Постанова від 30 вересня 2026 р. у справі №420/25684/24 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 420/25684/24

адміністративне провадження № К/990/29838/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А. Г.,

суддів: Білак М. В., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голотова Маріанна Миколаївна, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (суддя Бжассо Н. В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року (судді: Скрипченко В. О., Коваль М. П., Осіпов Ю. В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач, ГУНП в Одеській області), у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу ГУНП в Одеській області від 25 липня 2024 року №1926 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області» у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області від 31 липня 2024 року №1229 о/с, яким ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції;

- поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області;

- стягнути з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день поновлення на посаді.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зазначеними наказами його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в поліції у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення. В основу прийняття цих наказів покладено матеріали кримінального провадження № 62024150020001083, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України). Водночас, як указував позивач, на момент звільнення обвинувальний вирок суду щодо нього був відсутній, у зв`язку з чим вважав звільнення на підставі матеріалів досудового розслідування незаконним. За його доводами, відповідач не врахував принцип презумпції невинуватості, а повідомлення про підозру, затримання та інші процесуальні дії у межах кримінального провадження не могли бути достатньою підставою для звільнення без доведення в установленому порядку факту вчинення ним дисциплінарного проступку.

Позивач також посилався на те, що дисциплінарна комісія не встановила, які негативні наслідки спричинило складення ним протоколів про адміністративну відповідальність із відхиленням від вимог відповідної інструкції. Також, на його думку, не було належним чином враховано дані, що характеризують його особу. Зокрема, згідно зі службовою характеристикою, за час проходження служби на відповідній посаді він не допускав порушень норм чинного законодавства України, характеризувався позитивно, а дисциплінарні стягнення до нього не застосовувалися.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції було порушення ним службової дисципліни та неналежне виконання посадових обов`язків, а не вчинення кримінального правопорушення.

Зокрема, за результатами службового розслідування установлено порушення позивачем вимог законодавства та відомчих нормативно-правових актів, що полягали, серед іншого, у неналежному оформленні матеріалів про адміністративні правопорушення, непроведенні належної перевірки звернень громадян, неналежному веденні контрольно-наглядової справи, непроведенні відеозапису під час виконання службових обов`язків, несвоєчасному прибутті до місця служби, а також у порушенні вимог Правил дорожнього руху, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди зі смертю людини.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що виявлені порушення підтверджуються матеріалами службового розслідування та іншими доказами у справі, а доводи позивача про їх формальний характер не спростовують установленого факту вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому суди виходили з того, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є самостійними видами юридичної відповідальності, які застосовуються за різними процедурами, а тому відсутність обвинувального вироку суду не перешкоджає притягненню поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Оцінюючи правомірність застосованого стягнення, суди врахували характер та обставини вчинених позивачем порушень, їх наслідки, зокрема смерть людини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, суспільний резонанс події та її висвітлення в мережі Інтернет, а також те, що такі дії підривали авторитет Національної поліції та не відповідали вимогам щодо професійно-етичних якостей поліцейського. За встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є співмірним учиненому дисциплінарному проступку.

Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ГУНП в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голотова Маріанна Миколаївна, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з неврахуванням судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо необхідності самостійного встановлення судами складу дисциплінарного проступку, викладених, зокрема, у постановах у справах №826/ 6687/18, № 200/142/20-А, № 480/9492/20, № 160/12290/20 та інших.

За позицією скаржника, суди попередніх інстанцій не встановили належними та достатніми доказами склад дисциплінарного проступку, покладений в основу прийняття оскаржуваних наказів, та фактично побудували свої висновки на обставинах дорожньо-транспортної пригоди та матеріалах незавершеного кримінального провадження. На його думку, відомості досудового розслідування не можуть бути достатньою підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності без самостійного встановлення протиправності діяння, вини, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними.

Крім того, за твердженнями скаржника, суди не встановили належними доказами обставин, які свідчили б про підрив ним авторитету поліції, та не надали належної оцінки пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення з урахуванням характеру проступку, його попередньої поведінки та відсутності в нього дисциплінарних стягнень. За доводами скаржника скаржника, суди також не з`ясували, з яких причин до позивача не могли бути застосовані менш суворі види дисциплінарних стягнень.

Позиція інших учасників справи

ГУНП в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

ГУНП в Одеській області вважає касаційну скаргу безпідставною, зазначаючи, що дисциплінарна та кримінальна відповідальність є окремими видами юридичної відповідальності, а відсутність вироку чи незавершеність досудового розслідування не спростовують наявності дисциплінарного проступку. Відповідач указує, що дисциплінарна комісія, окрім дослідження наданих матеріалів кримінального провадження, зібрала і проаналізували інші докази, в тому числі пояснення осіб, відеозапис пригоди, дані картографічних сервісів тощо. Загальний обсяг матеріалів службового розслідування складає більше 400 аркушів лише письмових документів, не враховуючи відеозаписи, якими підтверджено недотримання позивачем Правил дорожнього руху, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду із загибеллю людини, а також інші порушення ним службової дисципліни. Відповідач наголошує, що порушення службової дисципліни є самостійною підставою для відповідальності, незалежно від наявності шкідливих наслідків, а тому притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби в поліції є правомірним, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - законними.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 420/25684/24.

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2026 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України та на час виникнення спірних правовідносин обіймав посаду дільничного офіцера поліції сектору превенції ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області.

08 липня 2024 року на адресу керівника ГУНП в Одеській області надійшла доповідна записка щодо порушення службової дисципліни окремими посадовими особами відділу поліції № 1 ОРУП № 2 ГУНП в області, у тому числі неналежного виконання службових обов`язків дільничним офіцером поліції сектору превенції того ж підрозділу поліції старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 .

З метою перевірки відомостей, викладених у зазначеній доповідній записці, наказом ГУНП в Одеській області від 09 липня 2024 року № 1755 призначено службове розслідування.

У ході службового розслідування встановлено, що відповідно до розрахунку працівників ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, які залучаються до заходів з оповіщення військовозобов`язаних спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ), затвердженого 31 червня 2024 року т.в.о. начальника ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в області підполковником поліції ОСОБА_2 , на виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2024 року № 2105-ІХ, вказівки командувача ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 26 січня 2023 року № 2393/5/1/117, з метою забезпечення публічної безпеки і порядку, недопущення вчинення злочинів і правопорушень, перевірки документів у громадян, оповіщення військовозобов`язаних, виконання інших заходів правового режиму військового стану, на території обслуговування ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, для виконання запланованих спільних заходів з працівниками вказаного ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01 липня 2024 року по 04 серпня 2024 року було задіяно особовий склад ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в області, у тому числі й старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеного розрахунку працівників поліції, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 08 липня 2024 року по 14 липня 2024 року, щодня з 07:00 повинен був нести службу спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

Пунктом 2 розрахунку передбачено щодня о 06:45 проведення інструктажу з особовим складом, залученим до проведення вказаних заходів, інструктажу у відділі поліції.

У зв`язку з цим 08 липня 2024 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 повинен був прибути до адміністративної будівлі ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області не пізніше ніж о 06:15.

Однак, як установлено в ході службового розслідування, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у період з 06:15 до 06:45 до ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області не прибув, участь у проведенні цільового інструктажу перед заступанням на службу для виконання спільних заходів, не брав.

Крім того, службовим розслідуванням установлено, що 08 липня 2024 року старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , приблизно о 07:08., перебуваючи у однострої, з табельною вогнепальною зброєю - ПМ серії КП № 6574 - 1993 року, рухався на власному автомобілі «Lexus RX 350», номерні знаки НОМЕР_1 (керував на підставі посвідчення водія серії НОМЕР_2 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 17 лютого 2023 року), по вул. Чорноморська в с. Великодолинське у бік м. Чорноморськ до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), з метою подальшого несення служби спільно з працівниками вказаного державного органу.

Так, рухаючись по вул. Чорноморська старший лейтенант поліції Бондар Д.М. рухався по автодорозі, де організовано двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі для руху в обох напрямках, у колоні з іншими транспортними засобами, які рухались у напрямку м. Овідіополь, де попереду нього рухались автомобілі «Volkswagen Touareg», номерні знаки НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . В подальшому, приблизно о 07:09 старший лейтенант поліції Д. Бондар в порушення вимог пункту 1.5, підпунктів «б», «д» пункту 2.3, пункту 12.1, підпунктів» «б», «в» пункту 14.2, підпункту «а» пункту 14.6 та дорожньої розмітки 1.1 «вузької суцільної смуги» Правил дорожнього руху України, без увімкнення покажчика лівого повороту почав маневр обгону транспортних засобів, що рухались попереду у попутному напрямку, у місці де обгін транспортних засобів заборонено, при цьому виїхав на зустрічну смугу руху перетнувши вузьку суцільну смугу руху, при цьому не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Одночасно з цим, у попутному напрямку руху по вул. Чорноморська в с. Великодолинське рухався автомобіль ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_5 , який наближаючись до перехрестя вул. Чорноморська та вул. Нова, увімкнувши покажчик лівого повороту, почав маневр повороту ліворуч на вул. Нову. За вказаним автомобілем рухався автомобіль «Volkswagen Touareg», номерні знаки НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_6 , який знизив швидкість руху, надаючи можливість водієві автомобіля ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , здійснити маневр повороту ліворуч на вул. Нову.

У цей же час, виїхавши та рухаючись по зустрічній смузі руху, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , не врахувавши дорожню обстановку, не впевнився в безпечності маневру, недотримуючись безпечної швидкості руху у межах населеного пункту, на перехресті вул. Чорноморська та вул. Нова здійснив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , водій якого майже завершив маневр повороту ліворуч. Після цього, обидва автомобілі продовжили рух по інерції вздовж вул. Чорноморська, де зупинились на відстані, приблизно 40 метрів від місця зіткнення, зокрема автомобіль ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , ближче до правого краю дороги, а автомобіль «Lexus RX 350», номерні знаки НОМЕР_1 , на лівому узбіччі.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі зазнали значних механічних ушкоджень. Водій автомобіля «Volkswagen Touareg», номерні знаки НОМЕР_4 - ОСОБА_7 , зупинився біля правого узбіччя, та після зупинки підбіг до автомобіля ЗАЗ-1103 «Славута», н.з. НОМЕР_5 , з метою надання необхідної домедичної допомоги водієві. Однак, водій - ОСОБА_8 ознак життя не мав. Після цього, ОСОБА_7 підбіг до автомобіля «Lexus RX 350», номерні знаки НОМЕР_1 , у салоні якого побачив старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 у однострої. Впевнившись, що поліцейський тілесних ушкоджень не має, М. Роменський сказав старшому лейтенанту поліції ОСОБА_1 зателефонувати на спецлінію «103» та викликати на місце події карету екстреної медичної допомоги. Разом з тим, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 повідомив про подію підполковнику поліції ОСОБА_9 та т.в.о. начальника ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в області підполковнику поліції ОСОБА_2 . В подальшому останні виїхали на місце події. Після прибуття на місце події карет ЕМД (БР № 86), лікарі констатували смерть ОСОБА_5 .

08 липня 2024 року слідчими другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР), розташованого в місті Миколаєві, відкрито кримінальне провадження № 62024150020001083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого) КК України. ОСОБА_1 затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України та поміщено до ІТТ № 1 ГУНП в області.

09 липня 2024 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

У межах службового розслідування під час моніторингу мережі Інтернет установлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 08 липня 2024 року за участю ОСОБА_1 набула суспільного резонансу, та, за висновками службового розслідування, негативно вплинула на формування громадської думки щодо стану правопорядку та діяльності поліції, а також на рівень авторитету та довіри суспільства до органів Національної поліції України.

Крім того, у ході службового розслідування проведено вивчення службової діяльності старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 .

Так, під час вибіркового вивчення адміністративних матеріалів, складених та/або винесених особисто старшим лейтенантом ОСОБА_1 , у частині з них виявлено порушення вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376.

Зокрема, ОСОБА_1 не зазначав відомостей про те, чи притягувалася відповідна особа раніше до адміністративної відповідальності, не вказував строки розгляду справи про адміністративне правопорушення, визначені статтею 277 КУпАП, не долучав пояснення свідків та не зазначав їхніх даних. Крім того, ним не здійснювався відеозапис за допомогою закріпленого за ним нагрудного відеореєстратора Х6В, серійний № NC 220891, а також не зазначався документ, що посвідчує особу правопорушника. Зазначене, за висновками службового розслідування, свідчило про неналежне оформлення адміністративних матеріалів.

Також під час вивчення матеріалів за фактом звернень громадян, установлено, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не проводить ретельної перевірки по матеріалах та списує матеріали ЄО за рапортом, без опитування громадян та дослідження матеріалів справ.

Крім того, під час перевірки контрольно-наглядової справи поліцейської дільниці № 426 з`ясовано, що її ведення здійснюється у порушення пункту 4 розділу ІV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції. та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 28 липня 2017 року № 650, оскільки у вказаній справі відсутні списки злочинів скоєних на території дільниць, викрадених речей та інформація про наряди задіяні на забезпечення публічного порядку; не оновлені списки підоблікового елементу.

На підставі зібраних матеріалів службового розслідування, положень нормативно-правових актів, які регламентують діяльність Національної поліції України, дисциплінарна комісія дійшла висновку, що старший лейтенант поліції ОСОБА_10 вчинив грубий дисциплінарний проступок, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого, третього частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, пунктів 1.3, 1.5, підпунктів «б», «д» пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.1, підпунктів «б», «в» пункту 14.2, підпункту «а» пункту 14.6 та дорожньої розмітки 1.1 «вузької суцільної смуги» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, підпунктів 4, 5 пункту 9, пунктів 11, 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, пункту 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, пункту 2 розділу Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року № 930, пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28 липня 2017 року № 650, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в Одеській області від 03 січня 2023 року № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», пункту 8 розділу І Інструкції про порядок проведення інструктажів поліцейських структурних підрозділів апарату Головного управління, окремих та територіальних підрозділів ГУНП в Одеській області, затвердженої наказом ГУНП в Одеській області від 25 липня 2022 року № 1155, що виразилося в особистій недисциплінованості, умисному невиконанні норм чинного законодавства України, вчиненні дій, що підривають авторитет Національної поліції України, недотриманні 08 липня 2024 року законів, правил і норм у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в частині вибору небезпечної швидкості руху транспортним засобом, здійсненні маневру не впевнившись у його небезпечності, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду, тяжкі тілесні ушкоджень ОСОБА_11 несумісні із життям, пошкодження транспортних засобів, внесення відомостей за вказаним фактом до ЄРДР, порушенні Присяги поліцейського в частині дотримання законів України та особистого зобов`язання з гідністю нести високе звання поліцейського, що підривають авторитет Національної поліції України, неприбутті своєчасно до підрозділу поліції для прийняття участі у проведенні цільового інструктажу перед заступанням на службу. Неналежному розгляді адміністративних справ, в частині збору та долученню необхідних матеріалів, незаповненні усіх реквізитів у протоколах про адміністративні правопорушення, незабезпеченні безперервної відезйомки за зопомогою портативного відеореєстратора з моменту початку виконання службових обов`язків, нефіксування усіх дій під час оформлення матеріалів про притягнення осіб до адміністративної відповідальності, несприянні керівникові у дотриманні службової дисципліни.

23 липня 2024 року начальником ГУНП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування.

Наказом ГУНП в Одеській області від 25 липня 2024 року №1926 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ВП №1 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області» до старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі зазначеного наказу, наказом ГУНП в Одеській області від 31 липня 2024 року №1229 о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) звільнено зі служби в поліції.

Джерела права й акти їхнього застосування

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України «Про Національну поліцію»).

Частинами першою, третьою статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Накази, розпорядження та доручення вищих органів, керівників, посадових та службових осіб, службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Згідно з частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

За приписами частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.

Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до частини першої статті 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно з частиною другою статті 29 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Частиною третьої статті 19 Дисциплінарного статуту передбачено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Оцінка Верховного Суду

Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям відповідачем наказів від 25 липня 2024 року №1926 та від 31 липня 2024 року №1229 о/с, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та звільнено зі служби в органах поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення.

Підставою притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало вчинення ним грубого дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні вимог пунктів 1, 2, 4, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», абзаців другого, третього частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-ХІІ, пунктів 1.3, 1.5, підпунктів «б», «д» пункту 2.3, пунктів 10.1, 12.1, підпунктів «б», «в» пункту 14.2, підпункту «а» пункту 14.6 та дорожньої розмітки 1.1 «вузької суцільної смуги» Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, підпунктів 4, 5 пункту 9, пунктів 11, 15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1376, пункту 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, пункту 2 розділу Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15 листопада 2017 року № 930, пункту 4 розділу IV Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції та поліцейських офіцерів громад, затвердженої наказом МВС України від 28 липня 2017 року № 650, підпункту 2 пункту 2 наказу ГУНП в Одеській області від 03 січня 2023 року № 7 «Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в діяльності поліції», пункту 8 розділу І Інструкції про порядок проведення інструктажів поліцейських структурних підрозділів апарату Головного управління, окремих та територіальних підрозділів ГУНП в Одеській області, затвердженої наказом ГУНП в Одеській області від 25 липня 2022 року № 1155

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність оскаржуваних наказів, виходячи з доведеності вчинення позивачем дисциплінарного проступку та співмірності застосованого до нього дисциплінарного стягнення.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили належними та достатніми доказами складу дисциплінарного проступку, не встановили обставин, які свідчили б про підрив ним авторитету поліції, а також не надали належної оцінки пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення з урахуванням характеру проступку, його попередньої поведінки та відсутності дисциплінарних стягнень. Крім того, скаржник вважає, що суди не з`ясували причин, з яких до нього не могли бути застосовані менш суворі види дисциплінарних стягнень.

Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України з огляду на доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо необхідності встановлення судами складу дисциплінарного проступку, викладених, зокрема, у постановах у справах № 826/6687/18, № 200/142/20-А, №480/9492/20, № 160/12290/20 та інших.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, колегія суддів керується таким.

За усталеною позицією Верховного Суду, сформованою на підставі аналізу наведених правових норм (постанови від 23 листопада 2023 року у справі №420/14443/22, від 04 квітня 2025 року у справі №380/546/23), що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені.

Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.

Водночас адміністративний суд, у силу вимог частини третьої статті 2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

Верховний Суд неодноразово (постанови від 29 червня 2023 року у справі №320/10062/20, від 23 січня 2025 року у справі № 260/779/23, від 06 червня 2024 року у справі №440/512/23) указував на те, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися, насамперед, на такому:

-чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлений Конституцією та законами України;

-чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

-чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

-чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим діянням.

Тож вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях.

Такий підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах у справах № 826/6687/18, № 200/142/20-А, № 480/9492/20, на які посилається позивач у касаційній скарзі.

Наведений висновок має загальний характер для спорів, предмет яких зумовлений притягненням поліцейського до дисциплінарної відповідальності, та є усталеним у судовій практиці Верховного Суду.

Водночас варто зважати на те, що у кожних окремих правовідносинах результат вирішення справи залежить від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів.

Повертаючись до обставин справи, що переглядається, колегія суддів зазначає, що службовим розслідуванням встановлено декілька епізодів порушення позивачем службової дисципліни, які дисциплінарна комісія в сукупності кваліфікувала як грубий дисциплінарний проступок.

Так, одним із основних епізодів, покладених в основу оскаржуваних наказів, є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 08 липня 2024 року за участю позивача. Згідно з висновком службового розслідування, цього дня позивач, перебуваючи в однострої та маючи при собі табельну вогнепальну зброю, рухався на власному автомобілі «Lexus RX 350» до місця дислокації ІНФОРМАЦІЯ_1 для подальшого несення служби. Рухаючись вул. Чорноморською у с. Великодолинському, позивач розпочав маневр обгону транспортних засобів, що рухалися попереду в попутному напрямку, виїхав на смугу зустрічного руху, перетнувши суцільну лінію дорожньої розмітки, та на перехресті вул. Чорноморської та вул. Нової допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1103 «Славута», водій якого здійснював поворот ліворуч.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗАЗ-1103 «Славута» загинув, а транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. За цим фактом 08 липня 2024 року органом досудового розслідування внесено відомості до ЄРДР за № 62024150020001083 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України.

Крім того, службовим розслідуванням установлено факт несвоєчасного прибуття позивача до підрозділу поліції для участі у цільовому інструктажі перед заступанням на службу.

Відповідно до розрахунку працівників ВП № 1 ОРУП № 2 ГУНП в Одеській області, залучених до спільних заходів із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач 08 липня 2024 року мав прибути до адміністративної будівлі підрозділу не пізніше 06:15 для участі в інструктажі, проведення якого було заплановано на 06:45. Водночас у зазначений час позивач до підрозділу не прибув та участі в цільовому інструктажі не брав.

Під час службового розслідування також досліджено службову діяльність позивача, за результатами чого встановлено окремі порушення під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, розгляду звернень громадян та ведення контрольно-наглядової справи поліцейської дільниці. Зокрема, встановлено випадки незазначення у протоколах про адміністративні правопорушення передбачених законодавством відомостей, недолучення пояснень свідків, нездійснення відповідної відеофіксації за допомогою закріпленого за позивачем нагрудного відеореєстратора, неналежного розгляду звернень громадян та неналежного ведення контрольно-наглядової справи.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, надаючи оцінку наведеним обставинам, суд першої інстанції дійшов висновку, що дисциплінарний проступок позивача полягав у недотриманні ним принципів діяльності поліцейського, та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що встановлені під час службового розслідування обставини підтверджуються зібраними під час його проведення доказами.

Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із такими висновками додатково зазначив, що встановлені під час службового розслідування обставини свідчать про нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, Дисциплінарного статуту, Закону України «Про дорожній рух», Правил дорожнього руху та Правил внутрішнього трудового розпорядку.

При цьому суди також врахували наслідки дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина, а також установлений під час службового розслідування суспільний резонанс події та її висвітлення в мережі Інтернет, у зв`язку з чим дійшли висновку, що вчинене позивачем суперечило покладеним на нього обов`язкам, підривало довіру до нього як до носія влади та негативно вплинуло на авторитет поліції.

Отже, за висновками судів першої та апеляційної інстанцій, порушення позивачем службової дисципліни полягали, зокрема, у недотриманні Правил дорожнього руху під час керування транспортним засобом, що призвело до дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула інша особа, несвоєчасному прибутті до місця проведення ранкового інструктажу, а також неналежному виконанні посадових обов`язків під час оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, розгляду звернень громадян та ведення службової документації.

За таких обставин доводи касаційної скарги позивача про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не встановлювали складу дисциплінарного проступку, не знаходять свого підтвердження.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що суди попередніх інстанцій фактично поклали в основу притягнення його до дисциплінарної відповідальності обставини незавершеного кримінального провадження та передчасно встановили його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій урахували обставини дорожньо-транспортної пригоди та відомості, отримані під час кримінального провадження № 62024150020001083. Водночас, як слушно зазначив суд першої інстанції, підставою для звільнення позивача визначено пункт 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - реалізацію дисциплінарного стягнення, а не набрання законної сили обвинувальним вироком, передбачене пунктом 10 цієї норми.

У цьому контексті суд першої інстанції правильно зазначив, що кримінальна та дисциплінарна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, які мають відмінні підстави та порядок застосування. Відтак відсутність на час звільнення обвинувального вироку не виключала можливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за встановлені порушення службової дисципліни.

Водночас у цій справі суди попередніх інстанцій не встановлювали винуватість позивача у вчиненні кримінального правопорушення та не вирішували питання про наявність підстав для притягнення його до кримінальної відповідальності. Предметом судової перевірки було встановлення того, чи містили дії позивача порушення службової дисципліни, чи були вони належним чином установлені під час службового розслідування та чи відповідало застосоване за такі порушення дисциплінарне стягнення вимогам закону.

Із змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що суди попередніх інстанцій установили конкретні порушення позивачем вимог законодавства, Правил дорожнього руху, службових інструкцій та встановленого порядку несення служби. При цьому дисциплінарний проступок позивача не обмежувався обставинами дорожньо-транспортної пригоди, а охоплював сукупність установлених службовим розслідуванням порушень, пов`язаних із виконанням ним службових обов`язків, які суди попередніх інстанцій визнали доведеними.

Посилання позивача на те, що обставини дорожньо-транспортної пригоди могли бути встановлені лише за результатами автотехнічної та судово-медичної експертиз, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Колегія суддів наголошує, що в межах цього спору не вирішується питання кримінально-правової кваліфікації дій позивача чи його винуватості у смерті іншого учасника дорожнього руху.

Колегія суддів також уважає необґрунтованими доводи касаційної скарги про те, що судами у цій справі не встановлено обставин, які свідчили б про негативний вплив поведінки позивача на авторитет Національної поліції.

Як слідує зі змісту оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи наслідки допущених позивачем порушень, урахували його особливий статус як поліцейського та пов`язані з цим вимоги щодо дотримання законодавства, Присяги та службової дисципліни. Суд першої інстанції додатково врахував, що подія 08 липня 2024 року набула суспільного резонансу та висвітлювалася в мережі Інтернет, а за результатами моніторингу інформаційного простору дисциплінарною комісією зроблено висновок про негативний вплив цієї події на громадську думку щодо діяльності поліції, її авторитет та рівень довіри до органів Національної поліції.

Стосовно доводів касаційної скарги позивача щодо пропорційності застосованого до нього дисциплінарного стягнення, то колегія суддів зазначає таке.

Як уже зазначалося, відповідно до частини восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються характер проступку, обставини, за яких його вчинено, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередня поведінка поліцейського та його ставлення до служби.

Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, оцінюючи правомірність застосованого до позивача стягнення, суди попередніх інстанцій урахували характер та обставини вчинених ним порушень, їх сукупність і наслідки дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула людина. Суд апеляційної інстанції також зазначив про суспільний резонанс цієї події та її негативний вплив на авторитет поліції.

Посилання позивача на наявність позитивної характеристики чи відсутність попередніх стягнень не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Такі обставини підлягають оцінці в сукупності з характером проступку, обставинами його вчинення та наслідками.

У цьому аспекті Верховний Суд у такій категорії справ неодноразово наголошував, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Судовий контроль при оцінці актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень є обмеженим. Однак у цій справі за результатами такого контролю суди попередніх інстанцій невідповідності застосованого до позивача стягнення характеру та тяжкості дисциплінарного проступку не встановили.

Зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, зокрема характер та кількість допущених позивачем порушень, обставини дорожньо-транспортної пригоди, наслідком якої стала смерть іншої особи, а також установлені факти неналежного виконання посадових обов`язків, висновок судів про співмірність застосованого дисциплінарного стягнення характеру вчиненого проступку є обґрунтованим.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не навів достатніх мотивів неможливості застосування до позивача іншого, менш суворого виду дисциплінарного стягнення з огляду на його позитивну характеристику та відсутність дисциплінарних стягнень, не приймаються до уваги, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні статті 29 Дисциплінарного статуту.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, однак закон не вимагає окремого обґрунтування неможливості застосування кожного з менш суворих видів дисциплінарних стягнень.

Отже, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про наявність у його діях дисциплінарного проступку та правомірність застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач у касаційній скарзі не ставив питання про неповноту встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи та не оскаржував судові рішення судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Доводи касаційної скарги позивача стосуються передусім правової оцінки судами встановлених обставин, зокрема наявності у діях позивача складу дисциплінарного проступку, достатності встановлених обставин для притягнення його до дисциплінарної відповідальності та пропорційності застосованого дисциплінарного стягнення.

Переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не свідчать, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або допустили порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність наказу ГУНП в Одеській області від 25 липня 2024 року № 1926 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказу від 31 липня 2024 року № 1229 о/с про реалізацію цього стягнення.

Підстав для скасування оскаржуваних судових рішень за доводами касаційної скарги колегія суддів не встановила.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із частинами першою, другою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на положення статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Голотова Маріанна Миколаївна, залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі №420/25684/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді М.В. Білак

А.В. Жук