Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №344/5118/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/5118/26

Провадження № 22-ц/4808/1903/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О. В.,

суддів: Бойчука І. В., Девляшевського В. А.,

з участю секретаря Кузнєцова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2026 року, у складі судді Татарінової О. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 у якому з уточненням позовних вимог просила про змінити розмір аліментів, стягнути додаткові витрати на утримання дитини, стягнути індексацію та неустойку за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2018 у справі №344/8097/18 з ОСОБА_3 стягнуто на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1500 грн щомісячно на двох дітей, починаючи з 11.06.2018 до досягнення ними повноліття. Рішення набрало законної сили та було пред`явлено до виконання.

Відповідно до листа державної виконавчої служби від 31.10.2025, з моменту відкриття виконавчого провадження ОСОБА_3 аліменти не сплачував, а заборгованість станом на 31.10.2025 становила 228 212 грн. Виконавчий документ повернуто стягувачу без виконання. Оскільки відповідач постійно проживає у Швеції, рішення направлено для примусового виконання до компетентних органів цієї держави. У травні 2026 року позивачка отримала повідомлення Міністерства юстиції України про надання шведським судом дозволу на примусове виконання рішення.

За наведеним у позові розрахунком, індексація аліментів у розмірі 1500 грн за період з червня 2018 року по лютий 2026 року становить 53 037 грн на одну дитину, а загалом на двох дітей – 106 074 грн. Проіндексований розмір аліментів станом на 01.03.2026 становить 2885 грн на кожну дитину, що, за твердженням позивачки, не перевищує прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Позивачка також зазначала, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною з інвалідністю підгрупи «А» внаслідок аутизму та потребує постійної реабілітації. Витрати на реабілітаційні послуги становлять близько 30 560 грн щомісяця, у зв`язку з чим вона просила стягувати з батька половину таких витрат – 15 280 грн щомісячно.

З огляду на відсутність інформації про доходи відповідача позивачка посилалася на його проживання та працевлаштування у Швеції, що, на її думку, свідчить про можливість брати участь в утриманні дітей.

Крім того, позивачка просила стягнути пеню за несплату аліментів. За її розрахунком, пеня за період з червня 2018 року по лютий 2026 року становить 1 936 280 грн, однак з урахуванням обмеження розміру пені 100 % заборгованості просить стягнути 138 950 грн на одну дитину, а загалом – 277 900 грн.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог позивачка просила змінити розмір аліментів, визначених рішенням суду від 23.07.2018, та стягувати з відповідача по 2885 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.03.2026 до досягнення дітьми повноліття.

Також просила стягувати додаткові витрати на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 15 280 грн щомісячно до припинення реабілітаційних заходів або досягнення дитиною повноліття, індексацію аліментів у розмірі 106 074 грн за період з червня 2018 року по лютий 2026 року та пеню за їх несплату в розмірі 277 900 грн за цей же період, та судові витрати.

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2026 рокупозов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, стягнення додаткових витрат на утримання дитини, індексації та неустойки за прострочення сплати аліментів задоволено частково.

Змінено розмір аліментів згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2018 року та ухвалено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 2885,00 грн щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дітьми повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індексацію аліментів за період з червня 2018 року по грудень 2022 року в розмірі 26 654,10 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з червня 2018 року по лютий 2026 року в розмірі 277 900,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 3993,60 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин В. Я. подалаапеляційну скаргу. Вважає, що оскаржуване рішення в цій частині прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального права, за умов невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що у період з січня 2024 року по жовтень 2025 року державним виконавцем проведено індексацію аліментів, оскільки їх розмір було визначено у сумі 3196 грн.

Сума 3196 грн є мінімальним гарантованим розміром аліментів на двох дітей, визначеним відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», а не результатом індексації присуджених судом аліментів. Тобто державним виконавцем було лише приведено розмір аліментів у відповідність до встановленого законом мінімального гарантованого розміру, тоді як передбачена ст. 184 СК України індексація аліментів, визначених у твердій грошовій сумі, фактично не проводилася.

Це підтверджується і листом Міністерства юстиції України №5766/214454-32-25/12.3 від 15.01.2026, у якому зазначено, що згідно з рішенням суду від 23.07.2018 розмір аліментів становить 1500 грн на кожну дитину. Водночас рішення про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітній дітей направлено на виконання до компетентного органу Королівства Швеції саме у розмірі, визначеному судовим рішенням, без урахування індексації та мінімального гарантованого розміру, встановленого законодавством України.

Крім того, відповідно до листа державної виконавчої служби від 31.10.2025, ОСОБА_3 з моменту відкриття виконавчого провадження аліменти не сплачував, а заборгованість становила 228 212 грн. Отже, аліменти фактично не стягувалися ні в розмірі, визначеному судом, ні з урахуванням їх індексації.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, щорічно підлягають індексації відповідно до закону. Оскільки така індексація державним виконавцем не проводилася, позивачка має право вимагати її проведення за відповідний період.

За наведеним у позові розрахунком, сума індексації аліментів у розмірі 1500 грн за період з червня 2018 року по лютий 2026 року становить 53 037 грн на одну дитину. Оскільки аліменти присуджені у розмірі 1500 грн на кожну дитину, загальна сума індексації становить 106 074 грн.

Також рішенням суду відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 15280 гривень, щомісячно, починаючи з 16.03.2026 року, до припинення відвідування ним реабілітаційних заходів чи досягнення повноліття.

Згідно медичного висновку № 982 від 09.12.2022, виданого Обласною психоневрологічною лікарнею №3, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дитиною-інвалідом підгрупи «А» внаслідок захворювання дитячий аутизм. Висновок дійсний до 25.09.2032.

Зазначає, що відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда №1636 від 12.12.2023, ОСОБА_6 необхідні психолого-педагогічна, фізична, фізкультурно-спортивна реабілітація. ОСОБА_7 перебуває на постійній реабілітації в Реабілітаційно-профілактичному центрі «Крок Вперед» в зв`язку з ортопедичними та когнітивними порушеннями. В закладі йому чотири рази на тиждень надаються наступні послуги: загальний і логопедичний масаж – вартість 1 сеансу 700 грн; сенсорна інтеграція – вартість 1 заняття 600 грн; заняття з логопедом – вартість 1 заняття 450 грн. Таким чином, на відвідування Центру впродовж тижня необхідно 7000 грн, а в місяць – 28000 грн відповідно. Крім цього, Тимур один раз в тиждень відвідує реабілітаційні заняття з тренером у басейні «Aquababy», ФОП ОСОБА_8 , вартість яких складає 640 грн за одне заняття, за місяць – 2560 грн. На підтвердження вказаних витрат надано відповідні документи щодо відвідування сином сторін «Реабілітаційно-профілактичного центру «Крок вперед» та басейну « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та вартості занять у вказаних закладах.

Позивачка вважає, що не зобов`язана надавати документи щодо кожного окремого заняття після звернення до суду, оскільки реабілітація сина має систематичний характер та спрямована на покращення його життєдіяльності й соціалізації. Водночас до матеріалів справи долучено квитанції від 14.05.2026 щодо відвідування басейну та актуальну інформацію Реабілітаційно-профілактичного центру «Крок вперед» про вартість послуг.

Зазначає, що помилковим є висновок суду, що заявлені витрати не свідчать про необхідність спеціального медичного догляду. Для дитини з інвалідністю підгрупи «А» внаслідок розладу аутистичного спектра необхідними є систематичні реабілітаційні та корекційні заходи, зокрема індивідуальні заняття, сенсорна інтеграція, ЛФК та плавання, які спрямовані на адаптацію, соціалізацію, розвиток навичок самообслуговування та зменшення поведінкових проявів. Такі витрати не є звичайними витратами на утримання дитини, а зумовлені її особливими потребами.

Відповідно до ст. 185 СК України батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, викликаних особливими обставинами, а такі витрати можуть бути як фактично понесеними, так і передбачуваними та фінансуватися періодично або постійно. Верховний Суд у постанові у справі №760/6988/22 також зазначив, що розмір додаткових витрат визначається залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат, зумовлених особливими обставинами.

У даному випадку особливі обставини зумовлені інвалідністю сина сторін підгрупи «А» та необхідністю постійної реабілітації. Тому покладення на матір обов`язку щоразу звертатися до суду для стягнення вже понесених витрат не забезпечує ефективного захисту прав дитини та створює для неї додаткове, необґрунтоване навантаження. З огляду на постійний характер реабілітаційних заходів додаткові витрати мають стягуватися у визначеному судом розмірі на періодичній або постійній основі.

Просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 15280 грн, щомісячно, починаючи з 16.03.2026, до припинення відвідування ним реабілітаційних заходів чи досягнення повноліття; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 індексацію аліментів в розмірі 106 074 грн.

Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції відповідач не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належними чином.

Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник ОСОБА_1 адвокат Фреїшин В. Я. підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення вищезазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено істотну зміну обставин після ухвалення рішення 2018 року, зокрема збільшення витрат на утримання дітей та народження позивачкою третьої дитини, а також врахував працездатність відповідача та його перебування за кордоном, тому задовольнив вимогу про зміну розміру аліментів та збільшив розмір аліментів до 2885 грн на кожну дитину щомісячно.

Також суд встановив наявність значної заборгованості та не доведення відповідачем відсутності своєї вини у її виникненні, тому стягнув пеню, обмеживши її максимальним розміром – 100 % заборгованості, тобто в сумі 277 900 грн.

Суд першої інстанції визнав особливий стан здоров`я дитини та необхідність реабілітації, однак зазначив, що заявлені витрати на майбутній період належними доказами не підтверджені, а їх розмір не обґрунтований. У зв`язку з цим у стягненні додаткових витрат на утримання дитини 15 280 грн щомісячно відмовлено.

Крім того, судом враховано, що аліменти, визначені у твердій грошовій сумі, підлягають індексації, та на підставі офіційних індексів споживчих цін суд визначив індексацію за період до грудня 2022 року та стягнув з відповідача індексацію аліментів у розмірі 26 654,10 грн (по 13 327,05 грн на кожну дитину).

Колегія суддів погоджується із такими висновками, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2018 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задоволено. Вирішено стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі по 1500 гривень, щомісячно, починаючи з 11 червня 2018 року до досягнення дітьми повноліття.

Відповідно до копії медичного висновку №982 від 07.12.2021 року про дитину інваліда віком до 16 років вбачається, що ОСОБА_5 є дитиною інвалідом підгрупи «А», у зв`язку з діагнозом «Дитячий аутизм», що також підтверджується копією індивідуальної програми реабілітації інваліда №1636 та №560.

За змістом листа Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області №193546 від 31.10.2025 та відповідно до копій розрахунку із сплати аліментів виконавчого листа №344/8097/18, з моменту відкриття виконавчого провадження, боржником жодного разу не здійснено сплату аліментних платежів. Згідно з проведеним державним виконавцем розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, станом на 31.10.2025 сума боргу становить 228 212 грн.

Постановою старшого державного виконавця Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Гановського Н.І. від 31.10.2025 року у ВП №57210432 повернуто виконавчий документ без виконання стягувачу, а саме виконавчий лист №344/8097/18 виданий Івано-Франківським міським судом 04.09.2018 року, на підставі заяви стягувача від 17.09.2025 року.

Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 05.05.2026 року Міністерство юстиції України надіслало ОСОБА_1 копію рішення шведського суду, яким надано дозвіл на примусове виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23.07.2018 про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на її користь на утримання дітей.

До матеріалів справи позивачкою долучено копію довідки ФОП ОСОБА_8 із якої вбачається, що за період з 30.01.2025 року по 12.07.2025 року ОСОБА_1 сплачувались грошові кошти за плавання ОСОБА_5 в розмірі по 640,00 грн. За вказаний період ОСОБА_1 сплатила 10 880,00 грн, що також підтверджується долученими позивачкою копіями квитанцій.

Із копії виписки Реабілітаційно-профілактичного центру «Крок Вперед» від 19.05.2025 року вбачається, що ОСОБА_5 встановлено діагноз: Дитячий аутизм. Двобічна плоскостопість І-ІІІ ст. Пацієнт перебуває на постійній реабілітації через порушення ортопедичних та психо-емоційних (когнітивних) порушень. Дитина потребує реабілітаційної та психолого-логопедичної корекції на постійній основі (3-4 рази на тиждень) Також, згідно виписки ФОП ОСОБА_9 . ОСОБА_7 потребує постійного реабілітаційного втручання та логопедичної корекції.

Відповідно до копії товарного чека від 11.05.2026 року ОСОБА_7 відвідує адаптивні заняття з тренером у басейні, вартість занять з плавання з тренером становлять 750 грн.

Згідно з актом виконаних робіт B&M Dental Clinic від 11.05.2026 року вартість наданих ОСОБА_5 стоматологічних послуг становить 46 865,00 грн, які сплачені ОСОБА_1 , що підтверджується долученими квитанціями.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Стаття 184 СК України передбачає можливість визначення розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі.

Це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до п. 6. Частини 1 статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі

Частина 8 статі 5 вказаного закону передбачає, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Відповідно до пункту 10-4 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

У разі проведення державним, приватним виконавцем індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, обчислення індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з наступного року з місяця, що відповідає місяцю встановлення розміру аліментів.

При цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, разом із сумою індексації не повинен перевищувати 50 відсотків грошового доходу платника аліментів.

Згідно з абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильність здійснення судом першої інстанції розрахунку суми індексації аліментів, ОСОБА_1 вказує, що розрахунок розміру індексації має здійснюватися за весь період з червня 2018 по грудень 2025 року.

Стягуючи індексацію до грудня 2022 року, суд врахував, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено на 2023 рік згідно із Законом № 2710-IX від 03.11.2022. Також, судом враховано, що у період з січня 2024 року по жовтень 2025 року індексація розміру аліментів, проведена виконавцем відповідно до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що виконавцем не проведено індексацію, а приведено розмір аліментів до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, то такі відхиляються апеляційним судом, оскільки не відповідають формулі здійснення розрахунку індексації, визначеній абзацом 5 пункту 4 Порядку № 1078, відповідно до якої розрахунок здійснюється виходячи з розміру грошового доходу, що підлягає індексації, яким є розмір аліментів, визначених у твердій грошовій сумі.

Доказів порушення методології розрахунку індексації здійсненого судом першої інстанції представник позивачки не надав.

Згідно з частиною 1 статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до частини 2 статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу на те, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Визначення обставин, що можуть бути визнані істотними, закон відносить до компетенції суду. У будь-якому разі істотними є такі обставини, як стан здоров`я, матеріальне становище відповідача, наявність у нього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних дружини, чоловіка, батьків, повнолітніх дітей тощо. Враховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одного із батьків у твердій грошовій сумі.

Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачка звертаючись до суду обґрунтовувала необхідність розділити з батьком дитини додаткові витрати понесені, у зв`язку з необхідністю лікування дитини та надала суду копії медичного висновку, відповідно до якого ОСОБА_7 є дитиною інвалідом підгрупи «А», копію індивідуальної програми реабілітації інваліда №1636, копію довідки ФОП ОСОБА_8 на підтвердження сплати грошових коштів за плавання ОСОБА_5 та докази їх сплати, а також надання неповнолітньому ОСОБА_10 послуг та їх вартість в Реабілітаційно-профілактичному центрі «Крок Вперед».

Суд першої інстанції установивши, що ОСОБА_1 понесла додаткові витрати на утримання сина у зв`язку із його лікуванням та реабілітацією, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення додаткових витрат на дитину, які вже були понесені. Разом з тим, позивачкою не заявлено вимог про відшкодування понесених додаткових витрат на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_11 за період до звернення до суду 16.03.2026.

Вказуючи, що у зв`язку із хворобою дитини йому потрібна постійна реабілітація, а саме постійне відвідування занять з логопедом, сенсорної інтеграції, масажу та басейну, позивачка, визначаючи розмір такої реабілітації в сумі 15 280 грн, не подала доказів на підтвердження таких витрат починаючи з 16.03.2026 та на майбутнє.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для стягнення цих витрат на майбутнє.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 22 липня 2026 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Головуюча О. В. Пнівчук

Судді: І. В. Бойчук

В. А. Девляшевський