Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №725/10489/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(додаткова)

02 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №725/10489/25

провадження №22-з/822/61/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

суддів: Кулянди М.І., Лисака І.Н.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

Просила стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку ( доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання або до досягнення двадцяти трьох років.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Садгірського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання у розмірі 1/4 від усіх видів заробітку ( доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду і до закінчення навчання або до досягнення двадцяти трьох років.

Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1331,20 грн. на користь держави.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2026 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Змінено резолютивну частину рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2026 року, виклавши її в наступній редакції.

«Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, на період навчання доньки, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи з дня звернення до суду з позовом.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовлено».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення

18 вересня 2026 року до апеляційного суду надійшла заява позивачки ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Біла У.М. про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу понесених в суді апеляційної інстанції.

Посилалася на те, що 15.09.2026 під час участі у судовому засіданні, до закінчення судових дебатів адвокат Біла У.М. повідомила суд про те, що докази понесення ОСОБА_1 витрат на послуги адвоката в суді апеляційної інстанції будуть надані суду в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Позивач понесла судові витрати з оплати послуг з надання професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції в сумі 15000 грн., які просила стягнути з відповідача на її користь.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що заява про стягнення витрат на правову допомогу підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Щодо розгляду справи за відсутності сторін

Відповідно до частини третьої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати – без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч.2-3 вказаної статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч.1 ст.1 зазначеного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статей 1, 26, 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що:

«127.Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі №925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Тобто з аналізу викладеного слід зробити висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Оскільки підставою для ухвалення додаткового рішення, визначеною п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, є не вирішення судом такого питання, то вказане може мати місце лише за умови дотримання загального порядку надання стороною, яка ставить питання про відшкодування судових витрат, - подання не лише такого клопотання, але й відповідних доказів судових витрат.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що для наявності підстав щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заявник повинен дотриматись вимог визначених ст.ст.133, 134, 137, 141 ЦПК України, а саме: подати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи та до закінчення судових дебатів у справі сторона повинна зробити відповідну заяву про подачу відповідних доказів для стягнення судових витрат.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачку по справі ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції представляла адвокат Біла У.М. на підставі Ордеру Серія СЕ №1144784 від 07 серпня 2026 року, який виданий на підставі Договору про надання правничої допомоги №183/25 від 29 вересня 2025 року (том 2 а.с.27).

В поданому відзиві на апеляційну скаргу, позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Біла У.М. вказала попередній (орієнтовний) розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції в розмірі 15000 гривень.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 10 вересня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково.

Змінено мотивувальну частину рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2026 року, виклавши її в редакції цієї постанови.

Змінено резолютивну частину рішення Садгірського районного суду м.Чернівців від 16 червня 2026 року, виклавши її в наступній редакції.

«Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/8 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, на період навчання доньки, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років, починаючи з дня звернення до суду з позовом.

В задоволенні позову в іншій частині – відмовлено».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Повна постанова складена судом 15 вересня 2026 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Протягом п`яти днів, а саме 18 вересня 2026 року представник позивача – адвокат Біла У.М. звернулася до апеляційного суду із заявою про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, адвокатом Білою У.М. надано: договір про надання правничої допомоги № 183/25 від 29.09.2025; доручення до Договору про надання правничої допомоги від 23 липня 2026 року; звіт (акт) про надані послуги від 17.09.2026 (том 2 а.с.100-103).

Згідно розділу 5 договору про надання правничої допомоги № 183/25 від 29.09.2025 укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Уляни Білої», визначено, що гонорар за послуги, що надаються АБ становлять 1 000 грн за годину роботу особи, яка надавала правничу допомогу, якщо інший порядок розрахунків не зазначений в дорученні до даного Договору.

Так, Дорученням до Договору визначено, що вартість представництва в апеляційному суді (гонорар) становить 15 000 грн.

Згідно Звіту (акту) про надані послуги від 17 вересня 2026 року, сума судових витрат які ОСОБА_1 понесла у зв`язку із розглядом справи в апеляційному суді становить 15000 грн.

Заява позивача про стягнення витрат на правову допомогу разом із доданими додатками надіслано адвокатом Білою У.М. в електронному кабінеті підсистеми «Електронний Суд» адвокату відповідача ОСОБА_4 (том 2 а.с.105).

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 вересня 2026 року прийнято заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу та призначено її до розгляду на 09:00 год. 02 жовтня 2026 року без повідомлення учасників справи.

23 вересня 2026 року представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Кулик Ю.В. через підсистему «Електронний суд» подано до апеляційного суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, а отже відповідач скористався своїм правом заперечувати щодо розміру заявлених позивачкою витрат і це не мало наслідком порушення принципу змагальності.

Зокрема у поданому клопотанні, стороною відповідача вказано, що із указаним розміром витрат відповідач не погоджується та вважає, що заявлена сума не відповідає вимогам закону щодо реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Також вказала, що з огляду на відсутність детального опису виконаних робіт, ненадання належного розрахунку витраченого часу, короткотривалість апеляційного розгляду, обізнаність представника з матеріалами справи ще з моменту її розгляду судом першої інстанції, а також з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду, заявлена сума витрат у розмірі 15 000 грн не може бути стягнута без належного документального та фактичного обґрунтування.

Просила, у задоволенні заяви адвоката Білої Уляни Михайлівни про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат, понесених на професійну правничу допомогу, відмовити у зв`язку з відсутністю належного документального підтвердження понесених витрат та детального опису виконаних робіт.

У разі встановлення судом наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу зменшити їх розмір до суми, яка відповідає фактичному обсягу наданих послуг, витраченому часу, складності справи, критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат.

Колегія суддів, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг, заперечення відповідача, виходячи із засад цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, їх обґрунтованості та пропорційності задоволених позовних вимог, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг і їх необхідності, попередньої обізнаності представника з матеріалами справи вважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви.

Так, колегія суддів враховує, що адвокат Біла У.М. представляла інтереси позивачки під час розгляду цієї ж справи у суді першої інстанції, а тому була обізнана з фактичними обставинами справи, доказами та позицією відповідача. Колегія суддів вважає, що підготовка відзиву не потребувала повторного опрацювання всього обсягу матеріалів справи як нових для представника. Ця обставина зменшує обсяг роботи, об`єктивно необхідної для підготовки до апеляційного розгляду, та має бути врахована при визначенні суми витрат, яка підлягає покладенню на іншу сторону.

Водночас наведене не свідчить про відсутність необхідності у професійній правничій допомозі в апеляційній інстанції. Представник позивача підготувала відзив на апеляційну скаргу та прийняла участь в судовому засіданні загальною тривалістю 15 хвилин.

Отож, з урахуванням конкретних обставин даної справи, характеру спірних правовідносин, обсягу виконаної представником позивача роботи в суді апеляційної інстанції, заперечень відповідача про неспівмірність заявлених витрат, а також критеріїв реальності, необхідності, обґрунтованості, розумності та співмірності витрат зі складністю справи і виконаними адвокатом роботами, колегія суддів доходить висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат у сумі 15 000 гривень є завищеним і наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, суд вважає, що заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанції, підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 137, 141, 270, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу надані в суді апеляційної інстанції в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

І.Н. Лисак