Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №175/4458/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 175/4458/26

Провадження № 2/727/2425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

25 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:

головуючої судді Бойко М.Є.,

за участю секретаря судового засідання Васківчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Чернівці, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія" Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач - ТОВ "Фінансова компанія"Солвентіс" звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 р. у розмірі 44399, 80 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Позовна заява мотивована тим, що 08.11.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2885070.

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» відповідно до чинного законодавства України, укладений Договір факторингу № ДФ-07072025 .

Згідно Договору факторингу-1 від 10.06.2025 року та Договору факторингу-2 від 07.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 року.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 року в розмірі 44399, 80 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 7700 грн.; заборгованість за відсотками 36699,80 грн., а також судовий збір у розмірі 2422 грн .40 коп. та витрати на правничу допомогу адвоката 6 000, 00 гривень.

Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 09.04.2026 року позовну заяву ТОВ "Фінансова компанія"Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Чернівці.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 травня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено її до розгляду.

18.06.2026 року відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК» Солвентіс» відмовити повністю, посилаючись на таке. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на укладення нею та первісним кредитором кредитного договору, фактичного перерахування кредитних коштів та переходу права вимоги. Також вказала на помилкове зазначення у позовній заяві найменування суду та відсутність частини додатків. Зазначила, що позивач безпідставно нарахував 36 699,80 грн відсотків на суму кредиту 7 700,00 грн, оскільки, з огляду на правові позиції Великої Палати Верховного Суду, нарахування договірних відсотків після закінчення строку кредитування є незаконним. Крім того, відповідачка заперечила проти стягнення 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними із складністю справи та обсягом наданих послуг. Також відповідачка заявила про застосування наслідків спливу позовної давності, зазначивши, що кредитний договір укладено 08.11.2019 року, строк повернення кредиту припав на грудень 2019 року, а тому трирічний строк позовної давності сплив у грудні 2022 року. При цьому позивач звернувся до суду лише 11.11.2025 року, тобто після спливу позовної давності. У зв`язку з цим відповідачка просила застосувати наслідки її спливу та відмовити у задоволенні позову.

25.06.2026 року представник позивача – Лановий Є.М. подав до суду відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначив, що відповідачка не заперечує факту укладення 08.11.2019 кредитного договору № 2885070 та отримання нею кредитних коштів у розмірі 7 700,00 грн, а тому відповідні обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України. Вказав, що кредитний договір було укладено в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора, що прирівнюється до укладення договору у письмовій формі. Зазначив, що відповідно до умов договору кінцевою датою виконання зобов`язань було визначено 03.06.2020 року, однак відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконала. Заборгованість за договором становить 44 399,80 грн, а наданий позивачем деталізований розрахунок відповідає умовам, укладеного сторонами договору. При цьому зазначив, що позивач після набуття права вимоги не здійснював додаткових нарахувань чи застосування штрафних санкцій, а заявлена до стягнення заборгованість була нарахована первісним кредитором. Щодо витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що до матеріалів справи додано договір про надання правової допомоги, детальний опис виконаних робіт, акт про надання правничої допомоги та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, а тому він просить витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. стягнути з відповідачки. Заперечуючи проти застосування строку позовної давності, представник позивача зазначив, що перебіг позовної давності був продовжений на період дії карантину, а в подальшому зупинений на період дії воєнного стану. Після набрання чинності Законом України № 4434-IX відновлення перебігу позовної давності відбулося з 04.09.2025 року, у зв`язку з чим, на думку позивача, трирічний строк позовної давності спливає 04.09.2028 року. Враховуючи те, що позов подано 12.03.2026, представник позивача вважає його поданим у межах строку позовної давності. У зв`язку з викладеним представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позов підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, письмово просила розгляд справи провести бех її участі.

Згідно положень ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю, виходячи з наступного .

Судом встановлено, що 08.11.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання кредиту № 2885070.

Відповідно до п.п.1.1-1.7.3 Договору кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а Позичальник зобов?язується повернути Кредит і сплатити Проценти за користування кредитом (п. 2.34. Правил) та інші платежі у відповідності до умов Договору. Кредит надається в національній грошовій одиниці України - гривні. Сума кредиту складає 7 700,00 гривень. Кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.3. цього Договору, в безготівковій формі шляхом перерахування на Картковий рахунок Позичальника. За цим Договором Позичальник сплачує Кредитодавцю суму кредиту та Проценти за користування кредитом, Неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. Правил), яка може нараховуватися у випадку порушення Позичальником умов цього Договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує Розрахунок Зобов?язань (п. 2.18. Правил) Позичальника із зазначенням строків виконання, умов кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, Основної суми кредиту (п. 2.28. Правил) та Процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у Графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є Додатком N? 1 до цього Договору. Графік платежів у Договорі визначає окремі розрахунки Зобов?язань за Лояльними (покращеними) умовами кредитування (п. 2.25. Правил) та за Загальними умовами кредитування (п. 2.15. Правил). Нарахування Процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку: у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п?ять) календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов?язань (п. 2.12. Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 6,40% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 28 календарних днів з 08.11.2019 року до 06.12.2019 року (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,28% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 10 459,68 грн., у тому числі основна сума кредиту 7 700,00 грн., проценти за користування кредитом 2 759,68 грн. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: в Базовий період з 08.11.2019 року до 06.12.2019 року (включно) - 1,70 % за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил); в Спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 07.12.2019 року до 03.06.2020 року (включно) - 3 % за один день користування Кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 11 370,60 грн.

Вищезазначений договір відповідачкою ОСОБА_1 підписано за допомогою одноразового ідентифікатору PS2885070 .

10.06.2025 року між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ», укладений Договір факторингу № АК-10/06/2025.

07.07.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС», укладений Договір факторингу № ДФ-07072025 .

Згідно Договору факторингу-1 від 10.06.2025 року та Договору факторингу-2 від 07.07.2025 року відбулося відступлення права вимоги позивачу за кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 року в розмірі 44399, 80 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту 7700 грн.; заборгованість за відсотками 36699,80 грн.

Кредитний договір є чинним, відповідачкою не оспорювався та в судовому порядку не визнавався недійсним, а тому є обов`язковим до виконання сторонами.

Доказів, які свідчать про своєчасне повернення суми кредиту та сплату нарахованих відсотків відповідачкою до суду не надано, правильності розрахунку заборгованості, складеного позивачем, нею не спростовано, власного контррозрахунку заборгованості не складено.

Відповідно до п.3.1. Договору сторони погодили, що строк дії дії Договору (п.2.41 Правил) встановлюється з дати укладення Договору (п.2.9.Правил) 08.11.2019 року до кінцевої дати виконання договору 03.06.2020 року (включно).

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитними коштами здійснювалось в межах строку кредитування, що відповідає умовам договору та нормам ЦК України.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості встановлено, що після закінчення строку дії кредитного договору, який сплив 03.06.2020 року, заборгованість за процентами не нараховувалася.

Враховуючи зазначене, доводи відповідачки про нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами після закінчення узгодженого сторонами строку кредитування є неспроможними та не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно з розрахунку заборгованості позивач просить стягнути суму процентів за договором за 08.11.2019 року по 03.06.2020 року розраховано за ставкою 1,70 % з 08.11.2019 року до 06.12.2019 року, за ставкою 3, 00 % до 03.06.2020 року .

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту, пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).

Доводи відповідачки про звернення ТОВ "Фінансова компанія" Солвентіс" із позовом у цій справі після спливу позовної давності є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною першою статті 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, за змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) чинники.

Згідно з висновком, сформульованим ЄСПЛ у справі «Фінікарідов проти Кіпру» (Finikaridov v. Cyprus), механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом № 540-ІХ запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Водночас указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.

Вказане відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року в справі № 727/4133/22.

На час звернення у березні 2025 року ТОВ "Фінансова компанія" Солвентіс" із цим позовом до суду пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був чинним, а тому з урахуванням вищевикладеного позовна давність за вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 року не спливала.

За таких обставин суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а також, враховуючи, що відповідачка не виконує своїх зобов`язань за укладеним кредитним договором, що підтверджується наявними у справі розрахунками її заборгованості та не надала суду доказів на спростування вказаного, а також не заперечувала проти розміру боргу, приходить до висновку, що позов ТОВ "Фінансова компанія"Солвентіс" є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. є завищеними, а тому, враховуючи також клопотання відповідачки про їх зменшення, визначає суму до стягнення в цій частині з останньої на користь позивача у розмірі 2 000 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ "Фінансова компанія"Солвентіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) заборгованість за Кредитним договором № 2885070 від 08.11.2019 р. у розмірі 44399,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» (ЄДРПОУ: 43657029, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК», МФО: 300346) судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.09.2026 року.

Суддя М.Є. Бойко