Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №636/2036/26 — Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/2036/26

Провадження 2-а/636/50/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28.09.2026 м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Грошової Н.М.,

за участю секретаря судового засідання – Марченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Сковира Любов Юріївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 15/3/1059 від 01/08.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі,

в с т а н о в и в:

05.03.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Сковира Любов Юріївна, звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 15/3/1059 від 01/08.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог представник позивач вказує, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 01.08.2025 винесено постанову № 15/3/1059 по справі про адміністративне правопорушення, якою Заявника притягнуто. до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що вона набирає чинності 11.08.2025, а також вказано, що у разі несплати штрафу у 15-денний строк він підлягає примусовому стягненню у подвійному розмірі, тобто 34 000 грн.

Зі змісту постанови вбачається, що підставою для притягнення визначено нібито «не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії» та посилання на п. 2 розділу II Закону України №3621-IX, яким передбачено обов`язок окремих категорій громадян пройти повторний медичний огляд.

Викладене твердження у постанові від 01.08.2025, про те, що ОСОБА_1 нібито «відмовився від проходження ВЛК», спростовується наявними доказами.

Саме 01.08.2025 (день винесення постанови) заявнику було видано направлення № 4499837 для визначення придатності до військової служби на базі Комунального некомерційного підприємства «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка». ОСОБА_1 не тільки не відмовлявся від виконання цього обов`язку, але й розпочав та пройшов повний медичний огляд.

Вже 06.08.2025 йому було видано направлення на госпіталізацію № 6907 1392 7810 3334 864 на обстеження з приводу низки захворювань. За результатами проведеного обстеження було складено Довідку ВЛК № 2025-1113-1408-3134-3 від 13.11.2025.

Заявник, згідно з довідкою ВЛК, яка зазначалася вище: «На підставі статті 38в, 236, 646, 396, 136 графи II розкладу хвороб, графи ТДВ Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони».

Окремим підтвердженням активних дій ОСОБА_2 , спрямованих на виконання військового обов`язку, є Картка обстеження та медичного огляду № 1103. Цей документ є офіційним записом медичної установи (КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка»), що фіксує кожен етап проходження Заявником профільних лікарів-спеціалістів та результати проведених досліджень.

Наявність цієї картки з реєстраційним номером № 1103 та внесеними до неї даними про стан здоров`я ОСОБА_1 спростовує будь-які твердження про «відмову від огляду», оскільки вона є прямим доказом того, що Заявник сумлінно проходив медичну експертизу у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що медичний огляд було розпочато 01.08.2025 та завершено винесенням рішення ВЛК від 13.11.2025, станом на момент винесення ТЦК та СП Постанови про штраф у діях ОСОБА_1 був відсутній склад адміністративного правопорушення, який передбачений ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Заявник наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення йому не вручався. Його не запрошували для складання протоколу, не ознайомлювали з його змістом, не надавали можливості надати пояснення, або заперечення.

Фактично ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати процесуальні права, гарантовані КУпАП, а саме право на захист.

Також, Заявнику належним чином не вручали й не направляли копію постанови № 15/3/1059. Він не отримував поштових відправлень з копією постанови, не підписував жодних повідомлень про вручення, не розписувався у її отриманні, а також не мав реальної можливості оскаржити постанову до початку примусового виконання.

Фактично про існування оскаржуваної постанови та накладення штрафу ОСОБА_1 дізнався не від ТЦК та СП, а лише у лютому 2026 року через мобільний застосунок «Дія», де відобразилася інформація про відкрите виконавче провадження № 80317451. Побачивши у застосунку номер телефону державного виконавця, заявник зв`язався з ним і лише в такий спосіб, через безпосереднє спілкування з виконавцем, вперше отримав інформацію про винесення щодо нього Постанови № 15/3/1059 від 01.08.2025. Такий порядок отримання інформації є доказом того, що суб`єкт владних повноважень не виконав свій обов`язок щодо належного вручення копії постанови, передбачений ст. 285 КУпАП, чим фактично позбавив заявника права на захист на стадії адміністративного провадження. Окремо слід звернути увагу суду на те, що Суб`єкт владних повноважень навіть не намагався зробити дотримання процедури надсилання документів. З наявної копії оскаржуваної постанови № 15/3/1059, котру надіслав Виконавець вбачається, що відповідна графа про направлення копії постанови поштовим зв`язком є повністю незаповненою (відсутня дата та номер вихідного повідомлення).

23.02.2026 старшим державним виконавцем Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Очеретним Владиславом Сергійовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80317451. Підставою відкриття ВП зазначено постанову № 15/3/1059 від 01.08.2025. Предметом стягнення є 34 000 грн, тобто подвійний розмір штрафу.

Окремо у ВП нараховано виконавчий збір, а також вчинено дії, щодо арешту коштів на рахунках Заявника, що безпосередньо порушує його майнові права та створює перешкоди у повсякденному житті.

Наслідки виконавчого провадження для заявника є істотними: обмежено доступ до коштів, створено ризик примусового списання сум, що позбавляє ОСОБА_1 можливості забезпечувати себе базовими потребами. Водночас ці наслідки настали без того, щоб заявнику було надано можливість вчасно оскаржити постанову.

Представником позивача також подані до суду додаткові пояснення, в яких представник позивача з урахуванням отримання відповіді на адвокатський запит, зазначає, що згідно з матеріалами справи, а саме протоколом про адміністративне правопорушення № 15/3/1058 від 01.08.2025, вказаний документ був складений оператором відділення обліку мобілізаційної роботи солдатом ОСОБА_3 .

Водночас, у цьому ж протоколі, у графі де зазначаються свідки «нібито» відмови Заявника від підписання документа, як ОСОБА_4 (Свідок №1), (Свідок № 2) вказаний той самий ОСОБА_3 .

Зазначене є грубим порушенням, оскільки посадова особа, яка безпосередньо здійснює владну дію, не може одночасно виступати свідком цієї ж самої дії для підтвердження правомірності.

Окрім того, з метою з`ясування чи є ОСОБА_4 співробітницею ІНФОРМАЦІЯ_5 та/або ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також підтвердження її залежності від ТЦК та СП, було надіслано відповідний адвокатський запит №27-2/2026 від 10.03.2026. Відповіді наразі не надано.

Солдат ОСОБА_3 , будучи посадовою особою, яка безпосередньо складала протокол, є прямо та особисто зацікавленим у підтвердженні законності та обґрунтованості власних дій. За таких обставин він фактично виступає не як той, хто фіксує факти, а як особа, яка оцінює власну поведінку, що є неприпустимим.

Поєднання в одній особі можливостей укладача протоколу та особи, яка підтверджує його зміст створює очевидний конфлікт інтересів і виключає можливість здійснення будь-якого реального незалежного контролю за дотриманням прав особи під час складання протоколу.

У таких умовах відомості, внесені до протоколу, зокрема щодо нібито «відмови від підпису», мають виключно суб`єктивний характер та ґрунтуються лише на власному сприйнятті та твердженнях посадової особи.

Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_4 є «черговим свідком», оскільки вона залучається посадовими особами ТЦК та СП для фіксації аналогічних відмов у різних провадженнях систематично. Така регулярна участь однієї і тієї ж особи у справах ТЦК та СП дає підстави стверджувати, що вказана особа є заінтересованою, а саме є працівником ТЦК та СП та не може вважатися незалежним свідком, що виключає об`єктивність зафіксованих ними обставин.

Відсутність незалежних підтверджень зазначених обставин свідчить про те, що відповідні записи не відповідають об`єктивності. За таких умов вони не можуть розглядатися як належний і допустимий доказ, а всі сумніви щодо фактичних обставин повинні тлумачитися на користь особи, щодо якої складено протокол. Представник позивача звертає увагу на позицію Другого апеляційного адміністративного суду, яка викладена у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №642/7239/25 та зазначає, що суб`єкт владних повноважень намагається довести вину заявника через свідчення одного і того ж працівника - солдата ОСОБА_3 , який одночасно виступає і укладачем протоколу, і свідком відмови, та очевидно співробітницею ТЦК та СП ОСОБА_4 .

Відсутність будь-яких інших належних та достовірних доказів скоєння адміністративного правопорушення, зокрема незалежної відеофіксації або свідчень сторонніх осіб, відповідно до практики апеляційного суду, виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності та є прямою підставою для скасування оскаржуваної постанови № 15/3/1059 від 01.08.2025.

Також вказує, що 01.08.2025 ОСОБА_1 було видано направлення № 4499837 для визначення придатності до військової служби на базі КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка».

У самому протоколі № 15/3/1058 від 01.08.2025 та постанові № 15/3/1059 від 01.08.2025 Суб`єкт владних повноважень власноруч зафіксував обставину, яка повністю виключає умисел на ухилення: ОСОБА_1 самостійно та добровільно прибув до територіального центру комплектування, оскільки отримав інформацію про порушення правил обліку через мобільний застосунок «Резерв+». Така поведінка особи є прямим доказом сумлінності, адже людина, яка має намір порушити закон, не стала б з власної ініціативи з`являтися до органу влади для з`ясування свого статусу.

Представником відповідача до суду подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що виконання військового обов`язку в запасі включає проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації, на особливий період.

4 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (далі -Закон №3621). Цим документом з положень законодавства про військовий обов`язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».

У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

11.08.2025 громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , прибув до ІНФОРМАЦІЯ_8 та повідомив, що згідно даних додатку реєстру «Резерв+» отримав інформацію про порушення ним правил військового обліку.

За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивач перебуває на військовому обліку рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В розділі статус позивача, згідно даних з реєстру, зроблено запис: перебуває в розшуку від 30.07.2025 до 29.07.2026. Причина перебування у розшуку: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»).

З облікових даних позивача вбачається, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду до 05.06.2025.

Згідно облікової картки військовозобов`язаного в графі «Відомості про медичний огляд» дані про проходження медичного огляду, графа 34 - зроблено запис: 05.05.2010р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» по гр. 1 (Наказ МО України Наказ МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008р.).

В графі 37 - «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку», зроблено запис:

«22.06.2010 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи в статусі військовозобов`язаного, не пройшов медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби під час проведення мобілізації, у зв`язку з чим, перебуває у розшуку до 29.07.2026.

Виконання військового обов`язку в запасі включає проходження медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби за призовом по мобілізації, на особливий період.

Вказаними діями, військовозобов`язаний ОСОБА_1 , під час дії особливого періоду, порушив вимоги, визначені абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. абз. 4, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Інформація про проходження Позивачем медичного огляду на виконання вимог Закону №3621 до 05.06.2026 в Реєстрі - відсутня. Дата останнього проходження ВЛК - 05.05.2010 .

Згідно даних з Реєстру та облікової картки на військовозобов`язаного, направлення на проходження повторного медичного огляду - не отримував.

Таке направлення Позивач був зобов`язаний отримати самостійно шляхом особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_9 або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста.

Позивач у зазначає, що 01.08.2025 йому було видано направлення на проходження військово-лікарської комісії, яку він фактично пройшов лише 13.11.2025.

Доводи позивача про незаконність постанови від 01.08.2025 та відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Граничний строк для проходження такого огляду був визначений до 05.06.2025 (або іншої дати, визначеної законом та підзаконними актами), і позивач був зобов`язаний виконати цей обов`язок самостійно, незалежно від додаткового вручення направлення.

Факт вручення позивачу направлення на проходження медичного огляду 01.08.2025 не спростовує наявності правопорушення, оскільки станом на зазначену дату позивач вже порушив встановлений законом строк проходження ВЛК. Таким чином, склад адміністративного правопорушення є завершеним на момент виявлення порушення та складання протоколу.

Завершення позивачем медичного огляду лише 13.11.2025 свідчить про тривале невиконання покладеного на нього обов`язку та не звільняє його від адміністративної відповідальності, оскільки відповідальність настає за сам факт несвоєчасного виконання обов`язку, а не залежить від подальшого його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення правил військового обліку в особливий період. Об`єктивна сторона правопорушення полягає саме у невиконанні або несвоєчасному виконанні обов`язків, визначених законодавством, що у даному випадку підтверджується матеріалами справи.

Додатково зазначає, що відповідно до вимог пункту 69 Порядку № 1487, у разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Проходження медичного огляду для приведення у відповідність даних, згідно норм чинного законодавства, потребує безпосередньої участі військовозобов`язаного, вчинення ним відповідних дій: отримання направлення на проходження медичного огляду військово-лікарською комісією та його проходження.

На підставі вищевказаного військовозобов`язаний в період до 05.06.2025 не пройшов медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби під час мобілізації, в результаті чого, начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 було направлено електронне звернення до органів Національної поліції за № Е3023079 від 30.07.2025, відповідно до ст. 259 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо доставлення особи, яка порушує законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлені правила військового обліку.

Оскільки станом на визначену дату позивач значився у Реєстрі як особа з висновком «обмежено придатний», на нього поширювалися вимоги зазначеного Закону.

Керуючись ст. 235, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_12 солдатом ОСОБА_5 , 01.08.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення за № 15/3/1058 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 .

Під час складання адміністративного протоколу, позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться по суті о 10 год. 00 хв. 01.08.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_1 .

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 розглянуто за його участю. Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивач особисто був присутній, про що свідчать відповідні записи у протоколі. При цьому позивач свідомо відмовився від підпису протоколу, що було належним чином зафіксовано уповноваженою особою у присутності свідків.

Факт відмови від підпису не може тлумачитися як відсутність особи або як порушення її прав, а навпаки свідчить про обізнаність позивача зі змістом протоколу та суттю правопорушення. Відповідно до вимог законодавства, у разі відмови особи від підпису протоколу, про це робиться відповідна відмітка, яка має однакову юридичну силу.

Будучи ознайомленим та завчасно повідомлений з датою та часом розгляду справи, мав можливість скористатись правовою допомогою, але цього не зробив та повідомив про те, що представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки не було вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. при цьому, в межах своїх повноважень, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не зобов`язані та не мають права на надання правової допомоги під час розгляду справ, що стосується порушень законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Складання протоколу про адміністративне правопорушення та винесення постанови в один день повністю відповідає вимогам чинного законодавства України та обумовлене особливостями правового режиму воєнного стану.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_6 винесено постанову за № 15/3/1059 по справі про адміністративне правопорушення від 01.08.2025 про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень та роз`яснено норми ч. 2 ст. 308 КУпАП.

На момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення позивач відмовився від підпису про ознайомлення зі змістом постанови та її отримання у присутності свідків, про що зроблено відповідний запис. Постанову направлено поштою 03.08.2025 на адресу ОСОБА_1 , через відділення Укрпошти у конверті з печаткою ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Розшук відносно ОСОБА_1 - скасовано з 01.08.2025, про що свідчить запис у Витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів де в графі «Дата скасування» міститься запис: 01.08.2025, в графі «Причина скасування» міститься запис: Відсутність таких підстав, особа самостійно з`явилася.

Представник відповідача до суду подала заперечення на додаткові пояснення, в яких вказала, що твердження позивача про нібито незаконність складання протоколу у зв`язку з тим, що посадова особа, яка його склала, зазначена також у графі свідків, є безпідставними та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Відповідно до положень КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення складається уповноваженою посадовою особою, яка має право фіксувати всі обставини вчинення правопорушення, у тому числі факт відмови особи від підпису. Закон не містить заборони щодо відображення в протоколі таких обставин саме посадовою особою, яка його складає.

Факт відмови позивача від підписання протоколу був зафіксований у встановленому порядку та підтверджений підписами інших осіб, що відповідає практиці застосування адміністративного законодавства.

Доводи про «конфлікт інтересів» є оціночними та не підтверджені жодними доказами. Сам по собі статус працівника ТЦК та СП не свідчить про його заінтересованість у результаті справи, оскільки він діє в межах службових повноважень.

Посилання позивача на судову практику є вибірковим та не враховує, що кожна справа розглядається з урахуванням конкретних обставин. Водночас у даній справі відсутні будь-які докази фальсифікації чи недостовірності протоколу.

Доводи позивача про відсутність складу правопорушення спростовуються матеріалами справи.

Посилання позивача на те, що розгляд справи відбувся в один день із складанням протоколу, не свідчить про порушення його прав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Чугуївського міського суду Харківської області зазначену справу передано в провадження судді Грошової Н.М.

Ухвалою суд від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з ІНФОРМАЦІЯ_11 .

На виконання ухвали суду від 17.03.2026 надано витребувані матеріали.

Ухвалою суду від 04.05.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_4 належним чином засвідчену копію алфавітної книги щодо ОСОБА_1 .

На виконання ухвали суду від 04.05.2026 представником відповідача надано витребувані матеріали та додаткові пояснення, в яких представник зазначає, що належним та офіційним джерелом інформації про військовозобов`язаних є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг», відомості якого відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» використовуються уповноваженими посадовими особами під час ведення військового обліку, встановлення облікових даних особи, складання протоколів про адміністративні правопорушення та винесення постанов у справах про адміністративні правопорушення.

Саме офіційні дані державного реєстру були покладені в основу під час складання протоколу та винесення постанови відносно ОСОБА_1 , оскільки такі дані є актуальними, офіційними та отриманими у спосіб, визначений законом.

Алфавітна книга є допоміжним обліковим документом внутрішнього військового обліку та не спростовує відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ухвалою суду від 16.06.2026 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_14 інформацію щодо свідка ОСОБА_4 .

На виконання ухвали суду представником відповідача надана витребувана судом інформація та додаткові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до наявних кадрових документів встановлено, що ОСОБА_4 , зазначена у якості свідка у протоколі про адміністративне правопорушення № 15/3/1058 від 01.08.2025, є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Вказує, що позивач фактично ототожнює сам факт проходження військової служби у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки із автоматичною заінтересованістю особи та недопустимістю її участі у справі як свідка. Такі доводи є необґрунтованими та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Фактично позивач просить суд застосувати процесуальне обмеження, яке прямо не передбачене законом, та зробити висновок про недопустимість показань свідка виключно з підстав проходження ним військової служби у тому ж органі, посадовими особами якого складено матеріали справи.

Свідки у даному випадку підтверджували не факт вчинення адміністративного правопорушення та не доводили наявність вини позивача. Їх участь була обумовлена виключно необхідністю засвідчення процесуальної дії, а саме факту відмови особи від підписання протоколу після ознайомлення з його змістом та роз`ясненням процесуальних прав.

Відповідно до частини другої статті 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу у ньому робиться відповідний запис про це.

Таким чином, свідки у такому випадку виступають саме процесуальними свідками, які засвідчують факт дотримання встановленої законом процедури, а не підтверджують склад адміністративного правопорушення. Закон не містить вимоги щодо обов`язкової участі саме сторонніх цивільних осіб при засвідченні факту відмови від підписання протоколу та в умовах дії правового режиму воєнного стану територіальні центри комплектування та соціальної підтримки функціонують як об`єкти з особливим режимом доступу. Допуск сторонніх осіб до адміністративних приміщень обмежується вимогами безпеки.

Законодавством не встановлено обов`язку посадової особи відкладати проведення процесуальної дії на невизначений строк з метою пошуку сторонніх цивільних осіб для їх залучення як свідків.

У випадку відмови особи від підписання протоколу та необхідності негайної фіксації цієї процесуальної обставини відповідні відомості можуть бути підтверджені особами, які безпосередньо були присутні при вчиненні процесуальної дії та особисто сприймали її перебіг.

Отже, залучення військовослужбовців ТЦК та СП як свідків процесуальної відмови особи від підписання протоколу є законним та не суперечить положенням КУпАП.

Разом із тим, КУпАП не містить прямої заборони щодо фіксації посадовою особою факту відмови особи від підпису у випадку, якщо така відмова відбулася у її присутності.

Позивачем не наведено та не доведено, яким саме чином зазначені обставини позбавили його права на захист, права надати пояснення, подати докази, заявити клопотання чи реалізувати інші процесуальні права, гарантовані статтею 268 КУпАП.

Більше того, факт відмови від підписання протоколу був засвідчений не лише ОСОБА_3 , але й іншою особою - ОСОБА_4 , яка безпосередньо була присутня при здійсненні відповідної процесуальної дії.

Таким чином, навіть за умови критичної оцінки судом участі ОСОБА_3 у засвідченні відмови від підпису, наявність іншого свідка, який сприймав відповідні обставини особисто, виключає твердження позивача про відсутність будь-якого підтвердження зазначених подій.

Твердження позивача про автоматичну заінтересованість військовослужбовців ТЦК та СП ґрунтуються виключно на припущеннях.

Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Представник позивача у судовому засіданні 28.08.2026 позов підтримала, надав пояснення аналогічні доводам, які викладені у позовній заяві та заявах по суті, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся вчасно та належним чином. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності,

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Крім того, нормами абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з введенням на території України воєнного стану та подальшої мобілізації громадян України, серед іншого встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Пунктами 68, 80 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок №560), передбачений порядок медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Обов`язок проходити медичний огляд також визначений абз.4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість дійти висновку, що відмова від проходження медичного огляду ВЛК суперечить чинному законодавству, а проходження медичного огляду ВЛК є не правом, а обов`язком військовозобов`язаного, за порушення якого може наставати відповідальність.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту – КУпАП) передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано КУпАП.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Як визначено ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Позивач перебуває на військовому обліку рядового, сержантського і старшинського складу запасу у ІНФОРМАЦІЯ_9 .

В розділі статус позивача ОСОБА_1 , згідно даних з реєстру, зроблено запис: перебуває в розшуку від 30.07.2025 до 29.07.2026. Причина перебування у розшуку: «Не проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії (п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист»).

В графі - підкартотека обліку зроблено запис: «Підлягають призову на військову службу під час мобілізації».

Дата введення інформації про особу в систему: 09.06.2020.

В графі - звірка контактних даних, зроблено запис: 12.07.2024.

В графі - звірка даних при особистій явці, запис відсутній.

В графі - звірка даних ОМС, запис відсутній.

В графі - звірка даних підприємствами та ВНЗ, запис відсутній.

Тобто, відповідно до вищевказаної інформації, військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв`язку з не проходженням повторного медичного огляду до 05.06.2025.

Згідно облікової картки військовозобов`язаного в графі «Відомості про медичний огляд» дані про проходження медичного огляду, графа 34 - зроблено запис: 05.05.2010. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_10 визнаний «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» по гр. 1 (Наказ МО України Наказ МОУ «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України» № 402 від 14.08.2008).

В графі 37 - «Відмітки про взяття, зняття або виключення з обліку», зроблено запис:

«22.06.2010 взято на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Оператором відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_12 солдатом ОСОБА_5 , 01.08.2025 складено протокол про адміністративне правопорушення за № 15/3/1058 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця: с. Кицівка Чугуївського р-ну Харківської обл., за порушення абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пп. 4 п. 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487, абз. 8 ч. 3, абз. 4, 6 ч. 10 ст. 1 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу», а також п. 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560.

Суд звертає увагу, що з протоколу про адміністративне правопорушення № 15/3/1058 від 01.08.2025 вбачається, що під час його складання позивачу роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10 год. 00 хв. 01.08.2025 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_11 за адресою: АДРЕСА_1 . Від підпису та отримання примірника протоколу, відмовився в присутності свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , що підтверджується записом у відповідних графах протоколу.

Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_7 № 15/3/1059 від 01.08.2025 на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17000,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Згідно зазначеної постанови, ОСОБА_1 до набрання чинності Закону № 3621 мав визначений ступінь придатності до військової служби, як «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» та у визначений законом строк до 05 червня 2025 року не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив норми чинного законодавства щодо оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП. В постанові міститься роз`яснення положень ч. 2 ст. 308 КУпАП

Позивач відмовився від підпису про ознайомлення зі змістом постанови та її отримання у присутності свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , про що в протоколі здійснено відповідний запис.

04 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№ 3621-IX від 21.03.2024).

Зміни були внесені, зокрема, до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 38, ст. 324 із наступними змінами), а саме до статей 14 та 26. Внаслідок таких змін поняття «обмежена придатність» для визначення придатності особи до військової служби, виключене.

Відповідно до Закону України № 4235-ІХ від 12.02.2025 «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, оскільки таке поняття як «обмежена придатність» виключене з Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», законодавець передбачив обов`язок громадян, які належали до категорії з «обмеженою придатністю», пройти повторний медичний огляд для визначення придатності до військової служби з урахуванням внесення змін до законодавства.

Неухильне дотримання кожним законів України передбачено ст. 68 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, з часу набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025), тобто, з 05.05.2024 по 05.06.2025, повторно медичний огляд ОСОБА_1 не проходив.

Відомості про те, що позивач є особою з інвалідністю, що виключало б його обов`язок в частині виконання вимог щодо проходження повторного медичного огляду до 05.06.2025, відсутні.

Отже, на ОСОБА_1 , як на особу, визнану обмежено придатною до військової служби до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» (№3621-IX від 21.03.2024, в редакції Закону №4235-ІХ від 12.02.2025), покладався обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби в строк до 05.06.2025 шляхом самостійного звернення до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Оскільки позивач самостійно не вжив заходів щодо отримання направлення на ВЛК для походження повторного медичного огляду до 05.06.2025 і такий огляд не проходив, відповідно в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Слід зазначити, що чинне законодавство зобов`язувало саме позивача у строк до 05.06.2025 самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Суд звертає увагу, що факт вручення позивачу направлення на проходження медичного огляду 01.08.2025 не спростовує наявності правопорушення, оскільки станом на зазначену дату позивач вже порушив встановлений законом строк проходження ВЛК, оскільки відповідальність настає за сам факт несвоєчасного виконання обов`язку, а не залежить від подальшого його виконання.

Щодо зазначення представником позивача про порушення процедури у зв`язку із залучення військовослужбовців ТЦК та СП у якості свідків, суд погоджується із твердженням відповідача, про те, що свідки у даному випадку підтверджували не факт вчинення адміністративного правопорушення та не доводили наявність вини позивача. Їх участь була обумовлена виключно необхідністю засвідчення процесуальної дії, а саме факту відмови особи від підписання протоколу після ознайомлення з його змістом та факту відмову від підпису про ознайомлення зі змістом постанови та її отримання.

Відповідно до норм статті 256 КУпАП у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

КУпАП не містить прямої заборони щодо фіксації посадовою особою факту відмови особи від підпису у випадку, якщо така відмова відбулася у її присутності.

У випадку відмови особи від підписання протоколу та необхідності негайної фіксації цієї процесуальної обставини відповідні відомості можуть бути підтверджені особами, які безпосередньо були присутні при вчиненні процесуальної дії.

При цьому позивачем не зазначено, яким чином засвідчення саме військовослужбовцями ТЦК та СП процесуальної дії щодо відмови від підписання протоколу та постанови, вплинуло на реалізацію позивачем його прав, визначених КУпАП.

Посилання представником позивача на правову позицію Другого апеляційного адміністративного суду, викладену у постанові від 04.02.2026 у справі №642/7239/25, суд вважає безпідставними, оскільки вона прийнята щодо правовідносин, які не є релевантними стосовно обставин даного спору.

Згідно зі статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків.

Виходячи із норм викладених в частині 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а тому прийняття постанови уповноваженим органом про притягнення його до адміністративної відповідальності є правомірним.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, судовий збір з відповідача не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243-246, 286 КАС України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник – адвокат Сковира Любов Юріївна до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № 15/3/1059 від 01.08.2025 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закриття провадження у справі - відмовити.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 № 15/3/1059 від 01.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - залишити без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Головуючий: суддя Н.М. Грошова