Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №201/7473/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5271/26 Справа № 201/7473/23 Суддя у 1-й інстанції - Батманова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Петешенкової М.Ю.,

суддів – Городничої В.С., Макарова М.О.,

при секретарі - Карпенко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою особи, яка не приймала участі у розгляді справи Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"

на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року у складі судді Батманової В.В.

у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - суб`єкт оціночної діяльності фізична особа підприємець ОСОБА_2 на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О.

Скарга мотивована тим, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 75791274 за допомогою АСВП, дізналася про проведення оцінки квартири, що належить останній на праві власності в межах вказаного виконавчого провадження.

Зазначає, що результати визначення вартості чи оцінки майна стали їй відомі лише 17 лютого 2026 року, строк на подання скарги був порушений з поважних причин та підлягає поновленню, оскільки не отримувала від приватного виконавця результатів оцінки, не була присутня під час огляду належного їй нерухомого майна оцінщиком та взагалі перебуває за кордоном вже тривалий час, в квартирі ніхто не проживає, та відповідно ніхто не міг надати доступ оцінювачу для огляду об`єкту оцінки.

Оскільки визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного/ приватного виконавця щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду, оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

З урахуванням викладеного, вимушена звернутися до суду та просити поновити строк на подання скарги, визнати рішення, дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. неправомірними та оцінку майна недійсною.

Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу скарги на рішення, дії або бездіяльність органу примусового виконання приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О.

Скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо примусового виконання виконавчого листа №201/7473/23, виданого 11 липня 2024 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, неправомірними.

Визнано недійсним звіт про оцінку майна від 12 січня 2026 року, виконаний в рамках виконавчого провадження № 75791274 суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Ухвала суду мотивована наявністю підстав для задоволення скарги та поновлення строку, оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку, враховуючи, що заявником доведено належними та допустимими доказами, що оцінка спірного нерухомого майна, в межах виконавчого провадження, була проведена з порушенням норм чинного законодавства, приватним виконавцем було порушено положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, що є підставою для визнання такої оцінки недійсною.

Не погодившись з таким судовим рішенням, особа, яка не приймала участі у розгляді справи АТ "Банк Кредит Дніпро" звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судове рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена внаслідок неповного з`ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції під час розгляду справи не залучив до участі у справі банк, оскільки відповідно до рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська АТ “Банк Кредит Дніпро” є стягувачем, фактично суд першої інстанції позбавив банк права на захист. Крім того, вказує, що звіт про оцінку майна відповідає Національним стандартам, на що суд першої інстанції уваги не зверну та дійшов до помилкового висновку про задоволення скарги.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з огляду на наступне.

Згідно положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджується, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Судом встановлено, що 11 липня 2024 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська було видано виконавчий лист у справі № 201/7473/23 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Банк Кредит Дніпро" заборгованість за договором про встановлення кредитного ліміту №26204000463327 від 17 березня 2020 року станом на 18 травня 2023 року у розмірі 512963,04 грн. з яких: 239418,67 грн. - залишок строкового кредиту; 59581,33 грн. - залишок простроченого кредиту, 12582,58 грн.- залишок нарахованих строкових процентів, 201380,46 грн.- залишок прострочених процентів.

13 серпня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. було відкрите виконавче провадження ВП № 75791274.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. від 15 грудня 2025 року в рамках виконавчого провадження було призначено суб`єкта оціночної діяльності фізичну особу підприємця ОСОБА_2

12 січня 2026 року приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькій О.О. було надано звіт про оцінку майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в якому зазначено, що оцінювачу не було надано можливості для внутрішнього огляду квартири, доказів отримання скаржником звіту матеріали виконавчого провадження не містять.

Задовольняючи скаргу та поновлюючи строк на її подання, суд виходив із того, що скаржником доведено поважність причин пропуску строку на звернення до суду із скаргою, та враховуючи, що скаржником доведено належними та допустимими доказами, що оцінка спірного нерухомого майна, в межах виконавчого провадження, була проведена з порушенням норм чинного законодавства, приватним виконавцем було порушено положення Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, наявні правові підстави для визнання такої оцінки майна недійсною.

Проте, колегія суддів не може цілком погодитися з такими висновками суду, з огляду на таке.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень органів та посадових осіб - є сукупністю дій що спрямованні на примусове виконання рішень, які проводяться на підставі у межах та у спосіб, що визначенні Конституцією України, цим Законом, нормативно правовими актами, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин першої, другої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересована особа залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (частина друга статті 450 ЦПК України).

Аналогічні роз`яснення містяться і у абзац 1 пункт 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

Як вбачається з копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №75791274 від 13 серпня 2024 року про примусове виконання виконавчого листа №201/7473/23 виданого 11 липня 2024 року судом першої інстанції, стягувачем є АТ "Банк Кредит Дніпро". Однак, під час розгляду справи, судом першої інстанції всупереч приписам частини першої статті 450 ЦПК України, стягувач АТ "Банк Кредит Дніпро" не був залучений до участі у розгляді даної справи у належному процесуальному статусі, і відповідно, розгляд справи відбувся за його відсутності, що безпосередньо впливає на права, обов`язки та інтереси стягувача АТ "Банк Кредит Дніпро".

Частиною першою статті 6 Конвенції кожному гарантується право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Із посилання на параграф 87 у справі "Салов проти України" (заява № 65518/01) ЄСПЛ визначив, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу ("Ruiz-Mateos v. Spain", рішення від 23 червня 1993 року, серія A, № 262, с. 25, параграф 63).

Понад те, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони ("Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands", рішення від 27 жовтня 1993 року, серія A, № 274, с. 19, параграф 33 та "Ankerl v. Switzerland", рішення від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, с. 1567-68, параграф 38).

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (рішення у справі "Ruiz-Mateos v. Spain", наведене вище, с. 25, параграф63).

Процесуальні гарантії забезпечення належного розгляду справи стосовно АТ "Банк Кредит Дніпро" порушені через його незалучення до участі у справі та непоінформованість про дату і час розгляду справи в суді першої інстанції.

Встановивши фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, оскільки суд першої інстанції не виконав своїх обов`язків, визначених законом, не залучив до участі у справі стягувача в якості заінтересованої особи, повно, всебічно й об`єктивно не з`ясував усіх обставин справи, не надав їм належної оцінки та ухвалив судове рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції не в повній мірі дослідив матеріали справи та зробив помилкові висновки.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі.

З огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, така ухвала не є ухвалою у сенсі положень зазначених норм права, а є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги.

За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляду такої ухвали, є статті 375-378 ЦПК України.

Положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з підстав, визначених статтею 379 ЦПК України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, що відповідно до положень статті 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу особи, яка не приймала участі у розгляді справи Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" - задовольнити.

Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 26 лютого 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 22 вересня 2026 року

Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

М.О. Макаров