Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №990/311/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/311/26

адміністративне провадження № П/990/311/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Білоуса О.В.,

суддів: Блажівської Н.Є., Васильєвої І.А., Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 липня 2026 року звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія), в якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 266/ас-26 від 04.06.2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)»;

визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 351/ас-26 від 01.07.2026 року про не підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами);

зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду та повторно розглянути питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди, визначення результатів кваліфікаційного оцінювання та питання про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді у межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Позивач вважає, що оскаржувані рішення Комісії не можуть вважатися такими, що відповідають вимогам статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, визначеним статтею 2 КАС України.

19 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшов письмовий відзив відповідача на позовну заяву, у якому він вказує про свою незгоду з викладеними позивачем у позові доводами та повідомляє свою думку про його безпідставність та необґрунтованість. При цьому зазначає, що Комісія діяла виключно у відповідності до частини другої статті 19 Конституції України, прийняла оскаржувані рішення на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури та передбачених частиною другою статті 2 КАС України критеріїв для їх прийняття.

24 серпня 2026 року на адресу Верховного Суду надійшла відповідь на відзив в якому позивач просить позов задовольнити.

Верховний Суд, з`ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень і матеріали судової справи, встановив таке.

Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах.

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії із заявою про допуск його до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді в апеляційному загальному суді, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року, як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону, та про проведення стосовно нього кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням Комісії від 04 березня 2024 року № 48/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Відповідно до статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) та пунктів 2.1, 2.2 Положення про кваліфікаційне оцінювання основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності є кваліфікаційний іспит, який проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 Закону, з урахуванням особливостей, встановлених главою 1 розділу V Закону.

Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Відповідно до пункту 8.2 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, у разі якщо на момент складання іспиту анонімне тестування з історії української державності не проводиться, кожному учаснику, який успішно склав інші тестування та виконав відповідні практичні завдання, додається 40 балів до загального результату іспиту.

Відповідно до пункту 62 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону анонімне тестування з історії української державності не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

З огляду на зазначене вище ОСОБА_1 отримав такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23: 1) когнітивні здібності - 44,30 бала; 2) знання історії української державності - 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 141 балів; 4) практичне застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 128,50 бала. Загальний результат за критерієм професійної компетентності - 353,00 бала.

Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання, до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах допущено 706 кандидатів, зокрема ОСОБА_1 .

Комісія звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25), у якому запропоновано надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. При цьому увагу кандидатів було акцентовано на пункті 5.6 розділу 5 Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, в якому визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання. Зокрема, особиста компетентність ? 50 балів (рішучість та відповідальність ? 25 балів, безперервний розвиток ? 25 балів) і соціальна компетентність ? 50 балів (ефективна комунікація ? 12,5 бала, ефективна взаємодія ? 12,5 бала, стійкість мотивації ? 12,5 бала, емоційна стійкість ? 12,5 бала).

До Комісії 20 серпня 2025 року та 22 серпня 2025 року надійшли пояснення ОСОБА_1 (на виконання листа Комісії від 06 серпня 2025 року № 21-6808/25). Кандидат надав інформацію, яка, на його думку, підтверджує відповідність показникам критерію особистої компетентності: «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», та показникам критерію соціальної компетентності: «Ефективна комунікація», «Ефективна взаємодія», «Стійкість мотивації», «Емоційна стійкість».

До Комісії 20 травня 2026 року надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений рішенням ГРД 20 травня 2026 року (далі - Висновок).

Комісією у складі колегії 04 червня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом Нестеренком , досліджено матеріали досьє, Висновок ГРД, усні та письмові пояснення кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.

Рішенням Комісії у складі колегії від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Нестеренко С.Г. набрав 684,14 бала.

Питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внести на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в пленарному складі.

Рішенням Комісії у пленарному складі від 01 липня 2026 року № 351/ас-26 визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Не погодившись із рішеннями ВККС України від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 та від 01 липня 2026 року № 351/ас-26, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.

При зверненні до Верховного Суду з позовною заявою 29 липня 2026 року ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Зокрема, в обґрунтування заяви позивач зазначив, що оскаржуване рішення ВККС України від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 йому надіслано 13 липня 2026 року.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та встановлено, що клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду буде вирішено колегією суддів Верховного Суду після подання відповідачем відзиву на позовну заяву та своїх заперечень щодо клопотання.

Відповідачем 19 серпня 2026 року подано відзив на позовну заяву, в якому відсутні будь-які доводи чи заперечення щодо заяви ОСОБА_1 про поновлення строку.

При цьому, відповідачем до відзиву додано роздруківку з адміністративної панелі вебсайту Комісії, з якої вбачається, що оскаржуване рішення ВККС України було опубліковане на офіційному сайті Комісії 01 липня 2026 року.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною восьмою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України під час процедури проведення добору кандидатів на посаду судді, конкурсу на посаду судді чи призначення на посаду судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлюється місячний строк.

Надавши оцінку заявленому клопотанню та доказам, які долучені до матеріалів справи на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду, та відсутності будь-яких заперечень Комісії щодо поновлення строку звернення до суду, колегія суддів Верховного Суду, з урахуванням звернення позивача в місячний строк після ознайомлення з текстом оскаржуваного рішення, дійшла висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду та поновлення цього строку.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог: 1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років; 2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років; 3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років; 4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1-3 цієї частини, щонайменше сім років.

Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС України:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді та визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Законом України від 09 грудня 2023 року № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» (далі - Закон № 3511-IX), який набрав чинності 30 грудня 2023 року, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20 листопада 2024 року № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС України проводить кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.

Статтею 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затверджено рішенням ВККС України від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25) кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення ВККС здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики.

Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) (пункт 1.2).

Завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками (пункт 1.3).

Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді) (пункт 1.4).

Розділом 2 визначено показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Так, зокрема, пунктом 2.4 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.4.1. Рішучість та відповідальність.

2.4.2. Безперервний розвиток.

Згідно з пунктом 2.8 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.8.1. Ефективна комунікація.

2.8.2. Ефективна взаємодія.

2.8.3. Стійкість мотивації.

2.8.4. Емоційна стійкість.

Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди (пункт 2.15).

Тестування з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей проводиться у разі ухвалення Комісією відповідного рішення, в порядку та за методикою, визначеними в цьому рішенні (пункт 3.1).

Рішення про проведення такого тестування ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді) у межах відповідної процедури кваліфікаційного оцінювання (пункт 3.2).

Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення (пункт 2.15).

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності (пункт 5.2).

Відповідно до пункту 5.6 Положення № 20/зп-25 вага критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, зокрема:

5.6.1.2. Особиста компетентність - 50 балів, з яких:

5.6.1.2.1. Рішучість та відповідальність - 25 балів.

5.6.1.2.2. Безперервний розвиток - 25 балів.

5.6.1.3. Соціальна компетентність - 50 балів, з яких:

5.6.1.3.1. Ефективна комунікація - 12,5 бала.

5.6.1.3.2. Ефективна взаємодія - 12,5 бала.

5.6.1.3.3. Стійкість мотивації - 12,5 бала.

5.6.1.3.4. Емоційна стійкість - 12,5 бала.

Оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала (пункт 5.7).

У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі палати обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок членів палати, які брали участь у співбесіді під час кваліфікаційного оцінювання, без урахування однієї найвищої та однієї найнижчої оцінки (пункт 5.7).

У пункті 6.21 Положення № 20/зп-25 зазначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів, зокрема: 6.21.3. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень (пункт 6.23).

За результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень (пункт 6.41):

6.41.1. Рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

6.41.2. Рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді (пункт 6.42).

Статтею 88 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Отже, за Законом № 1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. При цьому в Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.

У рамках процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС України є з`ясування й оцінка всіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов`язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що надані суддям повноваження тісно пов`язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм, й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККС зобов`язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.

Комісія з огляду на свій правовий статус повинна визначити, чи відповідає поведінка судді / кандидата на посаду судді основоположним принципам її регламентації, високі стандарти якої визначено, зокрема, у Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалені резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23), а також у Кодексі суддівської етики.

Основоположні принципи впроваджені у національну систему правил і норм, що формують моральний аспект поведінки суддів, та викладені, зокрема, у Кодексі суддівської етики, затвердженому в новій редакції рішенням ХХ (чергового) з`їзду суддів України від 18 вересня 2024 року.

Відповідно до цього Кодексу суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду.

Крім того, суддя повинен проявляти стриманість, виваженість, обачність та поміркованість у висловленні своїх поглядів і думок за будь-яких обставин. Суддя не може робити публічних заяв та / або коментарів, які компрометують звання судді або підривають авторитет правосуддя. Суддя має уникати публічних заяв і коментарів щодо справ, які перебувають у його / її провадженні та інших суддів, не піддавати сумніву судові рішення, що набрали законної сили.

За загальними правилами Кодексу суддівської етики судді зобов`язані демонструвати і пропагувати високі стандарти поведінки, у зв`язку із чим беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Згідно з положеннями Рекомендації № R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою (постанови від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24) і є застосовним до спірних правовідносин.

Водночас варто також врахувати висновки Великої Палати щодо меж дискреції ВККС України у конкурсних процедурах (постанови від 20 березня 2025 року у справі № 990/85/24, від 28 листопада 2024 року у справі № 990/92/24). Такі висновки хоч і сформульовані у правовідносинах, пов`язаних із конкурсною процедурою добору кандидатів на посаду судді місцевого суду, однак безпосередній підхід є застосовним і до конкурсних процедур на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, апеляційних судів.

Межі дискреції ВККС у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але в будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС дійшла відповідних висновків.

ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, установленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не встановила, а позивач не зазначає у позовній заяві, обставин чи підстав для скасування оскаржуваних рішень, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

Водночас спірні рішення з урахуванням доводів позивача у цій справі потребує здійснення всебічної оцінки на предмет відповідності їх вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

Як встановлено з матеріалів справи, спірними у цій справі є, зокрема, але не виключно, висновки Комісії, сформульовані в рішенні від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження особистої та соціальної компетентності позивача, зокрема, в частині невмотивованості оцінок за критерієм особистої компетентності та в частині визнання невідповідності позивача критерію соціальної компетентності.

З матеріалів справи встановлено, що рішення ВККС України від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 містить підрозділи, які стосуються дослідження кожного окремого показника відповідності ОСОБА_1 критеріям кваліфікаційного оцінювання.

Так, установлюючи відповідність позивачки критерію особистої компетентності, Комісія оцінювала такі показники, як «рішучість і відповідальність», а також «безперервний розвиток».

Як видно зі спірного рішення, бал кожного члена ВККС України за показником «рішучість та відповідальність» коливається від 18 до 20, середній бал - 19, за показником «безперервний розвиток» - від 18 до 19, середній бал - 18,67, загалом бал за критерій «особиста компетентність» - 37,67.

Отже, Комісія дійшла висновку, що отриманий за критерієм «особиста компетентність» сумарний бал 37,67, що вище за 75 відсотків максимально можливого бала, дає підстави для визнання ОСОБА_1 таким, що відповідає критерію особистої компетентності.

Слід зазначити, що відповідно до пунктів 2.4-2.7 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність, безперервний розвиток.

Рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, у тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Щодо показників рішучості та відповідальності, а також безперервного розвитку, Комісія у своєму рішенні зазначила, що за результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії у складі колегії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, становить 37,67 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат відповідає критерію особистої компетентності.

Водночас Комісія, оцінюючи кандидата за вказаними показниками, не зазначила жодних мотивів, які стали підставою для виставлення 37,67 бала із 50 можливих.

Отже, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що спірне рішенні від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 в частині оцінювання відповідності ОСОБА_1 за критерієм особистої компетентності взагалі не містить мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Згідно з пунктом 2.8 Положення № 20/зп-25 відповідність кандидата критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками:

2.8.1. Ефективна комунікація.

2.8.2. Ефективна взаємодія.

2.8.3. Стійкість мотивації.

2.8.4. Емоційна стійкість.

Зазначеним Положенням визначено, що засобами встановлення відповідності кандидата цим показникам, як і у випадку з особистою компетентністю, є дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіда.

Установлюючи відповідність позивача критерію соціальної компетентності, Комісія оцінювала такі показники, як «ефективна комунікація», «ефективна взаємодія», «стійкість мотивації», а також «емоційна стійкість».

Як встановлено зі спірного рішення від 04 червня 2026 року № 266/ас-26, бал кожного члена ВККС України за показником «ефективна комунікація» становить 9, середній бал - 9, за показником «ефективна взаємодія» - становить 9, середній бал - 9, за показником «стійкість мотивації» - коливається від 9 до 10, середній бал - 9,67, а за показником «емоційна стійкість» - становить 10, середній бал - 10, загалом бал за критерій «соціальна компетентність» - 37,67.

Надана інформація та участь у співбесіді, як зазначено в оскаржуваному рішенні, продемонстрували належний рівень соціальної компетентності кандидата.

Отже, Комісія дійшла висновку, що отриманий за критерієм соціальної компетентності бал становить 37,67, що є вищим за 75 відсотків максимально можливого бала, тому, як зазначила ВККС України у спірному рішенні, ОСОБА_1 відповідає критерію соціальної компетентності.

Ефективна комунікація - це здатність кандидата на посаду судді ефективно використовувати комунікацію як інструмент для формування повного розуміння ситуації, встановлення взаєморозуміння та консенсусу у взаємодії з іншими. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної комунікації, якщо вміє чути та розуміти точку зору інших; чітко та структуровано доносить свою позицію; обґрунтовує свої рішення раціональними, цілісними та послідовними аргументами; здатний відстоювати свою позицію та впливати на думку інших; впевнено та переконливо виступає перед аудиторією.

Ефективна взаємодія - це здатність кандидата на посаду судді будувати конструктивні стосунки з колегами та іншими представниками професійного середовища на основі професійних цілей та цінностей, а не особистих інтересів. Кандидат на посаду судді відповідає показнику ефективної взаємодії, якщо проявляє повагу та докладає свідомих зусиль для розуміння інших точок зору; не провокує сам та не допускає виникнення міжособистісних конфліктів; здатний вживати ефективних заходів для вирішення робочих суперечок.

Верховний Суд в цій частині приходить до висновку, що виставлені Комісією бали за цими критеріями (9 балів з 12,5 можливих за показником «ефективна комунікація» та 9 балів з 12,5 можливих за показником «ефективна взаємодія») слід було обґрунтувати недотриманням хоча б одного із зазначених вище елементів чи наявністю негативних проявів.

Щодо показника «стійкість мотивації», колегія суддів Верховного Суду зазначає, таке.

Стійкість мотивації - це усвідомлена мотивація кандидата на посаду судді до тривалого виконання професійних обов`язків судді в межах закону. Кандидат на посаду судді відповідає показнику стійкості мотивації, якщо має та демонструє усвідомлену (не ситуативну) мотивацію до роботи на посаді судді; розуміє всі виклики та складнощі такої роботи; може переконливо пояснити, що мотивує його до роботи; має сталу та усвідомлену мотивацію до служіння суспільству та розбудови правової держави.

Водночас Спірне рішення не містить обґрунтування виставлення балів за цим показником (9,67 балів з 12,5 можливих), що свідчить про його необґрунтованість в цій частині.

Верховний Суд вважає за потрібне зазначити, що під час співбесіди ОСОБА_1 надавав пояснення для підтвердження власної відповідності встановленим показникам критерію, проте Комісія у спірному рішенні не відобразила, які саме його судження чи пояснення не продемонстрували його усвідомленої (не ситуативної) мотивації до роботи на посаді судді апеляційного суду.

Щодо показника «емоційна стійкість»

Емоційна стійкість - це здатність кандидата на посаду судді ефективно управляти своїми емоційними станами. Кандидат на посаду судді відповідає показнику емоційної стійкості, якщо він на прикладах доводить свою здатність проявляти емоційну стійкість у стресових ситуаціях та під психологічним тиском; переконливо на прикладах розповідає, як відновлюється від стресу та напруги у професійній діяльності, та демонструє під час співбесіди здатність утримувати фокус та зберігати емоційну рівновагу, відповідаючи на запитання членів Комісії, у тому числі складні та провокаційні (зокрема, щодо статків, доходів, доброчесності тощо).

Зміст спірного рішення в цій частині містить не містить жодних мотивів, з яких Комісія виставила за цим показником 10 балів з 12,5 можливих.

Отже, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів Верховного Суду вважає, що спірне рішення від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 в цій частині не містить мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків щодо відповідності позивача критеріям особистої та соціальної компетенцій.

В частині рішення Комісії від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 щодо встановлення відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.

ВККС України встановлено, що у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки» декларації за 2025 рік зазначено про отримання дружиною кандидата ОСОБА_2 від сина кандидата ОСОБА_1 подарунка у грошовій формі у сумі 1 244 000 грн.

Крім того, у розділі 14 «Видатки та правочини суб`єкта декларування» відображено правочин від 23 травня 2025 року, вид правочину - подарунок у грошовій формі, предмет правочину - гроші.

Під час співбесіди кандидат пояснив, що фактично предметом дарування була квартира, розташована у м. Кременчук Полтавській області.

Отже, пояснення кандидата не узгоджуються з відомостями, зазначеними у декларації, а саме об`єкт доходу та предмет правочину задекларовано як грошові кошти, а не як об`єкт нерухомого майна. Зазначена невідповідність свідчить про подання кандидатом суперечливих відомостей щодо майна, отриманого в подарунок його дружиною.

Однак, як вбачається з матеріалів справи (декларація за 2025 рік а.с. 76-80) і зазначається позивачем в позовній заяві, вказані обставини не відповідають дійсності. Так, згідно декларації за 2025 рік вказано подарунок у грошовій формі від ОСОБА_1 (суб`єкта декларування) - дружині ОСОБА_2 .

Будь-яких доводів щодо спростування наведених обставин відзив Комісії не містить.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду вважає, що Комісія неналежно встановила обставини порушення правил декларування позивача за 2025 рік та помилково, з урахуванням цього, дійшла висновку про зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності на 15 балів.

Щодо некоректного заповнення декларацій родинних зв`язків судді за 2013- 2017 роки та 2014- 2018 роки, Комісія встановила, що у цих деклараціях ОСОБА_1 вказав відомості про свого сина ОСОБА_3 , який до вересня 2016 року був учнем загальноосвітньої школи №10 м. Кременчук, а після - студентом ДНЗ «Дніпропетровська медична академія».

Кандидат визнав, що зазначав сина лише у розділі III «Відомості про пов`язаність спільним проживанням, побутом, наявність взаємних прав та обов`язків».

Недоліки у зазначенні відомостей у декларації родинних зв`язків судді, за словами кандидата, зумовлені відсутністю відповідних правил заповнення таких декларацій. Кандидат вважає, що ці недоліки не є грубим порушенням встановлених вимог.

Комісією з`ясовано, що в деклараціях родинних зв`язків судді за 2013- 2017 роки та 2014- 2018 роки, які містяться в суддівському досьє, ОСОБА_1 у розділі II «Відомості про осіб, з якими є родинні зв`язки» зазначив дружину ОСОБА_2 , яка є адвокатом з 2009 року.

Водночас у розділі III «Відомості про пов`язаність спільним проживанням, побутом, наявність взаємних прав та обов`язків» зазначив дружину та сина ОСОБА_3 , який до вересня 2016 року був учнем школи, а після - студентом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до пункту 3 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII (у редакції, чинній на момент подання декларацій) суддя зобов`язаний, серед іншого, подавати декларацію доброчесності та декларацію родинних зв`язків судді.

Згідно з пунктами 1 і 2 частини другої статті 61 Закону № 1402-VIII у декларації родинних зав`язків судді зазначаються такі відомості: прізвище, ім`я, по батькові судді, місце його роботи та займана посада; прізвища, імена, по батькові осіб, з якими суддя має родинні зв`язки, місця їх роботи (проходження служби), займані ними посади, якщо такі особи є або протягом останніх п`яти років, що передують року подання декларації, займали посади, зазначені у частині другій цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 61 Закону № 1402-VIII за відсутності доказів іншого відомості, подані суддею у декларації родинних зв`язків, вважаються достовірними.

Згідно з пунктом 1 Правил заповнення та подання декларації родинних зв`язків судді, затверджених рішенням Комісії від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16 (зі змінами, внесеними згідно з рішенням Комісії від 24 вересня 2018 року № 204/зп-18; далі - Правила), декларація родинних зв`язків судді подається особисто суддею шляхом її заповнення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із зазначенням відомостей за останні п`ять календарних років.

Пунктом 3 Правил передбачено, що в декларації зазначаються відомості, актуальні станом на 31 грудня останнього звітного (п`ятого) року.

Відповідно до пункту 6 Правил до осіб, з якими у судді є родинні зв`язки, належать, зокрема: чоловік, дружина, а також родичі кожного з подружжя чи родичі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі з суддею (батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, двоюрідний брат, двоюрідна сестра, усиновлювач, усиновлений).

Пунктом 14 розділу ІІІ Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники), передбачено, що оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) показнику сумлінності.

Згідно з пунктом 19 розділу ІІІ Єдиних показників сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов`язків.

Позивач, в обґрунтування помилковості висновків Комісії в цій частині зазначає, що саме ВККС України винна у некоректній формі Декларації родинних зв`язків судді, яку сама ж затвердила у 2016 році, де в Розділі ІІІ Декларації не було зазначено, що в ньому слід вказати осіб у разі їх декларування у Розділі ІІ Декларації (тобто які займали посади, визначені пунктом 2 частини другої статті 61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а не загалом осіб з якими у судді є родинні зв`язки).

Вказане, на думку колегії суддів, не спростовує обґрунтованих висновків Комісії про допущені позивачем помилки при декларуванні родинних зв`язків судді за вказані періоди.

За вказаних обставин, колегія суддів Верховного Суду в цій частині погоджується із висновками ВККС України про недостатню уважність та сумлінність при виконанні обов`язку щодо заповнення декларацій родинних зв`язків, а тому, вважає обґрунтованим наявність підстав для зменшення кількості балів за показником «сумлінність» критерію доброчесності на 15 балів.

Однак, на підставі усього вище викладеного в сукупності, колегія суддів доходить висновку про безпідставне та необґрунтоване заниження позивачу балів за критерієм особистої та соціальної компетенцій та за показником «сумлінність» критерію доброчесності (в частині порушення правил декларування позивача за 2025 рік), що тягне безумовний висновок про протиправність оскаржуваного рішення від 04 червня 2026 року № 266/ас-26 та необхідність його скасування.

Щодо доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, про недопустимість переоцінки висновків Комісії щодо встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду має зауважити, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо. Саме з метою дотримання вимог статті 2 КАС України, якою визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, суд здійснює перевірку спірного рішення, зокрема і на предмет його вмотивованості, що не є виходом за межі повноважень суду і втручанням у дискреційні повноваження Комісії.

У цьому зв`язку не зайвим буде нагадати, що згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № 11(80)2 термін «дискреційні повноваження» означає повноваження, які залишають адміністративному органу певний ступінь свободи щодо прийняття рішення, дозволяючи йому обирати з-поміж кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає більш відповідним. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган влади: не переслідує жодної іншої мети, крім тієї, для якої було надано повноваження; дотримується об`єктивності та неупередженості, враховуючи лише фактори, що стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, уникаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належний баланс між будь-якими негативними наслідками, які можуть виникнути внаслідок рішення стосовно прав, свобод або інтересів осіб, та метою, яку таке рішення переслідує; приймає своє рішення в розумний строк з урахуванням суті питання, що розглядається; застосовує будь-які загальні адміністративні практики, водночас послідовно враховуючи конкретні обставини кожного випадку.

Комісія у відзиві на позовну заяву також стверджує про те, що кожен член ВККС України індивідуально оцінює ступінь відповідності кандидата конкретному показнику.

Відповідаючи на цей довід, колегія суддів наголошує, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Крім того, відсутність у рішенні Комісії мотивів, з яких вона дійшла відповідних висновків, є підставою для його скасування відповідно до вимог пункту 4 частини третьої статті 101 Закону № 1402-VIII.

Варто звернути увагу і на пункт 42 Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) «Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади», де зазначено, що КРЄС застерігає від оформлення результатів оцінювання лише у вигляді балів, чисел, процентних співвідношень або кількості винесених рішень. Усі ці методи, за умови застосування їх без подальшого пояснення чи оцінки, можуть створити хибне враження об`єктивності та достовірності.

Отже, виставлення членами ВККС за результатами проведення співбесіди відповідних балів кандидату не звільняє Комісію від обов`язку мотивувати своє рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 липня 2026 року у справі № 990/379/25.

Інші доводи Комісії також не спростовують правильності висновків суду.

Щодо оскаржуваного рішення ВККС України № 351/ас-26 від 01.07.2026 року про не підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, то колегія суддів зазначає, що воно перебуває у взаємозв`язку із рішення Комісії від 04 червня 2026 року № 266/ас-26, оскільки саме останнім питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді внесено на розгляд ВККС України у пленарному складі.

За таких обставин, рішення ВККС України № 351/ас-26 від 01.07.2026 року також підлягає скасуванню.

Стосовно вимоги про зобов`язання ВККС України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного загального суду, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Верховний Суд наголошує, що в силу приписів статті 6 Конституції України та статті 2 КАС України адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не втручається та не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією та законами України, оскільки це не відповідає ані принципу розподілу влади в державі, ані завданню та основним засадам адміністративного судочинства.

Враховуючи зазначене, а також положення Закону №1402-VІІІ колегія суддів констатує, що проведення кваліфікаційного оцінювання суддів загалом та визначення результатів іспиту зокрема є дискреційним повноваженням ВККС України, у зв`язку з чим в контексті правовідносин, що склалися в цій справі та обставин, встановлених під час її розгляду, належним способом захисту порушених прав позивача є визнання протиправним та скасування рішень Комісії № 266/ас-26 від 04.06.2026 року та № 351/ас-26 від 01.07.2026 року та зобов`язання ВККС України повторно розглянути питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання та питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді у межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 132 КАС України).

Частиною першою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При зверненні до суду з даним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у сумі 2129,92 грн (квитанція ID: 5979-6252-91-63-9227 від 29 липня 2026 року на суму 1064,96 грн та платіжна інструкція №8429-0725-4253-7005 від 30 вересня 2026 року на суму 1064,96 грн), як за дві вимоги немайнового характеру.

Враховуючи факт часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , позивачу слід відшкодувати судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви у сумі 2129,92 грн за рахунок бюджетних асигнувань ВККС України.

Керуючись статтями 22, 242 - 246, 250, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 266/ас-26 від 04.06.2026 року «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)».

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 351/ас-26 від 01.07.2026 року про не підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами);

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно розглянути питання про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання та питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді у межах конкурсу, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом у цьому рішенні.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 03110, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 2129(дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки судового збору.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.А.Васильєва

О.О.Шишов

М.М.Яковенко