Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №725/2496/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Чернівці

Справа № 725/2496/26

Провадження №22-ц/822/1620/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

за участю секретаря судових засідань – Ярема А. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 28 травня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції – Федіна А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії ЧОУ АТ «Державний ощадний банк України», треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинська О. Б., про розкриття банківської таємниці шляхом опису вмісту індивідуального банківського сейфу.

Позов обґрунтований тим, що 07.12.2022 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинською О. Б. позивачці та третій особі ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину, що складається з права користування та розпорядження банком, банківський сейф №65с, що розташований у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці, вул. Головна, 119, згідно з умовами Договору №1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019, укладеного на ім`я cпадкодавця ОСОБА_4 .

Зазначала, що вона неодноразово звертались до керівництва відповідача з проханням надати доступ до індивідуального банківського сейфу для отримання доступу до майна спадкодавця, однак отримували відмови, у зв`язку з чим звернулась до суду з позовом про визнання права власності на майно та усунення перешкод у користуванні власністю, натомість постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.06.2025 в задоволенні такого позову відмовлено та встановлено, що в порядку видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину нотаріус вправі здійснити опис майна із сейфу з метою з`ясування його наявності та складу. З урахуванням вказаних висновків, вона звернулась з відповідним проханням до нотаріуса, у відповідь на яке отримала лист про відсутність підстав для застосування заходів охорони спадкового майна, зокрема складання опису майна, адже наявні спадкоємці, які своєчасно прийняли спадщину.

Вказувала на те, що нею та ОСОБА_2 отримано свідоцтва про право на спадщину за законом, проте такі документи лише засвідчують право користування та розпорядження майном, що знаходиться в індивідуальному банківському сейфі без встановлення складу такого майна, натомість, оскільки вміст індивідуального банківського сейфу становить банківську таємницю, вона позбавлена можливості в інший спосіб аніж шляхом звернення до суду з даним позовом реалізувати своє право на спадщину та оформлення свідоцтва про право на спадщину на майно, яке зберігається у банківському сейфі.

Просила зобов`язати АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Чернівецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, а саме: здійснити опис вмісту індивідуального банківського сейфу №65с, що розташований у сховищі для індивідуальний сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці за адресою: АДРЕСА_1 , який використовувався померлим ОСОБА_4 на підставі договору №1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019, примірник опису вмісту банківського сейфу передати ОСОБА_1 .

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 17 червня 2026 року позов задоволено.

Зобов`язано АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Чернівецького обласного управління АТ «Державний ощадний банк України» розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, а саме: здійснити опис вмісту індивідуального банківського сейфу №65с, що розташований у сховищі для індивідуальний сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці за адресою: АДРЕСА_1 , який використовувався померлим ОСОБА_4 на підставі договору №1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019Ю примірник опису вмісту банківського сейфу передати ОСОБА_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить вміст банківського сейфу, що знаходиться у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці, вул. Головна, 119 АТ «Державний ощадний банк України», натомість без розкриття інформації, що містить банківську таємницю позивач позбавлена можливості у доступі до належної їй частки спадкового майна, обраний позивачем порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права спадкоємців на отримання в порядку спадкування у власність майна, що міститься у сейфі.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ «Державний ощадний банк України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує на те, що судом першої інстанції не встановлено факту належного звернення спадкоємців або нотаріуса до Банку з питанням доступу до індивідуального банківського сейфу, а також не підтверджено належними доказами існування будь-якої відмови Банку у вирішенні відповідного питання, не досліджено питання дотримання нотаріальної процедури, неправильно застосовано правові висновки Чернівецького апеляційного суду, викладені у постанові від 25.06.2025 у справі №725/1366/24, безпідставно покладено на Банк функції нотаріуса та не враховано права інших спадкоємців.

Суд самостійно встановив обставину відмови Банку за відсутності будь-якого належного доказу такої відмови.

Твердження позивача, що саме банк як наймодавець зобов`язаний відкрити сейф і скласти опис його вмісту, є помилковими. АТ «Державний ощадний банк України» не є тією особою, яка порушує, не визнає або оспорює право позивачів на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки позивачами заявлено вимоги до відповідача, які не передбачені чинним законодавством України. Позивачі не позбавлені можливості, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат», звернутися до нотаріуса для опису майна, яке знаходиться в сейфі, та передачу цього майна на відповідальне зберігання спадкоємцям або іншим особам, оскільки нотаріус вправі здійснити опис майна із сейфу з метою з`ясування його наявності та складу.

Матеріали даної справи не містять доказів дотримання такого порядку. Приватний нотаріус Половинська О. Б. не направляла Банку жодного письмового запиту щодо можливості здійснення опису майна, яке знаходиться у сейфі, не зверталася з вимогою про розкриття банківської таємниці, не отримувала письмової відповіді Банку, не виносила постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

З одного боку суд констатує наявність спору між спадкоємцями та неможливість вирішення відповідних питань в окремому провадженні (щодо розкриття інформації, яка містить банківську таємницю), а з іншого - фактично надає перевагу одному спадкоємцю та зобов`язує Банк передати документ виключно одній особі. Більше того, передача примірника опису лише одному спадкоємцю потенційно порушує права інших спадкоємців та може призвести до виникнення нових спорів щодо складу спадкового майна. Отже, резолютивна частина рішення не відповідає мотивувальній частині та не узгоджується із встановленими судом обставинами.

Нормами процесуального права визначено спосіб та порядок розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, - така інформація розкривається на підставі рішення суду, постановленого за результатами розгляду заяви заінтересованої особи, в т.ч. й спадкоємця(ів), у непозовному цивільному судочинстві, з огляду на що позовні вимоги позивача про розкриття банківської таємниці, шляхом зобов`язання АТ «Ощадбанк» здійснити опис вмісту індивідуального банківського сейфу №65с, який використовувався померлим ОСОБА_4 на підставі договору №1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019 та передати примірник опису вмісту банківського сейфу ОСОБА_1 , не можуть бути задоволені судом.

У відзиві представник відповідача Байцар І. Б. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що у спадкоємців відсутні свідоцтва про право власності на спадкове майно, оскільки нотаріус позбавлений можливості видати такі свідоцтва без встановлення складу спадщини, тобто вмісту банківського сейфу. В даній категорії справ саме це є основною причиною поетапного порядку реалізації спадкоємцем своїх спадкових прав, коли на першому етапі провадиться лише розкриття банківської таємниці.

Позов обґрунтований письмовими відмовами банку на звернення позивачки, тому доводи апелянта про відсутність звернення не відповідає дійсності.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2022 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинською О. Б. видані свідоцтва ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про право на спадщину, що складається із права користування та розпорядження банком, банківський сейф №65с, що розташований у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці, вул. Головна, 119, згідно з умовами Договору №1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019, укладеного на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свідоцтва видані на 1/3 частку вказаного спадкового майна.

Позивач та ОСОБА_2 неодноразово звертались до керівництва відповідача з проханням надати доступ до індивідуального банківського сейфу для отримання доступу до майна спадкодавця, однак отримували відмови, у зв`язку з чим звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право власності на частки у майні, цінностях, речах, коштах, документах, тощо, що знаходяться у відповідача на зберіганні, усунути перешкоди у користуванні власністю та зобов`язати відповідача передати майно, цінності, речі, кошти, документи тощо, що знаходяться у відповідача на зберіганні.

ОСОБА_3 , в свою чергу, подала позов та просила визнати за нею право власності на 1/6 частку майна, що знаходиться у сейфі та усунути перешкоди у користуванні власністю та зобов`язати відповідача передати майно. Посилалась на те, що померла її донька ОСОБА_5 , яка спадщину прийняла, але не встигла оформити. ОСОБА_3 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 та прийняла спадщину. Перебуваючи у важкому психологічному стані після смерті доньки і у скрутному матеріальному становищі, вона змушена була погодитись на невигідні для неї умови та написати розписку про те, що не претендуватиме на майно, яке знаходиться у індивідуальному сейфі. Оскільки право власності на майно, яке знаходиться у сейфі, не оформлене правовстановлюючими документами, вважає, що її право потребує захисту.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівців від 03 березня 2025року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено, а в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.06.2025 вказане рішення скасовано в частині задоволення позову та в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АТ «Державний ощадний банк України», третя особа - ОСОБА_3 про визнання права власності на майно та усунення перешкод у користуванні власністю відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою суду апеляційної інстанції було встановлено, що позивачі не позбавлені можливості, відповідно до положень Закону України «Про нотаріат», звернутися до нотаріуса для опису майна, яке знаходиться в сейфі, та передачу цього майна на відповідальне зберігання спадкоємцям або іншим особам, оскільки нотаріус вправі здійснити опис майна із сейфу з метою з`ясування його наявності та складу.

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись із заявою до приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Половинської О. Б., в якій просили окрім іншого також скласти опис майна, що знаходить в індивідуальному банківському сейфі №65с, що розташований у сховищі для індивідуальних сейфів ТВБВ №10025/057 ОПЧ Чернівці, вул. Головна, 119 та з цією метою звернутись із відповідним запитом до АТ «Ощадбанк».

Приватний нотаріус Половинська О. Б. листом від 01.12.2025 №124/02-14 повідомила, що банк відмовив у доступі до сейфа, посилаючись на те, що питання відкриття індивідуального банківського сейфу буде вирішено після звернення усіх спадкоємців, які отримали свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що відмова банку у доступі до сейфу відбулась не з вини нотаріуса, а з причин відсутності свідоцтва про право на спадщину у третього спадкоємця ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб — спадкоємців.

Стаття 1216 ЦК України визначає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків від спадкодавця до спадкоємців.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Тому юридично правильним є висновок не про те, що весь вміст сейфа автоматично становить спадщину, а про те, що речі, які знаходяться у сейфі та належали спадкодавцеві, можуть входити до складу спадщини.

Стаття 1268 ЦК України визначає право спадкоємця прийняти спадщину або не прийняти її. Наявність у позивачки статусу спадкоємця та вчинення нею дій щодо оформлення спадкових прав обумовлюють її юридичний інтерес у встановленні складу майна, що знаходиться у сейфі.

За статтею 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком та відомостей про клієнта; відомості, що становлять банківську таємницю, можуть бути надані іншим особам у випадках та порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Частина перша статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає банківською таємницею інформацію щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку.

Стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює випадки та порядок розкриття банками інформації, що становить банківську таємницю, у тому числі за рішенням суду та визначеним законом суб`єктам. При цьому судове рішення про розкриття банківської таємниці має визначати обсяг інформації, яка підлягає розкриттю.

Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджені постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 які деталізують порядок виконання банками вимог щодо зберігання та розкриття банківської таємниці.

Судом першої інстанції встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 за життя користувався індивідуальним банківським сейфом № 65с у ТВБВ № 10025/057 АТ «Державний ощадний банк України» на підставі договору № 1040 оренди індивідуального сейфа від 26 червня 2019 року. Після смерті користувача (спадкодавця) сейфа виникла необхідність установлення фактичного складу майна, яке знаходиться у сейфі та входить до складу спадщини.

У цій справі вимога позивачки спрямована не на визнання за нею права власності на конкретні речі у сейфі та не на їх передачу, а на отримання можливості встановити фактичний вміст сейфа, для подальшого оформлення спадкових прав.

Частиною першою статті 971 ЦК України визначено, що до договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа застосовуються положення ЦК України про майновий найм (оренду).

Верховний Суд у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 428/2950/16 зазначив, що договір кваліфікується за статтею 971 ЦК України, якщо банк не контролює вміст сейфа. Аналогічний підхід викладено у постанові від 06 лютого 2020 року у справі № 242/4090/17.

Як вбачається з договору № 1040 оренди індивідуального сейфа від 26.06.2019, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ “Державний ощадний банк України”, останній не приймав конкретні цінності за описом, не контролював їх поміщення до сейфа та вилучення з нього, тому він не є зберігачем індивідуально визначених речей і до відкриття сейфа може об`єктивно не володіти інформацією про його фактичний вміст.

Водночас стаття 971 ЦК України визначає насамперед правову природу договору і межі відповідальності Банку за збереження вмісту сейфа.

Відповідно до вимог статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо, зокрема, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Суд першої інстанції, встановивши, що нотаріус позбавлена можливості вчинити відповідну нотаріальну дію, оскільки не має фізичного доступу до вмісту банківського сейфу, а ОСОБА_3 не отримала свідоцтво про право на спадщину, що унеможливлює надання банком доступу спадкоємцям до банківського сейфу, адже з листування між банком та позивачем вбачається, що такий доступ може бути наданий виключно в присутності усіх спадкоємців, які отримають свідоцтва про право на спадщину, дійшов обґрунтованого висновку, що права позивача на отримання у власність майна, що міститься у банківському сейфі, в порядку спадкування, порушені та підлягають відновленню в обраний нею спосіб.

Ураховуючи те, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 входить вміст банківської сейф-ячейки, що знаходиться в АТ «Державний ощадний банк України», тому відмова банку у видачі опису щодо її вмісту спадкоємцям померлого власника індивідуального сейфу є безпідставною.

Колегія суддів вважає, що відповідач безпідставно утримує вміст банківської сейф-ячейки та відмовляє у видачі опису щодо її вмісту спадкодавцям померлого власника індивідуального сейфу, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 522/1442/19-ц.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що спір підлягав розгляду виключно в порядку окремого провадження.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Главою 12 розділу IV ЦПК України передбачено спеціальний порядок розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У пункті 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» судам роз`яснено, що у тому разі, коли буде встановлено, що заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи ґрунтується на спорі, зокрема про виконання цивільно-правового договору, який виник з інших зобов`язальних правовідносин тощо, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Отже, встановлення судом будь-якого юридичного факту, пов`язаного із вирішенням питання про прийняття спадщини, до складу якої входить вміст банківського сейфу-ячейки, право на яке має позивач ОСОБА_1 та залучені до участі у справі спадкоємці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 або вирішення судом питання доступу до інформації, яка містить банківську таємницю, щодо майна померлого, на яке мають право (претендують) декілька осіб - спадкоємців, само по собі має спір про право, який повинен вирішуватись в порядку позовного провадження, з урахуванням вимог частини шостої статті 294, частини третьої статті 349 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 522/1442/19.

За таких обставин, доводи апелянта про необхідність вирішення заявлених вимог виключно в окремому провадженні, суперечать положенням статей 294, 349 ЦПК України та не узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що зобов`язання Банку відкрити сейф та здійснити опис його вмісту за своєю правовою природою є виключно покладенням на Банк нотаріальних функцій.

Згідно з Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вживає заходів щодо охорони спадкового майна, встановлює його наявність, склад і місцезнаходження, а опис спадкового майна проводиться за участю заінтересованих осіб та не менше ніж двох свідків із складанням відповідного акта.

Проте наведене регулювання не може тлумачитися ізольовано від конкретного способу судового захисту порушеного права ОСОБА_1 , оскільки слід відрізняти нотаріальний опис спадкового майна від фактичної фіксації вмісту індивідуального сейфа, тому покладання на Банк обов`язку відкрити сейф у визначеному судовим рішенням порядку та зафіксувати фактично наявні в ньому предмети для надання відповідної інформації, забезпечить відновлення права спадкоємця ОСОБА_1 на отримання у власність майна, що міститься у сейфі, в порядку спадкування.

Передача позивачці примірника опису фактичного вмісту сейфа сама по собі не є передачею майна та не вирішує питання права власності на речі. Вона має інформаційний характер і може використовуватися для оформлення спадщини. Інші спадкоємці не втрачають права вимагати відповідної інформації або захищати свої права щодо конкретного майна.

Відповідно до частин третьої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Отже, преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішення; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17, від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17, від 10 січня 2025 року у справі № 362/643/21, від 19 грудня 2025 року у справі № 910/10365/15, на які посилається заявниця у касаційній скарзі.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Тому висновки Чернівецького апеляційного суду у справі № 725/1366/24 щодо належного способу захисту, компетенції Банку, не є преюдиційними у значенні статті 82 ЦПК України, а є правовою оцінкою, яка не є обов`язковою для суду.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 28 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Н. Лисак