Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №757/66004/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/66004/25-ц

пр. 2-7190/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С. В.,

при секретарі судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у м. Київі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Печерського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 23 206,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.06.2025-100001120.

Згідно з умовами кредитного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 4 000,00 грн зі сплатою процентів, комісії та інших платежів відповідно до умов договору.

Кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції (оферти) та підписання документів одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що відповідач пройшов ідентифікацію із використанням системи BankID Національного банку України, після чого підписав документи одноразовим ідентифікатором, направленим на зазначений ним номер мобільного телефону.

На виконання умов договору позивач 14.06.2025 перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 4 000,00 грн, що підтверджується платіжним документом.

Надалі сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору, відповідно до яких розмір загальної суми кредиту збільшено: 06.07.2025 - до 6 000,00 грн із наданням другого траншу у розмірі 2 000,00 грн, а 12.07.2025 - до 10 600,00 грн із наданням третього траншу у розмірі 4 600,00 грн.

За умовами кредитного договору процентна ставка за користування кредитом становила 1 % за кожний день користування кредитом.

Крім того, умовами договору передбачено комісію за надання кредиту, розмір якої визначався відповідно до суми відповідного траншу.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив часткову оплату заборгованості: 1 089,62 грн 27.06.2025, 601,97 грн 10.07.2025 та 1 350,38 грн 11.07.2025, які були враховані при формуванні розрахунку заборгованості.

Станом на дату звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 23 206,41 грн, з яких: 9 992,01 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 994,40 грн - заборгованість за процентами; 920,00 грн - заборгованість за комісією; 5 300,00 грн - неустойка.

30 грудня 2025 року ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі для розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання.

Згідно з частиною першою статті 174 Цивільного процесуального кодексу України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною четвертою статті вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, судові документи відповідачу не були врученні та конверт було повернуто за зворотною адресою з відміткою за закінченням терміну зберігання, то в силу положень ст. 131 ЦПК України, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

Відзив від відповідача до суду не надходив.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 14 червня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14.06.2025-100001120 шляхом прийняття відповідачем пропозиції (оферти) та підписання документів одноразовим ідентифікатором. Заявка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору від 14 червня 2025 року відповідачу надано кредит у розмірі 4 000,00 грн.

За умовами договору процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Комісія за надання кредиту визначена умовами договору у розмірі 20 % від суми відповідного траншу та на дату надання першого траншу становила 800,00 грн.

Договором також визначено порядок нарахування процентів за користування кредитом та передбачено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання +зобов`язань у вигляді неустойки у розмірі 40,00 грн за кожний день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати споживачу кредит, а споживач - повернути кредит та сплатити проценти і комісії на умовах та в порядку, визначених договором.

Кредит надається для споживчих потреб та не може використовуватися для здійснення підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно з умовами кредитного договору кредит надається шляхом перерахування грошових коштів на платіжний інструмент відповідача, реквізити якого зазначені у матеріалах справи у встановленому законодавством порядку.

06 липня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору № 14.06.2025-100001120, якою змінено умови кредитування, зокрема збільшено загальну суму кредиту до 6 000,00 грн.

Відповідно до умов зазначеної додаткової угоди відповідачу надано другий транш кредиту у розмірі 2 000,00 грн. Комісія за надання другого траншу визначена у розмірі 20 % від його суми, що становить 400,00 грн.

12 липня 2025 року між сторонами укладено ще одну додаткову угоду до кредитного договору № 14.06.2025-100001120, якою загальну суму кредиту збільшено до 10 600,00 грн.

Відповідачу надано третій транш кредиту у розмірі 4 600,00 грн. Комісія за надання третього траншу визначена у розмірі 20 % від його суми, що становить 920,00 грн.

Таким чином, після укладення додаткових угод від 06 липня 2025 року та 12 липня 2025 року загальний розмір кредитних коштів, наданих відповідачу за кредитним договором, становив 10 600,00 грн.

Інші істотні умови кредитного договору, зокрема щодо порядку нарахування процентів, сплати комісій, повернення кредиту та відповідальності за невиконання зобов`язань, визначалися кредитним договором з урахуванням внесених до нього додатковими угодами змін.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторони погодили суму кредиту, порядок та строки його надання і повернення, розмір процентної ставки, комісійної винагороди та відповідальність за невиконання зобов`язань, а зазначені умови були змінені додатковими угодами від 06 липня 2025 року та 12 липня 2025 року.

На виконання умов кредитного договору та укладених додаткових угод позивач фактично надав відповідачу кредитні кошти.

З матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2025 року відповідачу було перераховано перший транш кредиту у розмірі 4 000,00 грн, 06 липня 2025 року - другий транш у розмірі 2 000,00 грн, а 12 липня 2025 року - третій транш у розмірі 4 600,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданих відповідачу кредитних коштів становить 10 600,00 грн.

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами щодо перерахування першого траншу, а також відомостями про перерахування наступних траншів відповідно до укладених сторонами додаткових угод.

Таким чином, позивач виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів у погодженому сторонами розмірі.

Разом з тим, відповідач належним чином та у повному обсязі свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів не виконав.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснив часткові платежі: 27 червня 2025 року у розмірі 1 089,62 грн, 10 липня 2025 року у розмірі 601,97 грн та 11 липня 2025 року у розмірі 1 350,38 грн, які були враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору станом на дату звернення позивача до суду утворилася заборгованість, яка, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить 23 206,41 грн та складається з: 9 992,01 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 6 994,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 920,00 грн - заборгованість за комісією; 5 300,00 грн - неустойка.

Отже, за розрахунком позивача, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 14.06.2025-100001120 становить 23 206,41 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості та встановлено, що він здійснений виходячи з умов укладеного сторонами кредитного договору, додаткових угод до нього, фактично наданих відповідачу кредитних коштів та здійснених ним часткових платежів.

Відповідачем доказів на спростування факту отримання кредитних коштів, укладення кредитного договору та додаткових угод до нього, розміру отриманих коштів, здійснення ним платежів або правильності наведеного позивачем розрахунку заборгованості суду не надано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем кредитних коштів, виникнення між сторонами кредитних правовідносин та наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання за кредитним договором № 14.06.2025-100001120.

Як визначено у п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Як визначено у ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У частині 1 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Як визначено у ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд погоджується з ним у частині заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування кредитом та комісією. Водночас вимоги про стягнення неустойки підлягають окремій правовій оцінці.

Таким чином, заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 17 906,41 грн, з яких: 9 992,01 грн - заборгованість за тілом кредиту; 6 994,40 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 920,00 грн - заборгованість за комісією.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по неустойці у розмірі 5 300,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Враховуючи зазначені положення закону, стягнення штрафу у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

А відтак, враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по неустойці у розмірі 5 300,00 грн. задоволенню не підлягають.

У порядку статті 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 869,16 грн.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) заборгованість за Кредитним договором № 14.06.2025-100001120 від 14.06.2025 у розмірі 17 906 грн. 41 коп.;

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299 , р/р НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 869 грн. 16 коп.

У решті позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. В. Вовк