Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №638/15997/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа №638/15997/25 Головуючий І-ї інстанції – Смирнов В.А.

Провадження № 33/818/460/26

Категорія: ч.3 ст.172-20 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Гєрцика Р.В.

секретаря судового засідання Степного Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 11 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП, щодо ОСОБА_2 ,–

УСТАНОВИВ

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини

Згідно постанови судді, 15 серпня 2025 року близько 18 год. 40 хв. капітан ОСОБА_2 на території тимчасового розташування військової частини, АДРЕСА_1 , був виявлений офіцером ТВК м. Ізюм лейтенантом ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме стійкий запах алкоголю, порушення координації рухів. В подальшому ОСОБА_2 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . У результаті проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння встановлено перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння з результатом 2,33 проміле.

Постановою судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову судді скасувати як необґрунтовану та незаконну, таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, винести нову постанову, якою провадження у справі щодо нього закрити. (з яких підстав – не вказує)

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався та ним підписаний не був.

Також, в оскаржуваній постанові невірно зазначений його рік народження – 1977 рік замість правильного 1970 року.

Вказує, згоди на розгляд справи у його відсутність він також не надавав, як то зазначено у рішенні суду.

Виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння (стійкий запах алкоголю та порушення координації рухів) пояснює станом свого здоров`я. Вказує, що з серпня 2025 року перебуває на службі у ЗСУ. Наприкінці 2023 року у нього почались проблеми координацією рухів, пам`яттю, безсонням і т.п. Починаючи з червня 2024 року періодично проходить стаціонарне лікування у медичних закладах. З травня 2025 року є обмежено придатним. Вважає, що складення протоколу було необхідно для створення умов його переводу до іншої ВЧ.

Мотиви суду

ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду (довідка про доставку судової повістки-повідомлення у додаток «Вайбер», а.с.66), до апеляційного суду повторно не з`явився. У телефонному режимі повідомив, що не має змоги прибути у судове засідання, призначене на 30.09.2026 року о 12 год. 45 хв., у зв`язку із його перебування на військовій службі, та не заперечував проти розгляду справи у його відсутність.

Разом з цим, належить врахувати, що саме ОСОБА_2 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді, та у попереднє судове засідання, призначене на 28.04.2026 року, останній також не з`явився, причини своєї неявки не повідомив.

Будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, щодо відкладення судового розгляду, від ОСОБА_2 до суду апеляційної інстанції також не надходило.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

У цьому контексті суд також звертає увагу, що апеляційний перегляд здійснюється якраз за апеляційною скаргою особи, яка її подала, та саме вона в першу чергу мала б цікавитися питаннями призначення судових засідань у справі та скорішим вирішенням її справи.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді. (Рішення Суду у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.)

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини та з огляду на положення Конвенції щодо обов`язку сторони цікавитися рухом справи, розгляд апеляційної скарги без участі правопорушника та його захисника не є порушенням права особи на доступ до правосуддя, оскільки суд розцінює такі дії як зловживання учасником справи процесуальними правами, що спрямовані на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи.

За таких обставин, суд вважає можливим провести апеляційний розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 в межах доводів і вимог поданої апеляційної скарги та за наявними у справі відомостями, що також узгоджується з КУпАП.

Перевіривши матеріали справи відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП, законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод(далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.245, 280 КУпАП, одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів справи та змісту оскаржуваного рішення, дані вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_2 судом виконані. Висновки про винуватість останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, суд обґрунтував низкою доказів, яким дана відповідна оцінка в постанові.

Так, згідно ч. 1 ст. 172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до ч.3 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст.266-1 КУпАП військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

У разі незгоди військовозобов`язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Складення висновків у закладі охорони здоров`я за результатами огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.

Під час проведення огляду військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Порядок направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Аналіз зазначених приписів дозволяє зробити висновок, що встановлення факту знаходження військовослужбовця у стані алкогольного сп`яніння (в даному випадку) можливе лише з додержанням спеціальної процедури та виконання чітких і послідовних дій, результати яких лише і можуть бути належними та допустимими доказами, не входить до компетенції та дискреційних повноважень інших осіб, в тому числі й суду.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Згідно абз.7 ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Так, судовим розглядом встановлено, що 15 серпня 2025 року близько 18 год. 40 хв. капітан ОСОБА_2 на території тимчасового розташування військової частини, АДРЕСА_1 , був виявлений офіцером ТВК м. Ізюм лейтенантом ОСОБА_3 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме стійкий запах алкоголю, порушення координації рухів. В подальшому ОСОБА_2 було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Огляд ОСОБА_2 проводився за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, результат проведеного огляду склав 2,33 проміле.

Внаслідок зазначених подій та встановлених фактичних даних складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДНХІ №4281 від 15.08.2025 року.

До того ж, факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 , окрім протоколу, також підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме:

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного уповноваженою особою з використанням спеціальних технічних засобів №703 від 15.08.2025 року, відповідно до якого огляд ОСОБА_2 був проведений у зв`язку з виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці, за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, результат проведеного огляду склав 2,33 проміле;

- результатом проведеного 15.08.2025 року о 19 год. 41 хв. огляду за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820, результат – 2,33 проміле;

- копією посвідчення офіцера серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_2 ;

- заявою ОСОБА_2 від 15.08.2025 року, за змістом якої він свою провину у вчиненні військового адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, визнає у повному обсязі.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Об`єктами правопорушення, передбаченого ст.172-20 КУпАП, є суспільні відносини у сфері військових правопорушень.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 172-20 КУпАП, полягає, зокрема, у появі військовослужбовців на території військової частини в нетверезому стані, вчинене в умовах особливого періоду.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є військовослужбовцем, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а отже є суб`єктом адміністративної відповідальності зазначеного правопорушення.

Також, матеріалами справи встановлено, що на момент виявлення адміністративного правопорушення ОСОБА_2 перебував в місці тимчасового розташування ВЧ, а тому, у відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вважається таким, що виконував обов`язки військової служби.

Отже, об`єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у перебуванні на території військової частини в стані алкогольного сп`яніння військовослужбовця, який виконує обов`язки військової служби протягом всього робочого дня на території військової частини або в іншому місці роботи (занять), в тому числі поза військовою частиною.

Посилання апелянта на невірно зазначений рік його народження в оскаржуваному рішенні суду, апеляційний суд приймає до уваги, водночас, зазначена обставина носить характер описки, та не спростовує правильність його висновків.

Щодо доводів апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення у його присутності не складався та ним не підписувався, як і усі інші наявні у справі документи, то апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 , оспорюючи достовірність його підпису у документах, не заперечує фактичні обставини, зазначені у протоколі, та результати проведеного огляду.

Разом з тим, слід зазначити, що особистий підпис особи у протоколі про адміністративне правопорушення (у даному випадку) не свідчить про беззаперечну згоду особи, щодо якої його складено, з інкримінованим їй правопорушенням та її згоду з викладеними фактами чи визнання провини.

Крім цього, ОСОБА_2 , як встановлено судом, не звертався задля спростування обставин вчинення ним адміністративного правопорушення та оспорювання дій особи, що склала протокол в порядку ст.267 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що ознаки алкогольного сп`ніння, які були виявлені у ОСОБА_2 , пояснюються виключно незадовільним станом його здоров`я, також не є спроможними з огляду на результати проведеного огляду, відповідно до якого ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння (2,33 проміле).

Статтею 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Застосований районним судом до ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню ним аналогічних правопорушень, та відповідає вимогам ст.23, ст.33 КУпАП.

Отже, у ході апеляційного перегляду встановлено, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, яке підтверджується доказами, які доповнюють один одного та були досліджені під час розгляду матеріалів справи та узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів. Такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування судової постанови, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову суддіШевченківського районного суду м.Харкова від 11 листопада 2025 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.В. Гєрцик