Додаткове рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №347/1707/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 347/1707/25

Провадження № 22-з/4808/100/26

Головуючий у 1 інстанції Книщук Р. М.

Суддя-доповідач Василишин

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Максюти І. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина Артема Андрійовича на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2025 року представник ТОВ «Коллект Центр» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року частково задоволено позов.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором № 1928697 від 06 квітня 2021 року в розмірі 25 503,29 грн, 2422,40 грн сплаченого судового збору та 3000 грн витрат на правову допомогу.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина А.А. задоволено.

Рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 01 квітня 2026 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ТОВ «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 06.04.2021 року за № 1928697 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитом в сумі 2419,68 грн. В решті позову відмовлено.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи

11 вересня 2026 року представник ОСОБА_1 – адвокат Кірюшин А.А. через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з ТОВ «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням правничої допомоги в розмірі 6 500 грн, а також сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3640 грн.

Заява обґрунтована тим, що відповідач у апеляційній скарзі просив стягнути з позивача судові витрати та зазначав, що відповідні докази будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення. На підтвердження вказаних витрат представником апелянта надано відповідні докази. Зважаючи на вказане, просив ухвалити додаткове рішення у справі.

Представник ТОВ «Коллект Центр» - Костіна Н.В. подала заперечення на вказану заяву, оскільки вважає розмір витрат на правничу допомогу непропорційним та таким, що не відповідає складності розглянутої справи. На думку представника позивача підготовка відповідних документів не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи. Просить залишити без задоволення заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення на користь відповідача судових витрат в сумі 6500 грн, а також судового збору в сумі 3640 грн.

Правове обґрунтування та висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Установлено, що 26 квітня 2026 року Абвокатське бюро «Артема Кірюшина» та ОСОБА_1 уклали договір про надання праової допомоги.

Відповідно до вказаного договору адвокат взяв на себе правове та процесуальне представництво інтересів відповідача у цивільній спарві №347/1707/25.

Згідно із пунктом 5.3. договору вартість послуг за цим договором визначено в сумі 6500 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт від 10.09.2026 виконавцем підготовлено та направлено до суду апеляційну скаргу. Оплата виконаних робіт за договором проведена у готівковій формі в сумі 6 500 грн.

Отже, сторона заявника надала належні та допустимі докази на підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодуваннявитрат на правничудопомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року заява №19336/04, § 268).

В постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №522/7662/23 (провадження №61-406св26) зазначено, що клопотання іншої сторони є обов`язковою передумовою для зменшення судом витрат на правничу допомогу лише в контексті критеріїв, наведених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Натомість критерії, окреслені в частині третій статті 141 ЦПК України, суд може застосувати і з власної ініціативи, незалежно від наявності клопотань іншої сторони.

Разом із тим представник ТОВ «Коллект центр» подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила відмовити у задоволенні такої заяви.

Колегія суддів частково погоджується з доводами заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення та вважає обґрунтованими доводи в частині того, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є завищеною та не відповідає критеріям розумності й співмірності з огляду на складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт.

Враховуючи характер правовідносин у цій справі, оцінивши подані стороною позивача докази, проаналізувавши обсяг наданих послуг, виходячи із засад цивільного законодавства окреслені в ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України щодо розумності та справедливості витрат на правничу допомогу, їх пропорційності до предмета спору, дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути представник відповідача на користь ОСОБА_1 до 4000 грн, оскільки такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на переконання колегії суддів відповідатиме критерію обґрунтованості, розумності розміру витрат на правничу допомогу та вчиненим процесуальним діям сторони.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на висновок щодо задоволення апеляційної скарги, в результаті чого розмір задоволених позовних вимог складає 9,48 %, розподіл судового збору у суді першої інстанції підлягає зміні: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати зі сплати судового збору за подання позову в суді першої інстанції в сумі 229,64 грн (2422,40 грн х 9,48%). Апеляційну скаргу задоволено повністю, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн.

Враховуючи положення ч.10 ст.141 ЦПК України, остаточно з ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 різниця судового збору в сумі 3 403,96 грн (3633,6-229,64).

Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Кірюшина Артема Андрійовича про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

Ухвалити у справі додаткове судове рішення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» на користь ОСОБА_1 3 403,96 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст додаткової постанови складено 29 вересня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. О. Максюта