Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №717/1554/26 — Кельменецький районний суд Чернівецької області

Справа №717/1554/26

Номер провадження 2/717/814/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Кельменецький районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого – судді: Туржанського В.В.

за участі секретаря: Тихоненко І.В.

розглянув в залі суду в селищі Кельменці за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Представник позивача ОСОБА_3 подала до Кельменецького районного суду Чернівецької області позовну заяву у якій просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі рішення Кельменецького районного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 717/2109/25, з частки всіх видів його заробітку (доходу) до 1/6 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття, але не менше мінімального гарантованого розміру аліментів, встановленого законом.

Представник відповідачки: ОСОБА_5 .

ВСТАНОВИВ:

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася.

Представник відповідачки ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася. ОСОБА_5 подала до суду заяву у якій просить розглянути справу без участі відповідачки та її представника. ОСОБА_5 зазначила, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. ОСОБА_5 подала до суду відзив, у якому зазначила, що відповідач не довів істотного погіршення свого майнового стану. На думку представника відповідачки, факт народження іншої дитини не свідчить про погіршення майнового стану позивача. Дружина позивача також протягом 2025 року та в період з січня по червень 2026 року отримувала дохід. На момент подачі позову позивач продовжує військову службу, а наявність у нього захворювань не доводить неспроможність платити аліменти. Відсутні докази витрат на лікування позивача. Відповідачка самостійно виховує сина сторін.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася та подала до суду заяву, у якій просить розглянути справу за відсутності позивача та його представника.

У якості підстав позову позивач зазначив, що після ухвалення судового рішення істотно змінилися обставини, що впливають на можливість сплати аліментів. У позивача погіршився стан здоров`я, він має на утриманні дружину та малолітню дитину.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вказана обставина стверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 виданого 20 грудня 2017 року на бланку серії НОМЕР_3 . ОСОБА_4 на даний час проживає разом із відповідачкою ОСОБА_2 вказана обставина не заперечується сторонами.

Згідно рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 22 жовтня 2019 року по справі № 717/1218/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, стягнено з відповідача на користь

позивачки аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_4 в розмірі 1500 гривень щомісячно, починаючи з 20 вересня 2019 року і до повноліття дитини.

Згідно рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 23 жовтня 2025 року по справі №717/2109/25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, стягнено з відповідача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_4 в розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), починаючи з 21 серпня 2025 року і до повноліття дитини, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі. Вказана обставина стверджується довідкою №1359 виданою військовою частиною НОМЕР_4 28 березня 2026 року.

Розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з вересня 2025 року по лютий 2026 року склав 152490 гривень. У лютому 2026 року ОСОБА_1 сплачені аліменти у розмірі 40097 гривень 44 копійки. Вказані обставини стверджуються довідкою №642/1473 виданою військовою частиною НОМЕР_4 26 березня 2026 року.

03 грудня 2025 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: простий короткозорий астигматизм в 0,5Д правого ока. Вказана обставина стверджується записом лікаря –офтальмолога .

03 грудня 2025 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності. Вказана обставина стверджується записом лікаря –терапевта.

03 грудня 2025 року ОСОБА_1 встановлений діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта, спондилоартроз з незначним порушенням функцій. Вказана обставина стверджується записом лікаря –хірурга.

06 березня 2021 року позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 вказана обставина стверджується свідоцтвом про шлюб виданим 06 березня 2021 року на бланку серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказана обставина стверджується свідоцтвом про народження виданим 07 листопада 2024 року на бланку НОМЕР_6 .

В період з січня по червень 2026 року ОСОБА_7 отримала дохід в сумі 51882 гривні. Вказана обставина стверджується формою ОК-5.

У 2026 році відповідачка ОСОБА_2 доходів не отримувала. Вказана обставина стверджується формою ОК-7 та ОК-5 сформованими 10 серпня 2026 року.

Відповідно до статті 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або, у відповідних випадках, законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно із частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини другої статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Згідно з частиною третьою вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Нормами ч. 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

У постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Отже, аналіз вищезазначених норм свідчить, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів (див. постанови Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23).

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач , як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на те, що погіршився стан його здоров`я, а також наявні додаткові витрати пов`язані із лікування та утриманням сім`ї.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі №688/4308/23 у правовідносинах, які є подібними до цієї справи, дійшов висновку, що «…зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів».

Також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зазначено, що: «звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народився син і на його утриманні перебувають малолітній син та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та суперечитиме її інтересам».

За обставин цієї справи ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто до ухвалення рішення суду про зміну розміру аліментів.

У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що стан здоров`я позивача погіршився після ухвалення рішення суду про зміну способу стягнення аліментів. Суд вважає, що надані позивачем докази про стан його здоров`я свідчать про встановленні діагнози, а не про погіршення стану здоров`я позивача після ухвалення рішення суду.

Таким чином, станом на день винесення рішення суду у даній справі вже існували обставини, на які посилається позивач як на підставу цього позову.

Також суд виходячи із засад рівності прав дітей враховує, що у випадку витрати позивачем 1/4 частини заробітку (доходу) на утримання малолітнього сина, у його розпорядженні залишатимуться кошти у розмірі 3/4 частини його заробітку, що не може свідчити про покладення на нього надмірного фінансового тягаря, з урахуванням факту перебування на його утриманні двох дітей.

Позивачем не надано суду доказів, що в силу стану свого здоров`я він не може працювати та утримувати своїх дітей, він є працездатний, а отже повинен на належному рівні утримувати своїх дітей.

Позивач є військовослужбовцем та в середньому щомісячно отримує дохід більше двадцяти п`яти тисяч гривень.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його стану здоров`я, зміни сімейно стану, та зміни майнового стану, які б об`єктивно вказували на неможливість виконання обов`язку зі сплати аліментів у розмірі, необхідному та достатньому для забезпечення гармонійного розвитку дитини, або свідчили б про покладення на нього надмірного фінансового тягаря.

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається певною мірою доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини (див. постанову Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 553/3760/24).

Загалом аналіз наявних в матеріалах справи доказів свідчить про те, що матеріальний стан позивача не зазнав істотних змін, які б свідчили про неможливість виконання ним обов`язку з утримання дитини у раніше встановленому розмірі.

Суд вважає, що розмір аліментів визначений з урахуванням вимог сімейного законодавства та відповідає інтересам дитини сторін у справі, є необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку та достойного рівня матеріального забезпечення дитини.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. ст. 181,182, 192 СК України, керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 15, 19, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 137, 141, 209, 258, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , жителя АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_2 , про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя: