Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №725/8177/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/8177/26

Номер провадження 2/725/2164/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026 року. Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючої судді Вольської-Тонієвич О.В.

при секретарі Заяц Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2026 року адвокат Ювченко А.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівців із вказаним вище позовом.

У позові посилався на те, що судовим наказом Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2026 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно,не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Його довіритель не заперечує свого обов`язку щодо утримання доньки, однак у нього на даний час склалися такі обставини, які не дають йому можливості сплачувати аліменти на її утримання у визначеному судом розмірі.

Так, у позивача, окрім спільної дочки із відповідачкою, перебуває на утриманні ще одна неповнолітня дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.05.2015 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.04.2015 і до досягнення дитиною повноліття. Позивач відповідально ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків, сплачує аліменти сумлінно та систематично, не допускаючи утворення заборгованості.

Встановлення за судовим наказом від 04.08.2026 додаткового стягнення аліментів на користь позивача у розмірі 1/4 (25%) доходу призводить до того, що загальний розмір стягнень із його доходу лише на утримання двох дітей становить 41,67% (1/6 + 1/4 = 41,67%). Зазначений сукупний розмір аліментних стягнень створює надмірний та непосильний фінансовий тягар для ОСОБА_1 .

Крім того, на його утриманні перебуває матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою за віком та їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково (загальне захворювання) та батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також є пенсіонером за віком та йому встановлено другу групу інвалідності безстроково (загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату).

Більше того, повномасштабне вторгнення Російської Федерації та подальша тимчасова окупація рідного міста ОСОБА_1 завдали нищівного удару по його матеріальному стану та кардинально змінили життя всієї його родини. Внаслідок бойових дій та окупації останні втратили абсолютно все: власне житло, накопичене роками майно, звичне соціальне середовище, стабільну роботу та базові засоби для існування.

Позивач разом із батьками були змушені покинути домівку і шукати прихистку в Чернівецькій області, набувши офіційного статусу внутрішньо переміщених осіб (ВПО).

Окрім орендної плати за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 несе витрати по сплаті оренди за місцем проживання батьків (с.Рідківці Чернівецький район Чернівецька область). Також позивач несе витрати за комунальні послуги, придбання продуктів харчування, базового майна першої потреби, коштовних ліків для батьків, засобів реабілітації та сторонній догляд.

Таким чином, відраховуючи понад 41% від свого доходу лише на аліменти для двох дітей, позивач позбавляється мінімально необхідних коштів для забезпечення власного проживання (в умовах вимушеного найму житла як ВПО) та для виконання імперативного законодавчого обов`язку щодо утримання своїх тяжкохворих непрацездатних батьків-інвалідів.

За таких обставин, просив зменшити розмір аліментів, які стягуються судовим наказом Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2026 року (справа № 725/5071/26) та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою суду від 19.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

31.08.2026 відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві вказувала, що твердження позивача вважає необґрунтованими, оскільки наведені ним обставини без надання відповідних доказів, не можуть бути безумовною підставою для задоволення його позову.

Зокрема відсутні докази щодо реального виконання позивачем рішення Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 12.05.2015, яким з нього стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , 2009р.н. Позивач не надав жодної довідки про наявність або відсутність заборгованості за аліментами від органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, а також платіжних документів, що підтверджують систематичну сплату ним аліментів. Згідно з витягом із Єдиного реєстру боржників, інформація стосовно позивача як боржника у виконавчому провадженні відсутня, як і відомості щодо перебування виконавчого документа на примусовому виконанні за заявою стягувача ОСОБА_6 . Також позивач не надав доказів добровільного позасудового врегулювання сплати аліментів чи регулярного перерахування коштів на утримання старшої доньки.

Крім того, сама по собі наявність батьків похилого віку або осіб з інвалідністю не свідчить про безумовне понесення позивачем додаткових витрат на їх утримання, які б виправдовували погіршення матеріального забезпечення його неповнолітньої доньки ОСОБА_7 . Позивачем не надано жодного доказу (квитанцій, чекiв, договорів на надання медичних чи доглядових послуг, цільових банківських переказів), які б підтверджували фактичне здійснення ним фінансового утримання чи купіплю ліків для батьків. Батьки позивача є пенсіонерами за віком та отримують державні пенсійні виплати і соціальні допомоги. Наявність у батьків статусу осіб з інвалідністю не повинна ставати підставою для обмеження права малолітньої дитини ОСОБА_8 на належний та достатній рівень матеріального забезпечення від батька.

Просила у задоволенні позову відмовити.

07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 – адвоката Ювченка А.В. надійшла відповідь на відзив, де він в обґрунтування заперечень проти позову вказував на те, що позивач ОСОБА_1 не значиться у Єдиному реєстрі боржників, що свідчить про те, що він аліменти на старшу доньку не сплачує.

Вважає, що відсутність позивача у цьому реєстрі є єдиним і беззаперечним доказом того, що заборгованості зі сплати аліментів у нього немає і він є добросовісним батьком. Саме наявність нормальних і довірливих стосунків між позивачем та матір`ю першої дитини ОСОБА_6 дозволяє забезпечувати старшу доньку без застосування примусових заходів виконавчого провадження. При цьому законодавство України не зобов`язує платника аліментів зберігати паперові квитанції за минулі роки у разі відсутності спору чи заборгованості перед стягувачем.

Також матеріалами справи підтверджено, що мати позивача - ОСОБА_5 , 1958 р.н. є особою з інвалідністю III групи, а батько - ОСОБА_2 , 1953 р.н. — особою з інвалідністю II групи з ураженням опорно-рухового аппарату. Більше того, поданою до суду нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 офіційно засвідчив, що за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду та утримання саме від свого сина — позивача у справі. На підтвердження реальності та виключності цього обов`язку позивачу надано відстрочку від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Просив позов свого довірителя задовольнити.

Розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи.

Представник ОСОБА_1 – адвокат Ювченко А.В. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність його довірителя. Позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 також подала до суду заяву, де просила розглядати справу у її відсутність та у задоволені позову відмовити.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи те, що в судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши та проаналізувавши письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, однак підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 у сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася дочка – ОСОБА_3 , яка проживає разом із матір`ю.

Судовим наказом Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2026 року стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини заробітку (доходу) щомісячно, не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.05.2026 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9).

Згідно вимог ч.7 ст.170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до п.4 ч.1 ст.161 цього Кодексу ( заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину-однієї чверті) боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Сімейний Кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 одну із підстав для зменшення розміру аліментів зазначав ту обставину, що він, окрім спільної дитини з відповідачкою, сплачує аліменти ще на одну неповнолітню дитину.

Судом встановлено, що рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 12.05.2015 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/6 (однієї шостої) частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.04.2015 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13-15).

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що «…зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».

За розглядом даної справи, судом було встановлено, що у позивача народилась донька від першого шлюбу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до видачі судом судового наказу.

Втім, як вбачається із дослідженої у судовому засіданні цивільної справи за заявою ОСОБА_2 про видачу судового наказу (справа №725/5071/26), вона не зазначала про наявність у ОСОБА_9 ще однієї дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та стягнення з нього аліментів на її утримання.

У зв`язку із чим, судом під час видачі судового наказу 04.08.2026 не було надано оцінку обставинам, які існували на день його видачі (наявність ще однієї дитини та стягнення із батька аліментів на її утримання) та на які посилається позивач як на одну із підстав цього позову.

Поряд із цим, суд враховує усталену судову практику Верховного Суду про те, що наявність у позивача іншої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи майновий стан позивача, суд зважає на ту обставину, що у нього перебувають на утриманні матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є пенсіонеркою за віком та їй встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково (загальне захворювання) та батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який також є пенсіонером за віком та йому встановлено другу групу інвалідності безстроково (загальне захворювання з ураженням опорно-рухового апарату) (а.с.16-18).

Факт наявності у ОСОБА_1 на утриманні батька підтверджується нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_2 , згідно якої, його син ОСОБА_1 несе витрати по його утриманню та здійснює постійний догляд на ним. Підтвердив, що інших родичів та членів сім`ї, які б могли надавати йому допомогу по утриманню та догляду у нього немає (а.с.19).

Позивач та його батьки є внутрішньо переміщеними особами, у зв`язку із чим він несе витрати по оренді житла, а також витрати по утриманні батьків.

Таким чином, встановлені обставини справи у сукупності та взаємозв`язку з нормами закону, якими врегульовано спірні правовідносини, дають підстави для висновку про те, що матеріальне становище позивача не дає йому змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, що в свою чергу, є підставою для зменшення розміру аліментів.

Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» та ст. ст. 150, 180 Сімейного кодексу України передбачають, що батьки повинні проявляти турботу про дітей, утримувати їх до досягнення повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка була ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з частиною 2 статті 3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (частина 2 статті 6 Конвенції про права дитини).

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 2статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно із ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч.1 ст. 182 СК України, при призначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, враховуючи зазначені вище вимоги закону та наведені вище обставини, підтверджені дослідженими судом доказами, суд вважає за можливе та необхідне змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача за рішенням суду від 04.08.2026 з 1/4 до 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів.

Визначаючи такий розмір аліментів, суд виходить з розумності та достатності вказаного розміру стягуваних аліментів, необхідних для задоволення потреб позивачки на утримання дитини, а також з реальної можливості відповідача вказаний розмір аліментів сплачувати щомісячно, не порушуючи прав останнього.

Поряд із цим не заслуговують на увагу суду доводи позивача з приводу того, що розмір аліментів по 1/6 на кожну дитину дозволить досягти справедливого та розумного балансу, так як не будуть порушуватись і права дочки ОСОБА_4 на яку вже стягуються аліменти у розмірі 1/6 частки, оскільки права однієї дитини не можуть порушуватися за рахунок іншої.

При цьому, відповідачка у подальшому не позбавлена права звернутися до суду із позовом про збільшення розміру аліментів, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із батьків дитини.

Керуючись ст.ст.180-184, 192 СК України, ст.ст. 2, 4, 5, 7, 12, 76, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 289, 352, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, визначений судовим наказом Чернівецького районного суду міста Чернівців від 04 серпня 2026 року (справа № 725/5071/26) та стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ; зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/5 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Вольська-Тонієвич О. В.