй заборгованості за невиплаченої запробітної плати за травень 2022 року, а отже, враховуючи законність винесеного наказу про звільнення останньої із займаної посади, позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з непроведенням розрахунку на день звільнення, є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2022 (справа №755/4713/22) встановлено правомірність та відповідність нормам чинного трудового законодавства звільнення ОСОБА_1 із займаної посади на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України - за вчинення дій, які дають підстави для втрати довір`я (наказ про звільнення №3270-к від 13.05.2022).

Крім цього, даним рішенням також встановлено, що роботодавцем було дотримано вимоги трудового законодавства щодо повної виплати позивачу належних їй при звільненні сум, у тому числі: заробітної плати, компенсації за дні невикористаної відпустки та лікарняні.

За вказаних вище обставин, суд вважає встановленим, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем щодо виплати заборгованості по заробіній платі та компенсаційних виплат під час звільнення, а доводи позивача в цій частині такими, що є необґрунтованими.

Посилання позивача на наявну в матеріалах справи довідку Пенсійного фонду України ОК-7 як на підтвердження власних тверджень щодо наявності заборгованості належних сум при звільненні, не беруться судом до уваги, з огляду на наявність рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.11.2022 (справа №755/4713/22), яке набрало чинності.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача належних позивачу суд при звільненні.

Враховую те, що позивачем не доведено порушення її прав в частині невиплати їй роботодавцем належних виплат при звільненні, а тому правових підстав для стягнення з відповідача компенсації у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення, суд також не вбачає.

Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, позов ОСОБА_1 задоволенню не підялягає.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України,суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стиль Д» про стягнення заробітної плати, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: О.М. Букіна