Додаткове рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №199/11245/23 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-з/803/378/26 Справа № 199/11245/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

розглянувши у м. Дніпро в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу №199/11245/23 за позовом заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 , третя особа: Дочірнє підприємство «Ілліч-Агро Донбас» Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», про витребування земельної ділянки, за апеляційною скаргою заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року, в якій заступником керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук Вікторією подана заява про ухвалення додаткового рішення, головуючий у суді першої інстанції суддя Руденко В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року позивач перший заступник керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року у задоволенні позову заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки – відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, в якій вважав, що вказане рішення суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі № 199/11245/23 апеляційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури задоволено. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2025 року скасовано. Позовні вимоги заступника керівника Лівобережної окружної прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Кальчицької сільської ради Маріупольського району Донецької області задоволено. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Кальчицької сільської ради Донецької області земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2,0000 га з кадастровим номером 1421784400:04:000:1420 для ведення особистого селянського господарства на території Малоянісольськоі' сільської ради Нікольського району Донецької області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір, сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції в сумі 10 736,00 грн.

У подальшому до апеляційного суду надійшла заява заступника керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук В. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення різниці між сплаченою та стягнутою сумою судового збору у розмірі 344 грн.

Відповідно до положень частин 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви, з огляду на наступне.

Відповідно ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частинами 1, 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.60 ЦПК України).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 13 статті 141 ЦПК України визначено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У заяві заступник керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук В. просила стягнути різницю між сплаченою та стягнутою сумою судового збору, яка складає 344,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Донецькою обласною прокуратурою сплачено судовий збір при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції в сумі 11 080,00 грн.

За подання позову сплачено 2684 грн (платіжна інструкція від 18 грудня 2023 року № 2667), заяви про забезпечення позову 1 342 грн (платіжна інструкція від 18 грудня 2023 року № 2672), за подання апеляційних скарг 3 028 грн (платіжна інструкція від 12 січня 2024 року № 27) та 4 026 грн (платіжна інструкція від 29 квітня 2025 року № 764).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2026 року у справі № 199/11245/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецької обласної прокуратури судовий збір, сплачений при зверненні до суду першої та апеляційної інстанції в сумі 10 736,00 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що різниця між сплаченою та стягнутою сумою судового збору складає 344,00 грн.

Вирішуючи питання по суті поданої заступником керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук В. заяви про стягнення різниці між сплаченою та стягнутою сумою судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження понесених витрат на сплату судового збору є підставою для задоволення поданої заяви у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є доведений, документально обґрунтований.

Колегія суддів вважає за необхідне прийняти додаткову постанову, якою заяву заступника керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук В. про ухвалення додаткового рішення задовольнити та стягнути різницю між сплаченою та стягнутою сумою судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, яка складає 344,00 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 270, 368, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву заступника керівника Донецької обласної прокуратури — Ткачук Вікторії, про ухвалення додаткового рішення по справі № 199/11245/23 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Донецької обласної прокуратури (ЄДРПОУ 25707002) різницю між сплаченою та стягнутою сумою судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у сумі 344 (триста сорок чотири) гривні 00 коп.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Судді: