Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №721/844/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Чернівці справа №721/844/26

провадження №22-ц/822/2104/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача Височанської Н.К.,

Суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.,

за участю секретаря судових засідань Паучек І.І.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»,

відповідач – ОСОБА_1

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Стефанко У.Д.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви та рух справи

У серпні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») через представника Ляр Д.Ю. звернулося до суду в системі «Електронний суд» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 04 липня 2024 року в розмірі 123 843,49 грн., з яких 99 555,75 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 24 287,74 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.

Позовну заяву підписано кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_2 як Спеціаліста з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО, який, згідно з текстом позову, діє в порядку самопредставництва юридичної особи (частина третя статті 58 ЦПК України). До позову як підтвердження повноважень додано копію витягу з наказу про переведення ОСОБА_2 на зазначену посаду з 01 липня 2026 року та копію посадової інструкції «7001: Спеціаліст з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО», затвердженої наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 22 червня 2026 року № PR/23-2026-7336042 (додаток № 9 до позову), а також копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, титульної, першої, другої, двадцять п`ятої та двадцять шостої сторінок Статуту банку та витягу з Державного реєстру банків.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Путильського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – повернуто позивачеві.

Ухвала мотивована тим, що до позовної заяви не доданий документ на підтвердження повноважень представника позивача представляти інтереси вказаної юридичної особи.

Згідно з висновком викладеним у постанові ВП ВС, особи, які представляють юридичну особу за довіреністю та виконують процесуальні дії на підставі наданих їм довіреністю повноважень, діють від імені цієї особи як довірителя, а не в порядку самопредставництва (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16).

Отже, процесуальний документ може бути поданий та/або підписаний як безпосередньо особою, яка подає заяву, так і її представником. У разі, якщо довіреність підпису керівник юридичної особи (директор) повноваження останнього підтверджуються статутом, протоколом загальних зборів засновників (учасників), наказом про призначення на посаду та випискою з Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб підприємців. Такий перелік документів підтверджує 2 факти: особа дійсно є керівником юридичної особи, і в неї відсутні обмеження повноважень щодо представництва у суді.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що зазначена позовна заява підписана неуповноваженою особою, а відтак така заява підлягає поверненню.

Суд послався на статті 58, 60, 62 ЦПК України, статтю 237 ЦК України та на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16.

Короткий зміст та узагальнені доводи вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду позивач АТ КБ «Приватбанк», інтереси якого представляє адвокат Істамова І.В. сформувала в системі «Електронний Суд» 02 вересня 2026 року апеляційну скаргу на вказане рішення суду.

Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Вважає, що ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права.

Вказала, що суд порушив статтю 58 ЦПК України та не врахував висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі № 303/4297/20 (провадження № 14-105цс21). Позов підписав працівник банку, право якого на самопредставництво без довіреності в місцевих та апеляційних судах прямо передбачене пунктами 3.14–3.17 його посадової інструкції, а наказ про призначення на посаду та посадову інструкцію до позову додано.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки, у даній справі оскаржується ухвала про повернення заяви, то справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позовна заява підписується позивачем, його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (частина друга статті 175 ЦПК України). Позовна заява повертається, якщо її підписано особою, яка не має права її підписувати (пункт 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України).

Сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника (частина перша статті 58 ЦПК України). Юридична особа бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (частина третя статті 58 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX).

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08 червня 2022 року у справі №303/4297/20 (провадження № 14-105цс21) виснувала, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи допускає вчинення процесуальних дій від її імені не лише керівником або членом виконавчого органу, а й іншою особою, уповноваженою на це законом, статутом, положенням або трудовим договором (контрактом). Якщо такого договору в письмовій формі немає чи в ньому зафіксовано неповний перелік трудових обов`язків, працівник поряд із підтвердженням трудових відносин подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначено його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді, а за наявності — і обмеження таких повноважень. Довіреність сама собою повноважень на самопредставництво не підтверджує.

Цей висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала в постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 910/16580/23 (провадження № 12-30гс24), зазначивши, що особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, підтверджує свій статус документами, названими в процесуальному законі (статут, положення, трудовий договір (контракт)).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оцінка документів на представництво, доданих до позову

Суд першої інстанції вважав, що документа на підтвердження повноважень до позову не додано. Цей висновок не відповідає матеріалам справи.

До позову додано копію витягу з наказу про переведення ОСОБА_2 з 01 липня 2026 року на посаду Фахівця (посадова підгрупа «Спеціаліст з централізованої претензійно-позовної роботи Департаменту стягнення беззаставних кредитів ГО»), виданого на підставі наказу № Е.17.U.0.0/4-7228323 від 11 травня 2026 року. Цим підтверджено трудові відносини і посаду особи, яка підписала позов (а.с.50 на звороті).

До позову також додано посадову інструкцію за цією посадою, затверджену наказом АТ КБ «ПриватБанк» від 22 червня 2026 року № PR/23-2026-7336042, з якою ОСОБА_2 ознайомлений з накладенням кваліфікованого електронного підпису. Пункт 3.14 інструкції надає працівникові право представляти інтереси банку в порядку самопредставництва, без довіреності, в місцевих та апеляційних судах. Пункт 3.15 наділяє його правами позивача, зокрема правом подавати, підписувати та підтримувати позови. Обмеження стосуються лише визнання позову, відмови від позову, від апеляційних і касаційних скарг та підписання мирової угоди — тобто дій, яких у цій справі не вчинялось.

Правову основу для затвердження посадової інструкції містить Статут банку, сторінки якого долучено до позову. Згідно з пунктом 128 Статуту до компетенції голови правління належать, зокрема, покладання обов`язків на працівників Банку (підпункт 4), видання наказів (підпункт 6) і затвердження посадових інструкцій працівників (підпункт 11). Статут не містить заборони покладати на працівників функції самопредставництва в суді.

Отже, особа, яка підписала позов, діяла в порядку самопредставництва юридичної особи, а її повноваження підтверджено документами, які Велика Палата Верховного Суду визнала належними. Позов не підписано особою, яка не має права його підписувати.

Щодо мотивів ухвали суду першої інстанції

Суд першої інстанції оцінював повноваження Ляра Д. Ю. за правилами представництва (статті 60, 62 ЦПК України), а не самопредставництва, хоча позивач прямо зазначив, що діє за частиною третьою статті 58 ЦПК України. Посадову інструкцію і наказ суд не проаналізував і мотивів їх відхилення не навів.

Посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 910/23346/16 не стосується цих правовідносин. Висновок про те, що особа, яка діє за довіреністю, є представником, а не самопредставником, зроблено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX. У цій справі Ляр Д. Ю. діяв не за довіреністю. Міркування суду про документи, що підтверджують повноваження керівника юридичної особи, до справи також не стосуються.

За частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод обмеження доступу до суду не можуть шкодити самій суті цього права. Повернення позову за наявності в матеріалах документів, що підтверджують повноваження, є надмірним формалізмом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2025 року у справі № 761/47253/23).

За таких обставин ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду (пункт 4 частини першої статті 379, пункт 6 частини першої статті 374 ЦПК України).

Щодо судових витрат

Оскільки справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду і спір по суті не вирішено, підстав для розподілу судових витрат за частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України немає. Питання про розподіл судових витрат, у тому числі понесених у суді апеляційної інстанції, вирішується судом першої інстанції за результатами розгляду справи відповідно до статті 141 ЦПК України. Тому вимога скаржника про стягнення з відповідача судових витрат на цій стадії задоволенню не підлягає.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ст. 374 ч.1 п. 6 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За вказаних обставин, ухвала Путильського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити частково.

Ухвалу Путильського районного суду Чернівецької області від 26 серпня 2026 року – скасувати та матеріали цивільної справи №721/844/26 направити до Путильського районного суду Чернівецької області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Повна постанова складена судом 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Н.К. Височанська

Судді: М.І. Кулянда

О.О. Одинак