Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №755/4517/21 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4517/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" жовтня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальні провадження внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100040005002 від 08.09.2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гребінко Васильківського району Київської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, учасника бойових дій,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_4 ,

обвинуваченого: ОСОБА_3 (дистанційно),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , 07.09.2020 року приблизно о 23 год., прибув на територію розважального закладу «Еден», що знаходиться поблизу пляжу «Молодіжний» в ПКіВ «Гідропарк» по проспекту Броварському у м. Києві, де працював його знайомий товариш ОСОБА_5 .

Перебуваючи на території зазначеного розважального закладу, у альтанці, розташованій поруч із службовим входом, ОСОБА_6 спілкувався з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та вживав алкогольні напої.

Приблизно о 01 год. 30 хв. 08.09.2020 року з боку службового входу на територію розважального закладу вони почули стук.

Підійшовши до воріт службового входу, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 побачили потерпілого ОСОБА_8 , що знаходився поруч з воротами службового входу вищевказаного розважального закладу.

В подальшому, в ході спілкування, яке тривало приблизно 10-15 хвилин, між потерпілим ОСОБА_8 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт та останній штовхнув потерпілого, після чого розпилив в його обличчя сльозогінний газ. Після цього потерпілий ОСОБА_8 підвівся на ноги та почав рухатись від ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_3 в бік дороги. В цей час ОСОБА_3 , вважаючи себе ображеним внаслідок виниклого словесного конфлікту, побіг за потерпілим ОСОБА_8 та наздогнав його на пішохідній доріжці.

Наздоганяючи потерпілого ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , передбачаючи настання тяжких наслідків своїх дій, діючи умисно, наніс останньому удар ногою в спину в районі попереку зліва, внаслідок чого потерпілий впав на бетонне покриття пішохідної доріжки на лівий бік, вдарившись при цьому головою.

Внаслідок вищевказаних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, з якими останнього було госпіталізовано до КМКЛ ШМД.

Згідно висновку експерта № 042-31-2021 від 13.01.2020-11.02.2021: аналіз даних наданої медичної документації на ім`я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності питань Постанови, дає підстави зробити наступні висновки:

Під час первинно відомого звернення 08/09.2020 о 10 годин 20 хвилин (під час огляду лікарями швидкої медичної допомоги), з урахуванням даних, які віддзеркалюють його стаціонарне лікування (у тому числі, проведених оперативних втручань та інструментальних досліджень), у ОСОБА_8 клінічними лікарями були виявлені такі тілесні ушкодження:

а) закрита черепно-мозкова травма: садно (2x2 (см) лобної ділянки; рана (визначена клінічними лікарями як забійна) м`яких тканин скронево-тім`яної ділянки зліва; садно (5x5 (см) лівої тім`яної ділянки; субарахноїдальний крововилив; субдуральний крововилив (мінімально відомим об`ємом 120 (мл) скронево-лобно-гім`яної ділянки правої гімосфери головного мозку, який (крововилив) супроводжувався розвитком небезпечних для життя явищ (компресією правого бічного шлуночка та зміщенням серединних структур (до 8,5 (мм)); підшкірний крововилив тім`яної ділянки голови зліва;

б) закрита травма грудної клітки: синець у ділянці грудної клітки в проекції лівої ключиці; перелом середньої третини ключиці зліва.

Критерієм судово-медичної оцінки ступеню тяжкості виявленого тілесного ушкодження, вказаного у п. а) даних Підсумків, є критерії небезпеки для життя (крововилив у речовину головного мозку, які супроводжувались небезпечними для життя явищами - компресія правого бічного шлуночка та зміщення серединних структур), а тому зазначене тілесне ушкодження, відноситься до ТЯЖКОГО тілесного ушкодження, відповідно п. п. 1.5, 2.2.2./а, 2.1.2 та 2.1.3/г/ «Правил».

Виходячи з того, що у звичайному клінічному перебігу, відновлення порушення анатомічної цілісності травмованої трубчастої кістки (байдуже, чи було проведено оперативне втручання чи було обрано консервативну тактику лікування) та початок відновлення порушеної функцій травмованої ділянки (по місцю утворення виявленого перелому, враховуючи функціональне навантаження травмованої ділянки грудної клітки) у звичайному клінічному перебігу спостерігається у строк понад 21 добу. Вказані строки віддзеркалюють тривалість розладу здоров`я, як загально-визначеного судово-медичного критерію визначення ступеню тяжкості, а тому, виявлене тілесне ушкодження, вказане у п. б) даних Підсумків, відноситься до тілесного ушкодження СЕРЕДНЬОГО ступеню тяжкості, відповідно до п. п. 1.5.2, 2.2.1/в. та 4.6. «Правил».

Виявлені тілесні ушкодження могли утворитись до 10 год. 20 хв. 08 вересня 2020 року, у тому числі, у строк, вказаний у описовій частині Постанови, тобто, 08.09.2020.

Морфологія наявних ушкоджень дозволяє спростувати ймовірність їх утворення за рахунок падіння на площину.

Характер та локалізація складових закритої черепно-мозкової травми дозволяють стверджувати про те, що дана черепно-мозкова травма утворилася за імпресійним (ударим) механізмом - травматична дія тупого/тупих предмету/предметів.

Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) визнав повністю, дав покази, підтвердив вищевикладені обставини його скоєння, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Вказав, що дійсно, 07.09.2020 року приблизно о 23 год. він прийшов на запрошення друга до розважального закладу «Еден», що знаходиться поблизу пляжу «Молодіжний» в ПКіВ «Гідропарк» по проспекту Броварському у м. Києві, де дійсно виживав алкогольні напої. Згодом в нього виник словесний конфлікт з потерпілим, під час якого він дійсно наніс останньому тілесні ушкодженні зазначені в обвинувальному акті. Обвинувачений повідомив суду, що з початку повномаштабного вторгнення РФ, він добровільно пішов на військову службу, попередньо попросивши в потерпілого вибачення. Також, зазначив, що за час перебування на військовій службі, він усвідомив неприпустимість своїх дії та надзвичайну цінність людського життя та здоров`я, щиро розкаявся у вчиненому. Зазначив, що цивільний позов визнає частково, а саме повідомив, що завдану матеріальну шкоду він готовий відшкодувати в повному обсязі, а моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., вважає непропорційною завданим стражданням.

Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення даного злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого. Суд, у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме - умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.

При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22 березня 2018 року у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях "Рінгвольд проти Норвегії" від 11 лютого 2003 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, "Абу Зубайда проти Литви" від 31.05.2018 року, а також "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" від 08.07.2004 року, Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає, вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Також, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше несудимий, має задовільний стан здоров`я, не є інвалідом І чи ІІ групи, спосіб життя, а також те, що він є діючим військовослужбовцем, учасником бойових дій, нагороджений відзнакою «Лицарський хрест» за виняткову хоробрість в умовах з ризиком для життя під час бойових дій, за місцем проходження служби характеризується позитивно; позицію сторони обвинувачення та потерпілого щодо необхідної міри покарання; відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме наявність у нього розуміння неприйнятності вчинених ним дій у цивілізованому суспільстві; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 того ж Кодексу та покладенням обов`язків з числа визначених ст. 76 КК України, оскільки суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Дане ж покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09 червня 2005 року; «Фрізен проти Росії» від 24 березня 2005 року; «Ісмайлова проти Росії» від 29 листопада 2007 року).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основному мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування, суд сприймає, як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації, та обставинах при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б, як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики, ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи викладене суд вважає призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у виді позбавлення волі зі звільненням його від відбування покарання з випробуванням пропорційним вчиненому кримінальному правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до ст.ст. 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Під час досудового розслідування потерпілий ОСОБА_8 подав цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 138 564 грн. 00 коп., та відшкодування моральної шкоди на суму 500 000 грн. 00 коп., який ухвалою від 07.04.2021 року був прийнятий до розгляду в вказаному кримінальному провадженні.

Вказаний цивільний позов обвинувачений ОСОБА_3 визнав частково, зазначивши, що завдану матеріальну шкоду він готовий відшкодувати в повному обсязі, а моральну шкоду в розмірі 500 000 грн., вважає непропорційною завданим стражданням.

При вирішенні заявлених цивільного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до частини п`ятої статті 128 КПК України, якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з частиною першою статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав та розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд виходить із того, що під час кримінального провадження встановлено факт вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, внаслідок якого потерпілому ОСОБА_8 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Зазначені обставини підтверджені дослідженими судом доказами, зокрема показаннями потерпілого та свідків, даними протоколу огляду місця події, результатами слідчих експериментів, а також висновками судово-медичних експертизи

Таким чином, судом встановлено наявність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, а саме: протиправної поведінки обвинуваченого, шкоди, завданої потерпілому, причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями обвинуваченого та заподіяною шкодою, а також вини обвинуваченого.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На підтвердження такої шкоди потерпілим-цивільним позивачем та його представником надано відповідні копії документів на суму 138 564 грн. 00 коп., щодо відшкодування якої не заперечує обвинувачений, а тому на думку суду, підлягає стягненню з ОСОБА_3 у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вбачається, що п.5 передбачено, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

При цьому суд враховує характер та тяжкість тілесних ушкоджень потерпілого, небезпечність цих ушкоджень для життя, фізичний біль і тривалі моральні страждання потерпілого, вимушені зміни у його звичному способі життя, спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, а також інші обставини справи, що мають істотне значення.

Разом з тим заявлений потерпілим розмір моральної шкоди у сумі 500 000 гривень суд вважає завищеним та таким, що не повною мірою відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності.

Суд зауважує, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, хоча у будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Виходячи з наведених висновків та розглядаючи заявлені потерпілим вимоги, ураховуючи встановлені у судовому засіданні обставини, а також майновий стан обвинуваченого, виходячи з принципу зваженості та справедливості, оцінки рівня втручання та вимушених змін, на думку суду сума в 10 000 грн буде цілком рівнозначною та достатньою, ураховуючи та співставляючи цю суму з прожитковим мінімумом для працездатної особи та мінімальною заробітною платою, тобто рівнем соціального захисту населення в Україні.

Отже, цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання щодо інших речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 в якості відшкодування матеріальної шкоди 138 564 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_10 в якості відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати за проведення експертиз в сумі 8 411 гривень 24 коп., а саме:

- за проведення судової експертизи № КСЕ-19/111-20/43956 від 21.12.2020 року в сумі 980 грн. 70 копійок;

- за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-20/43903-Б від 28.12.2020 року в сумі 1 221 грн.54 копійок;

- за проведення судової експертизи № СЕ-19/111-21/3012-МРВ від 24.02.2021 року в сумі 2 615 грн.20 копійок;

- за проведення судової експертизи № 042-1679-2020 від 06.11.2020-12.01.2021 року в сумі 1 796 грн.90 копійок;

- за проведення судової експертизи № 042-31-2021 від 13.01.2021-11.02.2021 року в сумі 1 796 грн.90 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- DVD-R диск на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_3 ; DVD-R диск на якому міститься відеозапис допиту підозрюваного ОСОБА_3 ; DVD-R диск на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_11 ; DVD-R диск на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_12 ; DVD-R диск на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участі свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ; DVD-R диск на якому міститься аудіозапис зі служби «103»; DVD-R диск на якому містяться відеозаписи з ресторану «Козак», що за адресою: м. Київ, пр-т Броварський (ПКіВ «Гідропарк»); DVD-R диски на яких міститься відеозапис обшуку за адресою: м. Київ, пр-т Броварський (ПКіВ «Гідропарк») та приєднані до матеріалів кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- відеореєстратор, що було поміщено до сейф-пакету № SUD 4009085; жорсткий диск «Toshiba», оперативна пам`ять «Kingston», що було поміщено до сейф-пакету № SUD 2091309; флеш накопичувач, що було поміщено до сейф-пакету № SUD 2091310; жорсткий диск, що було упаковано до сейф-пакету № ЕХР 0207187, що передані на зберігання в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - повернути власнику;

- металеву коробку з таблетками, що упаковано до сейф-пакету № 0034804; мобільний телефон Iphone, що було поміщено до сейф-пакету № ЕХР 0275909; особисті речі, що було поміщено до двох паперових конвертів, опечатаного печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписами понятих; тканевий предмет, що було поміщено до паперового конверту, опечатаного печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписами понятих; джинси, що було поміщено до паперового конверту, опечатаного печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписами понятих; сорочку (вишиванку), що було поміщено до паперового конверту, опечатаного печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписами понятих; кросівки, шкарпетки, труси, що було поміщено до сейф-пакету Національної поліції України № SUD 4010384; прапор України, що було поміщено до сейф-пакету Національної поліції України № SUD 1147547; шнурок чорного кольору, прозорий полімерний пакет, запальничку, що було поміщено до сейф-пакету Національної поліції України № SUD 1147546, що передані під зберігальні розписки потерпілому ОСОБА_8 - залишити у володінні потерпілого;

- вологу серветку, що було поміщено до сейф-пакету № 0068551; змив РБК, що було поміщено до сейф-пакету № 5322795; змив речовини, схожої на рвотні маси, що було поміщено до паперового конверту, опечатаного печаткою «Для пакетів» Дніпровського УП ГУНП у м. Києві з підписами понятих; волокна, що упаковано до сейф-пакету № 0013715, що передані на зберігання в камеру схову речових доказів Дніпровського УП ГУНП у м. Києві - знищити.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Учасникам кримінального провадження роз`яснюється право ознайомитись із журналом судового засідання.

Суддя