Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №344/11692/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/11692/26

Провадження № 33/4808/587/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Зеленко О. В.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., з участю ОСОБА_1 та його захисника Хараїм О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Хараїм О.В. на постанову Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області від 31 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 , –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винуватим за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Згідно постанови суду, 13 червня 2026 року о 20 год. 04 хв. у м. Івано-Франківськ по вул. Набережна (ім. Василя Стефаника), 9 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9.а ПДР України, що підтверджується висновком №199 лікаря-нарколога КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР». Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alkotest 6810» відмовився.

В апеляційній скарзі захисник Хараїм О.В. вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Вказує, що протокол містить суперечливе формулювання обвинувачення, оскільки одночасно зазначає керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та відмову від проходження огляду на місці зупинки, тобто фактично поєднує різні діяння, передбачені ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд не вправі самостійно змінювати чи уточнювати фабулу протоколу та усувати недоліки обвинувачення. Висновок медичного закладу щодо стану алкогольного сп`яніння також не може вважатися належним і допустимим доказом, оскільки, за доводами захисту, після застосування «Drager Alcotest» не було проведено передбачених Інструкцією лабораторних та підтверджуючих досліджень, тоді як висновок, складений із порушенням установленого порядку, є недійсним. Пояснення ОСОБА_1 щодо вживання алкоголю самі по собі не доводять його вини, а були отримані до роз`яснення права, передбаченого ст. 63 Конституції України, що виключає можливість покладення їх в основу висновку про винуватість. На переконання захисника, наявний у справі акт огляду також є неналежним доказом, оскільки поліцейські фактично не проводили огляд із застосуванням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу, хоча саме за результатами такого огляду складається відповідний акт. Таким чином, доказів, які у своїй сукупності поза розумним сумнівом підтверджували б склад адміністративного правопорушення, немає, а всі сумніви мають тлумачитися на користь особи. Крім того, суд належним чином не врахував обставини, передбачені ст. 33 КУпАП, зокрема особу ОСОБА_1 та його статус особи з інвалідністю III групи з дитинства.

Просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його захисник Хараїм О.В. підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за обставин, наведених в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції дотримався вимог наведених норм права та дійшов правильних висновків.

Обставини справи, які були встановлені судом та зазначені у постанові підтверджуються безпосередньо дослідженими судом доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №692322 від 13.06.2026 року (а.с.1); направленням на огляд в медичний заклад (а.с.3); висновком медичного закладу щодо результатів огляду на стан сп`янння ОСОБА_1 (а.с.4); відеозаписом що міститься в матеріалах справи (а.с.9).

Суд дослідив всі наявні в матеріалах справи докази, надав їм належну оцінку та дійшов правильних висновків.

З висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.

На відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції (а.с.9), зафіксовано, як останніми було зупинено транспортний засіб марки «Audi Q3», д.н.з. НОМЕР_1 , за кермом якого перебував ОСОБА_1 . Під час спілкування зі ОСОБА_1 працівники поліції повідомили йому про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння. У зв`язку з цим працівники поліції неодноразово пропонували водієві пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного засобу, так і в медичному закладі. У відповідь ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що не вбачає підстав для проходження такого огляду. У подальшому ОСОБА_1 погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Після прибуття до медичного закладу лікар з`ясував у ОСОБА_1 , чи погоджується він пройти медичний огляд на стан сп`яніння, на що останній надав свою згоду. Під час перебування у медичному закладі ОСОБА_1 також здав біологічний матеріал – сечу. Лікарем було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Alcotest Drager». Тестування проводилося двічі з інтервалом у 20 хвилин. За результатами першого тестування показник становив 0,69 проміле, а за результатами повторного тестування 0,56 проміле. Після проведення огляду та встановлення лікарем, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, були складено адміністративні матеріали та ознайомлено водія з протоколом про адміністративне правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення складений з дотриманням вимог КУпАП та узгоджується з відеозаписами.

Апеляційний суд також бере до уваги правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких у справах про притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП суд зобов`язаний особливо ретельно перевіряти відповідність доказів вимогам закону. У даній справі суд першої інстанції виконав цей обов`язок: дослідив усі надані документи та відеоматеріали, надав їм належну правову оцінку.

Доводи захисту про суперечливість фабули протоколу є необґрунтованими. Зазначення в ньому про відмову від огляду на місці зупинки відображає послідовність подій та не виключає подальшої кваліфікації дій ОСОБА_1 саме як порушення вимог п.2.9.а ПДР – керування транспортним засобом у стані сп`яніння. Судом ОСОБА_1 притягнутий до відповідальності саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не за відмову від проходження огляду, тому суд не змінював і не доповнював фабулу обвинувачення.

Не спростовують висновків суду і доводи захисту про недопустимість медичного висновку через відсутність результатів лабораторних досліджень. Як установлено під час дослідження відеозапису, у медичному закладі у ОСОБА_1 було відібрано біологічний матеріал - сечу.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції, огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження — газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Відповідно до п.11 Інструкції, предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Наведені положення Інструкції встановлюють можливість визначення концентрації алкоголю шляхом дослідження сечі.

Відповідно до п.14, п.15 Інструкції, за результатами огляду на стан сп`яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння), видається на підставі акта медичного огляду.

Висновок міститься в матеріалах даної справи та підтверджує перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п.18 Інструкції, акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, акт медичного огляду не був наданий працівникам поліції, оскільки зберігається в закладі охорони здоров`я. У разі незгоди з висновком про стан алкогольного сп`яніння, сторона захисту, використовуючи права передбачені ст.268 КУпАП, мала можливість витребувати копію акту та посилаючись на нього мотивувати свої заперечення на висновок.

Проте, суду не було надано будь-яких доказів того, що медичний огляд проведено без дотримання вимог діючого законодавства, а висновок лікаря за результатами медичного огляду ОСОБА_1 є недопустимим доказом.

Відсутність у матеріалах справи окремої роздруківки з приладу «Drager», а також посилання захисту на відсутність у висновку цифрового показника концентрації алкоголю, також не вказує на його недопустимість. Факт проведення огляду та відібрання біологічного середовища безпосередньо фіксуються в акті медичного огляду.

Доводи щодо неналежності акту огляду складеного працівниками поліції не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки такий огляд не проводився, а відмова від такого огляду не була покладена в основу обвинувачення.

Щодо посилання захисту на інвалідність III групи з дитинства та необхідність користування транспортним засобом для отримання медичної допомоги, ця обставина сама по собі не усуває відповідальності та не дає підстав для незастосування передбаченого санкцією ч.1 ст.130 КУпАП позбавлення права керування транспортними засобами. Відповідні обставини були предметом розгляду суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови.

За таких обставин, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не було встановлено порушень з боку працівників поліції, які б призвели до визнання доказів недопустимими.

Суд першої інстанції надав належну оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, дотримався вимог процесуального закону та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського судуІвано-Франківської області від 31 серпня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт