Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №759/20216/25 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/20216/25

пр. № 3/759/24/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Косик Л.Г., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №422553 від 14 серпня 2025 року, 28 липня 2025 року о 15 год. 05 хв. у м. Києві по просп. Берестейському, біля буд. 139, ОСОБА_1 керував автомобілем «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння внаслідок вживання канабіноїдів, що, як зазначено у протоколі, підтверджується висновком медичного закладу №003533 від 02 серпня 2025 року, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції виявили у ОСОБА_1 ознаки, які вони розцінили як ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим останнього було направлено до КНП «КМНКЛ «Соціотерапія» для проходження медичного огляду.

28 липня 2025 року о 16 год. 30 хв. у вказаному закладі охорони здоров`я проведено огляд ОСОБА_1 . За результатами огляду складено висновок №003533, датований 02 серпня 2025 року, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп`яніння, із зазначенням «канабіноїди».

Під час розгляду справи ОСОБА_1 із результатом медичного огляду не погоджувався. Сторона захисту заперечувала достатність наданих доказів для встановлення факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння.

З матеріалів відеозапису вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 не заперечував факту вживання канабісу у минулому, повідомивши про його вживання приблизно за місяць до події.

17 листопада 2025 року захисником заявлено клопотання про призначення судово-медичної токсикологічної експертизи зразків біологічного середовища, відібраних у ОСОБА_1 28 липня 2025 року, з метою встановлення наявності в них наркотичних або психотропних речовин.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 18 листопада 2025 року клопотання задоволено та призначено судово-медичну токсикологічну експертизу, на вирішення якої поставлено, зокрема, питання щодо наявності у зразках біологічного середовища ОСОБА_1 , відібраних 28 липня 2025 року, психотропної речовини, а саме канабіноїдів.

З повідомлення ДУ «Інститут судової психіатрії та судової медицини Міністерства охорони здоров`я України» від 20 липня 2026 року вбачається, що постанова суду надійшла до експертної установи 04 грудня 2025 року, однак зразок сечі ОСОБА_1 , відібраний 28 липня 2025 року та який знаходився у лабораторії КНП «КМНКЛ «Соціотерапія», до експертної установи не надійшов, у зв`язку з чим постанова суду була знята з виконання.

Після повернення матеріалів справи з експертної установи ОСОБА_1 та його захисник у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду. Обов`язкової участі особи при розгляді справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП законом не передбачено.

З огляду на належне повідомлення ОСОБА_1 та його захисника, відсутність відомостей про поважність причин їх неявки та клопотань про відкладення розгляду справи суд вважає можливим провести судовий розгляд за їх відсутності на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Отже, для наявності складу адміністративного правопорушення у цій частині підлягають встановленню не лише факт керування транспортним засобом та наявність підстав для направлення водія на медичний огляд, а й перебування особи у стані наркотичного сп`яніння саме на час керування транспортним засобом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

За змістом ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа у його вчиненні.

Порядок проведення огляду водіїв на стан наркотичного сп`яніння визначається ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735.

При цьому медичний огляд ОСОБА_1 проводився 28 липня 2025 року, тобто після набрання 04 липня 2025 року чинності наказом МВС України та МОЗ України від 16 травня 2025 року №338/825, яким Інструкцію №1452/735 викладено зі змінами, що безпосередньо стосуються порядку лабораторного встановлення наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 6 розділу III Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Метою такого дослідження відповідно до п. 7 розділу III Інструкції є виявлення або уточнення наявних речовин, здатних спричинювати стан сп`яніння.

Пунктом 8 розділу III Інструкції передбачено, що огляд водія у закладі охорони здоров`я здійснюється із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів, тобто скринінгових лабораторних досліджень, на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини.

При цьому у разі позитивного результату такого тесту проведення підтверджуючого дослідження є обов`язковим, а щодо наркотичних засобів або психотропних речовин таким методом є газова або рідинна хромато-мас-спектрометрія.

Таким чином, у редакції Інструкції, чинній на момент огляду ОСОБА_1 , позитивний результат первинного скринінгового дослідження не був самодостатньою підставою для остаточного встановлення наявності наркотичної чи психотропної речовини. Після такого результату нормативним актом імперативно передбачено проведення підтверджуючого дослідження спеціально визначеним методом.

Крім того, відповідно до п. 9 розділу III Інструкції біологічні зразки відбираються двома наборами: один використовується для первинного дослідження, другий для підтверджуючого дослідження; другий набір зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів.

За змістом п. 14 розділу III Інструкції діагноз встановлюється за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями, після чого вноситься до акта медичного огляду. Висновок про результати медичного огляду видається на підставі такого акта.

Пунктом 21 розділу III Інструкції встановлено, що висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп`яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.

Разом з тим матеріали справи містять висновок №003533 із кінцевим зазначенням про перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння та зазначенням «канабіноїди», однак не містять результатів лабораторного дослідження, акта медичного огляду, протоколу лабораторного дослідження чи іншого документа, з якого можливо було б установити, який саме метод дослідження застосовувався, який результат було отримано під час первинного скринінгу та чи проводилося після позитивного результату обов`язкове підтверджуюче дослідження методом газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії.

Сам висновок №003533 таких відомостей також не містить.

Відтак надані суду матеріали не дозволяють перевірити дотримання встановленої Інструкцією обов`язкової процедури лабораторного підтвердження позитивного результату скринінгу.

Суд звертає увагу, що відсутність у матеріалах справи відповідного лабораторного документа не дає підстав автоматично стверджувати, що таке дослідження фактично не проводилося. Водночас у провадженні про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не вправі виходити з протилежного припущення, а саме вважати проведення такого дослідження доведеним лише з огляду на існування кінцевого медичного висновку.

Інакше доведення обов`язкової ознаки складу адміністративного правопорушення ґрунтувалося б не на фактичних даних, наданих органом, який склав протокол, а на припущенні суду про існування доказу, відсутнього в матеріалах провадження.

При цьому обов`язок зі збирання та подання доказів покладається законом не на суд, а на уповноважений орган.

Суд також враховує, що згідно з матеріалами справи сам медичний огляд проведено 28 липня 2025 року о 16 год. 30 хв., тоді як наданий до справи висновок №003533 датований 02 серпня 2025 року.

Водночас п. 19 розділу III Інструкції передбачає складення висновку щодо результатів медичного огляду безпосередньо після огляду особи. Наявні матеріали не містять документів, які б дозволяли суду встановити причини такого часового проміжку та простежити послідовність лабораторного дослідження, на підставі якого був сформований остаточний висновок.

Зазначена обставина оцінюється судом не ізольовано, а в сукупності з відсутністю у матеріалах справи самого лабораторного дослідження та відомостей про застосований метод.

Щодо зафіксованих працівниками поліції зовнішніх ознак наркотичного сп`яніння суд зазначає наступне.

Такі ознаки відповідно до Інструкції можуть бути законною підставою для направлення водія до закладу охорони здоров`я на медичний огляд.

Однак наявність зовнішніх ознак, які викликали у поліцейського підозру щодо стану особи, та встановлений у належному порядку стан наркотичного сп`яніння є різними за своїм доказовим значенням обставинами.

Саме з огляду на неможливість достовірного визначення наркотичного сп`яніння лише за зовнішніми проявами нормативним актом передбачено обов`язковість лабораторного дослідження та, після позитивного скринінгу, його підтвердження визначеним методом.

Тому зовнішні ознаки можуть обґрунтовувати необхідність медичного огляду, однак самі по собі не замінюють результатів належного лабораторного підтвердження і не можуть усунути недоліки доказування такого результату.

Судом також досліджено відеозаписи події.

На відеозаписі ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не заперечував факту вживання канабісу у минулому та повідомляв про його вживання приблизно за місяць до події.

Однак такі пояснення не містять визнання ним факту перебування у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом 28 липня 2025 року.

Сам по собі факт вживання особою канабісу у минулому та перебування особи у стані наркотичного сп`яніння у конкретний момент часу не є тотожними фактичними обставинами.

Предметом доказування за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі є саме стан особи під час керування транспортним засобом, тому повідомлення про попереднє вживання наркотичної речовини не може замінити передбаченого Інструкцією порядку встановлення такого стану.

Судом враховано також обставини призначення у справі судово-медичної токсикологічної експертизи.

Дійсно, клопотання сторони захисту про її призначення заявлено після спливу передбаченого п. 9 розділу III Інструкції 90-денного строку зберігання другого набору біологічних зразків.

У зв`язку з цим неможливість проведення призначеної судом експертизи сама по собі не є доказом відсутності наркотичних речовин в організмі ОСОБА_1 та не покладається судом в основу висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Водночас пізнє звернення сторони захисту за проведенням повторного дослідження не усуває іншої обставини, яка має самостійне доказове значення.

Передбачене п. 8 розділу III Інструкції підтверджуюче дослідження після позитивного скринінгового тесту повинно було проводитися під час первинної процедури медичного встановлення стану сп`яніння, а не лише у випадку подальшого оспорювання результату водієм.

Тому неможливість повторного дослідження через сплив строку зберігання другого зразка не може підміняти собою доказ того, що перед складенням висновку №003533 було належним чином виконано обов`язкову первинну процедуру підтвердження позитивного результату.

У цьому аспекті суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі «Гайдашевський проти України», рішення від 06 лютого 2025 року, яке набуло статусу остаточного 06 травня 2025 року.

У зазначеній справі питання дотримання процедури лабораторного визначення наркотичного сп`яніння було одним із ключових аргументів захисту. ЄСПЛ звернув увагу, що національний суд за власною ініціативою витребував докази, необхідні для спростування цього аргументу, а потім використав отримані ним докази для підтвердження винуватості особи, що за відсутності сторони обвинувачення створило обґрунтовані сумніви щодо об`єктивної безсторонності суду.

ЄСПЛ окремо зауважив, що питання проведення лабораторних досліджень мало ключове значення, оскільки за національними правилами висновок медичного огляду, складений із порушенням відповідної Інструкції, вважається недійсним.

З урахуванням наведеного суд не вправі замість органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, самостійно відшукувати відсутні докази для підтвердження обвинувачення та усувати неповноту наданих матеріалів.

У даному провадженні суд оцінює той обсяг доказів, який був наданий на підтвердження обставин, викладених у протоколі.

Отже, матеріалами справи підтверджуються факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, наявність у працівників поліції підстав для направлення його на медичний огляд, сам факт проходження такого огляду та складення висновку №003533.

Водночас у справі відсутні докази, які дають можливість суду встановити, що позитивний результат скринінгового дослідження було підтверджено обов`язковим на час події методом газової або рідинної хромато-мас-спектрометрії.

Зовнішні ознаки, зафіксовані працівниками поліції, пояснення ОСОБА_1 про вживання канабісу приблизно за місяць до події та сам кінцевий висновок медичного закладу не усувають зазначеної доказової прогалини.

При цьому суд не робить висновку про те, що ОСОБА_1 взагалі не вживав наркотичних речовин, що канабіноїди безумовно були відсутні у його біологічному середовищі або що результати медичного дослідження фактично були помилковими.

Однак встановлення таких обставин і не є необхідною передумовою для закриття провадження.

Для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме органом обвинувачення має бути належними, допустимими та достатніми доказами доведено, що на час керування транспортним засобом особа перебувала у стані наркотичного сп`яніння.

Такої сукупності доказів у цій справі суду не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За встановлених обставин висновок про доведеність перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння потребував би від суду припущення про те, що передбачене Інструкцією підтверджуюче лабораторне дослідження було проведено належним методом і дало позитивний результат, хоча відповідних доказів матеріали справи не містять.

Такий підхід не відповідав би принципу презумпції невинуватості та встановленим законом правилам доказування.

Таким чином, наявність обов`язкової ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп`яніння під час керування транспортним засобом 28 липня 2025 року, належними та достатніми доказами не доведена.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки наявними у справі доказами не встановлено обов`язкової ознаки об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необхідність закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись ст. 247, 251, 252, 266, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Л.Г. Косик