Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №755/4561/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/4561/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Дніпровського районного суду міста Києва, об?єднані кримінальні провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025105040000121 від 03 лютого 2025 року та № 12026100040000557 від 05 березня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

- 25 листопада 1999 року вироком Дзержинського районного суду місті Кривий Ріг за частиною другою статті 140 КК України (у редакції Закону від 1960 року) до покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- 13 березня 2000 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг за частиною другою статті 140, частиною третьою статті 140, статтею 17, частиною третьою статті 140, частиною першою статті 145 КК України (у редакції Закону від 1960 року) до покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

- 13 квітня 2004 року вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді 1 рік 6 місяців позбавлення волі;

- 05 липня 2006 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 186 КК України до покарання у виді 4 років 15 днів позбавлення волі;

- 27 вересня 2010 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185, частиною другою статті 309 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 26 лютого 2014 року вироком Дзержинського районного суду місті Кривий Ріг за статтею 395 КК України до покарання у виді 5 місяців позбавлення волі;

- 20 березня 2014 року вироком Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг за частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 07 квітня 2014 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг за частиною другою статті 185, частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 16 червня 2014 року вироком Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг за частиною третьою статті 185 КК України до покарання у виді 3 років 1 місяця 10 днів позбавлення волі;

- 29 березня 2017 року вироком Довгинцівського районного суду міста Кривий Ріг за частиною другою статті 185, частиною третьою статті, частиною першою статті 263 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 10 жовтня 2017 року вироком Дзержинського районного суду місті Кривий Ріг за частиною четвертою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 20 лютого 2018 року вироком Саксаганського районного суду міста Кривий Ріг за частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 15, частиною третьою статті 185, частиною третьою статті 15, частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

- 04 липня 2019 року вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривий Ріг за частиною другою статті 185, частиною четвертою статті 70 КК України до покарання у виді 3 років 9 місяців позбавлення волі;

- 20 лютого 2020 року вироком Подільського районного суду міста Києва за частиною другою статті 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, звільнився 25 жовтня 2023 року умовно-достроково з невідбутою частиною покарання 2 місяці 29 днів,

- 21 листопада 2024 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки;

- 23 березня 2026 року вироком Деснянського районного суду міста Києва за частиною четвертою статті 185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі;

- 04 травня 2026 року вироком Дніпровського районного суду міста Києва за частиною другою статті 309, частинами першою та четвертою статті 70, статтей 71 та 72 КК України до покарання у виді 5 років 1 дня позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 309, частиною четвертою статті 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 ,

ОСОБА_10

захисника адвоката ОСОБА_11

обвинуваченого (в режимі відеоконференціїї) ОСОБА_7 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи протягом року засудженим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 309 КК України, а саме вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 21 листопада 2024 року за частиною першою статті 309 КК України до покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, на шлях виправлення не став та належних висновків для себе не зробив, знову вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 03 лютого 2025 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Сірожупанників, 32, де на земельній ділянці знайшов фрагмент блістеру, який містив 2 пігулки білого кольору. Будучи особою, що вживає наркотичні речовини, ОСОБА_7 зрозумів, що у вищевказаному фрагменті блістеру міститься наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон).

В цей час, у ОСОБА_7 виник умисел, спрямований на незаконне придбання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону). Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_7 підняв із землі знайдений фрагмент блістеру, який містив 2 пігулки білого кольору, тим самим вчинивши безоплатне незаконне придбання для подальшого власного вживання наркотичного засобу, обіг якого обмежено - метадону (фенадону).

В подальшому, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_7 помістив незаконно придбаний фрагмент блістеру, який містив 2 пігулки білого кольору, що у своєму складі містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), до правої кишені куртки, в яку був одягнений, та став незаконно зберігати його при собі для власного вживання без мети подальшого збуту, після чого пішов по своїм особистим справам.

Того ж дня, а саме 03 лютого 2025 року, приблизно о 11 годині 00 хвилин за

адресою: м. Київ, по-т Воскресенський, 30, працівниками поліції було виявлено гр.

ОСОБА_7 , який повідомив, що зберігає при собі фрагмент блістеру, який містив 2 пігулки білого кольору, що у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого

обмежено - метадон (фенадон).

В подальшому, 03 лютого 2025 року, в період часу з 11 години 30 хвилин по 11 годину 38 хвилин, було проведено обшук затриманої особи, що проводився на відкритій ділянці місцевості за адресою: м. Київ, пр-т Воскресенський, 30, в присутності двох понятих однієї статті та під час безперервної відео-зйомки у ОСОБА_7 було виявлено та вилучено фрагмент блістеру, який містив 2 пігулки білого кольору, що у своєму складі містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено - метадон (фенадон), яку він незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання, без мети збуту.

Згідно висновку експерта № CE-19/111-25/7701-НЗПРАП від 19 лютого 2025 року, надані на дослідження дві таблетки білого кольору, містять наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон (фенадон). Маса метадону становить 0,044 г.

Метадон (фенадон), згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про Затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено" в "Таблиці ІІ", є психотропною речовиною, обіг якої обмежено.

Згідно наказу МОЗ України № 188 від 01 серпня 2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться в незаконному обігу», кримінальна відповідальність за придбання та зберігання психотропної речовини метадон (фенадон), у невеликих розмірах настає в тому разі, коли таке придбання та зберігання перевищує вагу зазначеної в таблиці граничної величини, а саме: 0,02 грами.

Крім того, ОСОБА_7 04 березня 2026 року, приблизно об 11 годині 24 хвилини, знаходячись в приміщенні торгового центру «Уніцентр» за адресою: м. Київ, Дарницька площа, 1, знаходячись на другому поверсі, біля вхідних дверей до спортивної зали «APOLLO» вказаного торгового центру, помітив моноколесо «In-motion V8S», належне ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке останній залишив пристебнутим тросом до перила сходів. В цей час у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на повторне таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до перил де було пристебнуте раніше залишене потерпілим моноколесо та шляхом підбору цифрового коду до замка тросу відкрив його та взяв належне ОСОБА_12 моноколесо «In-motion V8S».

В подальшому, ОСОБА_7 , утримуючи вказане чуже майно при собі, вийшов з торгівельного центру, тобто з місця вчинення злочину зник, вказаним чужим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим таємно викрав чуже майно, в умовах воєнного стану, спричинивши ОСОБА_13 майнову шкоду в розмірі 26444 гривень 65 копійок.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 309, частиною четвертою статті 185 КК України, визнав повністю та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальних провадженнях доказами, як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачені КК України за вказані кримінальні правопорушення, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Пояснив, що дійсно, в лютому 2025 року, перебуваючи по вул. Сірожупанників, 32, в місті Києві на землі знайшов дві таблетки наркотичного засобу при обставинах викладених в обвинувальному акті, які підняв та зберігав для власного вживання, однак в подальшому був затриманий працівниками поліції, які виявили та вилучили у нього дані таблетки. Крім того, дійсно, у березні 2026 року він перебував у торговому центрі «Уніцентр» за адресою: м. Київ, Дарницька площа, 1, та на другому поверсі, біля вхідних дверей до спортивної зали помітив моноколесо, яке було прикріплене замком з тросом до перил, та розуміючи, що його ніхто не бачить, підібрав код до замка та викрав моноколесо. Протиправні діяння, які ставляться йому у провину, він не оспорює, у вчиненому щиросердно розкаюється, просив суворо не карати.

Показання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідають фактичним обставинам справи, ним не оспорюються, а також є логічними, послідовними та не викликають у суду сумніву щодо їх щирості.

Відповідно до вимог частини третьої статті 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінальних правопорушень, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення статті 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил частини третьої статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 та тих, що стосуються вирішення питання судових витрат та долі речових доказів.

Крім того, винуватість ОСОБА_7 , який не оспорює фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_7 , у тому, що він своїми умисними діями вчинив незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею, та таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, в умовах воєнного стану, тому, знаходить правильною кваліфікацію його дій за частиною другою статті 309 та частиною четвертою статті 185 КК України.

При ухваленні вироку стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , суд вважає за необхідне відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Згідно статті 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях вказував, що при призначенні покарання для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи»; досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд враховує відповідно до статей 65-67 КК України та пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи розмір покарання, суд повинен виходити із усіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву та мети, способу і стадії вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості наслідків, що настали, тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до статті 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд у відповідності до вимог статті 65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які у відповідності до статті 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами, конкретні обставини кримінальних проваджень, дані, що характеризують особу винного, - раніше неодноразово судимий, вчинив кримінальні правопорушення не відбувши покарання за попереднім вироком, на обліку у лікаря-психіатра та лікарня-нарколога не перебуває, офіційно не працює, відношення обвинуваченого до вчиненого, а саме те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб його вчинення, стадію, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, думку прокурора, яка просила суд призначити ОСОБА_7 покарання, із застосуванням статті 70 КК України, у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі, та вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання в межах санкції частини другої статті 309 КК України у виді позбавлення волі та у межах санкції частини четвертої статті 185 КК України у виді позбавлення волі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання за сукупністю злочинів, на підставі частини першої статті 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог статті 75 КК України, або ж застосування статті 69 КК України, чи норм статті 69-1 КК України до обвинуваченого ОСОБА_7 , суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог частини другої статті 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі, є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Крім того, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року ОСОБА_7 був засуджений за частиною другою статті 309, частинами першою та четвертою статті 70, статтей 71 та 72 КК України до покарання у виді 5 років 1 дня позбавлення волі.

Відповідно до положення частини четвертої статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком.

Враховуючи те, що дані кримінальні правопорушення ОСОБА_7 вчинив до ухвалення стосовно нього вироку Дніпровського районного судом міста Києва від 04 травня 2026 року, суд вважає за необхідне остаточно призначити йому покарання за правилами частини четвертої статті 70 КК України шляхом часткового складання покарань.

Таке покарання, на переконання суду, перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Запобіжний захід обраний стосовно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою закінчився, клопотань про його обрання не надходило.

Процесуальні витрати згідно матеріалів кримінального провадження складають 3183 гривні 60 копійок за проведення експертизи матеріалів, речовин і виробів у кримінальному провадженні № 12025105040000121 від 03 лютого 2025 року (висновок експерта № № CE-19/111-25/7701-НЗПРАП від 19 лютого 2025 року); 2674 гривні 20 копійок за проведення транспортно-товарознавчої експертизи у кримінальному провадженні № 12026100040000557 від 05 березня 2026 року (висновок експерта № № CE-19/111-26/12762-АВ від 25 березня 2026 року).

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 309 та частиною четвертою статті 185 КК України та призначити йому покарання:

- за частиною другою статті 309 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі;

- за частиною четвертою статті 185 КК України у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі частини першої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі.

На підставі частини четвертої статті 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного за цим вироком, та покарання призначеного вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 04 травня 2026 року, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 5 (п?яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили та приведення вироку до виконання, зарахувавши на підставі частини п`ятої статті 72 КК України, в строк відбуття покарання термін його попереднього ув`язнення з 06 березня 2026 року по дату набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід обраний стосовно ОСОБА_7 у виді тримання під вартою у даному кримінальному провадженні закінчився, клопотань про його обрання не надходило.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення судових експертиз у сумі 5857 гривень 80 копійок.

Речові докази: фрагмент блістеру в середині якого знаходиться дві таблетки білого кольору, що містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено - тетадон (фенадон), мсасою 0,044 г., який передано на зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського УП ГУ НП у місті Києві (квитанція № 023738 від 21 лютого 2025 року), - знищити; DVD-R диск із відеозаписом, із приміщення ТЦ «Уніцентр», що за адресою: м. Київ, пл. Дарницька, 1, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12026100040000557- зберігати при матеріалах кримінального провадження; моноколесо «Inmotion V8S», яке передано на зберігання потерпілому ОСОБА_12 - залишити у володінні та розпорядженні останнього.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та направити обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Дніпровського районного

суду міста Києва ОСОБА_1