Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №182/3573/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1269/26 Справа № 182/3573/25 Суддя у 1-й інстанції - Клименко І. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника Коваленко Т.В., на постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2026 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає у АДРЕСА_1 , працює водієм ФОП ОСОБА_2 , з 02.01.2026 військовослужбовець військової служби за контрактом ВЧ НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України

якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови суду 29.05.2025 о 20-10 год. біля буд. №26 по вул. Незалежності України у м. Нікополі Дніпропетровської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «ЗАЗ 1102» д.н.з НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану сп`яніння зі згоди водія проведений за допомогою технічного засобу приладу Alkotest Drager-6810, проба позитивна, тест показав 1.51 проміле. Даними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року (постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Постановою судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп.

З таким судовим рішенням не погодилась захисник Коваленко Т.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та оскаржила в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що постанова є необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню через неповне з`ясування обставин справи, які мають суттєве значення. Зазначає, що на відеозапису долученого поліцейськими не зафіксовано факту керування та руху автомобіля та відеозапис взагалі не можна вважати належним та допустимим доказом; відсутні пояснення свідків відносно того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та перед цим вживав алкогольні напої. Вказує, що працівники поліції не повідомили конкретних ознак алкогольного сп`яніння та перед проведенням огляду не зробили пробний забір повітря з використанням газоаналізатору «Драгер». Просить постанову скасувати та закрити провадження за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. У відповідності до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Таких вимог суддя районного суду, розглядаючи дану справу, не дотримався повною мірою, оскільки поза увагою та без належної оцінки суду залишились обставини, які могли істотно вплинули на висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у винесеній постанові визначив обставини справи без посилання на докази та їх оцінку. Суд першої інстанції вказав, що існують беззаперечні та переконливі докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, однак з наявного в матеріалах справи відеозапису факту керування не зафіксовано. Повідомлення працівників поліції про те, що ОСОБА_1 бачили під час керування транспортним засобом не підтверджено матеріалами справи та відомо лише за слів працівників поліції, що не може слугувати беззаперечним фактом вини.

Крім того, згідно з пред`явленим обвинуваченням у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 345478 від 29.05.2025 року 29.05.2025 о 20-10 год. біля буд. № 26 по вул. Незалежності України у м. Нікополі Дніпропетровської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом – автомобілем «ЗАЗ 1102» д.н.з НОМЕР_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на визначення стану сп`яніння зі згоди водія проведений за допомогою технічного засобу приладу Alkotest Drager-6810, проба позитивна, тест показав 1.51 проміле. Даними діями водій ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року (постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.05.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП).

Апеляційний суд наголошує, що суди не вправі самостійно відшукувати докази вини особи, оскільки це означало б перебрання на себе функцій сторони обвинувачення, що суперечить принципу змагальності сторін та вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Матеріалами справи не спростовано твердження апелянта, що ОСОБА_1 не керував автомобілем через стан сп`яніння.

Сам ОСОБА_1 не заперечує факту перебування у стані алкогольного сп`яніння, однак заперечує факт керування транспортним засобом.

Матеріали провадження не містять достатніх доказів, які б спростовували доводи апелянта у цій частині.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд із прав людини (ЄСПЛ) поширює стандарти та процедурні гарантії, встановлені Конвенцією (про захист прав та основоположних свобод людини) для кримінальних проваджень, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, вважаючи їх кримінальними провадженнями по суті і за змістом.

Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення.

Відсутність в справі доказів факту керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння або яка відмовилась від проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції – виключає можливість притягнення її до відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки не містить необхідної для цього складової - доведення факту керування транспортним засобом.

Згідно з ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову.

В той же час пунктом 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, як зокрема, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

Оскільки, на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 тобто станом на 08 вересня 2026 року, сплинув строк накладення адміністративного стягнення, провадження підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 38, 247, 294 КУпАП, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Коваленко Т.В., задовольнити частково.

Постанову судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 березня 2026 року, у справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, через закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя