Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №646/987/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 646/987/25 Головуючий суддя І інстанції Серпутько Д. Є.

Провадження № 33/818/1630/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

Категорія: Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

за участю секретаря – Чабанової А.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Червонозаводсьоко районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років.

Постановою встановлено, що 27.01.2025 о 13 год 28 хв за адресою м. Харків, просп. Аерокосмічний, буд. 252, керував транспортним засобом не маючи права керування транспортними засобами, правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1 було подано апеляційну скаргу, яку доповнив до початку апеляційного розгляду. В обґрунтування апеляційних доводів посилався на те, що постанова суду першої інстанції, яким його було позбавлено права керування транспортними засобами була скасована, а тому, на його думку, усі подальші судові рішення які ґрунтуються на скасованій постанові мають бути скасовані.

Крім того, ОСОБА_1 просив поновити йому пропущений строк апеляційного оскарження постанови суду першої інстанції, посилаючись на те, що він є дійсним військовослужбовцем, який постійно та безперервно виконує свій Конституційний обов`язок в зоні бойових дій на передньому краї, а тому не мав можливості у строк, передбачений чинним законодавством, подати апеляційну скаргу.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження відомостями матеріалів справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

Під час апеляційного розгляду апелянт підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. В обґрунтування поданої апеляційної скарги надавав пояснення на підтвердження апеляційних доводів.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши в судовому засіданні особу, яка притягається до адміністративної відповідальності та перевіривши надані нею докази, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не позбавлена правових та процесуальних підстав та підлягає задоволенню у зв`язку із наступним.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд першої інстанції не встановив усі обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 .

Натомість, під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом встановлено об`єктивні відомості, які спростовують висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що визнаючи ОСОБА_1 винним, суд першої інстанції послався на відомості протоколу про адміністративне правопорушення, а також відомості постанови поліцейського ЕНА №3516878 та постанову суду Новомосковського міського суду Дніпропетровської області, як підставу для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Разом з тим, суд першої інстанції у мотивувальній частині судового рішення обмежився лише посиланнями на відомості матеріалів справи, а також наявні у ній докази, однак не встановив в об`єктивний спосіб фактичних обставини події. Крім того, судом першої інстанції не було враховано постанову Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2025 року, яка набрала законної сили та має ключове значення для розгляду цієї справи, оскільки саме цією постановою скасована постанова суду Новомосковського міського суду Дніпропетровської області, якою ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами. Цією постановою адміністративне провадження стосовно ОСОБА_1 було закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, тобто за реабілітуючих підстав. При цьому належить врахувати, що ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності саме за керування транспортним засобом будучи позбавленим такого права.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що постановою Харківського апеляційного суду від 28.10.2025 було скасовано постанову суду Слобідського районного суду від 20.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП.

Натомість, під час апеляційного розгляду, було встановлено, що зазначені підстави притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП скасовані попередніми судовими рішеннями, ухваленими і інших справах. Зазначена вище постанова Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2025 року, якою фактично скасовано позбавлення права керування ОСОБА_1 транспортними засобами, набрала законної сили про що зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідно до відомостей оскаржуваного протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 притягається до відповідальності саме за те, що керував транспортним засобом будучи позбавленим такого права згідно постанови Новомосковського міського суду Дніпропетровської області, яке пізніше скасовано постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2025, що виключає можливість кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Таким чином, ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП у цій справі об`єктивно виключються, що обумовлює скасування постанови Червонозаводського районного суду від 18.03.2025 року.

Разом з тим, на думку суду апеляційної інстанції належить врахувати, що вирішуючи питання про скасування судового рішення, яке переглядається у зв`язку із скасуванням ключового судового рішення, яке слугує підставою для ухвалення наступних судових рішень, суд повинен виходити саме з преюдиційного зв`язку цих судових рішень. Крім того, належить враховувати, що скасоване судового рішення може мати юридичну силу в провадженні, яке фактично триває лише, якщо воно прямо впливає на судове рішення, що переглядається.

Скасування судового рішення у зв`язку з скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду, на думку суду апеляційної інстанції відповідає закріпленому у статті 129 Конституції України такому принципу судочинства як обов`язковість судового рішення, та має на меті також гарантування такої складової верховенства права як юридична визначеність (неможливість існування двох взаємовиключних судових рішень).

В цьому випадку постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.09.2025 скасовано судове рішення, яке фактично стало підставою для скасування протоколу про адміністративне правопорушення у цій справі, що усуває будь-яку процесуальну можливість притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у цій справі.

Належить також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4, 7 та 11 до Конвенції» ратифіковано вказану Конвенцію.

Порядок реалізації Конвенції та рішень ЄСПЛ визначено Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до ч. 1 ст. 17 даного Закону, суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 р., провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рішенні Європейського суду у справі «Маттоціа проти Італії» від 25 липня 2000 року відображено послідовну рекомендацію цієї міжнародної установи про пріоритетність неформального розуміння поняття «обвинувачення» національними судами.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року заява № 36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Згідно рішення у справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилось нічого іншого, як взяти на себе функцію сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагальності процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Відповідно до ч.2 ст. 7 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не можу бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Більш того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення визначені статтею 247 КУпАП. Відповідно до п.1 цієї статті провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи та оцінюючи наявні у ній відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження в справі стосовно ОСОБА_1 закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, згідно доводів поданої апеляційної скарги.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження задовольнити, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18.03.2025.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Червонозаводсьоко районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП скасувати,а провадження у справі - закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков