Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №351/786/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/786/25

Провадження № 22-ц/4808/1656/26

Головуючий у 1 інстанції Сегін І. Р.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Луганської В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю представника прокуратури Кутинської Н.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скарг у представника ОСОБА_1 – адвоката Петрички Олександра Євгеновича на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року, ухвалене в складі судді Сегіна І.Р. у місті Снятині, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Снятинської міської ради, про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Петричка О.Є. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Снятинської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивував тим, що 21.06.2019 між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

01 квітня 2025 року шлюб між сторнами розірвано. Вказав, що за пів року до розірвання шлюбу відповідачка самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, не спілкується з дітьми, не цікавиться їхнім життям, не дбає про їх фізичний і духовний розвиток та не надає матеріальної підтримки. Діти проживають з батьком та перебувають на його утриманні, усі питання щодо їх виховання він вирішує самостійно. Позивачу відомо, що відповідачка створила нову сім`ю та не має наміру брати участь у вихованні дітей, унаслідок чого, на його думку, негативно змінився їх емоційний стан та втрачено емоційний зв`язок з матір`ю.

Просив позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки і піклування Снятинської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей. Покладено на Орган опіки і піклування Снятинської міської ради контроль за виконанням ОСОБА_2 батьківських обов`язків.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки позивач не довів її винного та умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків, а також необхідності застосування такого крайнього заходу. При цьому місцевий суд попередив ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_1 – адвоката Петрички О.Є. на рішення суду подав апеляційну скаргу, оскільки вважає висновки суду першої інстанції необґрунтованими, зробленими без урахування всіх обставин справи та всупереч принципу забезпечення якнайкращих інтересів дітей.

Скаржник зазначає, що відповідачка не скористалася передбаченими законом способами захисту права на спілкування з дітьми, не зверталася до служби у справах дітей чи суду, не ініціювала зустрічей з дітьми та не вживала інших заходів для підтримання з ними контакту. При цьому навіть за наявності конфлікту між батьками вона могла підтримувати спілкування з дітьми на нейтральній території або за допомогою родичів чи компетентних органів.

Суд першої інстанції, на думку позивача, не надав належної оцінки показанням дітей, які повідомили про неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків, відсутність належного догляду, турботи та інтересу до їхнього життя, навчання і стану здоров`я. Також суд не врахував показання повнолітньої доньки відповідачки від попереднього шлюбу, яка вказала на систематичне неналежне виконання матір`ю батьківських обов`язків щодо неї та старших дітей. На переконання позивача, це свідчить про тривалий характер такої поведінки відповідачки.

Апелянт також зазначає, що сам факт заперечення відповідачки проти позову, її прибуття з Дніпропетровської області на два судові засідання та твердження про намагання спілкуватися з дітьми не свідчать про належне виконання нею батьківських обов`язків, оскільки протягом розгляду справи вона не вжила реальних заходів для відновлення стосунків із дітьми. При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, саме по собі заперечення проти позову не підтверджує наявності справжнього та належного інтересу до дитини, а мають оцінюватися всі обставини справи.

На думку позивача, відсутність категоричного висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав не спростовує наведених обставин, оскільки такий висновок має рекомендаційний характер, а його відсутність була зумовлена неможливістю з`ясувати позицію відповідачки.

Скаржник вважає, що ним надано достатні докази свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов`язками. На думку апелянта, суд першої інстанції, відмовляючи у позові, не забезпечив належного балансу між інтересами дітей та матері, яка тривалий час не бере участі у їх вихованні.

Зважаючи на вказане, просить оскаржене рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити повністю.

Позиція інших учасників справи

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судове засіданні належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Представник прокуратури щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просила її відхилити, оскільки суд правильно та об`єктивно встановив всі обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи

Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно зі свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

Рішенням Снятинського районного суду від 01.04.2025 шлюб між сторонами розірвано.

Згідно з відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.05.2025 та акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 05.05.2025 в житловому будинку по АДРЕСА_1 проживають за зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Відповідачка ОСОБА_2 вибула з господарства і місце перебування її невідоме (з лютого 2025 року), а ОСОБА_1 дійсно проживає за даною адресою без реєстрації з неповнолітніми дітьми та здійснює за ними опіку, за сином ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_4 . Мати ОСОБА_2 зв`язку з неповнолітніми дітьми не має та їх вихованням не цікавиться.

З довідки КНП «Снятинський центр ПМСД» Снятинської міської ради Амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Джурів, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що позивач з 17.02.2025 щоразу при захворюваннях дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з`являється та супроводжує їх на огляд в амбулаторії, цікавиться їхнім станом здоров`я, дотримується лікування дітей згідно з призначенням лікаря, вчасно з`являється з дітьми на призначені планові огляди.

Згідно з характеристикою Джурівського ліцею Снятинської міської ради від 06.05.2025, виданої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остання є старанною, відповідальною та дисциплінованою ученицею. Вона сумлінно ставиться до навчання, виявляє активність на уроках, завжди виконує домашні завдання вчасно та якісно. Завдяки наполегливості, старанності та організованості, учениця демонструє стабільні успіхи у навчанні та має гарні перспективи для подальшого розвитку. Важливу роль у вихованні дитини відіграють батьки, проте починаючи з лютого 2025 року батько одноосібно бере на себе не лише матеріальне забезпечення сім`ї, а й активну участь у її повсякденному житті. Він уважний до потреб дитини, підтримує її морально та емоційно, заохочує до начання, самостійності та розвитку, відвідує батькіські збори. Батько є для дитини авторитетом і надійною опорою, допомагає формувати правильні життєві цінності та гідну поведінку.

Відповідно до довідки Джурівського ліцею Снятинської міської ради від 19.05.2025 позивач активно залучений до виховання свої дітей: ОСОБА_7 , учня 9-го класу та ОСОБА_4 , учениці 7-го класу. Підтримує зв`язок із навчальним закладом та бере участь у шкільному житті дітей.

З висновку органу опіки та піклування Снятинської міської ради вбачається, що неповнолітні ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у своїх заявах просять позбавити їхню матір ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки вона їх покинула у лютому 2025 року і їхнім життям не цікавиться. Вихованням дітей займається тільки батько, він їх матеріально утримує, забезпечує необхідними умовами для нормального розвитку.

До Служби у справах дітей також надала заяву дочка ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , яка в своїй заяві повідомила, що коли ще була підлітком і навчалася в школі- інтернат то її відвідував тільки вітчим, ОСОБА_1 і фінансово допомагав, мама нічим не допомагала. З`ясувати думку ОСОБА_2 щодо позбавлення її батьківських прав стосовно неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_8 та дочки ОСОБА_9 немає можливості, оскільки точне місце перебування її невідоме, а засоби зв`язку з нею відсутні. А тому орган опіки та піклування не може надати повний, всебічний та об`єктивний висновок та вважає за доцільне залишити розгляд даного питання на розгляд суду.

Згідно з характеристикою Старостинського округу №1 с. Джурів від 13.08.2025 ОСОБА_2 характеризується з позитивно, характер спокійний. Скарг та нарікань з боку сусідів, родичів, жителів села на ОСОБА_2 не надходило.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частин першої, другої, шостої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо вихованя дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Позбавлення батьківських прав, тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі належно оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем підстав, з якими закон пов`язує можливість позбавлення особи батьківських прав, при тому, що це є крайнім заходом впливу, адже позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку матері у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в її діях.

Крім того колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у вказаній справі ухвалено з урахуванням основних інтересів дітей, зокрема з умовою збереження їх зв`язку із рідною матір`ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від 18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 20 січня 2020 року у справі № 654/1409/19 та від 16 грудня 2020 року у справі № 588/1781/19.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів показаннями свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд зауважує, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Натомість, апелянт не надав належних та допустимих доказів, в розумінні статей 12, 81 ЦПК України, на підтвердження того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання неповнолітніх дітей.

На думку колегії суддів, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції врахував, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для матері, так і для дітей. Місцевий суд правильно виходив з того, що відповідно до положень ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків. Однак, матеріали справи не містять доказів винних дій відповідачки та його свідомого нехтування своїми обов`язками, як матері дітей.

За правилами частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Згідно з наявного у матеріалах справи висновку орган опіки та піклування останній не зміг дати повний, всебічний та об`єктивний висновок щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки не з`ясовано думку матері з цього приводу.

Суд першої інстанції заслухав думку дітей у судовому засіданні та врахував її при ухваленні рішення. При цьому колегія суддів погоджується, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 висловили небажання спілкуватися з матір`ю, однак таке небажання може бути зумовлене різними обставинами, тому саме по собі, воно не є достатньою підставою для застосування такого виняткового заходу, як позбавлення батьківських прав.

У контексті наведеного, апеляційний суд зазначає, що наявність у дітей образи на матір та, відповідно, негативне ставлення до неї, не свідчить про те, що вони усвідомлюють наслідки позбавлення її батьківських прав та свідомо бажають розірвати з відповідачкою сімейні стосунки.

Апеляційний суд зауважує, що позивач при розгляді спору не довів суду, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, як це змінить існуючу ситуацію на кращу і сприятиме захисту інтересів дітей.

В оцінці обставин справи суд першої інстанції правильно виходив з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. При цьому, необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання матері до належного виконання своїх батьківських обов`язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини (дітей).

Враховуючи, що у матеріалах справи немає беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дітей, умисного і свідомого нехтування нею обов`язками матері, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів виходить з того, що судом на перше місце ставляться «якнайкращі інтереси дітей», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Водночас позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу.

Не залишаючи поза критикою відсутність належної уваги до дітей зі сторони матері, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до відповідачки попередження про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків. Матеріали справи свідчать про існування тривалого сімейного конфлікту, а також про обставини, які могли вплинути на ставлення дітей до матері. За таких умов попередження відповідача відповідає фактичним обставинам справи та сприяє відновленню взаємин між матір`ю і дітьми.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив та оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення її батьківських прав щодо дітей.

Відтак оскаржене рішення апеляційний суд вважає ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Петрички Олександра Євгеновича залишити без задоволення.

Рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

В.М. Луганська