Постанова від 23 вересня 2026 р. у справі №344/20181/23 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/20181/23

Провадження № 22-ц/4808/1359/26

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апеллянта ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_3 , представника відповідача адвоката Зелінського П.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кузів Людмили Володимирівни на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 22 грудня 2004 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 у власність частину домоволодіння з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що складає підвал у цокольному приміщенні I – 11,6 кв. м, II – 41,7 кв. м, III – 16,9 кв. м, IV – 8,7 кв. м, V- 1,7 кв. м, на першому поверсі 1/2 тамбура I – 1,9 кв. м, 1/2 сходів 1а – 5,1 кв. м.; на другому поверсі тамбур I – 3,8 кв. м, сходи II – 5,4 кв. м, коридор 1-7 – 9,3 кв. м, житлова 1- 8 – 16,9 кв. м, 1-9 – 25 кв. м, 1-10 – 16,9 кв. м, 1-11 – 8,6 кв. м; загальною площею 180,4 кв.м, житловою – 67,5 кв. м, балкон, що знаходяться в АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування частини домоволодіння, посвідченим державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 6-3367.

25 листопада 2005 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 другу частину цього ж домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з житлового цегляного будинку житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначеного в плані літерою «А», огорожі, зазначеної в плані цифрами 1,2, літньої кухні-сараю, зазначеного в плані літерою «Б». Відчужено у будинку, зазначеному літерою «А», на першому поверсі 1/2 тамбура І – пл. 1,9 кв. м, 1/2 сходів 1а пл. 5,0 кв. м, коридор 1-1 пл. 4,9 кв. м, кухню 1-2 пл. 16,9 кв. м, житлову 1-3 пл. 25,0 кв. м, житлову 1-4 пл. 17,2 кв. м, ванну 1-5 пл. 5,5 кв. м, вбиральню 1-6 пл. 2,8 кв. м; загальною площею - 79,2 кв. м, житловою площею – 42,2 кв. м, балкон, 1/2 огорожі №1, № 2, літера «Б» літня кухня-сарай, що підтверджується договором дарування частини домоволодіння, посвідченим приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за №4513.

Право власності на зазначену частину домоволодіння зареєстроване в Державному реєстрі за реєстраційним номером 9186201, про що свідчить Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

При цьому горище у даному будинку нікому не було подароване, тому залишилось у спільному користуванні обох співвласників даного будинку. Тобто до горища повинен бути доступ обох співвласників.

Однак відповідач ОСОБА_1 самовільно встановив двері на сходах другого поверху, які ведуть на горище, поставив замок на двері та став закривати двері на замок, обмеживши таким чином доступ до горища ОСОБА_3 .

При цьому на горищі розміщена вся комунікаційна мережа, призначена для обслуговування будинку: теплопровідні труби, витяжка, димарі та інші прилади, а також особисті речі позивача.

Позивач вважає, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно перекрив доступ до частини будинку, яка є спільною власністю, чим порушує право позивача на користування горищем, яке є приміщенням загального користування.

Позивач просив зобов`язати відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні горищем житлового будинку АДРЕСА_1 та надати доступ ОСОБА_3 до горища у даному будинку шляхом демонтажу самовільно встановлених відповідачем дверей на сходовій клітці другого поверху будинку (а.с. 1-4).

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 суду позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном задоволено у повному обсязі та зобов`язано ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні горищем житлового будинку АДРЕСА_1 та надати ОСОБА_3 доступ до горища у даному будинку шляхом демонтажу дверей на сходовій клітці другого поверху будинку.

Суд виходив із того, що сторони є співвласниками будинку по АДРЕСА_1 , а отже, і горища як частини спільного майна, яким вони мають право спільно користуватися. Врахувавши, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні горищем, зокрема не надає доступу до нього, суд дійшов висновку про задоволення позову та зобов`язав відповідача не чинити таких перешкод.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник відповідача адвокат Кузів Л.В.на рішення суду подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Апелянт вказує, що представником відповідача ОСОБА_1 – адвокатом Кузів Людмилою Володимирівною було подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, однак суд не звернув на це увагу.

Також суд дав неправильну оцінку встановленим обставинам, зокрема тому, що відповідач отримав частину будинку в дар від матері і там зробив двері. Він користується тільки своєю частиною будинку, яка є його власністю. Тоді як позивач фактично зазіхає на неї. Згідно договору дарування частини домоволодіння від 22.12.2004, ОСОБА_1 мати ОСОБА_4 передала у власність 65/100 частини домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами. Горище не подаровано жодному із співвласників. Апелянт дійсно користується горищем, яке знаходиться над другим поверхом. На сходовій клітці стоять вхідні двері, сходи, ще двоє дверей, які ведуть на горище та належать йому на праві власності. Також апелянт повідомляв суд, що на час укладення договору дарування матір`ю, в технічному паспорті на будинок 1996 року вхідні двері та двері на горище існували, що позивачу добре відомо і вони не є самовільно встановленими. Комунікаційних мереж на горищі немає, оскільки у позивача встановлено автономне опалення, без використання димарів і витяжки та знаходяться тільки особисті речі відповідача.

Також згідно з довідкою № 2180 від 04.12.2004, виданою ЦНАП у квартирі АДРЕСА_1 . Опришівській крім відповідача зареєстровано ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , право користування яких квартирою при вирішенні позову порушено, однак їх не залучено до участі у справі.

Навіть якщо погодитися з правом позивача, суд повинен був вибрати найменш обтяжливий спосіб користування горищем, це – вихід на горище з вулиці, що не буде порушувати нічиїх прав. Такий спосіб, як вибрав позивач, передбачає порушення його прав, оскільки позивач буде проходити через сходову клітку, тамбур, коридор і троє дверей, одні з яких є вхідними. Тому просить рішення суду скасувати та відмовити в позові.

Позиція інших учасників справи

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи скарги не визнав, просив її відхилити. Звертає увагу суду на те, що в технічному паспорті, копій якого у справі є декілька, не відображаються міжкімнатні та вхідні двері, а теза відповідача не відповідає дійсності. Відповідач достовірно знав, що в квартирі з ним зареєстровані інші особи, однак протягом розгляду справи жодним чином не вказував на це. Позивач намагався примиритися, однак відповідач відмовився від будь-якого діалогу.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та його представник - адвокат Кузів Л.І. у вимоги скарги підтримали, просили позов задоволити у повному обсязі.

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнали, просили її відхилити.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинку, розташованого в АДРЕСА_1 . В будинку наявне горище, перебуває у спільному користуванні обох співвласників даного будинку.

Зокрема, 22 грудня 2004 року був укладений договір дарування частини домоволодіння між ОСОБА_4 , Дарувателькою, та ОСОБА_1 , Обдаровуваним, за яким ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_1 безоплатно 65/100 частина домоволодіння з відповідними господарськими будівлями та спорудами, що складає підвал у цокольному приміщенні I – 11,6 кв. м, II – 41,7 кв. м, III – 16,9 кв. м, IV – 8,7 кв. м, V- 1,7 кв. м, на першому поверсі 1/2 тамбура I – 1,9 кв. м, 1/2 сходів 1а – 5,1 кв. м.; на другому поверсі тамбур I – 3,8 кв. м, сходи II – 5,4 кв. м, коридор 1-7 – 9,3 кв. м, житлова 1- 8 – 16,9 кв. м, 1-9 – 25 кв. м, 1-10 – 16,9 кв. м, 1-11 – 8,6 кв. м; загальною площею 180,4 кв.м, житловою – 67,5 кв. м, балкон, що знаходяться в АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 прийняв в дар вищевказану частину домоволодіння. Даний договір посвідчений державним нотаріусом Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори та зареєстрований в реєстрі за №6-3367 (а.с. 22-23).

А 25 листопада 2005 року укладений договір дарування частини домоволодіння, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 4513, між ОСОБА_4 , Дарувальником, та ОСОБА_3 , Обдаровуваним, за умовами якого ОСОБА_9 подарувала Обдаровуваному в дар 35/100 частину АДРЕСА_1 , що розташоване в АДРЕСА_1 , з відповідною частиною господарських будівель та споруд та складається в цілому: із житлового цегляного будинку житловою площею 109,7 кв.м, загальною площею 259,6 кв.м, зазначеного в плані літерою «А», огорожі, зазначеної в плані цифрами 1,2, літньої кухні-сараю, зазначеного в плані літерою «Б». По заяві власника відчужується: в літері «А», на першому поверсі 1/2 тамбура І – пл. 1,9 кв. м, 1/2 сходів 1а пл. 5,0 кв. м, коридор 1-1 пл. 4,9 кв. м, кухня 1-2 пл. 16,9 кв. м, житлова 1-3 пл. 25,0 кв. м, житлова 1-4 пл. 17,2 кв. м, ванна 1-5 пл. 5,5 кв. м, вбиральня 1-6 пл. 2,8 кв. м; загальною площею - 79,2 кв. м, житловою площею – 42,2 кв. м, балкон, 1/2 огорожі №1, № 2, літера «Б» літня кухня-сарай (а.с. 24-25).

ОСОБА_3 на праві приватної власності, розмір частки 35/100, належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26).

28 лютого 1996 року виданий технічний паспорт на житловий будинок (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 6-21, 107-114, 148-151).

Згідно Довідки № 2180 від 04.12.2024 про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб за даними Муніципального реєстру Івано-Франківської міської територіальної громади, у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.147).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Стаття 15 Цивільного кодексу України надає кожній особі право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 316 Цивільного кодексу України визначено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 Цивільного кодексу України).

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності (частини перша-третя статті 358 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Тобто в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю (негаторний позов).

Як зазначалося вище, горище у домоволодінні, розташованому в АДРЕСА_1 , перебуває у спільній власності обох співвласників даного будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Предметом спору є право користування горищем, оскільки відповідач встановив двері на сходах другого поверху, які ведуть на горище, поставив замок на двері та став закривати їх на замок. Порядок користування горищем сторонами не визначено, факт порушення права позивача як співвласника на користування спільним горищем судом встановлено, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову тазобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні горищем, наданням ОСОБА_3 доступу до горища шляхом демонтажу дверей на сходовій клітці.

Зокрема, як встановлено судом та не заперечується сторонами, вхід на горище, яке є у спільній частковій власності обох сторін, здійснюється через сходи другого поверху, без доступу до яких позивач не має можливості користуватися спільним горищем.

У судовому засіданні апеляційного суду відповідач визнав, що він користується горищем, двері закриваються на ключ, який відсутній у позивача, позивач доступу до цього приміщення не має.

Тому суд обгрунтовано дійшов висновку, що встановлення дверей, які закриваються на ключ, при відсутності у відповідача комплекту ключів до цих дверей, за відсутності погодженого порядку користування горищем, є порушенням прав іншого співвласника на користуванням спільним майном.

Не обгрунтованими є твердження апелянта щодо того, що вихід на горище знаходиться в частині приміщення, яке є повністю його приватною власністю навіть зі сходовою частиною і право користування ним має бути тільки в нього, оскільки так подарувала мати. Зокрема, як видно з матеріалів справи і не заперечується обома сторонами, горище будинку АДРЕСА_1 не подароване та є спільною власністю позивача і відповідача. Та обставина, що захід на горище проходить частково через частину будинку, яка є власністю відповідача, не нівелює право позивача на користування ним.

Щодо доводів скарги про те, що суду слід було обрати найменш обтяжливий для відповідача спосіб користування горищем, то у судовому засіданні на запитання суду щодо можливості встановлення іншого порядку доступу, апелянт заперечив право позивача на вхід до горища в цілому, оскільки вважає, що той такого права не має, а горище він своїми силами будував і облаштовував. Тобто апелянт заперечує саме право позивача на доступ до горища, незалежно від способу його здійснення. Тому обраний позивачем спосіб відповідає суті порушеного права та є ефективним. Фактично, зважаючи на умови договору дарування частини будинку від 22 грудня 2004 року, іншого способу забезпечити позивачу право користування горищем немає.

Щодо зазначення у технічному паспорті на будинок 1996 року вхідних дверей та дверей на горище, то апелянтом не враховано, що в ньому може бути схематично визначено тільки місце дверних прорізів, що саме по собі в даному спорі не має юридичного значення.

Посилання апелянта на незалучення до участі у справі інших осіб: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,зареєстрованих у будинку, не заслуговує на увагу, оскільки з позовом звернувся власник частини будинку щодо усунення перешкод у користуванні належною йому частиною спільного майна до іншого співвласника, який чинить такі перешкоди. Сам факт реєстрації інших осіб у будинку не свідчить про набуття ними права власності на спірне майно та не зумовлює необхідності їх залучення до участі у справі. Апелянтом не наведено, яким чином оскаржуваним рішенням вирішено питання про права чи обов`язки таких осіб та які саме їхні права можуть бути порушені.

Щодо строку позовної давності, який просить застосувати сторона відповідача, то суд правильно зазначив, що позивачем заявлено негаторний позов, оскільки права позивача щодо користування спільним майном порушувалися на час подання позову, тому до заявлених позовних вимог позовна давність не підлягає до застосування.

Усі інші пояснення сторони апелянта не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, тому в задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кузів Людмили Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І.О. Максюта