Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №716/1499/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчук В. Т., за участі секретаря судового засідання Філатової К. А., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Югова Сергія Анатолійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, Директора ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ БУКОВИНА», який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року,-

У С Т А Н О В И В:

Постановою Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 10 серпня 2026 року, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ БУКОВИНА», розташованого в селі Юрківці Чернівецького району Чернівецької області, вулиця Центральна, 1Г, порушив порядок ведення податкового обліку, а саме: при декларуванні за червень 2026 року в Декларації від?ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, з урахуванням періодів декларування від?ємного значення, встановлено порушення ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ БУКОВИНА» п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), оскільки він завищив суму бюджетного відшкодування заявленого по декларації з ПДВ за червень 2026 року в розмірі 118986 грн. та п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), оскільки він завищив задекларовані показники у рядку 21 Декларації з ПДВ за червень 2026 року «Сума від?ємного значення, що

Провадження №33/822/435/26 Головуючий у І інстанції: Вайновська О. Є.

Категорія: ст. 163-1 КУпАП Доповідач: Марчук В.Т.

зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» в сумі 434489 грн: порушення пункту 4. Розділу V. Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21 із змінами та доповненнями а саме: до обсягів постачання без ПДВ рядків 10.4 «Придбання (виготовлення, будівництво. спорудження, створення) товарів/послуг та необоротних активів на митній території України з нульовою ставкою та/або без податку на додану вартість» Декларацій за період з квітня 2026 року по червень 2026 року не включено обсяги придбання ТМЦ/послуг від неплатників ПДВ без податку на додану вартість.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Заставнівського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконно, необґрунтованою та невмотивованою, така, що ухвалена з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи.

Зазначає, що ОСОБА_1 подав заперечення на Акт перевірки, висновок комісії з питань розгляду заперечень не приймався, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки не виносилося.

Висновки акту перевірки, які оскаржуються ОСОБА_1 , не можуть вважатися безспірно встановленим фактом порушення.

Оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, щодо змісту та вмотивованості.

Призначене стягнення застосовано без будь-якого мотивування у максимальному розмірі.

Апеляційний розгляд проводився у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , який належним чином був повідомлений судом про дату, час і місце судового розгляду, але в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та подану апеляційну скаргу, заслухавши доводи захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Югова С. А., який просив задовольнити подану апеляційну скаргу, скасувати постанову районного суду, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно положень ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Дані вимоги, судом першої інстанції не були виконані.

Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо доказів, які свідчать про доведеність вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд першої інстанції посилався на: протокол про адміністративне правопорушення №683/Ж13/24-13-07-07-08 від 10.08.2026 року (а. с. 1), а також Витяг з акту документальної позапланової перевірки (а. с. 2-26).

Проте, на думку апеляційної суду, такі висновки суду першої інстанції є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Аналогічні положення містить Інструкція з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 566 від 02.07.2016 року (далі - Інструкція).

Зокрема, відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Якщо є свідки правопорушення та потерпілі, до протоколу вносяться їх прізвища, імена та по батькові, а також місце проживання.

Також, згідно з п. 15 Інструкції, до Протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення №683/Ж13/24-13-07-07-08 від 10 серпня 2026 року (а. с. 1) не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

При викладенні у протоколі суті вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, у ньому зазначено лише перелік норм податкового законодавства та не вказано, які саме дії або бездіяльність у розумінні диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП були допущені ним, що призвели до порушення порядку ведення податкового обліку.

Матеріали даної справи не містять жодної звітної документації, на підставі якої контролюючий орган дійшов висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу податкового та адміністративного правопорушення та часу, коли таке правопорушення було вчинено. Як і не встановлено та не зазначено посадові обов`язки ОСОБА_1 , як посадової особи - директора ТОВ «КОНТІНЕНТАЛ ФАРМЕРЗ БУКОВИНА», невиконання яких тягне за собою відповідальність, передбачену ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що п.86.1. ст. 86 ПК України передбачено, що акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно з положень ст. 58 та п.86.8 ст. 86 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п`ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.

Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Разом з цим, у протоколі відсутнє посилання на узгоджене податкове повідомлення-рішення і таке повідомлення відсутнє в матеріалах справи.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не підтверджений іншими належними та допустимими доказами, не може вважатися беззаперечним доказом вини особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. Протокол є лише документом, що фіксує факт виявлення правопорушення, і за відсутності сукупності інших доказів не становить безумовного факту доведеності вини. Визнання особи винною виключно на підставі протоколу суперечить стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованому у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Норма частини 1 статті 163-1 КУпАП є бланкетною, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права. Основна особливість бланкетної диспозиції полягає в тому, що така норма має загальний зміст. Конкретизований зміст бланкетної диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює норму більш конкретним змістом, для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації за відповідною статтею чи частиною статті КУпАП.

Окрім того, відповідно до статті 14 КУпАП, посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

Суд першої інстанції при розгляді даної адміністративної справи не звернув уваги на недоліки протоколу та передчасно прийшов до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується у статті 251 КУпАП.

Суд, згідно з приписами статті 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на матеріали адміністративного провадження, доказами вини ОСОБА_1 , якими оперують представники ГУ ДПС у Чернівецькій області є протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки.

Разом з тим, у ході апеляційного розгляду встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог статті 256 КУпАП, а акт перевірки не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 в порушенні вимог ПК України та інших нормативних актів, інші докази у справі відсутні.

Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Незважаючи на це, суд першої інстанції залишив вказані обставини поза увагою та дійшов безпідставного висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Крім того, слушними є доводи апелянта про те, що постанова суду першої інстанції не містить належного аналізу та оцінки наявних у справі доказів, а суд обмежився лише їх формальним переліком, не навівши мотивів, з яких він взяв до уваги одні докази та відхилив інші.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому апеляційна скарга останнього підлягає задоволенню, а постанова районного суду скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Чернівецький апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Заставнівського районного суду Чернівецького області від 26 серпня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя [підпис] В.Т. Марчук