Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №759/25862/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/25862/26

пр. № 1-кп/759/1874/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100080001816 від 31.07.2026, стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, такого, що має статус учасника бойових дій, нагородженого відзнакою Президента України «За оборону України», має на утриманні дитину з інвалідністю, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; такого, що судимості не має,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України;

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

потерпілий ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ;

ВСТАНОВИВ:

31.07.2026 близько 00 год. 10 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова 8-А, використовуючи розкладний ніж, умисно спричинив ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, за наступних обставин.

30.07.2026 близько 23 год. 30 хв. ОСОБА_3 разом із своєю співмешканкою ОСОБА_7 знаходився поблизу магазину «Фора», що за адресою: м. Київ, вул. Академіка Єфремова, 8-А, де спільно проводили особисте дозвілля та розпивали алкогольні напої, в цей час за вищевказаною адресою поблизу них знаходилася компанія чоловіків, а саме: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , які також розпивали алкогольні напої.

Надалі ОСОБА_7 підійшла до компанії чоловіків з метою сумісного проведення дозвілля, що не сподобалося ОСОБА_3 та стало причиною виникнення конфлікту між компанією чоловіків та ОСОБА_3 .

Поведінка та вислови ОСОБА_5 обурили ОСОБА_3 і викликали в нього особисту неприязнь, яка в подальшому переросла в умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень.

З метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на нанесення тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 31.07.2026 близько 00 год. 10 хв., продовжуючи знаходитись за вищевказаною адресою, дістав із належної йому наплічної сумки розкладний ніж та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, утримуючи розкладний ніж в своїй правій руці, наблизився з ним на відстань витягнутої руки до ОСОБА_5 , після чого завдав останньому один удар в область живота, чим спричинив потерпілому тілесне ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різане поранення живота: рана на передній черевній стінці ліворуч по задній аскілярній лінії, від якої відходить рановий канал, направлений ззовні до середини, по ходу якого ушкоджуються м`які тканини черевної стінки, проникає в черевну порожнину з дефект парієнтальної очеревини та утворенням за очеревинної гематоми, явищами гемоперитонеуму, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.

Після вищевказаних протиправних діянь ОСОБА_3 , не надавши будь-якої допомоги потерпілому, пішов із місця події, однак згодом був затриманий працівниками поліції.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення за наведених вище обставин визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення, зазначивши, що за обставин, зазначених в обвинувальному акті, він перебував у компанії співмешканки та її подруги. Того вечора ОСОБА_3 алкогольних напоїв не вживав. Наразі він жалкує, що вчинив протиправні дії, попросив пробачення у потерпілого та висловив готовністю повністю відшкодувати завдану йому моральну шкоду.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні та викладені в обвинувальному акті, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України та наслідки, передбачені ч. 2 ст. 394 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують його особу, суд визнає доведеним, що своїми діями, які виразилися в умисному тяжкому тілесному ушкоджені, небезпечному для життя в момент заподіяння, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Також при вирішенні питання про призначення покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує, що кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 121 КК України відноситься до тяжких злочинів, бере до уваги дані про особу ОСОБА_3 , який має статус учасника бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», має на утриманні дитину з інвалідністю, судимості не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке виразилося в дачі правдивих показань, жалю про вчинене, готовності понести заслужене покарання.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Разом з тим, з огляду на фактичні обставини справи та характер протиправних діянь, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, особу обвинуваченого, приймаючи до уваги відношення ОСОБА_3 до вчиненого, який засуджує свою протиправну поведінку та примирився з потерпілим, частково відшкодував завдану шкоду, враховуючи думку потерпілого, який просив не призначати обвинуваченому реальне покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства, у зв`язку з чим на підставі статті 75 КК України звільняє його від покарання з випробуванням та покладає обов`язки, визначені у статті 76 КК України.

Оскільки обвинувачений, який тримається під вартою, звільняється від відбування покарання з випробуванням, відповідно до положень ч. 1 ст. 377 КПК України суд звільняє ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.

Доля речових доказів і документів вирішується судом згідно зі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

До початку судового розгляду потерпілий ОСОБА_5 подав цивільний позов, яким просив стягнути з обвинуваченого 155 166 гривень 70 копійок на відшкодування завданої моральної шкоди. Позовна заяви обґрунтована тим, що, завдавши своїми протиправними діями тяжких тілесних ушкоджень, обвинувачений спричинив моральні страждання, які потерпілий останній оцінює у 200 000 гривень. Разом з тим, до подання цивільного позову потерпілий отримав від обвинуваченого на відшкодування завданої моральної шкоди кошти в розмірі 1 000 доларів США, що еквівалентно 44 833 гривень 30 копійок, у зв`язку з чим ОСОБА_5 просить стягнути з обвинуваченого 155 166 гривень 70 копійок.

Під час судового розгляду потерпілий підтримав цивільний позов та просив його задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений під час судового розгляду визнав цивільний позов в повному обсязі.

Вирішуючи цивільний позов, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За приписами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 25.05.2001 та 27.02.2009), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що діями ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_5 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, в зв`язку з чим останній проходив лікування та реабілітацію. Ці обставини суттєво та тривало вплинули на звичайний перебіг життя потерпілого та завдали фізичних та душевних страждань, що зумовило спричинення йому моральної шкоди. Разом з тим, суд враховує, що визначений потерпілим розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 200 000 гривень відповідає характеру та обсягу його страждань, такий розмір грошової компенсації не є завищеним в аспекті розумності, виваженості та справедливості.

Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_3 не заперечував свого обов`язку щодо відшкодування завданої моральної школи та зазначив, що визнає цивільний позов повністю. При цьому 1 000 доларів США, що еквівалентно 44 833 гривень 30 копійок, обвинувачений добровільно вже сплатив потерпілому в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на користь потерпілого 155 166 гривень 70 копійок підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 100, 129, 349, 369-371, 373, 374, 377, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення з 31 липня 2026 року по 02 жовтня 2026 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_3 - скасувати.

Звільнити ОСОБА_3 з-під варти негайно в залі судового засідання.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 155 166 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сто шістдесят шість) гривень 70 копійок на відшкодування завданої моральної шкоди.

Речові докази:

- USB флеш-карту з відеозаписами - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- мобільний телефон марки «Орро» бірюзового кольору в чохлі, навушники чорного кольору, сумку через плече кольору хакі та ключі, які передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 6494) - повернути ОСОБА_3 ;

- футболку зеленого кольору зі слідами РБК, верхній одяг поло чорного кольору зі слідами РБК, змиви з рук, пляшки з-під пива, сліди папілярних узорів з пляшок, змиви з пляшок пива, змиви РБК та серветки, передані на зберігання до кімнати збереження речових доказів Святошинського УП ГУНП у м. Києві (квитанція № 6494) - знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_10