Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №160/26087/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 160/26087/25

касаційне провадження № К/990/35566/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року (головуючий суддя - Дєєв М.В)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Щербак А.А.; судді - Баранник Н.П., Малиш Н.І.)

у справі № 160/26087/25

за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області; контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; платник) про стягнення податкового боргу в розмірі 1135720,23 грн.

ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 травня 2025 року № 0230592408, від 02 травня 2025 року № 0230602408, від 02 травня 2025 року № 0230612408, від 02 травня 2025 року № 0230632408.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 05 лютого 2026 року в задоволенні первісного адміністративного позову контролюючого органу до платника про стягнення податкового боргу відмовив. Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнив.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 01 липня 2026 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, а вимоги контролюючого органу про стягнення податкового боргу в розмірі 1135720,23 грн задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Дніпропетровській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що копію наказу від 05 березня 2025 року № 1516-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 05 березня 2025 року № 346 надіслані на адресу фізичної особи рекомендованим листом з повідомленням про вручення у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України). Крім того, звертає увагу на те, що його висновки, викладені в акті перевірки, ґрунтуються на офіційному документі - письмовій відповіді податкового органу Великої Британії щодо виплат ОСОБА_1 доходів від Fenix International Ltd (OnlyFans). Цей документ містить персональні дані ОСОБА_1 , суму нарахованого їй доходу та підтверджує факт участі на платформі OnlyFans як отримувача виплат. Отже, використання міжнародної податкової інформації було законним і виправданим, а отримані відомості - достовірними. Натомість, на переконання контролюючого органу, жодних вимог щодо отримання первинних документів від іноземної компанії ПК України не висуває; достатнім є сам факт отримання офіційних даних від компетентного органу іншої держави.

Верховний Суд ухвалою від 31 серпня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.

08 вересня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому вона зазначила, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, за результатами якої складено акт від 11 квітня 2025 року № 1693/04-36-24-08/ НОМЕР_1 .

Перевіркою встановлено порушення платником вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України внаслідок: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік; заниження суми податку на доходи фізичних осіб на 833634,63 грн за 2022 рік; заниження суми військового збору на 69469,55 грн за 2022 рік; неподання інформації та документів, визначених у запиті контролюючого органу.

Такого висновку ГУ ДПС у Дніпропетровській області дійшло з огляду на наявну податкову інформацію від податкового органу Великої Британії щодо отримання у 2022 році ОСОБА_1 доходу з джерел за межами України від Fenix International Ltd (OnlyFans) на суму 126647,00 дол. США, що за валютним курсом Національного банку України станом на 31 грудня 2022 року (36,5686 грн/дол. США) становить 4631303,48 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 02 травня 2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0230632408, згідно з яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 6500,00 грн; № 0230592408, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 833634,63 грн за основним платежем та 208408,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0230602408, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 69469,55 грн за основним платежем та 17367,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0230612408, згідно з яким нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Надаючи оцінку правовідносинам, щодо яких виник спір, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За правилами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Нормами статті 79 ПК України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути проведена за наявності визначених ПК України підстав, однак право контролюючого органу на її початок пов`язане не лише з виданням наказу, а й із виконанням процедури повідомлення платника у спосіб, передбачений статтею 42 ПК України.

Так, пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції (постанови від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/23017/23, від 14 вересня 2026 року у справі № 380/434/24), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Утім, у розглядуваній ситуації судами з`ясовано, що наказ від 05 березня 2025 року № 1516-п, а також письмове повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки від 05 березня 2025 року № 346 направлялися на адресу: АДРЕСА_1 , і повернулися на адресу контролюючого органу з довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Проте, відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 16 жовтня 2025 року № 2025/015220435 ОСОБА_1 з 31 серпня 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, встановлені у справі обставини свідчать, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 09 квітня 2025 року, не пересвідчилося в дотриманні обов`язкових умов, які надають право контролюючому органу провести документальну позапланову перевірку платника, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме вручення платнику до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 26 вересня 2023 року у справі № 400/1664/21, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 19 листопада 2024 року у справі № 640/10280/20) невиконання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Окремо слід зазначити, що відповідно до підпункту 72.1.4 пункту 72.1 статті 72 ПК України до податкової інформації відноситься інформація від органів влади інших держав, міжнародних організацій або нерезидентів.

За змістом підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є, зокрема, податкова інформація.

Статтею 9 Конституції України та пунктом 3.2 статті 3 ПК України визначено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України та підлягають застосуванню у податкових правовідносинах.

Між Урядом України та Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії 10 лютого 1993 року укладено Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доходи і на приріст вартості майна, яка набрала чинності 11 серпня 1993 року. Законом України від 30 жовтня 2019 року № 244-IX ратифіковано Протокол про внесення змін до зазначеної Конвенції, який набрав чинності 05 грудня 2019 року (далі - Конвенція).

Крім того, Україна та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії є учасниками Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах, підписаної 25 січня 1988 року. Зазначену Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 грудня 2008 року № 677-VI, а для України вона набрала чинності 01 липня 2009 року (далі - Конвенція про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах).

Згідно з пунктом 1 статті 27 Конвенції компетентні органи Договірних Держав обмінюються інформацією, необхідною для виконання положень цієї Конвенції або національних законодавств Договірних Держав, що стосуються податків, на які поширюється Конвенція в тій мірі, доки оподаткування не суперечить цій Конвенції, зокрема, щоб попереджувати шахрайство і полегшувати застосування встановлених законом положень проти легальних ухилень. Будь-яка інформація, одержана Договірною Державою, буде розглядатися як конфіденційна і буде розкрита тільки особам або властям (включаючи суди і органи управління), зайнятим оцінкою або збиранням, примусовим стягненням або судовим переслідуванням, або розглядом апеляції стосовно податків, на які поширюється ця Конвенція. Такі особи або органи будуть використовувати інформацію тільки з цією метою. Вони можуть розкривати інформацію в публічних судових засіданнях і юридичних рішеннях.

За змістом статті 4 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах сторони, зокрема як передбачено в цьому розділі, здійснюють обмін будь-якою інформацією, яка може бути доречною для: a) установлення суми та збору податку, а також стягнення податкової заборгованості й здійснення виконавчих заходів з метою її стягнення; і b) притягнення до адміністративної відповідальності чи порушення кримінального переслідування в судовому органі.

Стаття 5 Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах визначає, що на прохання запитуючої держави запитувана держава надає запитуючій державі будь-яку інформацію, що згадується в статті 4 та стосується конкретних осіб чи операцій. Якщо інформації, яка міститься в податкових досьє запитуваної держави, недостатньо для задоволення цією державою прохання про надання інформації, ця держава вживає всіх відповідних заходів для надання запитуючій державі запитуваної інформації.

Міністерством фінансів України наказом від 16 квітня 2022 року № 118 затверджено Порядок обміну податковою інформацією з компетентними органами іноземних країн.

Наведене правове регулювання свідчить про те, що інформація, отримана контролюючим органом у межах міжнародного обміну податковою інформацією, є одним із передбачених законом джерел податкової інформації та може використовуватися під час здійснення податкового контролю, у тому числі при призначенні та проведенні перевірок, а також під час прийняття рішень за їх результатами.

Водночас сам по собі факт отримання такої інформації не звільняє контролюючий орган від обов`язку доведення обставин, з якими податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку, а суд - від обов`язку надати оцінку достатності, достовірності та взаємному зв`язку доказів у їх сукупності.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з підпунктом 163.1.3 пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є, зокрема, іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах (пункт 164.3 статті 164 ПК України).

За змістом підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

Згідно з пунктом 164.4 статті 164 ПК України під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів.

Наведені положення ПК України відносять отримані фізичною особою іноземні доходи, тобто доходи отримані з джерел за межами України, до об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, які одночасно згідно з підпунктом 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України є також і об`єктом оподаткування військовим збором.

Підпунктом 170.11.1 пункту 170.11 статті 170 ПК України визначено, що у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку отримувача, який зобов`язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Положення статей 176 та 179 ПК України регламентують обов`язок платника податків вести облік отриманих доходів, подавати річну декларацію про майновий стан і доходи у випадках, передбачених законом, а також підтверджувати відомості, зазначені у такій декларації, належними документами на вимогу контролюючого органу.

Із наведених норм убачається, що обов`язок фізичної особи-резидента подати річну декларацію та сплатити податок з іноземного доходу виникає за умови фактичного отримання такого доходу.

Отже, предметом доказування у цій справі є не лише факт надходження до контролюючого органу міжнародної податкової інформації щодо ОСОБА_1 , а й встановлення того, чи підтверджує така інформація отримання нею саме доходу, який відповідно до положень ПК України є об`єктом оподаткування, а також його розмір та період отримання.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17 червня 2026 року у справі № 240/22077/25.

Судами встановлено, що згідно з пунктом 1.9 акта перевірки від 11 квітня 2025 року № 1693/04-36-24-08/3710601709 при перевірці використано:

- відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України про суми виплачених доходів та утриманих податків, про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків;

- лист Державної податкової служби України від 02 жовтня 2024 року № 27331/7/99-00-24-04-03-07, згідно з яким отримано інформацію, надану компетентним органом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії у порядку, передбаченому Конвенцією, стосовно одержання доходів фізичними особами-резидентами України від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans за 2022 рік;

- лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04 жовтня 2024 року № 6949/6/04-36-24-18-16 на адресу ОСОБА_1 ;

- службовий лист від 11 грудня 2024 року № 35198/04-36-24-17-10 від Нікопольського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області;

- інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно;

- відомості, що містяться в інформаційних базах Державної податкової служби України, та іншу наявну інформацію.

За правилами пунктів 3, 5 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року № 727 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 грудня 2021 року № 702), акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів.

Обов`язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених ПК України, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.

Проте, як з`ясовано судовими інстанціями, акт перевірки не містить посилань на документи про фінансово-господарську діяльність ОСОБА_1 , отримані нею доходи і видатки, чи іншу інформацію, що може слугувати підставою до обчислення податків, зборів, платежів, та з якої б достовірно вбачалося порушення платником вимог податкового законодавства (виписки банку, договори про надання послуг тощо).

В матеріалах справи наявний лист Державної податкової служби України, відповідно до якого відсутні відомості щодо банківських реквізитів ОСОБА_1 , на які виводилися кошти, отримані, за доводами контролюючого органу, від британського суб`єкта господарювання «Fenix International Ltd» за створення контенту на платформі OnlyFans та дат отримання таких коштів.

Також відсутня інформація, що лист, на підставі якого проведено перевірку, стосується саме ОСОБА_1 , оскільки не містить достатніх відомостей, які б підтверджували, що саме вона зареєстрована на відповідному сайті та отримує платежі, які є підставою для нарахування грошових зобов`язань.

За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність контролюючим органом порушення ОСОБА_1 вимог підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту 73.3.3 пункту 73.3 статті 73, підпункту 163.1.3 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.20 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпункту 170.11.1 пункту 170.11 статті 170, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179, підпунктів 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та, як наслідок, про протиправність оскаржуваних актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Дніпропетровській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

В.П. Юрченко