Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №554/11237/22 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 554/11237/22

провадження № 61-17св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м. Полтаві,

третя особа - Державне бюро розслідувань,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголова В. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого

у м. Полтаві (далі - ТУ ДБР), третя особа - Державне бюро розслідувань

(далі - ДБР), про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2025 року

у задоволенні позову відмовлено.

Зазначено, що повний текст рішення виготовлено 28 лютого 2025 року.

Згідно з довідкою Октябрського районного суду м. Полтави документ

в електронному вигляді - рішення від 19 лютого 2025 року у справі

№ 554/11237/22 - надіслано Лучко Т. І. в електронний кабінет і доставлено

28 лютого 2025 року.

Не погоджуючись з рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від

19 лютого 2025 року, представник ОСОБА_1 - Лучко Т. І. оскаржила його в апеляційному порядку.

Одночасно з апеляційною скаргою представник позивача Лучко Т. І. заявила клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції позивач отримав

у застосунку «Дія» лише 28 лютого 2025 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвала мотивована тим, що 19 лютого 2025 року суд проголосив вступну

і резолютивну частини рішення, повне рішення суду складено 28 лютого

2025 року та отримане представником позивача Лучко Т. І. 28 лютого

2025 року. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв?язку та надійшла до апеляційного суду 09 квітня 2025 року. З поштового конверта про направлення апеляційної скарги неможливо встановити дату подання апеляційної скарги до відділення поштового зв`язку, оскільки відмітка (штамп) АТ «Укрпошта» є нерозбірливою, а штих-коду, за яким можливо відстежити відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта», на поштовому конверті немає. Заявнику необхідно надати до апеляційного суду докази направлення апеляційної скарги у встановлений процесуальним законом строк або подати клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважності причин пропуску такого строку. Крім того, апеляційна скарга не оплачена судовим збором у встановленому порядку та розмірі.

На виконання цієї ухвали адвокат Лучко Т. І. направила до апеляційного суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, до якого додала квитанцію про сплату ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1 488,60 грн.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 14 травня 2025 року продовжено строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала мотивована тим, що оскільки інших вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - щодо надання доказів поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду - заявник чи його представник не усунув, жодних клопотань з цього питання до апеляційного суду не надходило, суд уважав за можливе продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали від 14 травня 2025 року на адресу суду 20 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Лучко Т. І. про поновлення строку на оскарження рішення суду, яке мотивоване тим, що при проголошенні рішення суду ні позивач, ні його представник присутні не були. Рішення суду позивач отримав 28 лютого 2025 року в застосунку «Дія», а представник позивача

Лучко Т. І. - 28 лютого 2025 року в електронному кабінеті ЄСІТС.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 30 травня 2025 року апеляційну скаргу визнано неподаною і повернено заявнику.

Ухвала мотивована тим, що на виконання ухвали від 14 травня 2025 року на адресу суду 20 травня 2025 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - Лучко Т. І. про поновлення строку на оскарження рішення суду, проте доказів стосовно дати подання на пошту апеляційної скарги заявник не надав і об`єктивних непереборних обставин, які перешкоджали подати належним чином оформлену апеляційну скаргу

у встановлений законом строк, не навів.

Оскільки недоліки апеляційної скарги заявник чи його представник в повному обсязі не усунули, суд вирішив, що апеляційну скаргу необхідно визнати неподаною та повернути заявнику.

Згідно з довідкою Полтавського апеляційного суду документ в електронному вигляді - ухвала про визнання неподаною та повернення апеляційної скарги від 30 травня 2025 року у справі № 554/11237/22 - надіслано Лучко Т. І.

в електронний кабінет і доставлено 06 червня 2025 року.

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2025 року.

Одночасно з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що при проголошенні рішення суду від 19 лютого 2025 року ні позивач ні його представник присутні не були. З 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 перебував на лікуванні і в силу свого захворювання не міг рухатись. Вказував, що рішення суду першої інстанції отримав лише 08 вересня 2025 року.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року,

з урахуванням ухвали Полтавського апеляційного суду від 10 жовтня 2025 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків скарги не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суд вказав, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Однак при вирішенні питання про поважність наведених заявником причин суд враховує також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд виходив із того, що з поштового конверта про направлення апеляційної скарги неможливо встановити дату подання апеляційної скарги до відділення поштового зв`язку, оскільки відмітка (штамп) АТ «Укрпошта» є нерозбірливою, а штих-код, за яким можливо відстежити відправлення на офіційному сайті АТ «Укрпошта», на поштовому конверті відсутній. Оскільки апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду 09 квітня 2025 року, а дату подання апеляційної скарги встановити неможливо, необхідно надати відповідні докази.

03 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - Лучко Т. І. засобами електронного зв`язку подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що поштове відправлення до апеляційного суду було відправлене 29 березня 2025 року. Також представник позивача просила врахувати тривай час хвороби позивача.

До клопотання додано копію напису (мова оригіналу): «На усний запит адвоката Лучко Т. Г. уточнюємо, що лист на Полтавський апеляційний суду був відправлений 29 березня 2025 року». На цьому написі проставлено поштову печатку і підпис.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 листопада 2025 року продовжено строк для виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 06 жовтня 2025 року на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали суду.

Ухвала мотивована тим, що пояснення представника Лучко Т. Г. і наданий напис як доказ суд не може взяти до уваги, оскільки він не містить будь-яких реквізитів, притаманних офіційним документам, у зв`язку з чим не можливо встановити, хто його склав, хто і що направляв на адресу Полтавського апеляційного суду та особу, яка склала цей напис, а потім підписала його.

26 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 - Лучко Т. І. подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що поштове відправлення до апеляційного суду було відправлено 29 березня 2025 року. Також представник позивача просила врахувати тривай час хвороби позивача.

До клопотання представник позивача Лучко Т. І. долучила відповідь

№ -/18.11.2025 на адвокатський запит, який підписано начальником 021 поштового відділення Іриною Зайцевою , з якого відомо, що (мова оригіналу) «лист на адресу Полтавського апеляційного суду, вул. Соборності, 18,

м. Полтава, 36000, був відправлений вами 29 березня 2025 року».

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від

19 лютого 2025 року відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що суд не може прийняти лист, наданий адвокатом Лучко Т. І., як доказ направлення засобами поштового зв`язку апеляційної скарги, зважаючи на те, що він не містить будь-яких реквізитів притаманних офіційним документам: відсутній вихідний номер, невідомо, яке відділення та начальником якого підприємства є Ірина Зайцева. Окрім того, із власне тексту листа неможливо встановити, що саме направляла адвокат Лучко Т. І. чи то була саме апеляційна скарга у цій справі чи інший документ в іншій справі, не вказано номер (трекінг) самого відправлення, тоді як при направленні документа поштове відділення повинно присвоювати номер (трекінг) направлення.

Оскільки заявник не подав суду доказів на підтвердження обставин щодо неможливості звернення з апеляційною скаргою у визначений законом строк, суд уважав за можливе відмовити у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

22 грудня 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від

28 листопада 2025 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що ні позивач ні його представник не

є відповідальними за якість проставленого штампу на конверті та відсутність штрих-коду на ньому. Вказує, що на виконання вимог ухвал апеляційного суду заявник надав інформацію про дату відправлення поштової кореспонденції на адресу Полтавського апеляційного суду. Також вказує, що суд не врахував тривалу хворобу ОСОБА_1 .

Доводи інших учасників справи

04 лютого 2026 року представник ДБР - Олійник А. Д. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити,

а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що ні позивач, ні його представник не поставились сумлінно до своїх прав та усупереч статті 354 ЦПК України подали апеляційну скаргу поза межами строку на апеляційне оскарження, з надуманими, необґрунтованими підставами для його поновлення.

05 лютого 2026 року представник ТУ ДБР - Гришко Т. В. подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення,

а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року - без змін.

Відзив мотивовано тим, що апеляційна скарга була подана до Полтавського апеляційного суду лише 09 квітня 2025 року, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження заявник не навів.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду м. Полтави.

02 березня 2026 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частині першій статті 55 Конституції України міститься загальна норма, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності

в законі спеціального положення про судовий захист.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11рп/2007

у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 КПК України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи

в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (Volovik v. Ukraine, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» («Bellet v. France», заява № 13343/87) ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права».

Отже, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частинами першою та другою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо

в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється

з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску

з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (частина третя статті 354 ЦПК України).

У частині третій статті 357 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Крім того, у пункті 4 частини першої статті 358 ЦПК України зазначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

У справі, яка переглядається, встановлено, що на виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху представник ОСОБА_1 - Лучко Т. І. подала до апеляційного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що поштове відправлення до апеляційного суду було відправлено 29 березня

2025 року.

До клопотання представник позивача Лучко Т. І. долучила відповідь

№ -/18.11.2025 на адвокатський запит, який підписано начальником 021 поштового відділення Іриною Зайцевою , з якого відомо, що (мова оригіналу) «лист на адресу Полтавського апеляційного суду, вул. Соборності, 18,

м. Полтава, 36000, був відправлений вами 29 березня 2025 року».

Оскільки процесуальне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження пов`язане із питанням доступу до суду, а забезпечення права на апеляційний перегляд справи належить до основних засад (принципів) цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України), колегія суддів звертає увагу на таке.

ЄСПЛ неодноразово вирішував питання пропорційності, визначаючи процесуальні помилки, що виникли під час судового розгляду, в результаті чого заявник був позбавлений доступу до суду, та ухвалюючи рішення про те, чи мав заявник нести надмірний тягар у зв`язку з цими помилками.

В тих випадках, де відповідна процесуальна помилка виникла лише з одного боку, з боку заявника чи з боку відповідних органів, залежно від випадку, Суд, як правило, схильний покладати тягар на ту сторону, яка її допустила.

При цьому суд оцінюватиме те, хто саме переважно чи об`єктивно спричинив виникнення помилок - заявник чи відповідні органи. Зокрема, обмеження доступу до суду буде непропорційним, якщо неприйнятність засобу юридичного захисту є наслідком того, що допущення помилки поставлено у провину заявнику, який об`єктивно не відповідає за неї (див. пункти 90, 95 рішення

у справі «Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia) від 05 квітня 2018 року, заява № 40160/12).

У цій справі встановлено, що під час звернення до суду з апеляційною скаргою вперше, якість відтиску поштової відмітки є нечіткою, що не дозволяє встановити дату подання апеляційної скарги до поштового відділення, а штрих-код, за яким можливо було б відстежити відправлення на офіційному сайті

АТ «Укрпошта», на поштовому конверті відсутній.

Разом з тим проставлення відтиску поштової відмітки і наклеювання на поштовий конверт штрих-коду залежало виключно від поштового відділення,

а не від позивача, і такі дії не можливо ставити в провину позивачу.

При цьому представник ОСОБА_1 зверталась до поштового відділення

з адвокатським запитом щодо надання інформації про надсилання поштового відправлення до апеляційного суду, на що начальник відділення Ірина Зайцева надала відповідь, яку апеляційний суд безпідставно, враховуючи обставини цієї справи, не взяв до уваги.

За таких обставин відмову у відкритті апеляційного провадження через неможливість встановити та відстежити дату подання апеляційної скарги до суду, що зумовлена діями працівників поштового відділення, не може бути визнано пропорційним заходом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, вважає аргументи касаційної скарги обґрунтованими.

Ураховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції від 28 листопада

2025 рокупро відмову у відкритті апеляційного провадження не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині четвертій статті 406 та частині шостій статті 411 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене є підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 листопада 2025 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун