Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №183/8055/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2517/26 Справа № 183/8055/25 Суддя у 1-й інстанції - Ігольнікова М. О. Суддя у 2-й інстанції - Піскун О. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Піскун О. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 — адвоката Капітанова Дениса Геннадійовича на постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року стосовно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

за участю:

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

захисника Торубарова А. В.

потерпілого ОСОБА_1

представника потерпілого Капітанова Д. Г.

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення.

Постановою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно з постановою суду першої інстанції, 10.07.2025 о 17:30 годині в Дніпропетровській області траса М-29, 158 км, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Renault, д.н.з. НОМЕР_1 , та у разі виникнення небезпеки для руху не вжив всіх заходів аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди, в результаті чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Volkswagen Jetta, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , що рухався попереду в тій же смузі та виконував зменшення швидкості для здійснення маневру повороту ліворуч. В результаті ДТП обидва транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, завдано матеріальних збитків, чим порушив вимоги.12.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам суд прийшов до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення, додані до нього матеріали, не є достатніми доказами, котрі дали б підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 12.3 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Суд, з урахуванням характеру пошкоджень автомобілів, їх локалізації, показань сторін, зміни показань ОСОБА_1 , висновку експерта за результатами проведеної повторної авто-технічної експертизи, вважав, що вина ОСОБА_2 не доведена, тому суд вважав, що доведено варіант розвитку подій, за яким при заданому механізмові події водій автомобіля Renault Megane (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути дорожньо-транспортної пригоди.

Суд дійшов висновку, що в обстановці, яка склалась на даній ділянці дороги, останній виконав вимоги п.12.3 ПДР, а тому відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діями ОСОБА_2 та наслідками, які настали, отже вина останнього відсутня.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник потерпілого просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що під час оформлення матеріалів ДТП працівниками поліції були допущені неточності при відображенні схеми місця ДТП, а саме не було зафіксовано слідів гальмування автомобіля «РЕНО» та слідів юза автомобілів «Фольксваген» та «РЕНО» після зіткнення.

Цією неточністю скористався водій ОСОБА_2 , який під час судового розгляду справи заперечуючи свою провину зазначав, що в момент початку виконання ОСОБА_1 лівого повороту він рухався по смузі зустрічного руху в процесі обгону, що має важливе значення для кваліфікації його дій, оскільки з технічної точки зору якщо водій ОСОБА_2 в момент початку маневру водієм ОСОБА_1 рухався позаду нього в попутному напрямку, то його дії не відповідали вимогам п.12.3. ПДР України, що є причиною даної ДТП, але якщо водій ОСОБА_2 в момент початку маневру ОСОБА_1 рухався по тій смузі, на яку виїжджав ОСОБА_1 – лівіше від нього по зустрічній смузі руху, то в такому випадку в його діях порушення ПДР відсутні.

З цих самих причин ОСОБА_2 заперечуючи достовірність фотознімків з місця пригоди, наданих ОСОБА_1 , відмовився надати в якості доказів фотознімки, зроблені ним самим на місці ДТП.

Показання ОСОБА_2 в цій частині спростовуються фотознімками, зробленими ОСОБА_1 на місці ДТП, з яких чітко вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_2 почав екстрено гальмувати від смуги руху, по якій рухався ОСОБА_1 і в процесі гальмування автомобіль ОСОБА_2 зміщувався вліво, отже виходячи із залишеної на місці пригоди слідової інформації чітко і однозначно вбачається, що ОСОБА_2 в момент початку виконання ОСОБА_1 повороту ліворуч рухався в попутному напрямку за ним, а не зліва від нього.

Посилається на висновок повторної судової автотехнічної експертизи, згідної якої при варіанті розвитку подій зі слів потерпілого ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці дії водія ОСОБА_2 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР України, що знаходиться в причинному зв`язку із настанням події ДТП. В той же час, при варіанті розвитку подій зі слів ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці в його діях не вбачається невідповідностей ПДР України, які знаходяться в причинному зв`язку із настанням події ДТП.

Звертає увагу на ту обставину, що показання потерпілого ОСОБА_1 стосовно механізму ДТП є логічними та послідовними, а саме, що він перед з`їздом з дороги, по якій він рухався, який знаходиться значно нижче рівні проїжджої частини, знизив швидкість свого руху і за 4,5 метри до з`їзду рухався зі швидкістю близько 2-х км/год.

В той же час механізм ДТП, викладений зі слів ОСОБА_2 є нелогічним та непослідовним, оскільки з його слів потерпілий ОСОБА_1 рухався по дорозі зі швидкості близько 50 км/год і не знижуючи швидкість свого руху застосував відворот керма вліво та на відстані 4,5 метри від краю проїжджої частини рухався в бік з`їзду з дороги також зі швидкістю 50 км/год, що безумовно призвело б до пошкодження автомобіля потерпілого, оскільки знизити швидкість за 4,5 метри для безпечного подолання перешкоди для руху – з`їзду на ґрунтову дорогу на значно нижчому рівні від дорожнього покриття неможливо і такі дії беззаперечно потягли за собою пошкодження керованого ним транспортного засобу.

Вважає, що в даному випадку суд першої інстанції був в змозі встановити механізм ДТП на підставі аналізу наявних доказів, проте цього робити не став і закрив справу у зв`язку із недоведеністю провини ОСОБА_2 .

При цьому судом першої інстанції було повністю проігноровано пояснення потерпілого, як учасника ДТП та особи, якій неправомірними діями ОСОБА_2 було завдано значних матеріальних збитків.

Судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення також були повністю проігноровані фото докази (хоча і долучені до матеріалів справи) із яких однозначно вбачається, що перед зіткненням автомобіль ОСОБА_2 не перебував в процесі обгону, а рухався з загальмованому стані зі зміщенням вліво.

Захисник ОСОБА_2 — адвокат Торубаров А. В. подав заперечення на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування поданих заперечень зазначив, що основний довід апелянта полягає в тому, що в момент початку виконання ОСОБА_1 повороту ліворуч автомобіль «Renault Megane» під керуванням ОСОБА_2 нібито рухався позаду автомобіля «Volkswagen Jetta» у попутному напрямку, а не здійснював обгін по зустрічній смузі.

Саме з цього припущення апелянт робить подальший висновок про порушення ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР України.

Однак зазначена обставина не встановлена належними та допустимими доказами.

Навпаки, матеріали справи містять два різні варіанти механізму ДТП, кожен з яких був покладений в основу окремого варіанта експертного дослідження.

За версією ОСОБА_2 він вже перебував у процесі обгону та рухався по зустрічній смузі, коли ОСОБА_1 розпочав поворот ліворуч.

За версією ОСОБА_1 автомобіль Ракова в цей момент перебував позаду нього.

Саме тому повторна експертиза не встановила єдиного, об?єктивно доведеного механізму ДТП, а її висновки залежать від того, яку саме версію події прийняти за вихідну.

Отже, апелянт фактично пропонує не оцінити встановлені обставини, а обрати на користь апелянта одну з двох взаємно суперечливих версій ДТП.

Апелянт обґрунтовує вимогу про визнання ОСОБА_2 винним переважно тією версією механізму ДТП, яку надав ОСОБА_1 . Водночас зазначена версія не є послідовною та достовірно встановленою, а тому не може бути покладена в основу висновку про порушення ОСОБА_2 вимог п. 12.3 ПДР України. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху та переконався у безпеці виконання маневру, не відповідають встановленим судом обставинам справи.

Сам ОСОБА_1 підтвердив, що перед зіткненням він змінював напрямок руху, здійснюючи маневр ліворуч для з?їзду з автодороги. Отже, відповідно до п. 10.1 ПДР України перед початком такого маневру він був зобов?язаний переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

При цьому суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги первинні письмові пояснення ОСОБА_1 , які він власноруч надав безпосередньо під час оформлення матеріалів ДТП, де зазначив, що «не усвідомився, що авто Рено пішло на обгон».

Надалі, вже під час судового розгляду, ОСОБА_1 фактично по-іншому пояснював зазначену обставину, зазначаючи, що, можливо, мав на увазі, що не усвідомив, що саме сталося. При цьому він повідомив, що знижував швидкість, увімкнув покажчик повороту, переконався у відсутності транспортних засобів на протилежній стороні та здійснював маневр ліворуч.

Таким чином, суд обґрунтовано врахував наявність зміни та суперечностей у поясненнях ОСОБА_1 щодо істотної для справи обставини — де саме перебував автомобіль ОСОБА_2 та чи був він помічений ОСОБА_1 перед початком зміни напрямку руху.

Саме первинне пояснення ОСОБА_1 про те, що він не усвідомив, що автомобіль «Renault» пішов на обгін, безпосередньо стосується питання виконання ним вимог п. 10.1 ПДР України, оскільки свідчить про те, що перед початком маневру він належним чином не переконався у відсутності небезпеки для руху.

Крім того, судом було враховано характер та локалізацію пошкоджень транспортних засобів. Так, ОСОБА_1 повідомляв, що його автомобіль отримав пошкодження переднього лівого колеса, переднього бампера та важеля підвіски, тоді як у автомобіля «Renault Megane» були пошкоджені переднє праве колесо та бампер.

Вказує, що посилання апелянта на фотознімки та слідову інформацію як на докази, що нібито чітко й однозначно підтверджують рух ОСОБА_2 позаду автомобіля ОСОБА_1 , не відповідають сукупності доказів у справі.

Зауважує, що зазначені сліди не були відображені на схемі місця ДТП, складеній працівниками поліції, що, зокрема, стало однією з причин призначення повторної експертизи. Жодна сторона не звернула на них увагу при складанні матеріалів ДТП та не наполягала на їх фіксації, у разі якщо вони там дійсно були. Отже, сам факт наявності фотознімків у матеріалах справи не означає доведеності обставин, які апелянт намагається з них вивести.

Не відповідає змісту постанови суду першої інстанції й довід апелянта про те, що суд нібито повністю проігнорував пояснення потерпілого, фотографії та висновки експертиз. Суд дослідив пояснення учасників ДТП, первинний та повторний експертні висновки, схему ДТП, фотоматеріали та інші докази, після чого надав їм належну оцінку.

Позиції учасників апеляційного процесу.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Капітанов Д. Г. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених в ній.

ОСОБА_2 та його захисник адвокат Торубаров А. В. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважають постанову суду першої інстанції законною, та такою, що підлягає залишенню без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з огляду на неправильну оцінку доказів та неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, необхідно встановити факт порушення ним конкретних вимог Правил дорожнього руху, настання передбачених статтею 124 КУпАП наслідків та причинний зв`язок між таким порушенням і наслідками.

Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_2 поставлено у вину порушення вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху, яке полягало у невжитті всіх необхідних заходів у разі виникнення небезпеки для руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Jetta» під керуванням водія ОСОБА_1 , що рухався попереду у попутному напрямку.

Відповідно до пункту 12.3 Правил дорожнього руху у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що для її застосування має бути встановлено не лише факт виникнення небезпеки для руху, а й об`єктивну можливість водія виявити таку небезпеку та вжити заходів для запобігання зіткненню.

Апеляційний суд вважає, що зазначені обставини у даній справі встановлюються не лише поясненнями учасників дорожньо-транспортної пригоди, а насамперед сукупністю об`єктивних даних, зафіксованих у матеріалах справи, та результатами експертного дослідження.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями осіб, висновком експерта, іншими документами.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок щодо наявності чи відсутності вини особи має ґрунтуватися на оцінці всієї сукупності доказів, а не на окремому доказі, взятому ізольовано від інших матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції критично оцінює пояснення ОСОБА_2 в частині обставин здійснення ним обгону автомобіля Volkswagen Jetta, оскільки вони не узгоджуються з іншими дослідженими у справі доказами.

Так, ОСОБА_2 зазначав, що до моменту зіткнення він уже перебував у процесі обгону автомобіля Volkswagen Jetta та рухався по смузі зустрічного руху, після чого водій Volkswagen Jetta раптово розпочав поворот ліворуч, виїхавши на смугу, якою рухався автомобіль Renault Megane під його керуванням.

Водночас зі схеми місця ДТП, яку учасники підписали без зауважень, убачається, що до моменту виконання водієм Volkswagen Jetta під керуванням водія ОСОБА_1 маневру повороту ліворуч обидва транспортні засоби були позначені такими, що рухалися один за одним у правій смузі дороги. Будь-якого позначення розташування автомобіля Renault Megane на смузі зустрічного руху або факту виконання ним маневру обгону схема не містить.

Таким чином, твердження ОСОБА_2 про те, що на момент початку повороту автомобіля Volkswagen Jetta він уже завершував або здійснював маневр обгону по зустрічній смузі, об`єктивно не підтверджується схемою місця ДТП, підписаною ним без будь-яких зауважень.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що пояснення ОСОБА_2 у цій частині мають характер версії розвитку подій та не можуть самі по собі спростовувати інші докази, наявні у матеріалах справи.

Крім того, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_2 , безпідставно віддав перевагу висновку повторної судової експертизи та фактично відхилив первинний висновок експерта з тих підстав, що експерт на власний розсуд використав слідову картину, походження якої не встановлено і не зафіксовано у схемі місця ДТП.

З таким висновком суд апеляційної інстанції погодитися не може.

Суд першої інстанції повинен був оцінити обидва висновки у взаємозв`язку з іншими доказами та встановити, який із них найбільшою мірою узгоджується з об`єктивними даними, зафіксованими у матеріалах справи.

Як убачається з матеріалів справи, фотознімки з місця дорожньо-транспортної пригоди, на яких зафіксовано розташування транспортних засобів та слідову інформацію на проїзній частині дороги, були долучені до матеріалів справи на флеш-носієві цифрової інформації представником потерпілої сторони разом із клопотанням про призначення експертизи.

Зазначене клопотання було задоволено судом, а матеріали справи разом із долученими фотознімками на флеш-носієві цифрової інформації направлено експерту для проведення дослідження.

Таким чином, фотознімки зі слідовою інформацією не були отримані експертом самостійно, поза межами матеріалів справи, а були надані йому судом як частина матеріалів, необхідних для проведення експертного дослідження.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку про те, що експерт безпідставно або на власний розсуд використав матеріали, які не були предметом дослідження.

При цьому принципове значення має не лише сам факт наявності фотознімків у матеріалах справи, а й те, яку саме інформацію експерт встановив шляхом їх дослідження.

Так, згідно з первинним висновком експерта №СЕ-19/104-25/49267-ІТ від 11.02.2026, на наданих фотознімках можливо встановити розташування автомобіля «Renault Megane» щодо меж проїзної частини дороги в момент початку слідоутворення шин його коліс.

Експертом встановлено, що в цей момент автомобіль «Renault Megane» більшою частиною знаходився на зустрічній смузі руху, однак його праві колеса розташовувалися на смузі руху в даному напрямку.

Надалі, відповідно до висновку експерта, сліди шин коліс автомобіля «Renault Megane» відхиляються вліво, а приблизно посередині зустрічної смуги руху відбулося зіткнення транспортних засобів. На проїзній частині при цьому зафіксовано об`єктивні сліди, які, за висновком експерта, свідчать про місце та механізм зіткнення, зокрема стертості на дорожньому покритті та перехрещення слідів шин коліс автомобілів «Renault Megane» і «Volkswagen Jetta».

Отже, експертний висновок ґрунтується не на припущенні про місцезнаходження транспортних засобів, а на дослідженні конкретної слідової інформації, зафіксованої на фотознімках з місця ДТП.

Апеляційний суд звертає увагу, що зазначена слідова інформація має безпосереднє значення для встановлення механізму дорожньо-транспортної пригоди, оскільки дозволяє визначити не лише факт наявності слідів на проїзній частині, а й послідовність руху транспортних засобів, їх розташування щодо меж проїзної частини та напрямок зміни траєкторії руху автомобіля «Renault Megane».

Таким чином, фотознімки у цьому випадку є не додатковою або другорядною інформацією, а одним із джерел об`єктивних даних, на підставі яких експерт встановлював механізм ДТП.

При цьому суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відсутність зазначених слідів у схемі місця ДТП автоматично виключає можливість їх використання експертом.

Схема місця ДТП та фотознімки є самостійними способами фіксації обстановки дорожньо-транспортної пригоди. Відсутність певного сліду на схемі не означає відсутності такого сліду у фактичній обстановці, якщо його наявність зафіксована на фотознімках, які були долучені до матеріалів справи та надані експерту для дослідження.

Інше тлумачення фактично означало б, що будь-яка слідова інформація, яка з технічних чи інших причин не була нанесена на схему місця ДТП, автоматично втрачає доказове значення, що суперечить положенням статей 251, 252 КУпАП щодо оцінки доказів у їх сукупності.

Апеляційний суд також враховує, що суд першої інстанції не встановив недостовірності зазначених фотознімків, не встановив факту їх зміни, монтажу чи іншого втручання в їх зміст, а також не навів об`єктивних даних, які б свідчили про те, що зафіксовані на них сліди виникли за інших обставин або не пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка є предметом розгляду.

Саме по собі заперечення ОСОБА_2 та його захисника щодо походження слідів також не може бути підставою для їх автоматичного виключення з доказової сукупності.

Таке заперечення є позицією особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та підлягає перевірці і оцінці у сукупності з іншими доказами.

У цьому випадку зазначені заперечення були перевірені експертом у межах спеціального дослідження, результатом якого стало встановлення конкретних обставин щодо розташування автомобіля «Renault Megane», напрямку його руху, характеру слідоутворення та місця зіткнення транспортних засобів.

Апеляційний суд звертає увагу і на те, що первинний висновок експерта містить не лише констатацію наявності слідів шин автомобіля «Renault Megane», а й аналіз їх просторового розташування та напрямку.

Зокрема, експертом встановлено, що в момент початку слідоутворення автомобіль «Renault Megane» більшою частиною знаходився на зустрічній смузі, однак праві колеса автомобіля перебували на смузі руху у відповідному напрямку, після чого траєкторія слідів шин відхилялася вліво.

Ці дані мають істотне значення для перевірки версії ОСОБА_2 щодо механізму ДТП, який в судовому засіданні стверджував, що на момент початку повороту автомобіля «Volkswagen Jetta» він уже здійснював маневр обгону та повністю знаходився на зустрічній смузі руху, при цьому між транспортними засобами існував боковий інтервал близько одного метра.

Однак відповідно до первинного висновку експерта така версія з технічної точки зору є неспроможною.

Експерт зазначив, що варіант дорожньо-транспортної пригоди згідно з поясненнями ОСОБА_2 , за яких автомобіль «Renault Megane» у момент обгону автомобіля «Volkswagen Jetta» знаходився на зустрічній смузі руху з правим боковим інтервалом до автомобіля «Volkswagen Jetta», позбавлений технічного сенсу.

Натомість показання водія ОСОБА_1 щодо розташування автомобіля «Renault Megane» відносно меж проїзної частини в момент зміни автомобілем «Volkswagen Jetta» напрямку руху вліво, відповідно до висновку експерта, технічного сенсу не позбавлені.

Таким чином, експерт не просто надав перевагу поясненням одного з учасників ДТП, а здійснив перевірку запропонованих сторонами вихідних даних з точки зору їх технічної спроможності та зіставив їх із фактично зафіксованою слідовою картиною.

Саме на підставі такого зіставлення експерт дійшов висновку про технічну неспроможність версії ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає зазначений висновок істотним для оцінки доказів у справі, оскільки він безпосередньо стосується спірної між сторонами обставини — розташування автомобіля «Renault Megane» у момент виникнення небезпеки та безпосередньо перед зіткненням.

Водночас суд першої інстанції, відхиляючи первинний висновок експерта, не спростував наведених у ньому конкретних результатів дослідження слідової інформації.

Фактично суд першої інстанції погодився з припущенням сторони захисту про те, що походження слідів не встановлено, оскільки вони не були відображені на схемі ДТП.

Проте таке припущення не є достатнім для спростування висновку експерта, який безпосередньо дослідив відповідну слідову інформацію та на підставі спеціальних знань надав їй оцінку.

За змістом статті 251 КУпАП висновок експерта є доказом у справі, а згідно зі статтею 252 КУпАП підлягає оцінці поряд з іншими доказами.

При цьому суд, оцінюючи експертний висновок, повинен встановити його узгодженість з іншими доказами, повноту дослідження, обґрунтованість висновків та відповідність вихідних даних фактичним обставинам справи.

У даному випадку первинний висновок експерта узгоджується з об`єктивною слідовою картиною, зафіксованою на фотознімках, у тому числі з наявністю стертостей на дорожньому покритті та перехрещенням слідів шин коліс автомобілів «Renault Megane» і «Volkswagen Jetta».

Отже, апеляційний суд вважає, що зазначені фотознімки та відображена на них слідова інформація підлягають врахуванню при оцінці механізму ДТП та не можуть бути відкинуті лише з тієї підстави, що відповідні сліди не були нанесені на схему місця пригоди.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції безпідставно погодився з твердженням сторони захисту про неможливість ідентифікації слідів та, виходячи з цього, відхилив первинний висновок експерта.

За таких обставин апеляційний суд вважає первинний висновок експерта таким, що підлягає врахуванню при оцінці доказів у справі, а висновок суду першої інстанції про необхідність його відхилення — необґрунтованим.

Зазначене, у свою чергу, має істотне значення для правильного встановлення механізму ДТП та вирішення питання про дотримання ОСОБА_2 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху.

Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи висновок про недоведеність вини ОСОБА_2 , також послався на розбіжності у поясненнях ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Так, згідно з первинними письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наявними у матеріалах справи, він рухався по трасі та здійснював з`їзд з траси з лівим поворотом, при цьому не усвідомив, що автомобіль «Renault Megane» пішов на обгін, у зв`язку з чим відбулося зіткнення. При цьому ОСОБА_1 зазначав, що його транспортний засіб майже зупинився, оскільки з`їзд здійснювався під кутом 90 градусів, а автомобіль, який рухався позаду, він не бачив.

Разом із тим під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що перед здійсненням маневру повороту впевнився у безпеці попереду та позаду, та зазначив, що перед маневром, а саме перед початком гальмування, не бачив на дорозі автомобіля «Renault Megane». При цьому ОСОБА_1 не зміг конкретно зазначити, де саме у цей момент знаходився автомобіль ОСОБА_2 .

Апеляційний суд визнає, що наведені пояснення ОСОБА_1 містять певні розбіжності, які підлягають оцінці судом, однак не вважає зазначені розбіжності такими, що самі по собі спростовують висновок про винуватість ОСОБА_2 або виключають можливість встановлення механізму ДТП на підставі інших доказів.

По-перше, зазначені розбіжності стосуються переважно сприйняття ОСОБА_1 дорожньої обстановки безпосередньо перед виконанням ним маневру та не спростовують об`єктивної слідової інформації, зафіксованої на фотознімках.

По-друге, саме пояснення ОСОБА_1 не є єдиною підставою для висновку про винуватість ОСОБА_2 .

Висновок про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення ґрунтується на сукупності доказів, зокрема протоколі про адміністративне правопорушення, схемі місця ДТП, фотознімках зі слідовою інформацією, характері пошкоджень транспортних засобів та результатах експертного дослідження.

По-третє, первинний експертний висновок здійснює технічну перевірку саме тих обставин, які є спірними між учасниками ДТП, та дозволяє встановити положення автомобіля «Renault Megane» щодо меж проїзної частини в момент початку слідоутворення, напрямок його подальшого руху та місце зіткнення.

Тому наявність певних розбіжностей у поясненнях ОСОБА_1 не має визначального значення за умови, що механізм ДТП та положення транспортних засобів можуть бути встановлені на підставі об`єктивних доказів.

Апеляційний суд також враховує, що суперечності у поясненнях одного з учасників дорожньо-транспортної пригоди не можуть автоматично тлумачитися як доказ недостовірності всієї доказової сукупності, особливо якщо відповідні обставини перевіряються іншими доказами, у тому числі експертним дослідженням.

Таким чином, хоча показання ОСОБА_1 дійсно містять певні розбіжності, суд апеляційної інстанції вважає їх такими, що не є істотними для вирішення питання про наявність вини ОСОБА_2 , оскільки вони не спростовують об`єктивну слідову картину та висновки первинного експертного дослідження.

Оцінюючи докази у їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що автомобіль «Renault Megane» рухався позаду автомобіля «Volkswagen Jetta», а в процесі розвитку небезпечної дорожньої ситуації ОСОБА_3 застосував гальмування та/або екстрене маневрування, що підтверджується слідовою інформацією на проїзній частині.

Водночас характер та напрямок слідів, а також місце зіткнення свідчать, що вжиті ОСОБА_3 заходи не забезпечили уникнення зіткнення. При цьому експертом встановлено, що версія ОСОБА_3 про перебування автомобіля «Renault Megane» повністю на зустрічній смузі руху під час початку маневру «Volkswagen Jetta» є з технічної точки зору неспроможною.

Отже, об`єктивна слідова картина не узгоджується з поясненнями ОСОБА_3 та свідчить про інший механізм розвитку ДТП. За таких обставин ОСОБА_3 , виявивши небезпеку для руху, був зобов`язаний відповідно до пункту 12.3 ПДР вжити необхідних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об`їзду перешкоди.

Сам факт застосування гальмування чи екстреного маневрування не виключає порушення пункту 12.3 ПДР, оскільки такі заходи мають бути своєчасними та достатніми для запобігання зіткненню. У даному випадку вони не забезпечили його уникнення.

Внаслідок зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, що відповідає наслідкам, передбаченим статтею 124 КУпАП. Апеляційний суд вважає встановленим причинний зв`язок між порушенням ОСОБА_3 вимог пункту 12.3 ПДР та настанням зазначених наслідків.

Таким чином, у діях ОСОБА_3 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а сукупність досліджених доказів є достатньою для висновку про доведеність його вини.

Наявні у поясненнях ОСОБА_1 розбіжності цього висновку не спростовують, оскільки механізм ДТП встановлюється не лише на підставі його показань, а й з урахуванням об`єктивної слідової інформації, зафіксованої на фотознімках, та результатів її експертного дослідження.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно дослідив та неправильно оцінив докази у їх сукупності, безпідставно відхилив первинний висновок експерта та не надав належної оцінки фотознімкам зі слідовою інформацією, у зв`язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідно до ст.38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

З огляду на те, що подія правопорушення відбулася 10.07.2025 року, строк передбачений для накладення адміністративного стягнення закінчився.

Згідно з п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

При прийнятті рішення про закриття провадження на підставі ст.38 КУпАП, у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд зобов`язаний встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні.

Питання наявності або відсутності вини, встановленої судовим рішенням в подальшому може суттєво вплинути на права і інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення (у даному випадку на стягнення шкоди з особи в цивільно-правовому порядку, чи відшкодування шкоди страховиком правопорушника).

Таким чином, провадження у справі щодо ОСОБА_2 хоча й закривається, утім апеляційний суд дійшов висновку про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення.

Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника потерпілого задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Винести нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, провадження по справі закрити у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_1 — адвоката Капітанова Дениса Геннадійовича задовольнити.

Постанову Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 серпня 2026 року про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення — скасувати.

Винести нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

На підставі п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя О. П. Піскун