Постанова від 22 вересня 2026 р. у справі №636/3266/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/3266/26 Головуючий 1 інстанції: Бунін Є.О.

Провадження №33/818/1581/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Чабановій А.В.,

за участю: захисника – адвоката Петракова В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Петракова В.А. на постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 12 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 20 березня 2026 року близько 13.28 год. По вул. Українська в с-ще Плоске Куп`янського району Харківської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Кіа Sorento, д.н. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер, результат огляду 0,81 % проміле. Про що складений протокол про адміністративне правопорушення Серії ААД №914319 від 20 березня 2026 року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 А ПДР, а саме водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В апеляційній скарзі захисник Петраков В.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Чугуївського міського суду Харківської області від 12 травня 2026 року скасувати, та закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування доводів зазначає, що відеозапис не є належним та допустимим доказом, оскільки є неповним, не містить даних про дату та час події, не містить самої ідентифікації техзасобу, на який проводилась відеозйомка. Звертається увага на те, що з відеозапису не вбачається, що водієм був саме ОСОБА_1 , оскільки на відео не зафіксовано того, що останній виходить з авто зі сторони водія. Вказується на те, що ОСОБА_1 проходив перевірку на стан алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі, який вже був зібраний без застосування гігієнічних вимог до використання, оскільки мундштук не був саме у вакуумній упаковці, що є порушенням процедури огляду. Крім того, апелянт зазначає, що з відеозапису не вбачається, коли поліцейський повідомляв ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, що приводить до порушення прав ОСОБА_1 . Поряд із цим, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який несе службу на Харківському напрямку, є водієм, майже щотижнево перебуває на лінії зіткнення, або поблизу неї, повністю справляється з наказами командира, та має відзнаки та почесні грамоти, а позбавлення його права керування фактично означає втрату цінного захисника, який бездоганно виконує свою роботу та бойові завдання, боронячи нашу державу.

У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить його особистий підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (арк.39).

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції у режимі відеоконференції захисник Петраков В.А. повідомив, що ОСОБА_1 відомо про апеляційний розгляд, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.

Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Петракова В.А. без участі ОСОБА_1 , однак, за обов`язковою участю його захисника – адвоката Петракова В.А.

Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Петракова В.А., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши ці доводи та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №914319 від 20 березня 2026 року, в якому зазначено про те, що 20 березня 2026 року о13 годині 28 хвилин в Харківській області, Куп`янський район, с-ще Плоске, вул. Українська, 2, водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом Кіа Sorento, д.н. НОМЕР_2 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився в установленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 6820, результат огляду позитивний – 0,81 % проміле, тест №456 від 20 березня 2026 року. Від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі гр. ОСОБА_1 відмовився.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Особа, яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи»; «Тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом отримав», «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений, копію протоколу отримав, внесені про мене дані – правильні)».

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.4), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору Alcotest Drager 6820, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 0,81% проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARКН - 0382 (арк. 3). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору Alcotest 6820 та власноруч поставив свій підпис, як у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і роздруківці тесту газоаналізатора Драгер.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 20 березня 2026 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд не проводився, у зв`язку з відмовою водія (арк.6).

Згідно письмової розписки ОСОБА_2 від 20 березня 2026 року, останній забрав Кіа Sorento, д.н. НОМЕР_1 , з місця події (арк.7).

У матеріалах справи наявний відеозапис події за участю ОСОБА_1 від 20 березня 2026 року, з якого вбачається, що транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, у зв`язку з тим, що вказаний автомобіль перебував на іноземній реєстрації. Після зупинки з передніх лівих дверей автомобіля вийшов водій, який представився військовослужбовцем та надав для перевірки документи, що посвідчують його особу. Водієм виявився ОСОБА_1 . Крім того, в автомобілі в якості пасажира також перебував його командир. Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у нього явні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. ОСОБА_1 повідомив працівників поліції про те, що він пив безалкогольне пиво та погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, після чого самостійно обрав мундштук, розпакував його та передав працівнику поліції, який, тримаючи мундштук за середину, помістив його до приладу. Надалі ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 0,81 % проміле. Працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про складання протоколу про адміністративне правопорушення. У відповідь на це останній звернувся до працівників поліції із запитанням: "А без протоколу?", у зв`язку з чим був попереджений про настання кримінальної відповідальності за надання неправомірної вигоди службовій особі. Крім того, водію було роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер», та визнання керування транспортним засобом.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги захисника, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, є необґрунтованими, оскільки спростовуються відомостями, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та відеозапису події за участю останнього.

Більш того, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 підтверджений ним особисто, як на відеозаписі, так і у протоколі про адміністративне правопорушення. Заперечення від ОСОБА_1 щодо керування транспортним засобом при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відсутні. Будь-яких об`єктивних доказів того, що транспортним засобом керувала інша особа, стороною захисту не надано.

Таким чином, твердження сторони захисту про те, що на відеозаписах відсутній факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом апеляційним судом розцінюється як обраний спосіб захисту.

Доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 проходив перевірку на стан алкогольного сп`яніння на газоаналізаторі, який вже був зібраний без застосування гігієнічних вимог до використання, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Як вбачається з відеозапису події, наявного в матеріалах справи, що перед проходженням огляду на газоаналізаторі Драгер, одноразовий мундштук був розпакований самим ОСОБА_1 та встановлений працівником поліції на прилад «Драгер» у присутності водія безпосередньо перед проходженням тестування. Тобто ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер із встановленим стерильним мундштуком та одноособово, відповідно до положень ДСТУ EN 15964-2014, використовував його для отримання результату, тому підстав для визнання процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Драгер з використанням стерильного мундштука, яку проведено з дотриманням вимог діючого законодавства, недійсною, немає.

Отже, наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними та розцінюються судом апеляційної інстанції як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.

Твердження сторони захисту про те, що відеозапис події не є повним, у зв`язку з чим його слід визнати неналежним та недопустимим доказом, є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 40 Закону України «Про національну поліцію» врегульовано застосування поліцейськими технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Крім того, статтею 266 КУпАП та положеннями «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» унормовано використання поліцейськими технічних засобів відеозапису при фіксуванні відмови особи, від проходження огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Крім того, слід звернути увагу учасників судового розгляду на особливість правового статусу доказів у провадженні по справах про адміністративні правопорушення. Статус доказів, перелік джерел, правила їх допустимості визначаються виключно національним законом. Конвенційне право та його тлумачення ЄСПЛ залишає правила допустимості доказів на розсуд держав, з поправкою на вимогу загальної справедливості судового провадження, а також природи правопорушення.

Норми ст. 251 КУпАП встановлюють характер джерел та змісту доказової інформації по справі, це «будь-які фактичні дані» та не містить критеріїв недопустимості доказів.

Разом з тим, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.

Слід зазначити, що тільки у справах про адміністративні правопорушення докази можуть мати відносний характер і полягають у тому, що зміст таких доказів відтворює (приблизно чи вірогідно) фактичну обстановку, що має значення для правильного розгляду справи. Водночас, докази, що мають відносний характер можуть незначно корелювати з фактичними даними, які мають тісний зв`язок із фактами предмета доведення, що, в свою чергу, здатні підтвердити існування чи відсутність доказових фактів.

Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З відомостей матеріалів справи вбачається, що відеозапис у цій справі доданий до протоколу ААД №914319 від 20 березня 2026 року відповідальною особою, а матеріали справи не містять даних про незаконне його походження.

Таким чином, відеозапис доданий до протоколу про адміністративне правопорушення відображає відомості для встановлення процесуально визначальних фактів для об`єктивного розгляду цієї справи, а саме виявлення ознак алкогольного сп`яніння, проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку та визнання керування транспортним засобом, у зв`язку з чим, є доказом у справі про адміністративне правопорушення, як це передбачено ст.251 КУпАП.

Поряд із цим, вказаний відеозапис не є єдиним доказом у справі, цей запис узгоджується з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Доводи сторони захисту щодо неповідомлення працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, наявний у матеріалах справи відеозапис фіксує, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив у останнього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. У зв`язку з чим водію було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alcotest Drager 6820». Відповідно до технічної роздруківки зазначеного приладу, результат тестування становив 0,81 % проміле. Під час проведення процедури та ознайомлення з її результатами ОСОБА_1 жодних заперечень чи зауважень не висловлював. За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Що стосується доводів сторони захисту щодо не позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортним засобом, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Із аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч. 1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.

Разом з тим, приписами абзацу 3 п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 встановлено, що позбавлення права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого зокрема ст. 130 КУпАП, можна застосовувати тільки як основне адміністративне стягнення.

Будь – якої можливості накладення більш м`якого стягнення за такі правопорушення цей Кодекс не надає, а загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення виключно у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м`якого, ніж передбачено законом.

З огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст. 130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.

Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.

Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1ст. 130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом`якшення стягнення чи звільнення від стягнення.

Доводи захисника Петракова В.А. про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і право керування потрібно йому для виконання службових обов`язків, не можуть слугувати підставами для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.

Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв`язку з чим апеляційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Петракова В.А. залишити без задоволення.

Постанову судді Чугуївського міського суду Харківської області від 12 травня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков