Вирок від 01 жовтня 2026 р. у справі №754/1465/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-кп/754/652/26

Справа№754/1465/26

Вирок

Іменем України

02 жовтня 2026 року місто Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025105030000994, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.11.2025, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з вищою освітою за фахом бухгалтера, неодруженого, такого, що працює неофіційно та постійного місця проживання не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 01.08.2025 вироком Деснянського районного суду міста Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за ч. 1 ст. 309 КК України, 24.11.2025 приблизно о 12 год. 00 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Ореста Левицького, 5, знайшов 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,255 г, після чого у нього виник умисел на незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту.

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 підняв раніше виявлений ним 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,255 г, тим самим незаконно придбав психотропну речовину, обіг якої обмежено, яку в подальшому поклав до правої кишені куртки, у яку він був одягнутий, тим самим почав незаконно зберігати вищевказану психотропну речовину при собі без мети збуту.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_4 , незаконно зберігаючи вказану психотропну речовину при собі, 24.11.2025 приблизно о 13 год. 05 хв., перебуваючи за адресою: місто Київ, вул. Ореста Левицького, 5, був зупинений працівниками поліції.

Надалі 24.11.2025 у ході проведення особистого обшуку ОСОБА_4 працівниками поліції було виявлено та вилучено 1 (один) поліетиленовий зіп-пакет з порошкоподібною речовиною білого кольору, яка містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,255 г, яку ОСОБА_4 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що у листопаді 2025 року перебував біля будинку № 5 на вул. Ореста Левицького в м. Києві, де помітив на землі прозорий зіп-пакет, у якому була порошкоподібна речовина білого кольору. Маючи попередній досвід вживання заборонених речовин, припустив, що у зіп-пакеті міститься психотропна речовина амфетамін. Після цього він підняв пакет та поклав його до правої кишені своєї куртки. Обвинувачений зазначив, що не мав наміру збувати знайдене, а планував залишити речовину для власного вживання. Надалі був зупинений працівниками поліції, які вилучили у нього знайдений зіп-пакет з амфетаміном. Обвинувачений підтвердив, що повністю погоджується з усіма обставинами, викладеними в обвинувальному акті, зокрема щодо часу, місця події та ваги вилученої речовини.

Обвинувачений усвідомлював протиправність своєї поведінки, у вчиненому щиро розкаюється.

Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорює фактичних обставин, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Крім того, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи викладене, суд робить висновок про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 знайшла своє повне підтвердження під час судового розгляду.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, та з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за класифікацією, передбаченою частиною четвертою статті 12 КК України, є нетяжким злочином.

Відповідно до частини другої статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Суд ураховує, що юридична відповідальність особи відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер. Призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно з пунктом 1 частини першої статті 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке полягає, зокрема, у визнанні обвинуваченим обставин, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі часу, місця, способу вчинення.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою вину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї вини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Обвинувачений ОСОБА_4 висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд ураховує також дані про особу обвинуваченого. ОСОБА_4 раніше судимий, за даними облікової документації КНП «Київська міська клінічна лікарня № 10» під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, за медичною допомогою до КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» не звертався, за місцем проживання характеризується посередньо.

Прокурор просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк два роки, а на підставі ст. 71, 72 КК України остаточне покарання визначити у виді позбавлення волі на строк 2 роки 3 місяці. Обвинувачений просив призначити йому мінімальне покарання.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, суд робить висновок про необхідність призначення йому покарання у виді позбавлення волі у межах, установлених у санкції відповідної статті Особливої частини КК України, з огляду на обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, наслідки вчиненого кримінального правопорушення та відомості, що характеризують особу обвинуваченого.

Це покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, а саме виправленню засудженого, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, адже втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Вчинення ОСОБА_4 нового кримінального правопорушення протягом строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду свідчить про те, що він не намагається виправитись. За таких обставин суд робить висновок про неможливість призначення покарання у виді штрафу, оскільки такий захід не сприятиме перевихованню обвинуваченого та запобіганню вчиненню ним нових правопорушень.

На переконання суду, призначення будь-якого іншого виду покарання не сприятиме досягненню мети, визначеної ст. 50 КК України, та не відповідатиме засадам, регламентованим ст. 65 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Судом установлено, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_4 засуджено цим вироком, вчинене ним 24.11.2025, тобто після постановлення вироку Деснянського районного суду міста Києва від 01.08.2025, яким його засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік, і до повного відбуття цього покарання. За таких обставин остаточне покарання ОСОБА_4 підлягає призначенню за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків.

Вирішуючи питання щодо остаточного покарання, суд вважає за доцільне застосувати принцип часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком. При переведенні пробаційного нагляду у позбавлення волі суд керується підпунктом а-1) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати, пов`язані із залученням експертів. Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

На підставі викладеного та керуючись статтями 368-371, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, і призначити йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_4 призначити шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду міста Києва від 01.08.2025, із урахуванням підпункту а-1) пункту 1 частини першої статті 72 КК України, за яким одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду, та остаточно визначити покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_4 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання вироку.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, у сумі 3 565 (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн 60 (шістдесят) коп.

Речовий доказ у кримінальному провадженні: психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, загальною масою 0,255 г, що зберігається в камері схову Деснянського УП ГУНП у м. Києві, - знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_5