Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №753/89/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/89/26

провадження № 2/753/2880/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., представника позивача - адвоката Данилова Ю.В., розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку набувальної давності,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року адвокат Данилов Юрій Валентинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 162,80 кв.м, житловою 66,0 кв.м, сараї під літерою «Б», «Г», «Д», «Ж», «З», «К», «Л, л», «Н», «О», погріб «Е», вбиральні «И», «Р», гаражі «М», «П», споруди 1-8.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є онуком ОСОБА_2 , який ще у 1969 році зареєстрував право власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1 . У 1991 році ОСОБА_2 помер, спадкоємцями його майна у рівних долях - по 1/3 частки на кожного буди: його дружина ОСОБА_3 та сини - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_3 її частину у житловому будинку успадкувала її донька - ОСОБА_7 , яка, в свою чергу, у 2005 році подарувала ОСОБА_8 належну їй 1/3 частину будинку із відповідними прибудинковими спорудами.

У 2008 році між ОСОБА_8 та ТОВ «Академ-Клуб» було укладено попередній договір купівлі-продажу 1/3 частини згаданого нерухомого майна, та у подальшому між ОСОБА_8 та ТОВ «Академ-Клуб» було укладено договір взаємовідносин сторін по здійсненню заходів з відселення та вирішення майнових питань. Таким чином до ТОВ «Академ-Клуб» мало перейти право власності на 1/3 згаданого домоволодіння, а ОСОБА_8 мала отримати передбачені договором компенсаційні виплати. В свою чергу ОСОБА_5 та ТОВ «Академ-Клуб» також було укладено договір взаємовідносин , у відповідності до умов якого ОСОБА_5 мав укласти з ТОВ «Академ-Клуб» договір купівлі-продажу своєї частки домоволодіння.

ОСОБА_4 , якому також була належна 1/3 частина домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , помер у червні 2023 року, а його частку у майні успадкував його син - ОСОБА_1 .

Позивач зазначає, що після того, як іншій співвласники відмовилися від права власності на свої частки у спірному будинку, з 2008 року і по день своєї смерті ОСОБА_4 , а після його смерті його син ОСОБА_1 , відкрито, одноосібно, добросовісно безперешкодно та безперервно користувався, доглядав за всім житловим будинком, ремонтував та утримував його в належному стані, сплачував комунальні послуги, користувався ним як єдиний власник.

Враховуючи викладене, а також те, що право власності на 1/3 частину будинку зареєстровано за позивачем, натомість право власності на 2/3 частини будинку не зареєстровано ні за ким, позивач просить визнати за ним право власності на цю частку за набувальною давністю.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 січня 2026 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 09 січня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 19 лютого 2026 року, витребувано у Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи №746/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , 1948 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

10 лютого 2026 року від Шістнадцятої київської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №746/2023.

11 лютого 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що наявність договорів інших співвласників з ТОВ «Академ Клуб» підтверджує про обізнаність позивача із структурою власності на це майно, а отже позивач достеменно знав чиїм майном володів протягом останніх років. З огляду на викладене механізм набуття права власності за набувальною давністю не може бути застосований.

Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року підготовче провадження у справі № 753/4310/25 закрито, призначено справу до судового розгляду по суті на 02 квітня 2026 року.

02 квітня 2026 року суд розглянув справу по суті і відклав проголошення судового рішення до 13 квітня 2026 року.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої цієї статті).

Згідно з положеннями статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Отже, умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

За змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності добросовісність заволодіння майном.

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 та у постановах Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 23 грудня 2025 року у справі № 535/885/23.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первісних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

У постановах від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, від 15 червня 2023 року у справі № 359/8844/20, від 21 лютого 2024 року у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 643/13004/23.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 зазначила про те, що підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Таким чином за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 15 лютого 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Швиданенко В.В. та зареєстрованої в реєстрі за №?228, ОСОБА_8 відмовилась від свого права власності в повному обсязі на домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на підставі договору дарування від 13 серпня 2005 року, зареєстровано в реєстрі за №?2-3629 та посвідчено державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори, надала згоду на його використання на свій розсуд зокрема на його знос. У зв`язку із відмовою від права власності на вказане майно, просила оформити відповідний запис до державного реєстру та надати ТОВ «Академ-Клуб» документ про підтвердження скасування права власності на вказане майно.

Відповідності до нотаріально посвідченої заяви від 22 лютого 2008 року, посвідченої приватним нотаріусом КМНО Гамаль I.M. та зареєстрованої в реєстрі за №35, ОСОБА_5 (від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_9 ) відповідно до статті 347 Цивільного кодексу України відмовився від належної йому частини в праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 , та надав згоду на його використання на свій розсуд, зокрема його знос. У зв?язку із відмовою від права власності на вказане майно, просив оформити відповідний запис до державного реєстру та надати документальне підтвердження вчинення такої дії - Довідку КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна.

Таким чином співвласники ОСОБА_8 та ОСОБА_5 відмовилися від права власності на належне їм нерухоме майно.

Відомості про набуття ТОВ «Академ-Клуб» права власності на 2/3 частини в праві спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 матеріали справи не містять.

Крім цього, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою 31 березня 1995 року за реєстровим №?6-1069, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Києва 18 травня 1995 року, записаного в реєстрову книгу за № 19502, належала 1/3 частка житлового будинку з відповідними прибудинковими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Будь-яких договорів з ТОВ «Академ-Клуб» ОСОБА_4 не укладав, від свого права власності на 1/3 частину будинку не відмовлявся.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті спадкоємцем 1/3 частини житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 є його син ОСОБА_1 .

Як передбачено частиною другою статті 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Отже, беручи до уваги, що ОСОБА_8 та ОСОБА_5 у 2008 році відмовилися від права власності на належне їм нерухоме майно - домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , батько позивача - ОСОБА_4 , а після його смерті і сам позивач, з 2008 року добросовісно заволоділи майном, яке не має власника і які не знали про відсутність у них підстав для набуття права власності, з 2008 і по дату вирішення спору позивач продовжує відкрито, безперервно, фактично володіти нерухомим майном, тобто більше десяти років, і таке володіння не спирається на будь-яку правову підставу, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за ним права власності в порядку набувальної давності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

Доводи відповідача, що позивач знав, чиїм майном користувався, що свідчить про недобросовісність володіння, суд відхиляє, оскільки ТОВ «Академ Клуб» у встановленому порядку не набуло права власності після відмови ОСОБА_8 та ОСОБА_5 від права власності на спірне майно і, як пояснив представник позивача, про вказані обставини позивачеві стало відомо у 2024 році під час розгляду судом справи № 753/8204/24.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 354-356 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку набувальної давності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку набувальної давності на 2/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 162,80 кв.м, житловою 66,0 кв.м, сараї під літерою «Б», «Г», «Д», «Ж», «З», «К», «Л, л», «Н», «О», погріб «Е», вбиральні «И», «Р», гаражі «М», «П», споруди 1-8.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Київська міська рада (м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Олександр ЯКУСИК