Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №240/9670/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №240/9670/24

адміністративне провадження № К/990/49148/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Желєзного І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 240/9670/24

за позовом Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів-Будпроект», про визнання протиправним та скасування висновку, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року (суддя Попова О.Г.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року (суддя-доповідач - Сапальова Т.В., судді: Капустинський М.М., Ватаманюк Р.В.)

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради (далі - позивач, замовник) звернулося до Північного офісу Держаудитслужби (далі також - відповідач, Держаудитслужба), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів-Будпроект», з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати висновок Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про результати моніторингу закупівлі робіт (код ДК 021:2015: 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт) «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вул. Шевченка, 5/1 в місті Новограді-Волинському Житомирської області» (коригування 2), оголошення UA-2024-03-18-007270-а.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

На підставі наказу начальника Управління від 15 квітня 2024 року № 35-З відповідачем у період з 16 квітня 2024 року до 6 травня 2024 року проведено моніторинг процедури закупівлі відкритих торгів за предметом «Ремонтно-реставраційні роботи пам`ятки архітектури місцевого значення будівлі кінотеатру на вул. Шевченка, 5/1 в місті Новограді-Волинському Житомирської області» (коригування 2)» (код за ДК 021:2015: 45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт), ідентифікатор закупівлі UA-2023-03-18-007270-а, здійсненої Управлінням у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради.

За результатами проведеного моніторингу відповідачем складено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-03-18-007270-а від 6 травня 2024 року, яким за результатами аналізу питання оприлюднення інформації про закупівлю відповідно до законодавства у сфері публічних закупівель встановлено порушення пункту 3 Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 11 червня 2020 року № 1082 «Про затвердження Порядку розміщення інформації про публічні закупівлі» (далі - Порядок № 1082) та пункту 24 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 (далі - Особливості), а за результатами аналізу питання дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час розгляду тендерної пропозиції учасника ТОВ «Тетерів-Будпроект» - порушення вимог підпункту 2 пункту 44 Особливостей.

З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель відповідач зобов`язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень шляхом розірвання договору про закупівлю від 11 квітня 2024 року № 10/37, а також протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

Вважаючи висновок відповідача про результати моніторингу процедури закупівлі UA-2023-03-18-007270-а протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Північного офісу Державної аудиторської служби в Житомирській області від 6 травня 2024 року про результати моніторингу процедури закупівлі № UA-2024-03-18-007270-а.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із необґрунтованості висновків відповідача про порушення позивачем пункту 3 Порядку № 1082 та підпункту 2 пункту 44 Особливостей.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що законодавством у сфері публічних закупівель не встановлено обов`язку замовника підписувати документи та інформацію, що розміщуються в електронній системі закупівель, саме кваліфікованим електронним підписом, у зв`язку з чим використання іншого виду електронного підпису під час їх розміщення не є порушенням вимог пункту 3 Порядку № 1082.

За висновками судів попередніх інстанцій, тендерна пропозиція ТОВ «Тетерів-Будпроект» відповідала вимогам тендерної документації, оскільки у її складі учасником подано договірну ціну та локальні кошториси, у яких визначено передбачені тендерною документацією види, обсяги та склад робіт. Зважаючи на відсутність у тендерній документації вимоги щодо подання розрахунків № 1-4, 8-12 та 14 до договірної ціни, а також відповідного обов`язку, передбаченого пунктом 5.1 розділу V Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 1 листопада 2021 року № 281, яким затверджено Кошторисні норми України у будівництві, зокрема Настанову з визначення вартості будівництва (далі - Настанова), ненадання таких розрахунків не могло бути підставою для висновку про невідповідність тендерної пропозиції вимогам тендерної документації та її відхилення відповідно до підпункту 2 пункту 44 Особливостей.

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Як на підставу оскарження рішення суду апеляційної інстанції позивач посилається на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У касаційній скарзі зазначено, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано пункт 3 Порядку № 1082 у взаємозв`язку із пунктом 24 Особливостей без урахування висновку щодо його застосування, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2023 року у справі № 420/162/22.

Окрім того скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 5.1 та 5.2 розділу V, Додатку 30 Настанови та пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 року № 668 «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» (далі - Постанова № 668) у взаємозв`язку з підпунктом 2 пункту 44 Особливостей.

Ухвалою від 23 грудня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 240/9670/24 - без змін.

Ухвалою від 29 вересня 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

За змістом частини першої статті 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належить суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 лютого 2016 року № 43 (далі - Положення № 43; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення № 43 передбачено, що Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: державного фінансового аудиту; перевірки закупівель; інспектування (ревізії); моніторингу закупівель.

Згідно з пунктом 7 Положення № 43 Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Частинами першою та другою статті 5 Закону № 2939-XII встановлено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України «Про публічні закупівлі», проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України від 25 грудня 2015 року № 922-VIII «Про публічні закупівлі» (далі - Закон № 922-VIII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону № 922-VIII моніторинг процедури закупівлі визначено як аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії, метою якого є запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.

За приписами частин шостої та десятої статті 8 Закону № 922-VIII за результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.

У разі незгоди замовника з інформацією, викладеною у висновку, він має право оскаржити висновок до суду протягом 10 робочих днів з дня його оприлюднення, про що зазначається в електронній системі закупівель протягом наступного робочого дня з дня оскарження висновку до суду. Замовник зазначає в електронній системі закупівель про відкриття провадження у справі протягом наступного робочого дня з дня отримання інформації про відкриття такого провадження та номер такого провадження.

Основні функції Уповноваженого органу визначені частиною першою статті 9 Закону № 922-VIII, відповідно до якої такими функціями є, зокрема: розроблення і затвердження нормативно-правових актів, необхідних для виконання цього Закону та регулювання державної політики у сфері закупівель (пункт 1); аналіз функціонування системи публічних закупівель (пункт 2); розроблення та затвердження: примірної тендерної документації; примірного положення про уповноважену особу; примірного положення про тендерний комітет; примірної методики визначення очікуваної вартості предмета закупівлі; примірної методики визначення вартості життєвого циклу; порядку визначення предмета закупівлі; порядку розміщення інформації про публічні закупівлі; особливості закупівель за рамковими угодами та їх укладення; форми і вимог до забезпечення тендерної пропозиції/пропозиції; порядку організації тестування уповноважених осіб; переліку формальних помилок (пункт 11).

За приписами частини першої статті 12 Закону № 922-VIII електронна система закупівель повинна бути загальнодоступною та гарантувати недискримінацію, рівні права під час реєстрації всім заінтересованим особам та рівний доступ до інформації всім особам. Обмін і збереження інформації та документів має відбуватися з гарантуванням цілісності даних про учасників і їхніх тендерних пропозицій/пропозицій під час проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та їх конфіденційність до моменту розкриття тендерних пропозицій/пропозицій.

Електронна система закупівель під час отримання тендерних пропозицій/пропозицій, зокрема, забезпечує неможливість доступу будь-яких осіб до отриманих тендерних пропозицій/пропозицій (їх частин) до моменту настання дати і часу кінцевого строку їх подання (пункт 2 частини другої статті 12 Закону № 922-VIII).

Під час використання електронної системи закупівель з метою подання тендерних пропозицій/пропозицій та їх оцінки документи та дані створюються та подаються з урахуванням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (частина третя статті 12 Закону № 922-VIII).

Вимоги до відомостей, що зазначаються у тендерній документації, установлені частиною другою статті 22 Закону № 922-VIII, згідно з якою у тендерній документації зазначаються, зокрема, опис та приклади формальних (несуттєвих) помилок, допущення яких учасниками не призведе до відхилення їх тендерних пропозицій. Формальними (несуттєвими) вважаються помилки, що пов`язані з оформленням тендерної пропозиції та не впливають на її зміст, а саме технічні помилки та описки.

Водночас тендерна документація може містити іншу інформацію, вимоги щодо наявності якої передбачені законодавством та яку замовник вважає за необхідне включити до тендерної документації (частина третя статті 22 Закону № 922-VIII).

На виконання вимог пунктів 1, 11 частини першої статті 9 та частини восьмої статті 12 Закону № 922-VIII наказами Мінекономрозвитку від 15 квітня 2020 року № 710 та від 11 червня 2020 року № 1082 затверджено Перелік формальних помилок (далі - Перелік ФП № 710), яким Уповноважений орган установив перелік помилок, що є формальними, та Порядок розміщення інформації про публічні закупівлі (далі - Порядок № 1082), яким визначено процедуру розміщення інформації про публічні закупівлі, що оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель, подання інформації, документів, звернень та скарг, а також одержання повідомлень через електронну систему закупівель.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 1082 розміщення інформації в електронній системі закупівель здійснюється замовником / ЦЗО / учасником / постачальником / органом оскарження / органами державного фінансового контролю шляхом заповнення електронних полів, визначених адміністратором і реалізованих в електронній системі закупівель, та завантаження відповідних документів через автоматизоване робоче місце замовника / ЦЗО / учасника / постачальника / органу оскарження / органів державного фінансового контролю.

У разі якщо інформація, розміщена в електронній системі закупівель шляхом завантаження документів, містить відомості, що відрізняються від тих, які розміщені шляхом заповнення електронних полів, автентичною вважається інформація, розміщена шляхом заповнення електронних полів.

Після внесення інформації в електронні поля, на неї накладається кваліфікований електронний підпис посадової особи. Інформація, що заповнюється в електронних полях, може відображатися на веб-порталі у вигляді документа, доступного для друку.

Оприлюднення інформації на веб-порталі здійснюється електронною системою закупівель автоматично.

За визначеннями, наведеними у частині першій статті 1 Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (далі - Закон № 2155-VIII), засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - засіб електронного підпису чи печатки, що відповідає вимогам, встановленим частинами першою - четвертою статті 19 цього Закону (пункт 20); кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису (пункт 27); кваліфікований сертифікат електронного підпису - сертифікат електронного підпису, що видається кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг і відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону (пункт 30); користувачі електронних довірчих послуг - підписувачі, створювачі електронних печаток, відправники та отримувачі електронних даних, інші фізичні та юридичні особи, які отримують електронні довірчі послуги у надавачів таких послуг відповідно до вимог цього Закону (пункт 34).

Статтею 2 Закону № 2155-VIII визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між юридичними, фізичними особами, суб`єктами владних повноважень у процесі надання, отримання електронних довірчих послуг, процедури надання цих послуг, нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також основні організаційно-правові засади електронної ідентифікації. Законами України можуть встановлюватися особливості правового регулювання надання електронних довірчих послуг та електронної ідентифікації в певних сферах суспільних відносин.

Частиною другою статті 17 Закону № 2155-VIII передбачено, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи публічного права та їх посадові особи використовують кваліфіковані електронні підписи та печатки, а також електронні підписи та печатки, які базуються на кваліфікованих сертифікатах відкритих ключів.

Президент України, народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, керівники, заступники керівників, посадові особи державних органів, інших юридичних осіб публічного права, а також державні реєстратори, нотаріуси та інші суб`єкти, уповноважені державою на здійснення функцій державного реєстратора, для вчинення реєстраційних та інших дій, якщо зазначені особи використовують електронний підпис для реалізації повноважень, пов`язаних із набуттям, зміною чи припиненням прав та/або обов`язків фізичних і юридичних осіб відповідно до закону, використовують виключно кваліфіковані електронні підписи.

Законом може встановлюватися обов`язковість використання кваліфікованих електронних довірчих послуг в інших сферах суспільних відносин.

За правилами частини другої статті 18 Закону № 2155-VIII у процесі підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки дійсність таких підпису чи печатки підтверджується, за умови: використання для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам, встановленим частиною другою статті 23 цього Закону; видачі кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та його чинності на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відповідності значення відкритого ключа його значенню, яке міститься в кваліфікованому сертифікаті електронного підпису чи печатки; правильного внесення унікального набору даних, які визначають підписувача чи створювача електронної печатки, до кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки; зазначення у кваліфікованому сертифікаті електронного підпису про використання в ньому псевдоніма (у разі його використання особою на момент створення кваліфікованого електронного підпису); підтвердження того, що особистий ключ, який використовувався для створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; відсутності порушення цілісності електронних даних, з якими пов`язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка; дотримання вимог, встановлених частиною першою статті 17-1 цього Закону, на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Під час надання кваліфікованої електронної довірчої послуги створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки використовується Довірчий список для перевірки статусу кваліфікованої електронної довірчої послуги, яку надає такий кваліфікований надавач електронних довірчих послуг.

Вимоги до кваліфікованих сертифікатів відкритих ключів установлені статтею 23 Закону № 2155-VIII, зокрема частиною другою якої передбачено, що кваліфіковані сертифікати відкритих ключів обов`язково повинні містити відомості про те, що особистий ключ, пов`язаний з відкритим ключем, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки, - у формі, придатній для автоматизованої обробки (пункт 12).

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що аналіз пункту 3 Порядку № 1082 у системному зв`язку з пунктом 23 частини першої статті 1, частини другої статті 18 та пункту 12 частини другої статті 23 Закону № 2155-VIII дає підстави для висновку, що у разі розміщення тендерної документації на веб-порталі Уповноваженого органу у складі електронної системи закупівель, такі документи повинні бути завірені виключно кваліфікованим електронним підписом (КЕП) посадової особи замовника. Невиконання цієї умови є порушенням вимог законодавства про в сфері публічних закупівель.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 5 травня 2026 року у справі № 240/12834/24, від 8 травня 2025 року у справі № 160/11687/23 та від 20 грудня 2023 року у справі № 420/162/22.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає таке.

Так, судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для висновків Держаудитслужби про порушення позивачем пункту 3 Порядку № 1082 та пункту 24 Особливостей стало використання уповноваженою особою під час розміщення в електронній системі закупівель інформації та документів електронного підпису, який за своїми характеристиками був удосконаленим, базувався на кваліфікованому сертифікаті, однак створювався із використанням незахищеного носія особистого ключа та не містив відомостей про його зберігання у засобі кваліфікованого електронного підпису.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що використання такого електронного підпису не може свідчити про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, оскільки Закон № 922-VIII не встановлює обов`язку замовника використовувати під час розміщення інформації та документів в електронній системі закупівель саме кваліфікований електронний підпис.

Колегія суддів вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про відсутність з боку позивача порушення пункту 3 Порядку № 1082, оскільки цією нормою встановлено обов`язковість накладення на інформацію, внесену до електронних полів, саме кваліфікованого електронного підпису посадової особи. Відтак, використання удосконаленого електронного підпису, який не є кваліфікованим, є недотриманням установленої пунктом 3 Порядку № 1082 вимоги та вказує про порушення позивачем законодавства у сфері публічних закупівель.

Таким чином в цій частині висновок Держаудитслужби про недотримання позивачем пункту 3 Порядку № 1082 та пункту 24 Особливостей є законним та обґрунтованим, тоді як висновок судів попередніх інстанцій про відсутність відповідного порушення ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Щодо доводів касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 5.1 та 5.2 розділу V, Додатку 30 Настанови та пункту 3 Постанови № 668 у взаємозв`язку з підпунктом 2 пункту 44 Особливостей, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судового рішення є, зокрема, неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування наведених норм права, не зазначає, у чому полягає необхідність формування такого висновку у спірних правовідносинах, зокрема не наводить обставин, які б свідчили про неоднозначність чи нечіткість відповідних положень, необхідність їх тлумачення, усунення колізії норм права або визначення пріоритетності їх застосування.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування певної норми права не є достатнім для обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Особа, яка подає касаційну скаргу з цієї підстави, має зазначити, у чому полягає неправильне застосування судами відповідної норми права та чому існує необхідність формування Верховним Судом висновку щодо її застосування.

Натомість у касаційній скарзі не наведено правового обґрунтування того, яке саме питання застосування пунктів 5.1 та 5.2 розділу V, Додатку 30 Настанови та пункту 3 Постанови № 668 у взаємозв`язку з підпунктом 2 пункту 44 Особливостей потребує вирішення Верховним Судом у порядку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування зазначених скаржником норм права у наведеному ним взаємозв`язку.

Отже, доводи касаційної скарги в цій частині не підтверджують наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 351 КАС України).

З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами попередніх інстанцій встановлено повно, але норми матеріального права застосовано неправильно, Верховний Суд за правилами частини першої статті 351 КАС України вважає за необхідне скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та не відповідають вимогам статті 242 КАС України, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а судові рішення - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби задовольнити.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 240/9670/24 скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Управління у справах сім`ї, молоді, фізичної культури та спорту Звягельської міської ради до Північного офісу Держаудитслужби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетерів-Будпроект», про визнання протиправним та скасування висновку відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

А.Г. Загороднюк

І.В. Желєзний ,

Судді Верховного Суду