Додаткове рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №727/2428/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Чернівці

справа № 727/2428/25

провадження № 22-з/822/24/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Одинака О. О.

суддів: Височанської Н. К., Кулянди М. І.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації)

розглянувши заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Зімніцька Олена Олександрівна, про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівці від 01 грудня 2025 року позов ОСОБА_1 до Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 20 січня 2025 року № 23 «Про оголошення догани виконувачці обов`язків директора Чернівецького фахового коледжу бізнесу та харчових технологій ОСОБА_2 ».

Вирішено питання розподілу судових витрат у вигляду судового збору та витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 211 гривень 20 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 гривень.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) залишено без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 01 грудня 2025 року в частині відмови у визнанні незаконним та скасування наказу від 17 січня 2025 року про оголошення догани скасовано та ухвалено нове рішення.

Визнано незаконним та скасовано наказ Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) від 17 січня 2025 року № 18 «Про оголошення догани виконувачці обов`язків директора Чернівецького фахового коледжу бізнесу та харчових технологій Галині Божик».

Змінено мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 01 грудня 2025 року про відмову у визнанні протиправною бездіяльності Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) щодо невстановлення ОСОБА_1 надбавки за складність та напруженість у роботі (інтенсивність) з січня 2025 року у розмірі 50% посадового окладу та зобов`язання вчинити відповідні дії, виклавши її в редакції постанови.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Змінено розподіл судових витрат.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави недоплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у сумі 3 028 гривень.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 845 гривень 04 копійки.

Стягнуто з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 8 000 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції.

06 квітня 2026 року Зімніцька О. О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» подала до Чернівецького апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

Просила стягнути з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 14 667 гривень 40 копійок витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Заяву мотивувала тим, що загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які понесла сторона у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, становить 22 000 гривень, з яких: 10 000 гривень – складання апеляційної скарги; 5 000 гривень – складання відзиву на апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації); 7 000 гривень – участь адвоката у судових засіданнях 09 та 18 березня 2026 року.

З урахуванням того, що позовні вимоги за результатами апеляційного перегляду справи задоволено на 66,67%, ОСОБА_1 визначила суму витрат, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 14 667 гривень 40 копійок (22 000 гривень х 66,67%).

22 квітня 2026 року Департамент освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) (далі по тексту – Департамент), в інтересах якого діє Поляк М. В., подав заперечення щодо розміру судових витрат на правничу допомогу.

Просив не приймати до розгляду подані після ухвалення постанови акт, опис робіт та квитанцію щодо доплати 2 000 гривень, посилаючись на недотримання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України. Також вказував на неспівмірність заявлених витрат зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та тривалістю двох судових засідань, просив зменшити розмір відшкодування до 5 000 гривень.

Також зазначав, що відзив на його апеляційну скаргу повторює позицію позивачки, викладену під час розгляду справи у суді першої інстанції, а судові засідання загалом тривали близько півтори години. Крім того, посилався на фінансування установи з державного бюджету в умовах воєнного стану та вважав, що витрати слід розподілити у розмірі 50%у зв`язку із задоволенням однієї з двох вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Перевіривши матеріали справи та доводи учасників справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, абзацом другим частини третьої статті 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22) зазначено, що додаткове рішення – це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

Відповідно до частини другої статті 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Заяву ОСОБА_1 подано 06 квітня 2026 року, тобто до закінчення строку на виконання постанови Чернівецького апеляційного суду від 18 березня 2026 року. Тому передбачений частиною другою статті 270 ЦПК України строк не пропущено, а правові підстави для його поновлення відсутні.

Подібний висновок щодо застосування частини другої статті 270 ЦПК України викладено у постанові Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 367/6917/17.

Положеннями частини першої статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частин першої та абзацу першого частини другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Отже, право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, відшкодувати понесені нею судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката, передбачене зазначеними нормами закону.

За правилом частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).

За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у Главі 63 ЦК України. Зокрема, стаття 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 ЦК України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах – фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення – при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19, від 16 лютого 2023 року у справі № 911/1779/21, від 16 січня 2025 у справі № 921/112/24.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (близькі за змістом висновки, сформульовані у пункті 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24).

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 148 постанови від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Як вбачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 навела попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень та зазначила, що остаточний розмір таких витрат буде визначено після завершення апеляційного розгляду (том 3, а. с. 17).

Отже, до закінчення судових дебатів сторона позивачки повідомила суд та іншого учасника справи про понесення витрат на професійну правничу допомогу, їх попередній розмір і намір подати остаточний розрахунок після завершення апеляційного розгляду справи. Тому доводи Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) про відсутність відповідної заяви спростовуються матеріалами справи.

З поданих ОСОБА_1 документів вбачається, що 15 грудня 2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Зімніцькою О. О. укладено договір про надання правничої допомоги у цій справі (том 3, а. с. 52).

Додатковою угодою від 15 грудня 2025 року сторони погодили наступний розмір оплати послуг адвоката: 10 000 гривень – за складання апеляційної скарги; 5 000 гривень – за складання відзиву на апеляційну скаргу; 2 000 гривень – за участь в одному судовому засіданні тривалістю до 30 хвилин та 5 000 гривень – за участь в одному судовому засіданні тривалістю понад 30 хвилин (том 3, а. с. 53).

Також додатковою угодою передбачено внесення авансового платежу у розмірі 5 000 гривень, який зараховується під час остаточного розрахунку за надані послуги.

Згідно з актом приймання-передачі виконаних робіт та описом робіт від 27 грудня 2025 року адвокатом складено апеляційну скаргу у справі № 727/2428/25. Вартість цієї послуги становить 10 000 гривень, витрачений час – 10 годин (том 3, а. с. 54, 55).

До апеляційної скарги долучено квитанції № 17 від 15 грудня 2025 року та № 18 від 27 грудня 2025 року, якими підтверджується факт оплати послуг адвоката на загальну суму 15 000 гривень (том 3, а. с. 56).

До відзиву на апеляційну скаргу Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) долучено акт приймання-передачі, опис наданих послуг та квитанцію від 05 лютого 2026 року, відповідно до яких вартість послуг щодо складання відзиву становить 5 000 гривень, витрачений час – 5 годин (том 3, а. с. 77, 78).

Участь адвоката Зімніцької О. О. у судових засіданнях 09 та 18 березня 2026 року підтверджується наявними в матеріалах справи протоколами судових засідань № 6033336 та № 6098822 (том 3, а. с. 92, 94-95).

Відповідно до вищевказаних протоколів судових засідань:

– призначене на 09 березня 2026 року судове засідання у справі тривало з 10 години 32 хвилини до 11 години 00 хвилин, тобто 28 хвилин. Вартість участі адвоката у цьому засіданні відповідно до умов додаткової угоди становить 2 000 гривень.

– призначене на 18 березня 2026 року судове засідання у справі тривало з 15 години 00 хвилин до 15 години 42 хвилини, тобто 42 хвилини. Вартість участі адвоката у цьому засіданні відповідно до умов додаткової угоди становить 5 000 гривень.

Отже, загальна погоджена сторонами вартість участі адвоката у зазначених судових засіданнях становить 7 000 гривень, з яких 5 000 гривень було внесено як аванс, а 2 000 гривень підлягали доплаті.

Акт приймання-передачі виконаних робіт від 03 квітня 2026 року підтверджує надання послуг з участі адвоката у судових засіданнях загальною вартістю 7 000 гривень. Квитанцією до прибуткового касового ордера № 20 від 03 квітня 2026 року підтверджено доплату у розмірі 2 000 гривень.

Колегія суддів відхиляє доводи Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) про те, що витрати у розмірі 2 000 гривень виникли лише після ухвалення постанови від 18 березня 2026 року. Тарифи за участь адвоката у судових засіданнях погоджено сторонами ще 15 грудня 2025 року, а участь адвоката та тривалість засідань підтверджуються протоколами, які були складені до ухвалення постанови.

Подання доказів оплати гонорару адвоката не є обов`язковою умовою для розподілу витрат на професійну правничу допомогу і сам факт нездійснення оплати на момент подання заяви про розподіл судових витрат не перешкоджає їх розподілу, згідно з висновком викладеним у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25).

Остаточний розмір витрат перевищив попередній розрахунок на 7 000 гривень у зв`язку з необхідністю складання відзиву на апеляційну скаргу та участю адвоката у двох судових засіданнях, кількість і тривалість яких визначилися під час апеляційного розгляду. Крім того, ще у попередньому розрахунку ОСОБА_1 зазначила, що остаточний розмір витрат буде визначено після завершення апеляційного розгляду.

Тобто надані документи в сукупності підтверджують, що загальні витрати на професійну правничу допомогу, які понесла ОСОБА_1 у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, становлять 22 000 гривень.

Відповідач реалізував передбачене частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України право заперечувати проти заявленого позивачкою розміру витрат на правничу допомогу та просив зменшити його до 5 000 гривень.

Колегія суддів частково погоджується з доводами відповідача про неспівмірність заявлених до відшкодування позивачкою витрат на правничу у суді апеляційної інстанції у сумі 22 000 гривень, зокрема враховуючи малозначність цієї справи, що зокрема підтверджується ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2026 року у цій справі, якою з цих підстав відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 01 грудня 2025 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 березня 2026 року.

Також апеляційний суд приходить до висновку, що складення апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу не потребували тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики з огляду на сталість правової позиції сторін, а тому, на переконання суду, час витрачений представником позивачки на складення відповідних процесуальних документів і вартість таких послуг у розмірі 15 000 гривень (10 годин на підготовку апеляційної скарги і розрахунку вартості цієї послуги у розмірі 10 000 гривень та 05 годин на підготовку відзиву на апеляційну скаргу і розрахунку вартості цієї послуги у розмірі 5 000 гривень) не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг і є надмірним, ураховуючи, зокрема, фактичні питання які були поставлені перед судом.

Не відповідає критеріям співмірності та пропорційності також заявлені позивачкою витрати на правничу допомогу, понесені позивачкою у зв`язку з її представництвом адвокатом у судових засіданнях 09 березня 2026 року та 18 березня 2026 року в загальному розмірі 7 000 гривень. В даному випадку незважаючи на незначну відмінність у тривалості судових засідань – 28 хвилин та 42 хвилини, а загалом 01 година 10 хвилин, оплата цих послуг відповідно до умов договору склала 2 000 гривень та 5 000 гривень відповідно, що загалом також не є співмірним із витраченим часом адвоката на такі процесуальні дії.

Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просить стягнути позивачка, а також те, що зазначена справа є малозначною в силу закону, а також враховуючи об`єм виконаних адвокатом робіт та витрачений час на участь в судових засіданнях, апеляційний суд, вважає, що співмірний розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, який підлягає розподілу, в даній справі становить 11 000 гривень.

Як зазначалося вище за правилом пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, серед яких і витрати на професійну правничу допомогу, покладаються, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з постанови Чернівецького апеляційного суду від 18 березня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволено частково на 66,67% (100% / 3 х 2).

Пропорційно до задоволених позовних вимог з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 слід стягнути 7 333 гривні 70 копійок в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції (11 000 х 66,67%).

Керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 259, 270, 381, 382, 384 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації (обласної військової адміністрації) на користь ОСОБА_1 7 333 гривні 70 копійок у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На додаткову постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна додаткова постанова складена 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК

Судді: Наталія ВИСОЧАНСЬКА

Мирослава КУЛЯНДА