Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №757/57740/25-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57740/25-ц

пр. 2-6438/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Вовк С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Ємець Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (далі - ТОВ «ФК «Абекор») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 1652692 від 06 квітня 2025 року та № 437851LP від 08 травня 2025 року, а також понесених судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1652692 від 06 квітня 2025 року у розмірі 44 800,00 грн, яка складається з 25 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 19 800,00 грн нарахованих процентів.

Крім того, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 437851LP від 08 травня 2025 року у розмірі 24 084,80 грн, яка складається з 13 440,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 10 644,80 грн нарахованих процентів.

Загальний розмір заявленої до стягнення заборгованості за двома кредитними договорами становить 68 884,80 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати, пов`язані з направленням відповідачу документів, у розмірі 141,50 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та відповідачем за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи позивача було укладено в електронній формі кредитний договір № 1652692.

Відповідно до умов указаного договору загальний розмір кредиту становив 25 000,00 грн. Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання за договором та перерахував відповідачу кредитні кошти.

08 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та відповідачем також було укладено в електронній формі кредитний договір № 437851LP, за умовами якого загальний розмір кредиту становив 13 440,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитними договорами не виконав, кредитні кошти та нараховані проценти не повернув, у зв`язку з чим утворилася заявлена заборгованість.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із позовною заявою та доданими до неї документами направлено відповідачу за адресою, зазначеною позивачем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач правом подати відзив на позов не скористався.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Вказані принципи знайшли своє втілення і в нормах цивільного процесуального законодавства.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

06 квітня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» укладено електронний кредитний договір № 1652692.

Відповідно до пункту 1.2 указаного кредитного договору загальний розмір наданого кредиту становить 25 000,00 грн.

Кредитний договір № 1652692 та додаток № 1 до нього підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «b61792».

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Виконання позивачем обов`язку щодо перерахування коштів за кредитним договором № 1652692 підтверджується квитанцією № 20184-1363-205548299 від 06 квітня 2025 року, відповідно до якої на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 25 000,00 грн.

У подальшому сторонами укладались додаткові угоди до кредитного договору № 1652692, якими змінювався строк користування кредитом та кінцевий строк його повернення.

Зокрема, 05 травня 2025 року сторонами укладено додаткову угоду, якою кінцевий строк повернення кредиту визначено 24 липня 2025 року; 04 червня 2025 року - 05 липня 2025 року; 05 липня 2025 року - 23 вересня 2025 року; 04 серпня 2025 року - 23 жовтня 2025 року.

08 травня 2025 року між ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 437851LP.

Згідно з пунктом 1.2 указаного договору загальний розмір кредиту становить 13 440,00 грн.

Кредитний договір № 437851LP та додаток № 1 до нього підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t77776».

Відповідно до пункту 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 .

Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено сплату кредитору комісії у розмірі, визначеному графіком платежів, яку позичальник доручає кредитору утримати із загальної суми кредиту в день отримання кредиту.

Таким чином, визначена договором сума кредиту та фактично зарахована на платіжну картку сума можуть відрізнятися на розмір передбаченої договором комісії.

Згідно з квитанцією № 20216-1363-215414239 від 08 травня 2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у розмірі 12 000,00 грн.

Водночас умовами кредитного договору № 437851LP визначено загальний розмір кредиту 13 440,00 грн, а пунктом 1.6 договору передбачено утримання комісії із загальної суми кредиту. Отже, зазначена у квитанції сума фактичного зарахування коштів сама по собі не свідчить про відсутність укладення договору або про недійсність погодженого сторонами розміру кредитного зобов`язання.

Строк користування кредитом за договором № 437851LP також змінювався сторонами шляхом укладення додаткових угод.

Зокрема, 06 червня 2025 року кінцевий строк повернення кредиту визначено 25 серпня 2025 року, 06 липня 2025 року - 24 вересня 2025 року, а 05 серпня 2025 року сторонами укладено чергову додаткову угоду щодо зміни строку кредитування.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором № 1652692 утворилась заборгованість у розмірі 44 800,00 грн, з яких 25 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 800,00 грн - нараховані проценти.

За кредитним договором № 437851LP утворилась заборгованість у розмірі 24 084,80 грн, з яких 13 440,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10 644,80 грн - нараховані проценти.

Загальний розмір заборгованості за двома кредитними договорами становить 68 884,80 грн.

Таким чином, між сторонами виник спір про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

З матеріалів справи вбачається, що кредитні договори № 1652692 та № 437851LP були укладені сторонами в електронній формі, а їх умови погоджені відповідачем шляхом використання одноразових ідентифікаторів «b61792» та «t77776» відповідно.

Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши надані позивачем кредитні договори, додатки до них, відомості про їх підписання електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, квитанції про перерахування коштів, додаткові угоди до кредитних договорів, розрахунок заборгованості та інші письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність факту виникнення між сторонами кредитних правовідносин.

При цьому суд враховує, що за договором № 1652692 факт перерахування відповідачу 25 000,00 грн підтверджується квитанцією від 06 квітня 2025 року.

Щодо договору № 437851LP суд враховує, що його умовами визначено загальний розмір кредиту 13 440,00 грн, а також передбачено сплату комісії, яку позичальник доручив кредитору утримати із загальної суми кредиту. Тому факт зарахування на платіжну картку 12 000,00 грн не спростовує погодженого сторонами розміру кредитного зобов`язання, оскільки різниця між зазначеними сумами відповідає механізму утримання передбаченої договором комісії.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Досліджені судом докази свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти, погодив умови кредитування, строки повернення кредитів та розмір процентів, однак належним чином свої зобов`язання не виконав.

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, доказів погашення заборгованості в іншому розмірі суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1652692 від 06 квітня 2025 року у розмірі 44 800,00 грн та за кредитним договором № 437851LP від 08 травня 2025 року у розмірі 24 084,80 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд не убачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат за відправку відповідачу документів, оскільки відповідачем у кредитному договорі вказано свою електронну адресу, що надавало позивачу право та можливість безкоштовного надіслання необхідних документів відповідачу.

Згідно з пунктом 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

На підставі викладеного, ст.ст. 525, 526, 536, 598, 599, 612, 625, 629, 1048 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Абекор" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 75, прим. 601А) заборгованість за кредитним договором № 1652692 від 06.04.2025 року в сумі 44 800.00 грн., яка складається з: 25 000.00 грн. тіло кредиту та 19 800.00 грн. нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 75, прим. 601А) заборгованість за кредитним договором № 437851LP від 08.05.2025 року в сумі 24 084.80 грн., яка складається з: 13440.00грн. тіло кредиту та 10 644.8 грн. нараховані проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» (код ЄДРПОУ 39287145, місцезнаходження: м. Київ, вул. Костянтинівська, б. 75, прим. 601А) сплачені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Вовк С.В.