Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №760/21964/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/21964/25

2/760/2420/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Українця В.В.

при секретарі Гуцало М.В.

за участі

прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва Лисиці Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про позбавлення ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги мотивує тим, що він проживав у шлюбі з відповідачем, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 .

Він є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 03 березня 2025 року.

Вважає, що відповідача необхідно позбавити батьківських прав відносно сина, оскільки її поведінка, психоемоційний стан та загальна нестабільність становлять реальну загрозу для здоров`я та життя малолітньої дитини.

Відповідно до епікризу з медичної картки стаціонарного хворого № 3364 у відповідача встановлений клінічний діагноз: емоційно нестійкий розлад особистості, межовий тип, F60.31. У вказаному документі зазначено, що відповідач має суїцидальні думки.

Вказує, що відповідач неодноразово доставлялась до медичного закладу з ознаками здійснення спроби самогубства.

Відповідач не виконує своїх обов`язків щодо забезпечення належного добробуту малолітньої дитини, зокрема, син не отримує належного харчування відповідно до віку. Відповідач не має місця роботи, а тому не має фінансової можливості в повній мірі забезпечувати добробут дитини. Відповідач також не забезпечує дитині базових медичних потреб, належного догляду, турботи та безпеки.

Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 вересня 2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року замінено неналежну третю особу Службу у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації на належну - Службу у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2026 року залучено до участі у справі прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 01 вересня 2026 року виправлено описку в ухвалі Солом`янського районного суду м. Києва від 26 серпня 2026 року.

У судовому засіданні прокурор Лисиця Г.С. зазначила, що батько дитини не звертався до Служби у справах дітей та сім`ї з приводу неналежної поведінки матері. Доказів на підтвердження негативної поведінки матері позивачем не надані. Відповідач до адміністративної відповідальності щодо негативної поведінки стосовно дитини не притягувалась. Сам по собі факт психологічних проблем матері не є підставою для її позбавлення батьківських прав. Вказує про те, що позбавлення батьківських прав це є крайнім заходом, який за обставин цієї справи не може бути застосований. Законом передбачені способи роботи спеціальних служб, зокрема, Органу опіки та піклування чи Служби у справах дітей, з матір`ю з приводу того, щоб вона змінила своє ставлення до дитини. Такі заходи позивачем не ініціювались та не проводились.

У судове засідання позивач не з`явився, його представник подав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу у їх відсутність (а.с. 149).

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 146).

Третя особа у судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 145).

У матеріалах справи містяться письмові пояснення представника третьої особи, з яких вбачається, що вона просить розглядати справу у її відсутність. Просить долучити до матеріалів справи висновок Органу опіки та піклування Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 .

Заслухавши пояснення прокурора, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений шлюб.

Від цього шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Позивач вказує, що він є військовослужбовцем та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою від 03 березня 2025 року (а.с. 12).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, забезпечення безпечних умов життя дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Позивач на підтвердження своїх вимог посилається на письмові докази.

Відповідно до епікризу з медичної картки стаціонарного хворого № 3364 у відповідача встановлений клінічний діагноз: емоційно нестійкий розлад особистості, межовий тип, F60.31 (а.с. 13).

З консультативного висновку лікаря-хірурга від 17 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_4 отримала поранення в результаті суіцидального наміру (а.с. 14).

Позивач вказує, що відповідач неодноразово доставлялась до медичного закладу з ознаками здійснення спроби самогубства.

З позову вбачається, що відповідач не виконує своїх обов`язків щодо забезпечення належного добробуту малолітньої дитини, зокрема, син не отримує належного харчування відповідно до віку. Відповідач не має місця роботи, а тому не має фінансової можливості в повній мірі забезпечувати добробут дитини. Відповідач також не забезпечує дитині базових медичних потреб, належного догляду, турботи та безпеки.

Згідно висновку органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 19 травня 2026 року № 107-4591, вбачається, що орган опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 117-120).

З висновку вбачається, що малолітній ОСОБА_3 з жовтня 2025 року проживає з дідусем ОСОБА_5 , оскільки батько перебуває на військовій службі. За інформацією Служби у справах дітей та сім`ї Солом`янської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 березня 2026 року здійснити обстеження умов проживання ОСОБА_2 не виявилось можливим, оскільки в телефонній розмові спеціалісту служби вона повідомила, що там не проживає, місце свого перебування не повідомила, проте категорично заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 . На засіданні комісії мати дитини не з`явилась. Зі слів дідуся ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, не телефонує, не цікавиться здоров`ям та навчанням сина, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Батько до 2025 року за можливості самостійно опікувався сином, організовував його побут, навчання тощо.

Відповідно до частин 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Сторона позивача подала до суду клопотання про розгляд справи без їх участі, тому суд розглядає її за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За нормами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).

Прокурор у судовому засіданні, заперечуючи проти позбавлення відповідача батьківських прав, зазначила про те, що батько дитини не звертався до Служби у справах дітей та сім`ї з приводу неналежної поведінки матері. Доказів на підтвердження негативної поведінки матері позивачем не надані. Відповідач до адміністративної відповідальності щодо негативної поведінки стосовно дитини не притягувалась. Сам по собі факт психологічних проблем матері не є підставою для її позбавлення батьківських прав. Вказує про те, що позбавлення батьківських прав це є крайнім заходом, який за обставин цієї справи не може бути застосований. Законом передбачені способи роботи спеціальних служб, зокрема, Органу опіки та піклування чи Служби у справах дітей, з матір`ю з приводу того, щоб вона змінила своє ставлення до дитини. Такі заходи позивачем не ініціювались та не проводились.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У ст. 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, 16 липня 2015 року).

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (CASE OF HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, ЄСПЛ, 07 грудня 2006 року).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18) зроблено висновок по застосуванню п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року в справі № 523/16635/17.

Вбачається, що позивач не довів ухилення відповідача від виховання дитини та свідомого нехтування батьківськими обов`язками.

Надана позивачем медична документація з приводу психоемоційного стану відповідача не є належним підтвердженням ухилення останньої від обов`язків по вихованню дитини, оскільки не характеризує відповідача як матір.

Суд вважає, що висновок Органу опіки та піклування Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації ґрунтується на словах дідуся про те, що ОСОБА_2 участі у вихованні сина не приймає, не телефонує, не цікавиться здоров`ям та навчанням сина, матеріальної допомоги на його утримання не надає, що не є достатнім доказом для застосування такого виключного заходу як позбавлення батьківських прав.

Крім того, із зазначеного висновку вбачається, що в телефонній розмові зі спеціалістом служби ОСОБА_2 категорично заперечувала щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 .

Суд вважає, що факт заперечення матір`ю проти позову про позбавлення її батьківських прав свідчить про інтерес останньої до дитини та відсутність свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Вбачається, що інші надані стороною позивача письмові докази не містять інформації щодо належного чи неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків або ухилення від їх виконання.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, як крайнього заходу впливу, відсутні.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 51 Конституції України, статтями 164, 165 Сімейного Кодексу України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (м. Київ, просп. Берестейський, 97) про позбавлення батьківських прав.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення буде складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя: