Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №646/6000/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/6000/26

№ провадження 2/646/4174/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого – судді Барабанової В.В.,

при секретарі судового засідання Ільченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м?no? Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Багмат Петро Дмитрович до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника – адвоката Багмата П.Д. звернулась до Основ`янського районного суду міста Харкова з уточненою позовною заявою до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №6851 від 30.05.2024 (копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 02.04.2026 додається).

Після її смерті відкрилася спадщина на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 .

Інші спадкоємці у ОСОБА_3 , крім сестри відсутні. Власником іншої 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 – рідний брат покійного чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_4 .

Оскільки померла за життя щодня зловживала спиртними напоями, позивач дуже рідко спілкувалась із сестрою. Про смерть сестри позивачу стало відомо в березні 2026 року. Разом з тим, позивачу стало відомо про те, що сестра померла на вулиці в місті, де була знайдена перехожими, про що порушувалась відповідна кримінальна справа, яка після всіх перевірок була завершена та списана висновком до архіву, оскільки смерть покійної була ненасильницькою. Крім того, покійна сестра позивача була похована за рахунок коштів міського бюджету, оскільки, на день поховання не було встановлено коло родичів покійної.

Позивач, на день смерті спадкодавця зареєстрована разом з нею не була, але відповідно до закону звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, 19.04.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечитиме закону.

Виходячи із вищенаведеного, оскільки позивач не спілкувалась із сестрою, то відповідно і про смерть сестри їй стало відомо лише у 2026 році, у зв`язку із чим, саме і було пропущено строк на прийняття спадщини. Відповідно, на цій підставі і було винесено постанову приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Спадкоємці попередньої черги у померлої ОСОБА_3 відсутні.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 26 травня 2026 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позовної заяви.

05 червня 2026 року позивачем недоліки позовної заяви усунені, направлено суду уточнену позовну заяву.

Ухвалою судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 09 червня 2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Справу ухвалено розглядати в порядку загального позовного провадження із призначенням в підготовче судове засідання.

Ухвалою Основ`янського районного суду міста Харкова від 21 серпня 2026 закрито підготовче провадження по цивільній справі за вказаною позовною заявою та призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. відомості про коло спадкоємців ОСОБА_3 та належним чином завірену копію спадкової справи №13/2026 від 16.04.2026.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява, в якій він просив розглянути справу і винести рішення за відсутності позивача та на її представника. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі і просять задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради та відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Суд, у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з`ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Першим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №6851 від 30.05.2024, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 02.04.2026.

Після її смерті відкрилася спадщина на 3/4 частини квартири АДРЕСА_2 .

Інші спадкоємці у ОСОБА_3 , крім сестри відсутні. Власником іншої 1/4 частини квартири АДРЕСА_2 є ОСОБА_2 – рідний брат покійного чоловіка ОСОБА_3 – ОСОБА_4 .

Оскільки померла за життя щодня зловживала спиртними напоями, позивач дуже рідко спілкувалась із сестрою. Про смерть сестри позивачу стало відомо в березні 2026 року. Разом з тим, позивачу стало відомо про те, що сестра померла на вулиці в місті, де була знайдена перехожими, про що порушувалась відповідна кримінальна справа, яка після всіх перевірок була завершена та списана висновком до архіву, оскільки смерть покійної була ненасильницькою. Крім того, покійна сестра позивача була похована за рахунок коштів міського бюджету, оскільки, на день поховання не було встановлено коло родичів покійної.

Позивач, на день смерті спадкодавця зареєстрована разом з нею не була, але відповідно до закону звернулася до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Луценко В. С. із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Проте, 19.04.2026 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що вчинення такої нотаріальної дії суперечитиме закону.

Виходячи із вищенаведеного, оскільки позивач не спілкувалась із сестрою, то відповідно і про смерть сестри їй стало відомо лише у 2026 році, у зв`язку із чим, саме і було пропущено строк на прийняття спадщини. Відповідно, на цій підставі і було винесено постанову приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луценко В.С. про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 5 ст. 4 ЦПК України, жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб/ Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі №6-32цс13 від 12.06.2013, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ЦК України, якщо правочин, для якого законом встановлено його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна сторона вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

У відповідальності до ст.ст. 1216-1223, 1225 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом та відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи зазначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст.1261-1265 ЦК України. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщенні.

На підставі ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтями 1261-1265 ЦК України передбачено п`ять черг спадкування за законом, які у визначеному законодавством порядку закликаються до спадкування почергово.

При цьому, право на спадкування кожною наступною чергою спадкоємців за законом настає при відсутності спадкоємців попередньої черги або при неприйнятті ними спадщини або відмови від її прийняття, а також у разі, коли всі спадкоємці першої черги усунені від права на спадкування.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, другий з подружжя та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного склад осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

При розгляді даної справи судом не встановлено підстав для зміни суб`єктного складу осіб для спадкування за законом. Спадкоємці попередньої черги у померлої ОСОБА_3 відсутні.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 вересня 2018 року у справі №743/126/17 зроблено висновок по застосуванню частини другої статті 1259 ЦК України і вказано, що для набуття права на спадкування фізичною особою, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, необхідна наявність у сукупності таких умов: а) фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві; б) спадкодавець через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Під безпорадним станом слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування..

На підставі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

На підставі вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Справи про спадкування за законом мають вирішуватись на основі правил глави 86 ЦК. Спадкування за законом здійснюється почергово. За відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття всіма спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують спадкоємці відповідної черги. Зокрема, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В свою чергу, відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практик} у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом необґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розгляду в позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

З огляду на вищевикладене, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 82, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Багмат Петро Дмитрович до Харківської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 ; адреса для листування:

АДРЕСА_4 ;

представник позивача: адвокат Багмат Петро Дмитрович, РНОКПП: НОМЕР_3 61057, м. Харків, а/с 11474;

відповідач: Харківська міська рада, ЄДРПОУ 04059243, адреса: 61003, Харків, пл. Конституції, 7;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 .

Суддя: В.В. Барабанова