Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №938/1024/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/1024/26

Провадження № 33/4808/598/26

Категорія ч.2 ст.204-1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Шигірт Ф.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі судді Шигірта Ф.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року, –

в с т а н о в и в:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , визнано винним за ч.2 ст.204-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Згідно постанови суду, ОСОБА_1 у складі групи осіб 14 червня 2026 року близько 11:45 год. вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 450 прикордонного знаку на відстані 10 км від лінії державного кордону на території Верховинського району Івано-Франківської області в межах прикордонного контрольованого району на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.204-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є незаконна та не обґрунтована. Вказує, що суд не встановив конкретних його дій, безпосередньо спрямованих на незаконний перетин державного кордону. Його було виявлено приблизно за 10 км від лінії кордону, однак не встановлено факту наближення до неї, спроби її перетину, подолання інженерних споруд чи інших дій, що свідчили б про реалізацію такого наміру. Не встановлено також точного маршруту та напрямку руху, пройденої відстані, заздалегідь визначеного маршруту, наявності карт, GPS-навігатора, компаса, спеціального спорядження, контактів із провідниками чи інших ознак попередньої підготовки. Більше того, судом констатовано відсутність знарядь і засобів вчинення правопорушення. Отже, висновок про умисел фактично ґрунтується на припущеннях. Відсутність письмових пояснень ОСОБА_1 щодо причин перебування у відповідній місцевості не може використовуватися як доказ вини, оскільки це фактично покладає на особу обов`язок доводити свою невинуватість, тоді як склад правопорушення має бути доведений органом, який склав протокол. Апелянт заперечує належність йому підписів у протоколі, заяві про отримання судових повідомлень, клопотанні про розгляд справи без його участі та інших документах, у тому числі під твердженням «Свою провину визнаю, зауважень не маю». Незважаючи на це, суд не витребував оригінали документів, не дослідив спірні підписи, не порівняв їх із достовірними зразками та не призначив почеркознавчої експертизи. Посилання на відсутність примусу до підписання документів не спростовує заперечення щодо самого авторства підписів. Не були витребувані й повні безперервні записи з нагрудних камер військовослужбовців, які могли підтвердити місце та обставини затримання, дії ОСОБА_1 , порядок складання документів, роз`яснення прав, отримання пояснень та виконання підписів. Наявний у справі окремий відеозапис не замінює повної відеофіксації, оскільки суд не встановив часу його початку, безперервності, особи, яка здійснювала запис, обставин, що передували запису, умов отримання пояснень та наявності інших відеозаписів. Безпідставним є і висновок суду про те, що заявлення таких клопотань було способом затягування справи, оскільки вони стосувалися доказів, які безпосередньо мали значення для перевірки обставин події. Саме наближення строків, передбачених ст.38 КУпАП, не свідчить про зловживання процесуальними правами. Суд також не допитав інспектора прикордонної служби ОСОБА_2 , який складав протокол, хоча його допит був необхідний для встановлення обставин складання протоколу, джерел внесених до нього відомостей, порядку роз`яснення прав, отримання пояснень, оформлення документів, виконання підписів та здійснення відеофіксації. Не доведено і вчинення правопорушення групою осіб. Сам факт перебування ОСОБА_1 разом з іншою особою не підтверджує наявності узгоджених спільних дій, спрямованих на незаконний перетин кордону. Висновок про груповий характер правопорушення ґрунтується на поясненнях, достовірність яких оспорюється, а також на відеозаписі, повнота й обставини створення якого не перевірені. Наявність у ОСОБА_1 паспорта для виїзду за кордон також сама по собі не підтверджує наміру незаконно перетнути державний кордон і не має самостійного обвинувального значення. За таких обставин матеріали справи не містять достатньої сукупності доказів вини ОСОБА_1 , а сумніви щодо фактичних обставин події та достовірності доказів свідчать про передчасність і необґрунтованість висновків суду першої інстанції.

Просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про час та місце апеляційного розгляду, у судове засідання апеляційного суду не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, що не є перешкодою для розгляду справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.

Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з?ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з таких порушень.

Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України», пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Згідно ст. 12 вказаного Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

Згідно з п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 р. № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.

Вирішуючи питання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суд першої інстанції не врахував наведених норм права та дійшов помилкових висновків.

Дослідивши матеріали справи в апеляційному порядку, суд приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не доводять вчинення ОСОБА_1 дій, які можна кваліфікувати за ч.2 ст.204-1 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

Вважаючи винуватість ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП доведеною, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №358410 від 14.06.2026 року згідно якого, ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 14.06.2026 року об 11:45 год. прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 450 прикордонного знаку на відстані 10 км від лінії державного кордону на території Зеленської об`єднаної територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області в межах прикордонного контрольованого району на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », було виявлено ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_3 за спробу незаконного перетинання державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.

Які конкретні фізичні дії ОСОБА_1 є спробою незаконного перетинання державного кордону України, в протоколі не зазначено.

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі не може бути достатнім доказом обставин правопорушення, якщо це не підтверджено іншими доказами.

Водночас, суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що показання ОСОБА_1 про намір вчинити перетин кордону, не доводять вчинення спроби такого перетину, що утворює склад адміністративного правопорушення.

Перебування ОСОБА_1 в прикордонній територіальній громаді, жодним чином не вказує на його спробу незаконно перетнути кордон, та не утворює об`єктивної сторони правопорушення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП за обставин, викладених у постанові, не відповідають фактичним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на законі.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновків, що подія правопорушення не доведена, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01 вересня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.204-1 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ф.С. Шигірт