Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №405/3616/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 жовтня 2026 року м. Кропивницький

справа № 405/3616/26

провадження № 22-ц/4809/1663/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач),

судді – Карпенко О. Л., Письменний О.А.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ;

відповідач - Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області;

відповідач - Державна казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 червня 2026 року (суддя Волоткевич А.В.).

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачці.

В обґрунтування зазначеного судового рішення місцевий суд вказав наступне.

Ухвалою судді від 08 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху з наданням позивачці строку на усунення недоліків позовної заяви.

15 червня 2026 позивачкою, на виконання вимог ухвали суду, надано позовну заяву в новій редакції.

Дослідивши позовну заяву в новій редакції з додатками, судом встановлено неусунення позивачкою всіх недоліків позову, зазначених в ухвалі суду від 08 червня 2026 року, а саме не зазначено відомостей: про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; не надані належним чином завірені додатки додані до позовної заяви; докази сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн в установленому законодавством порядку.

Оскільки у встановлений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху строк позивачка не усунула недоліки позовної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

Не погодившись із ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 червня 2026 року, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку. Відповідно до поданої апеляційної скарги просить оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтування поданої апеляційної скарги зводиться до того, що скаржниця вважає незаконною вимогу суду першої інстанції про сплату нею судового збору за подання позовної заяви про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Рух справи у суді апеляційної інстанції

Відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 13 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 червня 2026 року залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Згідно з ухвалою апеляційного суду від 06 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за поданою апеляційною скаргою.

Ухвалою від 20 серпня 2026 рокузакінчено підготовчі дії; постановлено розгляд справи за апеляційною скаргою здійснювати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

Відповідно до наказів голови Кропивницького апеляційного суду у періоди з 24 серпня 2026 року по 07 вересня 2026 року (включно) та з 16 вересня 2026 року по 18 вересня 2026 року (включно) головуючий суддя у даній справі Дьомич Л. М. перебувала у відпустці. Також на підставі відповідного наказу у період з 07 вересня 2026 року по 25 вересня 2026 року (включно) у відпустціперебувавчлен колегії з розгляду вказаної справи суддя Карпенко О.Л.

На підставі розпорядження керівника Кропивницького апеляційного суду від 01 жовтня 2026 року з підстав, що у ньому зазначені, здійснений повторний автоматизований розподіл даної справи між суддями апеляційного суду, за результатами якого здійснено заміну члена колегії з розгляду даної справи судді Єгорової С.М.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 липня 2021 року у справі № 496/1332/18 (провадження № 61-559св21) зазначив, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За правилами ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Таким чином, з урахуванням того, що розгляд даної справи здійснювався у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, за наступного.

Обставини справи

ОСОБА_1 до Подільського районного суду міста Кропивницького подано позовну заяву, відповідно до якої позивачка просила, зокрема:

- визнати відповідача Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області таким, що завдало позивачці моральну шкоду в період з 18 липня 2025 року по 01 червня 2026 року бездіяльністю підлеглих йому підрозділів при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12025121160000116 від 18 липня 2025 року;

- стягнути зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України на користь позивачки моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн;

- судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Ухвалою Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; надано позивачці строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали; запропоновано протягом вказаного строку надати до суду відомості про усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, а саме: повну адресу позивачки, а саме зазначити район області; про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; належним чином завірені додатки додані до позовної заяви; докази сплати судового збору в розмірі 1 331,20 грн в установленому законодавством порядку; роз`яснено, що у разі невиконання вказаних вимог, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачці.

15 червня 2026 року позивачкою подано до суду першої інстанції позовну заяву у новій редакції.

16 червня 2026 року судом першої інстанції постановлено оскаржувану ухвалу, мотиви якої наведені апеляційним судом вище.

Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції зазначеним нормам процесуального закону не відповідає, враховуючи наступне.

Процесуальне законодавство встановлює вимоги до змісту позовної заяви. Такі вимоги визначені у ст. 175 ЦПК України.

Так, згідно з приписами цієї норми, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

У разі пред`явлення юридичною особою позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

У разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою - підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

За правилами, встановленими ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. Недоліки можуть стосуватися як позовної заяви (змісту та форми), так і порядку подання. При цьому, оцінка позовної заяви та констатація недоліків у ній є суб`єктивною.

Водночас, беручи до уваги завдання суду забезпечити розгляд і вирішення справи в розумний строк, суд може не залишати позовну заяву без руху, якщо недоліки є неістотними, і можуть бути усунуті у процесі підготовки справи до судового розгляду.

Враховуючи наведене, не зазначення у поданій ОСОБА_1 позовній заяві інформації: щодо району області в адресі місця проживання позивачки; про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін; щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, не може вважатися істотними недоліками позовної заяви, які не можуть бути усунуті у процесі підготовки справи до судового розгляду.

За викладеного, повернення позовної заяви у зв`язку з неусуненням позивачкою вказаних недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, не може вважатися співмірним засобом по відношенню до права особи на судовий захист.

Ще одним недоліком, наведеним місцевим судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та який не був усунутий позивачкою, є неподання останньою належним чином завірених додатків до позовної заяви.

Аналізуючи зміст позову, ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 червня 2026 року та оскаржуваної ухвали у даній справі, апеляційним судом взято до уваги, що додатками до позовної заяви, за виключенням копій позову, позивачкою зазначено виключно копії ухвал Фортечного суду міста Кропивницького у справі № 404/8272/25.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів звертається до норм Закону України «Про доступ до судових рішень», яким передбачено, зокрема, що: цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (ст. 1 цього Закону); для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (ч. ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону); судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України; загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог ст.7 цього Закону; для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин; судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру, в тому числі до інформації, визначеної ст. 7 цього Закону. Доступ суддів до державної таємниці, що міститься в судових рішеннях, забезпечується відповідно до Закону України «Про державну таємницю» (ч.ч. 1-3, 5 цього Закону); суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (ч. 3 ст. 6 цього Закону).

Таким чином, за наявності сумнівів у відповідності доданих до позову копій судових рішень їх оригіналу, суд першої інстанції не був позбавлений права та можливості скористатися оприлюдненими у Реєстрі судових рішень електронним копіями відповідних хвал Фортечного суду міста Кропивницького у справі № 404/8272/25.

За викладеного, залишення позову ОСОБА_1 у даній справі без руху, у зв`язку з ненаданням засвідчених копій судових рішень та подальше повернення позовної заяви через неусунення вказаного недоліку, не видається колегії суддів обґрунтованим.

До того ж, для суду першої інстанції мало бути очевидним, що оригінали судових рішень, копії яких додані до позовної заяви, не можуть знаходитись ані у позивачки, ані у відповідачів, оскільки містяться у матеріалах справи № 404/8272/25. Вказане, у свою чергу, виключає можливість засвідчення доданих до позову копій судових рішень безпосередньо позивачкою.

Крім того, колегія суддів не може погодитись із висновком суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 з підстав несплати останньою судового збору у сумі 1331,20 грн.

Так, зі змісту ухвали Подільського районного суду міста Кропивницького від 08 червня 2026 року вбачається, що місцевий суд, залишаючи позовну заяву у даній справі без руху, вказав, зокрема, на відсутність доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених законом порядку і розмірі, оскільки вважав, що позивачкою заявлено дві вимоги немайнового характеру (визнання бездіяльності та стягнення моральної шкоди, завданою бездіяльністю правоохоронних органів). Судом зауважено, що за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, завданою бездіяльністю правоохоронних органів позивачка звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», тоді як за позовну вимогу про визнання бездіяльності підлягає сплаті судовий збір, як за позовну вимогу немайнового характеру, у сумі 1331,20 грн.

З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може.

Як було встановлено вище, відповідно до прохальної частини своєї позовної заяви ОСОБА_1 просила, зокрема: визнати відповідача Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області таким, що завдало позивачці моральну шкоду в період з 18 липня 2025 року по 01 червня 2026 року бездіяльністю підлеглих йому підрозділів при досудовому розслідуванні кримінального провадження №12025121160000116 від 18 липня 2025 року; стягнути зі спеціального рахунку Державної казначейської служби України на користь позивачки моральну шкоду в сумі 300000,00 грн.

Згідно з усталеною практикою суду касаційної інстанції, Верховний Суд відходить від формального підходу та буквального тлумачення позовних вимог, застосовує більш гнучкий (змістовний) підхід, враховує не лише те, як буквально сформульовані позовні вимоги, а й їх зміст та з`ясовує фактичну мету позову та результат, якого прагне досягти позивач.

У постановах від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20, від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20, від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18, від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14) тощо Велика Палата Верховного Суду фактично заклала підхід, відповідно до якого вирішальним має бути не буквальне формулювання позовних вимог, а їх реальний зміст і мета звернення до суду.

У постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неточне формулювання позовної вимоги саме по собі не перешкоджає захисту права, якщо із підстав позову та доказів зрозуміло, якого результату прагне позивач.

Проаналізувавши зміст позовної заяви ОСОБА_1 у контексті викладеного, колегія суддів вважає, що місцевий суд помилково трактує прохання позивачки про визнання Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області таким, що завдало їй моральну шкоду як окрему вимогу позову, а не як обставину, встановлення якої під час судового розгляду справи даної категорії є обов`язковим для висновку про наявність чи відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди.

За викладеного, на переконання колегії суддів, позивачкою пред`явлено одну позовну вимогу майнового характеру – про стягнення моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу поліції.

Оскільки за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, судовий збір не справляється відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», твердження місцевого суду про необхідність сплати позивачкою судового збору у сумі 1331,20 грн є безпідставним.

Відповідно у місцевого суду були відсутніми визначені процесуальні законом підстави для повернення позовної заяви ОСОБА_1 у зв`язку з несплатою останньою 1331,20 грн судового збору.

Згідно зі ст.ст. 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Kutic v. Croatia», заява №48778/99, пункт 25).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).

За викладеного, висновки суду першої інстанції, зазначені в оскаржуваній ухвалі, не можуть бути підставою для позбавлення позивачки права на звернення в судовому порядку за захистом порушених прав, свобод та інтересів як складової частини права на справедливий суд, передбаченого ст.6 Конвенції.

При поверненні позовної заяви суд першої інстанції виявив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами (повернення позовної заяви) та поставленою метою (реалізацією особою права на судовий захист).

У зв`язку з викладеним, колегія суддів вважає, що подана скаржницею апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала – скасуванню.

Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 16 червня 2026 року скасувати як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Цивільну справу № 405/3616/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду направити до Подільського районного суду міста Кропивницького для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. М. Дьомич

Судді О. Л. Карпенко

О.А. Письменний