Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №346/5167/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5167/25

Провадження № 22-ц/4808/1355/26

Головуючий у 1 інстанції Третьякова І. В.

Суддя-доповідач Василишин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В.М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скарг у ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року, ухвалене в складі судді Третьякової І. В. в місті Коломия, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем по справі вона перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано, неповнолітню дитину залишено проживати з матір`ю. Також судовим рішенням від 18.12.2019 з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1200,00 грн щомісячно до досягнення нею повноліття.

ОСОБА_1 вказала, що у зв`язку з дорослішанням дочки збільшилися витрати на її навчання в школі (харчування, купівлю шкільного приладдя), відпочинок та дозвілля, забезпечення необхідним одягом по сезону та при потребі лікуванням. Крім цього донька вчиться налагоджувати соціальні зв`язки з однолітками, відповідно постійно потребує коштів для проведення часу з друзями, походи в кіно, кафе, святкування дитячих свят, придбання подарунків на дні народження друзям. У зв`язку з цим аліментів, які сплачуються відповідачем є недостатньо для забезпечення навіть половини потреб дитини.

Також позивачка зазначила, що в зв`язку з народженням другої дитини вона перебуває в декретній відпустці по догляду за дитиною, а тому її матеріальний стан суттєво змінився в сторону погіршення.

ОСОБА_2 є здоровим та працездатним, працює за кордоном та отримує там високі доходи, а тому має змогу сплачувати аліменти на утримання своєї доньки в розмірі 5000,00 гривень щомісячно.

На підставі наведеного просила суд збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 на користь позивачки на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в розмірі 5000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Після набрання даним рішенням законної сили, відкликати виконавчий лист по справі № 346/5560/19, виданий Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області на виконання рішення суду від 18.12.2019р. Стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року узадоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що стороною позивача належними та допустимими доказами не доведено факт покращення матеріального стану відповідача, що в силу вимог статей 182, 192 Сімейного кодексу України є необхідною умовою для збільшення розміру аліментів, визначеного попереднім рішенням суду від 18.12.2019.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що судом не повно з`ясовано обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не мотивовано належним чином відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянтка зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Судом у оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно зі ст. 7 ЗУ «Про державний бюджет України на 2026 рік» установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень, однак не враховано, що 50% його становить – 1756 грн. Судом ухвалено рішення, яким залишено розмір аліментів на утримання дитини у сумі – 1200 грн, що становить менше ніж визначено чинним законодавством України. Судом проігноровано той факт, що у даній категорії справ першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Апелянтка стверджує, що наявність у відповідача дитини від іншого шлюбу та той факт, що він є особою з інвалідністю III групи, повинен бути врахований, проте не може повністю звільняти відповідача від його обов`язку утримувати свою доньку, хоча б на мінімально передбаченому законодавством рівні. Судом не надано належної оцінки тому факту, що витрати на навчання, харчування та дозвілля спільної доньки об`єктивно зросли порівняно з 2019 роком. Крім того, суд, ухвалюючи рішення, зосередився лише на матеріальному стані відповідача та взяв до уваги тільки подані ним докази.

Звертає увагу, що суд врахував лише наявність іншої дитини на утриманні відповідача, але повністю проігнорував обставини перебування іншої дитини на її утриманні, фактично дійшовши взаємовиключних висновків щодо однакових за змістом обставин.

Крім того, суд беззастережно повірив твердженням відповідача про відсутність доходів. При цьому не врахував, що відповідач здійснює регулярні поїздки за кордон особи з III групою інвалідності, які потребують значних фінансових витрат (квитки, медичне страхування тощо), а твердження представника відповідача, що поїздки фінансують батько та дружина не підтверджені жодними доказами.

На думку скаржника, судом не обґрунтовано взято до уваги і той факт, що у відповідача на утриманні перебуває дитина від першого шлюбу його теперішньої дружини, оскільки утримання зазначеної дитини не є безпосереднім обов`язком відповідача. Він не є батьком цієї дитини та не має юридично визначеного обов`язку її утримувати.

До того ж, судом не взято до уваги, що за час розгляду даної справи представництво інтересів відповідача здійснювало аж два представники. Тобто фактично, відповідач мав змогу оплатити послуги з надання правової допомоги двох представників, при цьому стверджує, що не має жодних власних коштів та не може матеріально утримувати власну доньку.

Таким чином, апелянтка просить скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року, ухвалити нове, яким збільшити розмір аліментів та стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5000 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Просить стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати під час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Заявляє, що попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які понесла та очікує понести складаються із витрат по сплаті судового збору та витрат за професійну правничу допомогу і їх орієнтовний розмір становить 15 000 грн.

Позиція інших учасників справи

Представник відповідача адвокат Семків-Тачинська О.Л. подала відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Вказує, що доводи апелянтки про недостатність сплачуваних аліментів є надуманими і спростовуються офіційним розрахунком державного виконавця. Сума, яку ОСОБА_2 сплачує щомісяця на утримання дитини відповідає встановленим законом 50% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, що підтверджується довідкою ВСДВ і на сьогоднішній день становить 1756 грн. Жодної заборгованості по сплаті аліментів не існує.

Крім того, у другому шлюбі відповідач має рідну малолітню дитину, яка перебуває на його утриманні та щодо якої він має повний юридичний обов`язок утримання. Саме наявність рідної дитини та необхідність забезпечення її потреб обґрунтовано враховано судом першої інстанції, як одну із підстав погіршення майнового стану відповідача.

Доводи апеляційної скарги про роботу відповідача за кордоном та отримання ним доходів не відповідають дійсності.

ОСОБА_2 не здійснює трудової діяльності за кордоном. Поїздки відповідача за межі України мають винятково приватний, родинний характер. Крім того, відповідач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок онкологічного захворювання, що підтверджується відповідними медичними документами.

Доводи апеляційної скарги про наявність двох представників відповідача у суді першої інстанції не свідчить про його платоспроможність.

Заперечує щодо задоволення судових витрат заявлених позивачкою.

Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Відповідно до частин 1, 3 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, судове засідання не проводиться.

Враховуючи категорію справи та ціну позову в цій справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2014 року.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 та ОСОБА_2 являються батьками малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітню дитину ОСОБА_4 залишено проживати з матір`ю.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.12.2019 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 в розмірі 1200 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Стягнення аліментів розпочато з 20 листопада 2019 року.

Згідно зі свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 », про що Коломийським відділом ДРАЦС було складено актовий запис № 32.

Витягами з реєстру Коломийської територіальної громади підтверджується, що ОСОБА_1 та її малолітня донька ОСОБА_4 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 також є матір`ю малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька дитини записані згідно ст. 135 СК України за вказівкою матері, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ОСОБА_7 .

Відповідно до відомостей з Головного центру обробки інформації ДПС України, ОСОБА_8 протягом 2022-2025рр. неодноразово перетинав державний кордон. Останні відомості про перетин датовані 23.04.2025 виїзд через пункт пропуску Рава-Руська.

З листа начальника Коломийського відділу ДВС вбачається, що станом на 04.12.2025 сума заборгованості ОСОБА_2 по аліментам на утримання малолітньої ОСОБА_4 становить 4417,23грн.

Також в якості письмових доказів ОСОБА_1 до позовної заяви додано квитанції та чеки про придбання шкільного набору, канцтоварів, продуктів харчування, медичних препаратів та оплати послуг басейну.

З долучених до справи представником відповідача письмових доказів слідує, що 06 серпня 2022 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 , про що Городенківським відділом ДРАЦС було складено актовий запис № 97 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 .

За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження встановлено, що ОСОБА_9 є матір`ю малолітнього ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відомості про батька дитини записані за вказівкою матері згідно ч.1 ст. 135 СК України, що підтверджується відповідним Витягом ДРАЦС.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_11 є батьками малолітньої доньки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до виписки з медичної карти стаціонарного хворого №5809/2642 вбачається, що ОСОБА_2 було діагностовано папілярний рак щитовидної залози. 12.12.07р. проведено операцію: екстрафасціальна тиреїдектомія, селектиівна дефекція шиї.

Витягами з історії хвороби підтверджується перебування ОСОБА_2 на обстеженні та лікуванні в січні 2008р., в квітні та в вересні 2009р., а також здача аналізів в грудні 2025р. на діагностику злоякісних новоутворень.

Посвідченням серії НОМЕР_6 підтверджується, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІІ групи по загальному захворюванню.

Згідно висновку МСЕК інвалідність встановлена безтерміново. Протипоказана фізична праця.

За відомостями з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів слідує, що за період з І кварталу 2025 по І квартал 2026р. ОСОБА_2 отримував дохід лише у виді соціальних виплат в сумі 2361,00 грн. протягом січня - червня 2025р. Інформація про будь-які інші виплати чи доходи відповідача відсутня.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Частинами 1, 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини

Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно зі ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3 1)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3 2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13, постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивачка зазначала, що у зв`язку з віком дитини істотно збільшилися витрати на її утримання, зокрема на харчування, навчання, одяг, лікування, відпочинок та дозвілля. Вказувала, що сплачуваних відповідачем аліментів недостатньо для належного забезпечення потреб доньки. Крім того, у зв`язку з народженням другої дитини вона перебуває у відпустці по догляду за нею, що зумовило погіршення її матеріального становища. Водночас відповідач є працездатним, працює за кордоном та, за твердженням позивачки, має достатній дохід для сплати аліментів у розмірі 5000 грн щомісячно.

У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року у справі № 753/5643/23, зазначено, що у статті 192 СК України визначені ті обставини, які враховуються для збільшення розміру аліментів. Такі обставини є оціночними. Тобто в кожному конкретному випадку суд, з урахуванням судового розсуду, повинен навести, які саме обставини змінилися, і чому визначений розмір є необхідним і достатнім. Завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника; конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків; застосування конструкції судового розсуду вимагає від суду пояснення які обставини враховані судом при збільшенні розміру аліментів і як розмір узгоджується з інтересами дитини. Суд може враховувати поведінку платника, зокрема ухилення від сплати, приховування доходів, відчуження майна на шкоду дитині, як обставини, що свідчать про недобросовісність.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачка не навела обставин, які мають істотне значення для зміни способу стягнення аліментів, колегія суддів вважає передчасним. Загальновідомим є зростання в умовах воєнного стану цін на продукти харчування, одяг, лікарські засоби, комунальні послуги та інші необхідні для дитини товари й послуги, зазначене не можна не брати до уваги, оскільки це безпосередньо впливає на розвиток дитини. Крім того, об`єктивним є те, що зі зростанням дитини збільшуються витрати на придбання одягу та взуття, лікування і медичне обслуговування, навчальне приладдя та інші пов`язані з її повсякденними потребами витрати, що за 1200 грн неможливо забезпечити.

При цьому, той з батьків, який проживає окремо та сплачує аліменти, зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів з метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку власної дитини.

Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, суду слід всебічно з`ясовувати всі обставини, які впливають на його вирішення.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, а також інші обставини, що мають істотне значення. При цьому частина друга цієї статті передбачає, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Колегія суддів враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 686/28590/23, що завдання розсуду полягає в тому, щоб знайти справедливу рівновагу між інтересами дитини та можливостями платника.

Дійсно встановлено, що після призначення попереднього розміру аліментів, ОСОБА_2 став особою з інвалідністю ІІІ групи та в нього на утриманні з 2024 року є ще одна неповнолітня дитина. Дані про його доходи та майно, крім соціальної пенсії, у справі відсутні, таких не надано відповідачем у заявах по суті. Однак ним не заперечується, що на час розгляду справи, він сплачує фактично аліменти в розмірі 1756 грн.

Також, у обох батьків на утриманні є неповнолітні діти від іншого шлюбу, що об`єктивно обтяжує фінансове становище сім`ї, а у випадку позивачки, також не дає можливість їй працювати. Група інвалідності відповідача передбачає можливість роботи, тоді як при сплаті аліментів в більшому розмірі, ним свідомо не представлено доказів щодо фактичного майнового стану. Також останнім зазначається про утримання пасинка та своїх батьків. Тобто за сукупності встановлених обставин, зважаючи на обов`язок батьків утримувати дитину належно із забезпеченням їй гідних умов проживання, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для зміни розміру позивачем частково доведено.

Враховуючи те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків, колегія суддів приходить висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

При цьому, слід враховувати, що маючи на своєму утриманні спільну дитину сторін позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального її утримання, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя.

Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що, в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказуванню.

Таким чином, ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд враховує, що прожитковий мінімум дітей віком від 6 до 18 років, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 3512 грн.

Також, оцінивши сукупність доказів у справі, врахувавши вік дитини, її потреби, наявність у відповідача на утриманні ще однієї дитини від іншого шлюбу, інвалідність третьої групи, а також принцип розумності та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим та таким, що відповідатиме інтересам дитини, є визначення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн, щомісячно.

Такий розмір аліментів, з урахуванням частки матері, відповідатиме основним потребам дитини та водночас не створюватиме для відповідача надмірного фінансового тягаря.

Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Таким чином, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог частин 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають до часткового задоволення (50%), з відповідача на користь держави підлягає стягненню 605,6 грн. (1211,20 грн судового збору, який підлягав сплаті при подачі позову до суду першої інстанції х 50%) , а також 908,4 грн. (1816,80 грн судового збору, який підлягав сплаті при подачі апеляційної скарги х 50%).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Позивач просила стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з вимогами частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано договір №96-10/25 про надання правничої допомоги від 01.10.2025, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , рахунок № 01/96-10 від 08.06.2026, акт прийому-передачі від 08.06.2026, а також фіскальний чек про оплату 15 000 грн адвокату.

Згідно з актом прийому-передачі надані адвокатом послуги: складання та подання до апеляційного суду апеляційної скарги тривалістю 3 год. 20 хв. вартістю 10000 грн, участь адвоката в судовому засіданні апеляційної інстанції 2 год. – 5 000 грн.

Надавши оцінку доказам щодо понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу, врахувавши складність справи, суть спору, характер послуг, враховуючи той факт, що в апеляційному суді розгляд справи здійснювався в письмовому проваджені без участі сторін, а також часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених вимог, а також з вирахуванням оплати за участь в судовому засіданні в розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року задоволити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на утримання дитини задовольнити частково.

Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , за рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 грудня 2019 року по справі №346/5560/19 на користь ОСОБА_5 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 з 1200 грн на 2500 грн, але не менше ніж 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення законної сили і до досягнення дитиною повноліття

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1514 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 30 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта