Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №420/10325/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №420/10325/25

адміністративні провадження № К/990/43872/25, № К/990/895/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Желєзного І.В., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 420/10325/25

за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, провадження у якій відкрито

за касаційними скаргами ОСОБА_1 на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року (головуючий суддя Білостоцький О.В.), постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (головуючий суддя - Бітов А.І., судді: Ступакова І.Г., Крусян А.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 08 березня 2025 року відносно громадянина України ОСОБА_1 , винесене лейтенантом в/ч НОМЕР_3

ОСОБА_2 . Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України від 08 березня 2025 року про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 . Стягнуто з НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 968,96 грн.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, заяву представника позивача задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.

Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції урахував задоволення позовної заяви у повному обсязі, а також додані до справи докази понесення позивачем судових витрат, їх співмірність із складністю справи, обсягом наданих до суду та досліджених матеріалів, а також обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін до судового засідання, унаслідок чого дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання представника позивача в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000 грн.

Суд апеляційної інстанції підтримав позицію суду першої інстанції та акцентував увагу на тому, шо предмет спору у цій справі не є складним, наслідком чого є розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, а також не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними. Витрати на збирання доказів та організація подання позову до суду фактично охоплюються виконаною роботою щодо підготовки позову. З огляду на це суд апеляційної інстанції виснував, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19 000 грн є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).

Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково. Ухвалено додаткову постанову у справі №420/10325/25 про стягнення з рахунку бюджетних асигнувань НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат за надання професійної правничої допомоги.

Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції указав на те, що надані стороною позивача докази дійсно підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу фактично понесені. Водночас урахувавши судову практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, застосувавши критерії справедливості та розумності витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неспівмірність заявлених позивачем до відшкодування коштів із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому зменшив їх розмір до 2 000 грн.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

Не погоджуючись із додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року та постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначив неправильне застосування норм процесуального права - частин шостої, сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також неврахування висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. За доводами скаржника, суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру таких витрат. Апеляційний суд, залишаючи додаткове рішення суду першої інстанції без змін, не надав належну правову оцінку доводам апеляційної скарги позивача та не врахував указану правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою від 11 грудня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Також позивач подав касаційну скаргу на додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року, в якій просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.

У цій скарзі ОСОБА_1 аналогічно, як і в іншій касаційній скарзі, посилається на те, що суд апеляційної інстанції, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, порушив вимогу частини шостої, сьомої статті 134 КАС України, та не врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Ухвалою від 27 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційні скарги, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 29 вересня 2026 року закінчено підготовчі дії по справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.

ІV. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

Главою 8 Розділу І КАС України врегульовано питання судових витрат в адміністративному судочинстві.

Так, відповідно до частини першої та пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із положеннями частин шостої, сьомої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу (частина п`ята статті 143 КАС України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 23 січня 2025 року у справі №240/32993/23.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

До таких висновків дійшов Верховний Суд, зокрема, у постанові від 29 грудня 2025 року у справі №640/20355/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказувала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат відповідно до критеріїв, закріплених у статті 139 КАС України.

Аналогічні за змістом висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 24 червня 2021 року у справі №520/12026/19 та від 03 грудня 2021 року у справі №817/861/18, від 23 червня 2022 року у справі №640/9792/20.

Окрім цього, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.10, 7.14 додаткової постанови від 20 травня 2026 року у справі №911/969/24 (провадження №12-38гс25) вкотре нагадала, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі №910/12876/19).

За принципом змагальності саме на іншу сторону покладено обов`язок надати обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок довести їх неспівмірність. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції, відповідач до ухвалення додаткового рішення не подавав будь-яких заяв / клопотань про зменшення суми відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням йому професійної правничої допомоги.

Таке клопотання відповідача міститься в матеріалах адміністративної справи, однак зареєстроване судом 04 серпня 2025 року, тобто вже після ухвалення оскаржуваного додаткового рішення. Відповідно, клопотання про зменшення суми відшкодування судових витрат не враховано судом і правова оцінка йому не надана.

За таких обставин, зробивши висновок про те, що заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, порушив приписи частин шостої, сьомої статті 134 КАС України, перебравши на себе обов`язок іншої сторони - відповідача доведення неспівмірності судових витрат.

Повертаючись до матеріалів справи та аналізуючи заявлені позивачем докази на підтвердження суми понесених судових витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги у цій справі в суді першої інстанції, Верховний Суд зазначає таке.

Як установлено судом першої інстанції у додатковому рішенні, між адвокатським об`єднанням «ТИ І ПРАВО» ЛЕНІВСЬКИЙ ГРУП (далі - Адвокатське об`єднання) та ОСОБА_1 (як клієнтом) (далі - сторони) було укладено Договір про надання правничої допомоги № 02/04/25 від 02 квітня 2025 року (далі - Договір), у п.1.1 якого закріплені обов`язки адвокатського об`єднання відносно клієнта в частині представництва його інтересів в адміністративних справах.

За п.5.1 Договору вартість послуг, передбачених пунктом 1.1. цього Договору визначена у Додатку 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною.

Згідно наданого Додатку №1 «Розрахунок наданих послуг професійної правничої допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги від 02.04.2025 року №02/04/25» до Договору вбачається наступна сума кожної окремої правничої послуги:

- проведення первинної правової консультації клієнта - 1 год - 2 000 грн;

- аналіз рішення лейтенанта ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 про відмову в перетинанні державного кордону України від 08.03.2025 року - 1 год - 2 000 грн;

- аналіз та вивчення судової практики з аналогічних справ - 2 год - 4 000 грн.;

- підготовка адміністративного позову - 3 год - 6 000 грн.

- подання позовної заяви разом з додатками через підсистему Електронний Суд - 0,5 год - 1 000 грн.

На підтвердження надання вищевказаних правничих послуг до суду було також надано:

- Акт № 07/04/25 від 07 квітня 2025 року приймання-передачі, наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року №02/04/25, згідно якого загальна сума наданих правничих послуг склала 15 000,00 грн;

- Акт №22/07/25 року від 22 липня 2025 року приймання-передачі, наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року №02/04/25, згідно якого загальна сума наданих правничих послуг склала 4 000 грн (підготовка та подання відповіді на відзив через підсистему «Електронний суд» та підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення через підсистему «Електронний суд»);

- платіжні інструкції від 22 липня 2025 року на 15 000,00 грн та 4 000,00 грн.

Надаючи оцінку заявленим позивачем доказам на підтвердження суми понесених судових витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги у цій справі в суді першої інстанції крізь призму реальності, не надаючи, при цьому, оцінки їх співмірності, колегія суддів Верховного Суду вважає, що витрати в сумі 19 000 грн є підтвердженими, реальними та обґрунтованими, неспівмірність яких залишилася недоведеною зі сторони відповідача. Тому, заява позивача про ухвалення додаткового рішення підлягала задоволенню в повному обсязі.

За аналогічним принципом Судом проаналізовано докази на підтвердження суми понесених позивачем судових витрат у зв`язку із наданням правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції.

Так, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом АО "ТИ І ПРАВО" ЛЕНІВСЬКИЙ ГРУП" на підставі договору від 02 квітня 2025 року№02/04/25, яким передбачено дії які може вчиняти адвокат від імені позивача по справі.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу у загальному розмірі 6 000 грн позивачем надано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року№02/04/25;

- копію Додатку 1 «Розрахунок, наданих послуг професійної правничої допомоги на підставі договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року №02/04/25» (в редакції Додаткової угоди від 26 вересня 2025 року);

- копію Додаткової угоди до договору про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року №02/04/25 від 26 вересня 2025року;

- копію Акта приймання-передачі, наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 02 квітня 2025 року №02/04/25 від 06 жовтня 2025 року №06/10/25;

- копію платіжної інструкції від 08 жовтня 2025 року №8393-3337-1601-0689 на 6 000 грн.

Із додаткової постанови суду апеляційної інстанції слідує, що відповідач не просив про зменшення суми відшкодування судових витрат, понесених позивачем у зв`язку із наданням йому професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм частин шостої, сьомої статті 134 КАС України, оскільки перебрав на себе обов`язок відповідача доведення неспівмірності судових витрат.

Ураховуючи надані позивачем докази, Суд уважає, що заявлені витрати в сумі 6 000 грн є підтвердженими, реальними та обґрунтованими, а про протилежне відповідач не заявив.

Таким чином, заява позивача про ухвалення додаткового рішення в суді апеляційної інстанції також повністю підлягала задоволенню.

На додаток варто зауважити, що обидві заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення в день їх подання до судів першої та апеляційної інстанцій були доставлені до електронного кабінету відповідача у підсистемі «Електронний суд». Тобто, відповідач був обізнаний про подання позивачем цих заяв і мав достатньо часу, щоб скористатися своїм правом на подання відповідної заяви / клопотання, якщо він уважав заявлені витрати неспівмірними, проте цього не зробив.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Таким чином Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , а тому оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із прийняттям нового судового рішення про задоволення заяв позивача та стягнення на користь позивача із відповідача судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги позивачу в судах першої та апеляційної інстанцій на загальну суму 25 000 грн.

V. Судові витрати

З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, розподіл судових витрат у цій постанові не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.

Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2025 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 420/10325/25 скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення від 22 липня 2025 року та від 08 жовтня 2025 року задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у справі №420/10325/25 в сумі 19 000 (дев`ятнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №420/10325/25 в сумі 6 000 (шість тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

І.В. Желєзний

А.Г. Загороднюк ,

Судді Верховного Суду