Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №165/1417/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 165/1417/25

провадження № 61-6784св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Найди Ірени Андріївни на ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Карпук А. К., Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

У червні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2025 року визначено підсудність цивільної справи № 165/1417/25 за позовом ОСОБА_1 до

ОСОБА_2 про розірвання шлюбу Луцькому міськрайонному суду Волинської області. Матеріали цивільної справи № 165/1417/25 направлено до Луцького міськрайонного суду Волинської області.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 серпня

2025 року прийнято до провадження справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Ніколаєвої Г. Г. про розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні

з повідомленням (викликом) задоволено. Прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, об`єднавши його в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня

2026 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зареєстрований 24 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис № 1604, розірвано.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 березня 2026 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката

Найди І. А. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 000,00 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги.

Не погоджуючись із рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня 2026 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Ніколаєва Г. Г. 24 лютого 2026 року подала апеляційну скаргу.

17 березня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Найда І. А. подала відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, просила судові витрати стягнути із ОСОБА_2 . У відзиві заявник також вказав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ОСОБА_1 поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, в сумі 8 000,00 грн - витрати на правничу (правову) допомогу.

До відзиву заявник додав: додаткову угоду від 12 березня 2026 року № 2 до договору № 01-24/04/2025 про надання правової (правничої) допомоги, укладеної між ОСОБА_1 і Адвокатським об`єднанням «Бачинський та партнери», згідно з умовами якої сторони визначили, що вартість підготовки

і подання відзиву на апеляційну скаргу становить 6 000,00 грн, а участі адвоката у судовому засіданні (вартість вказана за одне засідання) -

2 000,00 грн; платіжну інструкцію від 12 березня 2026 року № 1.570004669.1 про сплату 8 000,00 грн, де платником значиться ОСОБА_1 ,

а отримувачем - Адвокатське об`єднання «Бачинський та партнери».

Постановою Волинського апеляційного суду від 15 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану її представником Ніколаєвою Г. Г., залишено без задоволення.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 січня

2026 року залишено без змін.

Згідно з довідкою Волинського апеляційного суду про доставку електронного документа документ в електронному вигляді - постанова суду від 15 квітня 2026 року у справі № 165/1417/25 - надіслано одержувачу Найді І. А. в її електронний кабінет і доставлено 17 квітня 2026 року.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення

20 квітня 2026 року представник ОСОБА_1 - Найда І. А. подала до Волинського апеляційного суду заяву, у якій просила ухвалити додаткове судове рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 із ОСОБА_2 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Заява мотивована тим, що сукупний розмір витрат на правову допомогу, які поніс ОСОБА_1 , становить 8 000,00 грн, докази понесення яких були надані до відзиву на апеляційну скаргу. Заявник вказував, що у відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача заявляла попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. 15 квітня 2026 року у судовому засіданні представник позивача Найда І. А. заявила, що докази на підтвердження судових витрат будуть подані в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

До заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Найда І. А. додала: додаткову угоду від 12 березня 2026 року № 2 до договору № 01-24/04/2025 про надання правової (правничої) допомоги, укладеної між ОСОБА_1

і Адвокатським об`єднанням «Бачинський та партнери», згідно з якою сторони визначили, що вартість підготовки і подання відзиву на апеляційну скаргу становить 6 000,00 грн, а участі адвоката у судовому засіданні (вартість вказана за одне засідання) - 2 000,00 грн; платіжну інструкцію від 12 березня 2026 року № 1.570004669.1 про сплату 8 000,00 грн, де платником значиться ОСОБА_1 а отримувачем - Адвокатське об`єднання «Бачинський та партнери»; рахунок-акт від 12 березня 2026 року № 01-12/03/2026.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року

в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - Найди І. А. про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що представник позивача в адресованих апеляційному суду відзиві на апеляційну скаргу, заяві про ухвалення додаткового рішення не зазначала про існування будь-яких поважних причин неможливості подання доказів витрат на професійну правничу допомогу разом з відзивом на апеляційну скаргу чи до закінчення судових дебатів у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 17 березня 2026 року представник позивача не повідомляла про існування поважних причин неможливості подання цих доказів до судових дебатів.

До заяви про ухвалення додаткового рішення додано докази, які були складені задовго до судового засідання апеляційного суду, тому вони могли бути подані в судовому засіданні.

Апеляційний суд вказав, що визначення розміру оплати послуг адвоката проведено до закінчення розгляду справи апеляційним судом, що вказує на можливість подання таких доказів до закінчення судових дебатів.

Урахувавши, що заява про ухвалення додаткового рішення не обґрунтована поважними причинами неможливості подання відповідних доказів до закінчення судових дебатів, такі поважні причини суд не встановив, апеляційний суд дійшов висновку, що в ухваленні додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - Найда І. А. через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 квітня

2026 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити

і стягнути з відповідача на користь позивача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на неповному дослідженні доказів. Заявник вказує, що разом із відзивом на апеляційну скаргу було подано додаткову угоду до договору № 01-24/04/2025 про надання правової допомоги та платіжну інструкцію, якою підтверджується сплата ОСОБА_1 послуг адвоката у розмірі 8 000,00 грн. Тобто станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції у матеріалах справи вже були належні та допустимі докази, які підтверджували як факт існування договірних відносин між клієнтом та адвокатом, так і факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у конкретному розмірі. Своїм рішенням суд фактично обмежив право позивача на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суто з формальних підстав.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Луцького міськрайонного суду Волинської області.

01 липня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

Відмовляючи в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, апеляційний суд керувався тим, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Найди І. А. не містить обґрунтувань поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Проте колегія суддів з таким висновком апеляційного суду не погоджується

з таких підстав.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України зазначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (стаття 246 ЦПК України).

Отже, для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу учасник справи зобов`язаний надати суду докази понесення таких витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву та подала попередній розрахунок таких витрат.

Водночас суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов`язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку і лише після цього прийняти відповідне судове рішення

з цього питання.

Норма частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судових дебатів немає.

Указані висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною

у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження № 14-382цс19).

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних

з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі

№ 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Обов`язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є:договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг

та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення

з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо) (висновки, викладені у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).

Такі само висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц та від

09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц.

Процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, однак зобов`язує надати докази щодо надання правової допомоги.

З матеріалів справи відомо, що до відзиву на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Найда І. А. додала: додаткову угоду від

12 березня 2026 року № 2 до договору № 01-24/04/2025 про надання правової (правничої) допомоги, укладеної між ОСОБА_1 і Адвокатським об`єднанням «Бачинський та партнери», згідно з умовами якої сторони визначили, що вартість підготовки і подання відзиву на апеляційну скаргу становить 6 000,00 грн, а участі адвоката у судовому засіданні (вартість вказана за одне засідання) - 2 000,00 грн; платіжну інструкцію від 12 березня 2026 року № 1.570004669.1 про сплату 8 000,00 грн, де платником значиться ОСОБА_1 а отримувачем - Адвокатське об`єднання «Бачинський та партнери» (т. 1, а. с. 213, 214).

Аналогічні докази були додані до заяви про ухвалення додаткового рішення (т. 2, а. с. 6, 7).

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового рішення у справі, апеляційний суд на вказане уваги не звернув, не врахував, що до відзиву на апеляційну скаргу, тобто до закінчення апеляційного перегляду справи, заявник додав докази на підтвердження понесення витрат на професійну (правничу) допомогу, а тому дійшов неправильного висновку про відмову

в ухваленні додаткового рішення у зв`язку з неподанням заявником у строки, встановлені частиною восьмою статті 141 ЦПК України, доказів на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище норми, практика Верховного Суду та обставини справи свідчать про дотримання стороною позивача процесуальних правил щодо подання доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Найди Ірени Андріївни задовольнити частково.

Ухвалу Волинського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун