Постанова від 24 вересня 2026 р. у справі №639/8635/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 639/8635/25 Головуючий 1 інстанції: Чижиченко Д.В.

Провадження №33/818/1602/26 Доповідач: Шабельніков С.К.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,

при секретарі Чабановій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Тарасова О.С. на постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 гривень 60 копійок.

Постановою встановлено, що 08 листопада 2025 року о 23:32 за адресою: м.Харків, пр-т Любові Малої, 99, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Ореl Zafira, номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора Alcotest 7510, результат огляду – 1,84% проміле. З результатом огляду водій погодився. Огляд на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» не проводився. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Тарасов О.С., який діє в інтересах ОСОБА_1 , просить скасувати постанову Новобаварського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування доводів зазначає, що ОСОБА_1 працівниками поліції не роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. Звертають увагу на те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проте йому не було роз`яснено, що в разі не згоди з результатами огляду за допомогою драгер, огляд може бути проведений у медичному закладі. Вказують на те, що акт направлення на огляд водія не складалося в присутності ОСОБА_1 , що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв ОСОБА_1 до закладу охорони здоров`я для проходження огляду. Крім того, матеріали справи не містять обґрунтування причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .

Поряд із цим, захисник Тарасов О.С. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, визнавши причини пропуску поважними, оскільки станом на 27 травня 2026 року ОСОБА_1 не отримував вказану постанову поштою з мокрою печаткою, на судових засіданнях присутнім не був, при прийнятті постанови суду від 09 лютого 2026 року присутнім не був, договір про надання правової допомоги був укладений 12 травня 2026 року, тому сторона захисту не мала можливості у строк, передбачений чинним законодавством, своєчасно подати апеляційну скаргу.

Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.

За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - належить провести апеляційний розгляд за апеляційною скаргою захисника Тарасова О.С.

При цьому, в апеляційній скарзі захисника Тарасова О.С. міститься клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримує, просить їх задовольнити.

У судове засідання Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце апеляційного розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Зокрема, розгляд апеляційної скарги захисника Тарасова О.С. був призначений в Харківському апеляційному суді на 13 годину 30 хвилин 25 вересня 2026 року.

04 серпня 2026 року на адресу, яка зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення та апеляційній скарзі захисника, судом апеляційної інстанції ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлялась судова повістка з рекомендованим листом із зворотнім повідомленням, яку ОСОБА_1 було отримано особисто 10 серпня 2026 року, про що свідчить його підпис у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно довідки про доставку SMS, 31 липня 2026 року судова повістка про виклик до суду на 13 годину 30 хвилин 25 вересня 2026 року сформована та доставлена на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , що відповідає вимогам Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасника судового процесу, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №28 від 23 січня 2023 року.

24 вересня 2026 року до Харківського апеляційного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , яке він подав особисто до канцелярії суду, про відкладення розгляду справи, призначеного на 13 годину 30 хвилин 25 вересня 2026 року. Клопотання мотивовано тим, що за станом здоров`я він не має можливості прибути у судове засідання апеляційного суду, але бажає особисто взяти участь у подальшому розгляді справи, у зв`язку з чим просить визнати причину його неявки до суду поважною.

Водночас, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки та доказів, що свідчать про стан здоров`я, ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Крім того конвенція встановлює право кожного на доступ до справедливого та безстороннього правосуддя. Однак таке право не є абсолютним, та може бути обмеженим з об`єктивних підстав, визначених законом з обов`язковим врахуванням принципу розумності строків для розгляду справи.

У справі «N.B. проти України» Суд зазначив, що «розумність тривалості розгляду справи має визначатися в світлі обставин справи, а також з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, важливість предмета розгляду для заявника» («N.B. проти України», 3 квітня 2008 року, §40).

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо неї, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Щодо вирішення питання про можливість розгляду справи за відсутності належно повідомлених учасників справи підлягає врахуванню і правова практика Верховного суду (справа №592/9605/21) в якій зазначено, що апеляційні суди зобов`язані ретельно перевіряти не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття.

При цьому поважність причин неприбуття у судове засідання має бути обґрунтованим та переконувати для стороннього спостерігача, що особа об`єктивно не може з`явитись до суду з поважних причин, навіть якщо вони стосується і різного роду захворювань. Повідомлення про відкладення має містити конкретну інформацію щодо об`єктивної неможливості з`явитися до суду а не абстрактні доводи. Саме такі обставини з огляду на вимоги чинного законодавства у їх взаємозв`язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням про поважні причини неприбуття в судове засідання учасників провадження.

Згідно ст.129 Конституції України, розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема, питання чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 зазначено про те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення особи «належним». Обов`язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь у цьому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідно до ст.268 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи.

У правових висновках постанови від 12 грудня 2024 року №990SCGC/20/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та своєчасного (без невиправданих зволікань) розгляду і вирішення справи.

ОСОБА_1 у своєму клопотанні про відкладення справи посилається на стан свого здоров`я, у зв`язку з чим немає можливості прибути у судове засідання та просив відкласти апеляційний розгляд на іншу дату. Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження поважності причин для відкладення апеляційного розгляду сторона захисту не надала.

Крім того, матеріали справи мають усі необхідні відомості, які учасники справи вважали долучити для повного та всебічного розгляду цієї справи.

За таких обставин, враховуючи, що апеляційну скаргу подано професійним захисником – адвокатом Тарасовим О.С., беручи до уваги, що правова позиція між захисником та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, узгоджена, а матеріали справи містять достатньо відомостей для перевірки апеляційних доводів та висновків суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового розгляду. Апеляційне провадження належить провадити за відсутності належно повідомленої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в межах поданої апеляційної скарги сторони захисту, з урахуванням відомостей, наявних в матеріалах справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.

Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху.

Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.

Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507558 від 09 листопада 2025 року, з якого вбачається, що 08 листопада 2025 року приблизно о 23 годині 32 хвилини в. Харкові по проспекту Любові Малої, буд.99, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 7510, що підтверджується тестом №719, результат 1,84 %проміле. З результатом згоден, чим порушив п.2.9 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи»; «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення»; «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 )» (арк.1).

Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.

Із відомостей рапорту поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП, сержанта поліції, Р.Лосєва від 09 листопада 2025 року вбачається, що 08 листопада 2025 року під час патрулювання екіпажем 3202 за адресою: м.Харків, проспект Любові Малої, буд.99, було зупинено транспортний засіб OPEL Zafira, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час спілкування з водієм у останнього були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: не чітка мова, порушення координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Водієві було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою газоаналізатора Алкотест Драгер 7510, прилад ARLM-0312, на що водій погодився на місці зупинки. Результат аналізу 1,84 % проміле, водій з результатом згоден. На гр. ОСОБА_1 було складено протокол ЕПР1 №507558 за ч.1 ст.130 КУпАп та повідомлено про заборону подальшого руху. Авто залишилось на місці зупинки без порушень ПДР (арк.9).

Згідно акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.7), ОСОБА_1 під час події мав ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, не чітка мова. Огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатору «Драгер» №ARLM-0312, результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 1,84% проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 7510» ARLM - 0312 (арк. 6). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору Alcotest 7510 та власноруч поставив свої підписи, як у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння, так і роздруківці тесту газоаналізатора Драгер.

Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 08 листопада 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, не чітка мова. Огляд не проводився (арк.8).

У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 08 листопада 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.4), з якого вбачається, що на вимогу працівників поліції транспортний засіб із номерним знаком НОМЕР_1 здійснив зупинку. Водій в салоні автомобіля знаходився разом із пасажиром. На вимогу працівника поліції водій надав відповідні документи, водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю та порушення координації рухів, у зв`язку з чим останньому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер, на що водій погодився. Крім того, працівники поліції роз`яснили водію, що він має право відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер та пройти медичний огляд у відповідному медичному закладі у лікаря нарколога, або взагалі відмовитись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, однак за це буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме за п.2.5 ПДР. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер. Надалі ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 1,84 % проміле. ОСОБА_1 погодився з результатом огляду за допомогою газоаналізатора Драгер, та відмовився від проходження медичного огляду у відповідному закладі охорони здоров`я. Водію було повідомлено про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, а також роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 було ознайомлено із роздруківкою технічного приладу Драгер та актом проходження огляду, які він підписав. Крім того, ОСОБА_1 ознайомлено із протоколом про адміністративне правопорушення, який останній підписав та отримав його копію.

Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об`єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатору «Драгер», погодження з його результатом, та відмовою від проходження медичного огляду у відповідному закладі охорони здоров`я.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.

Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов`язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.

Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.

Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про не роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, передбачених ст.268 КУпАП, не роз`яснення права на проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, а також складання акту огляду на стан алкогольного сп`яніння за його відсутністю не знайшли свого підтвердження та спростовуються відомостями відеозапису, наявним в матеріалах справи. Зокрема, з відеозапису вбачається, факт керування ОСОБА_1 та зупинку транспортного засобу, виявлення у нього працівниками поліції ознак алкогольного сп`яніння, законну вимогу працівників поліції на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер», погодження із результатом огляду та відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у відповідному медичному закладі, а також ознайомлення і підписання, як з роздруківкою технічного приладу Драгер та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, так і копії протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, відеозаписами зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи, а наведені у апеляційній скарзі доводи не дають підстав для скасування судового рішення, у зв`язку з чим є необґрунтованими.

Що стосується доводів апеляційної скарги сторони захисту про те, що у працівників поліції булі відсутні законні підстави для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає наступне.

Стаття 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлює перелік підстав для зупинки транспортних засобів. Аналіз цієї статті дає підстави стверджувати, що вимоги норм, зазначених у ній здебільшого спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, а також на забезпечення норм, визначених Законом. Однак, законодавець встановлює виключення і не обмежує працівників поліції підставами для зупинки транспортних засобів, визначених ст.35 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно приписів ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, зупинення транспортних засобів та перевірку документів особи.

Застосування цієї статті працівниками поліції має обумовлюватися зовнішніми чинниками або обставинами, які можуть надавати право або зобов`язувати поліцейського застосувати певні превентивні заходи.

При цьому, належить врахувати те, що згідно Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2024 року в Україні введено режим «воєнний стан», який діяв і на час оспорюваної події.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Керування транспортними засобами в стані сп`яніння створює реальну небезпеку для учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких наслідків.

Здійснити перевірку керування водієм транспортного засобу, вочевидь, можливе лише після зупинки транспортного засобу.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено обов`язок водія пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

Ця вимога поліцейського є імперативною і підлягає виконанню.

Разом з тим, ніхто не може бути примушений проходити огляд на стан сп`яніння, оскільки з точки зору стороннього спостерігача такий примус може бути розцінений, як порушення ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, відповідно до викладених правових норм у їх нерозривному взаємозв`язку, водій у якого працівник поліції встановив ознаки сп`яніння зобов`язаний виконати законну вимогу – пройти огляд на встановлення факту такого сп`яніння.

Належить також зазначити, що неправомірна зупинка транспортного засобу, за певних обставин, може бути підставою притягнення працівників поліції до відповідальності, встановлену законом та підлягають розгляду в окремому порядку.

Натомість, матеріали справи не містять відомостей щодо позитивного результату оскарження дій чи бездіяльності працівників поліції, причетних до складання цих матеріалів про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині належить вважати необґрунтованими та розцінювати їх, як обраний спосіб захисту ОСОБА_1 .

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Отже, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

У зв`язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає

Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника Тарасова О.С. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року стосовно ОСОБА_1 задовольнити, поновивши йому цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Тарасова О.С. залишити без задоволення.

Постанову судді Новобаварського районного суду м.Харкова від 09 лютого 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков