Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №334/4421/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 334/4421/24

провадження № 61-1981св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач)

суддів: Гулейкова І. Ю.,Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду,

у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Кухаря С. В., від 27 січня 2026 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів, що підтверджено письмовою розпискою від 27 лютого 2017 року, відповідно до якої відповідач взяв в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 350 000 грн.

3. Крім того, 29 травня 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір безвідсоткової позики грошових коштів, що підтверджено письмовою розпискою від 30 травня 2017 року, відповідно до якої відповідач взяв в борг у ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 350 000 грн

4. ОСОБА_3 звернувся до відповідача з вимогою про повернення боргу за вказаними договорами позики, а ОСОБА_2 листом від 15 червня 2017 року повідомив, що поверне позику у строк до 30 червня 2017 року включно.

5. Однак дотепер кошти не повернув.

6. 01 травня 2024 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 укладено договори № 1 та № 2 про відступлення права вимоги, за умовами яких до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за договорами позики, оформленими письмовими розписками від 27 лютого 2017 року та від 30 травня 2017 року.

7. Ці договори про відступлення права вимоги були направлені на адресу відповідача.

8. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь кошти в розмірі 1 098 623,14 грн, з яких:

700 000 грн - сума основного боргу; 300 930 грн - інфляційні втрати;

97 693,14 грн - три проценти річних від простроченої суми.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя, у складі судді Турбіної Т. Ф., від 28 липня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договорами позики від 27 лютого 2017 року та від 30 травня 2017 року у загальному розмірі

700 000 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Суд першої інстанції виходив з того, що з відповідача підлягають стягненню кошти, передані в якості позики.

11. Щодо інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд вважав, що позивач наділений правом вимоги лише щодо основної суми боргу, оскільки право вимоги на стягнення інших, включених позивачем у заборгованість складових, які є похідними від основної суми боргу, до ОСОБА_1 не перейшло.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

12. Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 липня 2025 року скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних та ухвалено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три процента річних в сумі 15 637,86 грн та інфляційні втрати в сумі 44 630,30 грн, а загалом 60 268,16 грн за прострочення виконання зобов`язання за договором позики від 27 лютого 2017 року та договором позики від 30 травня 2017 року, укладеними між

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

13. Колегія суддів, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, вказала, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається, а змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора, тому наявні підстави для настання відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.

14. Період, за який необхідно застосувати таку відповідальність, має обмежуватись часом не раніше дня, наступного за днем у якому відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання та не може бути більшим ніж три роки, які передували дню звернення до суду.

15. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 29 травня 2024 року, строк у три роки, які передували зверненню до суду, необхідно рахувати з 28 травня 2021 року.

16. В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось та не переглядалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2026 року в частині розміру сум стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, задовольнивши в цій частині позовні вимоги в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2026 року у справі № 334/4421/24.

19. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ,витребувано із суду першої інстанції матеріали справи № 334/4421/24, які у березні 2026 року надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду

від 28 листопада 2018 року у справі № 753/12382/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Вважає, що апеляційний суд неправильно обчислив період застосування статті 625 ЦК України та помилково застосував наслідки спливу позовної давності за відсутності відповідної заяви відповідача.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Обставини справи, встановлені судами

23. Згідно з розпискою від 27 лютого 2017 року директор ТОВ «Промоптзбут» ОСОБА_2 на виконання договору безвідсоткової позики від 27 лютого

2017 року отримав від ОСОБА_3 кошти в розмірі 350 000 грн.

24. Згідно з розпискою від 30 травня 2017 року, директор ТОВ «Промоптзбут» ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_3 за договором безвідсоткової позики від 29 травня 2017 року кошти в розмірі 350 000 грн.

25. Листом від 15 червня 2017 року ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 , що грошові кошти за вказаними договорами позики в загальній сумі 700 000 грн були отримані ним, як фізичною особою, та він зобов`язується повернути їх

ОСОБА_3 повністю до 30 червня 2017 року включно.

26. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 1 від 01 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 (первісний кредитом) та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов`язаннями за договором позики, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_2 , оформленим письмовою розпискою

від 27 лютого 2017 року на суму в розмірі 350 000 грн. До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов`язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов`язується перед новим кредитором належно виконати свої зобов`язання, що викладені або прямо впливають із угоди або пов`язані із нею.

27. Відповідно до договору відступлення права вимоги № 2 від 01 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_3 (первісний кредитом) та ОСОБА_1 (новий кредитор), первісний кредитор відступає, а новий кредитор повністю приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за зобов`язаннями за договором позики, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_2 , оформленим письмовою розпискою

від 30 травня 2017 року на суму в розмірі 350 000 грн. До нового кредитора переходить право вимагати (замість первісного кредитора) від боржника належного виконання зобов`язань боржника, викладених в угоді, а боржник зобов`язується перед новим кредитором належно виконати свої зобов`язання, що викладені або прямо впливають із угоди або пов`язані із нею.

28. 02 травня ОСОБА_3 направив ОСОБА_2 поштою, на адресу зареєстрованого місця проживання, повідомлення про відступлення права вимоги та договори відступлення права вимоги від 01 травня 2024 року.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

29. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

30. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

31. Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

32. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

33. Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

34. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

35. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

36. Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

37. Згідно з частиною першою статті 1050 ЦПК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

38. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

39. Згідно з статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

40. Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

41. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

42. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

43. У травні 2024 року ОСОБА_1 , звертаючись з цим позовом, просив суд стягнути з ОСОБА_2 борг за договорами позики в сумі 1 098 623,14 грн, з яких: 700 000 грн - основний борг; 300 930 грн - інфляційні втрати;

97 693,14 грн - три проценти річних від простроченої суми.

44. Розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних проведено позивачем за період з 01 липня 2017 року по 23 лютого 2022 року.

45. Суд першої інстанції, встановивши, що відповідач не виконав свого обов`язку щодо повернення позики в сумі 700 000 грн, дійшов висновку про обґрунтованість цих позовних вимог.

46. Рішення суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядалося і в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в цій частині касаційним судом не переглядається.

47. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, вказав, що незважаючи на заміну кредитора зобов`язання зберігається, а тому наявні підстави для настання відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України. Водночас період, за який необхідно застосувати таку відповідальність, має обмежуватись періодом не раніше дня, наступного за днем у якому відбулось прострочення виконання грошового зобов`язання та не може бути більшим ніж три роки, які передували дню звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 29 травня 2024 року, строк нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних у цій справі становить з 28 травня 2021 року по 23 лютого 2022 року.

48. Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із висновками апеляційного суду щодо визначення початку періоду нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних з 28 травня 2021 року, за відсутності заяви відповідача про застосування позовної давності.

49. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів звертає увагу на таке.

50. Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі

№ 753/12382/15-ц, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, вказав, що тлумачення частини третьої статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом, за власною ініціативою, застосовуватись не може за жодних обставин.

51. Вказаний висновок підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19.

52. Під час вирішення спору, апеляційний суд послався, зокрема на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 листопада

2019 року у справі № 127/15672/16-ц, відповідно до яких право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Проте не звернув увагу, що у справі № 127/15672/16-ц вказані висновки зроблені за наявності відповідної заяви відповідача щодо застосування наслідків спливу позовної давності.

53. Водночас у матеріалах розглядуваної справи наразі відсутня заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, а тому є передчасним висновок апеляційного суду про обмеження періоду стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних строком позовної давності.

54. Також колегія суддів звертає увагу, що під час запровадження карантину та воєнного стану в Україні, законодавець неодноразово вносив зміни до законодавства, які впливали на перебіг позовної давності.

55. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня

2020 року на всій території України було встановлено карантин.

56. Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності

02 квітня 2020 року.

57. Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.

58. Строк дії карантину неодноразово продовжувався та був відмінений

з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

59. Крім того, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року

№ 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і триває дотепер.

60. Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

61. Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»

від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України

від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон

№ 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

62. Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності 04 вересня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключений.

63. Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а із 30 січня 2024 року перебіг такого строку було зупинено

по 03 вересня 2025 року включно.

64. Отже, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, далі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинено по 03 вересня 2025 року включно.

65. Враховуючи, що у цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 липня 2017 рокуне спливла, то перебіг цього строку не був пропущеним і на момент подання позову у травні 2024 року.

66. Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (див. пункти 85-98 постанови).

67. Водночас апеляційний суд не перевірив правильність наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01 липня 2017 року.

68. До повноважень суду касаційної інстанції не належить встановлення нових обставин та надання оцінки доказам.

69. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

70. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

71. Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, об`єктивно дослідити наявні у справі докази, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 27 січня 2026 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. В. Шипович І. Ю. Гулейков О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк