Постанова від 01 жовтня 2026 р. у справі №635/5515/26 — Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5515/26

Провадження № 3/635/1779/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року Суддя Харківського районного суду Харківської області Якішина О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з Відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

02.05.2026 року о 06-45 год. за адресою: Харківська область, Харківський район, селище Високий, вул.Маяковського, буд.88, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електроскутер Exdrive Super з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння кінцівок. Від продуття газоаналізатора drager Alcotest 6820 ARTA0185 та в медичному закладі ХНП ХОР ОКНЛ м.Харкова за адресою: м.Харків, вул.Ахіезерів, буд 18а, водій категорично відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5. ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання ним судової повістки, а також отриманням ним смс-повідомлень на вказаний ним номер телефону. Причини неявки не повідомив.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обовязки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні. Ця можливість випливає із обєкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Отже, обставини неявки у судове засідання ОСОБА_1 , якому було відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та направлення складених матеріалів до суду, дату та час судового засідання, дають підстави стверджувати про неналежне здійснення ним своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що призводить до затягування судового розгляду даної справи, яка тривалий час не може бути вирішена по суті.

Приймаючи до уваги, що судом вжито всіх необхідних заходів для забезпечення участі ОСОБА_1 в судовому засіданні, клопотань про відкладення розгляду справи від останнього не надходило, причини його неявки до суду визнано неповажними та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, суд вважає за можливе провести розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає повністю доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України, на водія покладено обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Факт скоєння ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними доказами, дослідженими судом:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 655056 від 02.05.2026 року, в якому викладені обставини порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України;

- актом огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду, в якому міститься особистий підпис останнього;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під випливом лікарських препаратів що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 02.05.2026 року, в якому зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, в якому міститься особистий підпис останнього;

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 02.05.2026 року, в яких він зазначає про те, що 02.05.2026 року він керував всоїм скутером Х Драйв, напередодні випив 200 грамів горіли. З порушенням згоден. Від продуття газоаналізатору алкотест «Драгер» та проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному центрі відмовився. Зобов`язався не керувати транспортними засобами протягом 24 годин.;

- довідкою ВП №3 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області про те що, згідно облікової бази «Інформаційний портал Національної поліції України» підсистеми «Головний сервісний центр МВС України «Посвідчення водія» ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортними засобами в органах МВС України не отримував.;

- витягом АІС «АРОМОР»;

- відеозаписом, який міститься в матеріалах справи, на якому зафіксований факт виявлення працівниками поліції у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, факт пропозиції останньому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, факт роз`яснення ОСОБА_1 його прав та обов`язків, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, оскільки не заперечував факт вживання ним алкогольних напоїв, а саме горілки об`ємом 200 грамів.

Обставини, які б спростовували досліджені судом докази вчинення ОСОБА_1 зазначеного вище адміністративного правопорушення, суду не представлено і під час розгляду справи не встановлені.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КпАП України, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити ОСОБА_1 , враховуючи особу правопорушника, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували ОСОБА_1 суду не надані, враховуючи ступінь його вини у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, а також відсутність обставин, що пом`якшують відповідальність, суд дійшов висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він такого права не отримував, вважаючи що саме ця міра буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.

При цьому суд враховує, що відповідно до п.28 постанови пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди не вправі застосовувати позбавлення права керувати транспортними засобами тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

У постанові Верховного суду від 29.03.2023 у справі №145/932/20 зазначено, що згідно зі сталою правозастосовною практикою, позбавлення права керування транспортними засобами суд не вправі призначити як додаткове покарання особі, яка його не мала.

Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Отже, відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 221, 283, 130 ч.1 КУпАП України, Законом України «Про судовий збір, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн. (Протокол серія ЕПР1 № 655056; Отримувач коштів ГУК Харківськ обл/Харкiвобл/21081300; Код класифікації доходів бюджету 21081300; Код за ЄДРПОУ 37874947; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача UA168999980313020149000020001) без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави на розрахунковий рахунок - UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету - 22030106, МФО-899998, код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код суду (ЄДРПОУ) - 02895834, судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення цього штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів з дня винесення такої постанови.

Суддя О.М. Якішина