Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №990/344/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року

м. Київ

справа №990/344/26

адміністративне провадження № П/990/344/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Єзерова А.А., Стеценка С.Г., Шарапи В.М., Шевцової Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом № 990/344/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

24.08.2026 до Верховного Суду як до суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якій позивачка просить:

визнати протиправними та скасувати рішення ВККС України від 30.06.2026 № 345/ас-26 "Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)", про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді (далі - спірне рішення).

зобов`язати ВККС України повторно розглянути питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді шляхом повторного проведення співбесіди.

Доводи позивачки

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що спірне рішення Комісії є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідач при прийнятті цього рішення діяв упереджено, недобросовісно та нерозсудливо.

Оскаржує ОСОБА_1 рішення ВККС України від 30.06.2026 № 345/ас-26 з підстави, передбаченої пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).

Не погоджується ОСОБА_1 із висновками Комісії про її невідповідність критерію особистої компетентності за показниками «Рішучість та відповідальність», «Безперервний розвиток», який обґрунтований відповідачем, зокрема, обставинами заявлення позивачкою відводів та самовідводів, перебування ОСОБА_1 на посаді голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Вважає висновки Комісії передчасними, такими, що ґрунтуються на неповному з`ясуванні обставин та не враховують зміст наданих нею під час співбесіди пояснень.

Наполягає у доводах позовної заяви на тому, що, заявляючи самовідводи, не мала на меті самоусунутися від здійснення правосуддя чи уникнути розгляду конкретних справ. Навпаки, у кожному випадку виходила з необхідності забезпечення об`єктивності, безсторонності та незалежності суду, а також недопущення виникнення у сторін чи стороннього спостерігача обґрунтованих сумнівів у її неупередженості.

Позивачка доводить, що твердження Комісії у рішенні про те, що обставини заявлення самовідводів свідчать про недостатню рішучість та відповідальність кандидата, є необґрунтованими, зроблені без урахування всіх обставин у конкретних судових справах. Водночас, ОСОБА_1 не мала змоги під час співбесіди миттєво відтворити такі обставини у справах, про які йшлося у запитаннях Комісії.

Так само позивачка стверджує про неповноту та викривлення сприйняття її пояснень щодо здобутків ОСОБА_1 під час зайняття нею адміністративної посади голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

ОСОБА_1 наголошує у позовній заяві на тому, що Комісія не зважила, яким був її особистий внесок як голови суду, та не врахувала, що за час її перебування на посаді голови суду ОСОБА_1 особисто забезпечила організацію проведення капітального ремонту приміщення суду, взаємодіяла з територіальним управлінням ДСА, координувала виконання робіт без припинення здійснення правосуддя та облаштування сучасних залів судових засідань, що, на переконання позивачки, характеризує її рішучість, відповідальність, організаторські здібності, здатність координувати складні процеси, ефективно взаємодіяти з органами суддівського врядування та державної влади й забезпечувати належне функціонування суду.

Заперечує також позивачка висновки Комісії про відсутність у матеріалах суддівського досьє даних (інформації) про дотримання строків розгляду справ та матеріалів, а також інформації про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення починаючи з 2021 року.

Позивачка зазначила, що за вказаний період нею особисто як головою суду здійснювався контроль за направленням вказаної вище інформації до ВККС України, щороку вона направлялася вчасно, відповідно до складеного Комісією графіка за підписаними нею особисто супровідними листами у паперовій формі на адресу Комісії, зокрема, і щодо ОСОБА_1 , а також щодо інших суддів Бобринецького районного суду, що у свою чергу підтверджується копіями супровідних листів та корінців поштових повідомлень рекомендованих листів з відміткою уповноважених осіб Комісії про їх отримання у 2021-2026 роках. Також інформація направлялася й на електронну адресу ВККС України керівником апарату, що підтверджується відповідними супровідними листами Бобринецького районного суду Кіровоградської області та повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Щодо показника «Безперервний розвиток», позивачка вказує, що Комісія зазначила у спірному рішенні, що ОСОБА_1 не змогла надати конкретної інформації про навчальні заходи, в яких брала участь, їх змістовне навантаження та ефективність впровадження опанованих знань і навичок в роботі на посаді судці, що на думку Комісії свідчить про недостатнє усвідомлення ролі безперервного розвитку, постійного вдосконалення знань, навичок і професійних якостей, а також формальний підхід до проходження навчань та засвоєння нових знань.

Так, на переконання ОСОБА_1 , по цьому епізоду Комісія фактично зосередилася лише на її відповіді щодо проходження навчання у Національній школі суддів України.

При цьому, Комісія не надала належної оцінки сукупності інших обставин, які безпосередньо характеризують системну та тривалу діяльність позивачки із професійного та наукового саморозвитку, про які вона повідомляла під час співбесіди та на підтвердження яких подавала відповідні документи. Зокрема, Комісією не було належним чином враховано: навчання у магістратурі Київського університету права НАН України у 2005- 2006 роках у період перебування на посаді судді; проходження курсу навчання у Queen Mary University of London у 2020 році; виконання ОСОБА_1 наукової роботи; участь із 2017 року у конкурсі на посаду судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності, який триває дотепер; участь у 2024-2025 роках у конкурсі на посаду судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Зазначила також позивачка і про те, що при здійсненні оцінки конкретних показників особистої компетентності, Комісія, на переконання ОСОБА_1 , вдалась до повторного з`ясування рівня її загальних знань у сфері права, фактично провівши усне теоретичне опитування, аналогічне кваліфікаційному іспиту, який вона вже успішно склала раніше.

Щодо висновку про невідповідність критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», позивачка не погоджується з оцінюванням її в 0 балів із 300 можливих.

Вказує, що підставою для такого висновку, зокрема, стало те, що після набрання чинності Законом № 1402-VIII її тричі обирали на адміністративну посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області - у 2017, 2020 та 2023 роках. На думку Комісії, такі обставини суперечать змісту та меті встановленого законом обмеження щодо перебування на одній адміністративній посаді не більше двох строків поспіль.

Однак, на переконання ОСОБА_1 , відповідач в цій частині не виклав мотивів прийняття рішення, не навів належного нормативного обґрунтування, а зазначив лише загальні фрази та не врахував усіх обставин, що мають значення для прийняття об`єктивного рішення.

Не заперечуючи встановленого законом обмеження щодо неможливості обіймати одну адміністративну посаду більше двох строків поспіль, позивачка наголошує, що пояснила Комісії, що її обрання головою суду у квітні 2023 року було наслідком помилкового застосування норми права в умовах недостатньої правової визначеності, а не свідомого чи умисного порушення законодавства, таке рішення прийнято зборами суддів та за відсутності інших кандидатів на посаду.

Акцентувала увагу ОСОБА_1 і на тому, що обрання її на адміністративну посаду втретє відбулось в умовах воєнного стану. Адже з 16.03.2022 розпорядженням Голови Верховного Суду № 10/0/9-22 було змінено територіальну підсудність судових справ Снігурівського районного суду Миколаївської області на Бобринецький районний суд Кіровоградської області, що об`єктивно збільшило організаційне та адміністративне навантаження на суд та, відповідно, поклало на мене як на голову суду додаткові обов`язки та відповідальність.

Позивачка доводить, що відсутність належної мотивації і безпосередньої оцінки ВККС України кожної з обставин, викладених у рішенні, не дає змоги як позивачці, так і сторонньому спостерігачу зрозуміти, чому наведені обставини Комісія оцінила як такі, що ставлять під сумнів бездоганну поведінку ОСОБА_1 у професійній діяльності та особистому житті.

Доводи відповідача

У відзиві на позовну заяву ВККС України зазначає, що кандидат на посаду судді повинен бути відданим принципу справедливості, відповідати за свої дії, не допускати ситуацій, у яких у стороннього спостерігача могли б виникнути обґрунтовані сумніви щодо його чесності, незалежності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, відповідності його дій етичним нормам. Саме тому проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді є одним з вирішальних (ключових) етапів у процедурі призначення на посаду судді, на якому обговорюються, встановлюються та перевіряються дані щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики, а також пов`язана з цим інформація.

Законодавцем уповноважено Комісію під час проведення співбесіди з кандидатом на посаду судді оцінити відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики. У разі наявності обґрунтованого сумніву у відповідності кандидата на посаду судді вказаним критеріям, Комісія ухвалює вмотивоване рішення про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Також відповідач наголосив на тому, що повноваження ВККС України стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин є дискреційними. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Відповідач заперечив проти доводів стосовно невмотивованості спірного рішення, зазначивши, що предметом оцінки ВККС України була поведінка кандидата в цілому, зокрема спосіб реалізації нею прав, використання публічних ресурсів та соціальних гарантій, послідовність і взаємозв`язок таких дій, а також їх сприйняття з точки зору розсудливої, поінформованої та законослухняної особи.

Відповідь на відзив

У відповіді на відзив позивачка просить заперечення ВККС України, викладені у відзиві на позовну заяву, відхилити повністю. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та цій відповіді на відзив.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий - Тацій Л. В., судді Стеценко С. Г., Єзеров А. А., Шарапа В.М., Шевцова Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 31.08.2026 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

17.09.2026 до Верховного Суду надійшов відзив ВККС України на позовну заяву, а 21.09.2026 - відповідь на відзив від позивачки.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що ОСОБА_1 . Указом Президента України «Про призначення суддів» № 802/2003 від 04.08.2003 призначена на посаду судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України № 1169-VI від 19.03.2009 позивачку призначено на посаду судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області безстроково.

Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду, зокрема ОСОБА_1 (кримінальна спеціалізація).

Встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

За результатами першого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації (кримінальної) апеляційного загального суду - ОСОБА_1 набрала 144 бала та була допущена до другого етапу кваліфікаційного іспиту - тестування когнітивних здібностей.

За результатами другого етапу кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 набрала 44,3 бала та була допущена до третього етапу кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду.

За виконання практичного завдання зі спеціалізації (кримінальної) апеляційного загального суду кандидат отримала 122,5 бала та була допущена до другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Загалом результат першого етапу кваліфікаційного оцінювання кандидата становить 350,8 бала.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 02.07.2025 № 127/зп-25 визначено суди, які включаються до другої групи судів на першій стадії конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, а саме: Дніпровський апеляційний суд, Київський апеляційний суд, Львівський апеляційний суд, Одеський апеляційний суд, Харківський апеляційний суд, Миколаївський апеляційний суд.

Адаменко І.М. надіслала до Комісії заяву про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

10.06.2026 Громадською радою доброчесності (далі - ГРД) затверджено відносно ОСОБА_1 висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

Не погоджуючись з означеним висновком ГРД, 15.06.2026 позивачка надала ВККС України письмові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які 29.06.2026 доповнила додатковою інформацією та доказами, наведеними у додаткових поясненнях

Співбесіду з ОСОБА_1 проведено 30.06.2026

За результатами проведення співбесіди ВККС України ухвалила рішення № 345/ас-26 від 30.06.2026 «Про встановлення результатів спеціальної перевірки, дослідження досьє, проведення співбесіди та визначення результатів кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року Х° 94/зп-23 (зі змінами). Оскаржуваним рішенням визнано позивачку такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.

Крім цього, Комісією встановлено, що під час проведення спеціальної перевірки не отримано інформації, яка може свідчити про невідповідність Адаменко І.М. вимогам до кандидата на посаду судді й визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Адаменко І.М. набрала 411,98 бали.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 - 3 цієї частини, щонайменше сім років.

Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС України:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 3511-IX) та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30.12.2023, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57 - 61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20.11.2024 № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.

Статтею 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

За пунктами 1.1 - 1.6 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання - це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Пунктами 6.21 - 6.24 Положення № 20/зп-25 визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

У розділі 2 Положення № 20/зп-25 закріплені показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктами 5.8 - 5.10, 5.12 Положення № 20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики оцінюються в 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Статтею 88 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Отже, за Законом № 1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС України. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання.

Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. При цьому у Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС України є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов`язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що надані суддям повноваження тісно пов`язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм, й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККС України зобов`язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.

Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», дискреційне повноваженням - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 07.04.2021 у справі № 9901/87/19, від 14.11.2024 у справах № 990/139/24, № 990/71/24, від 19.03.2026 у справі № 990/329/25, від 04.06.2026 у справі № 990/557/25) і є застосовним до спірних правовідносин.

Водночас, межі дискреції ВККС України у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому судовому контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС України, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.

ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях послідовно формулював правові висновки, згідно з якими у таких випадках судовий контроль є обмеженим.

Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47- 56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).

Колегія суддів не встановила обставин чи підстав для скасування оскаржуваного рішення, визначених пунктами 1- 3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

Водночас спірне рішення з урахуванням доводів позивачки в цій справі потребує здійснення всебічної оцінки на предмет відповідності його вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

Зі змісту рішення № 155/ас-26 убачається, що підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, стала її невідповідність за критерієм особистої компетентності, а також за критеріями професійної етики та доброчесності.

З огляду на зазначене, Суд перевіряє рішення Комісії в частині висновків стосовно невідповідності позивачки цим критеріям.

Так, критерій особистої компетентності позивачки члени Комісії оцінили такими балами: «рішучість та відповідальність» (11, 10, 15), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 12; «безперервний розвиток» (12, 10, 13), середній бал, розрахований згідно з пунктом 5.7 Положення, становить 11,67; загальний бал за критерій - 23,67.

З урахуванням викладеного Комісія виснувала, що кандидатом не продемонстровано достатнього рівня рішучості, відповідальності та безперервного розвитку.

Отже, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 , а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за цим критерієм, визначено на рівні 23,67 бала із 50 можливих, що менше 75% (37,5 бала) максимально можливого бала, тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Згідно з пунктом 2.5 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Пункт 2.6 цього Положення визначає, що відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Відповідно до пункту 2.7 Положення № 20/зп-25 безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Згідно з пунктом 2.15 згаданого Положення показники критерію особистої компетентності оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Відповідно до підпункту 5.6.1.2 цього Положення вага критерію особистої компетентності під час кваліфікаційного оцінювання складає 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів.

Пункт 5.7 Положення № 20/зп-25 визначає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала.

У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

З наведеного правового регулювання убачається, що ВККС України на виконання наданих їй частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість та відповідальність» та «безперервний розвиток».

Ці показники оцінюються членами ВККС України за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС України є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

ВККС України вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб`єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов`язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

У спірному рішення ВККС України зазначила, що при оцінюванні особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні своєї відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, чи здатен кандидат до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, чи готовий нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

У зв`язку з цим Комісія підкреслила, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Оцінюючи особисту компетентність ОСОБА_1 за показниками «рішучості та відповідальності», Комісія звернула увагу на те, що за час перебування на посаді судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М. ухвалювала рішення про відвід та самовідвід від розгляду справ, які перебували у її провадженні.

У цьому аспекті ВККС України зазначила, що не заперечує права судді заявляти самовідвід від розгляду справи та обґрунтовувати його власним розумінням норм, що передбачають підстави для самовідводу, якщо таке розуміння очевидно не суперечить змісту таких норм. Водночас заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у тому випадку, коли ухвалення об`єктивного рішення у справі є неможливим. Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, проте відповідно до положень процесуального закону заявлений самовідвід має бути аргументований. Саме суддя має піклуватися про вмотивованість і обґрунтованість заявленого самовідводу. Своєю чергою зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу з метою уникнення розгляду справи.

Відповідач стверджує, що обставини, які були предметом обговорення під час співбесіди з кандидатом, більшою мірою свідчили про її намагання самоусунутись від розгляду окремих справ шляхом заявлення й подальшого задоволення заяви про самовідвід від розгляду справи за відсутності на те вагомих підстав й належного мотивування (перебування на посаді голови суду, наявність кримінального провадження, в якому фігурували судді та працівники Бобринецького районного суду Кіровоградської області, надсилання учасником справи скарг на дії судді тощо).

Окремо Комісією обговорено випадки допущення кандидатом помилок і описок в судових рішеннях та розмежування таких категорій. Кандидат не надала зрозумілих пояснень стосовно того, яка в її власному розумінні різниця між вказаними поняттями, та яким чином вона їх розмежовує у своїй професійній діяльності.

У спірному рішенні також відображено, що, відповідаючи на запитання щодо основних здобутків під час виконання повноважень голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області, позивачка зазначила, що здебільшого це стосувалось забезпечення належної організації роботи суду, виконання ремонтних робіт у приміщенні суду, облаштування залів судових засідань. Під час співбесіди кандидат не змогла назвати значних чи особливих досягнень під час перебування на адміністративній посаді.

Поряд із цим також у рішенні Комісією вказано, що не змогла кандидат пояснити відсутність у матеріалах її суддівського досьє даних (інформації) про дотримання нею строків розгляду справ та матеріалів, а також інформації про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення починаючи з 2021 року. Така інформація надсилається до Комісії судом, в якому здійснює правосуддя суддя, й дає розуміння щодо кількості справ та матеріалів, розглянутих суддею з порушенням встановлених законодавством строків, кількості судових рішень, ухвалених у звітному періоді, та кількості судових рішень, повний текст яких було складено з порушенням встановлених процесуальним законодавством строків.

Резюмуючи викладене, Комісія виснувала, що, незважаючи на прагнення кандидата продемонструвати під час співбесіди здатність належним чином організовувати як власну діяльність, так і діяльність суду загалом (перебуваючи на адміністративній посаді голови суду), професійність та повсякчасне прагнення до досконалості при виконанні своїх професійних обов`язків, у тому числі прийняття рішень в складних умовах (зокрема, у кримінальних провадженнях щодо неповнолітніх), її відповіді на запитання членів Комісії були недостатньо непереконливими.

За висновками Комісії ОСОБА_1 також не змогла детально та аргументовано пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі і надати чіткі й узгоджені пояснення під час співбесіди, чому вона відповідає показникам особистої компетентності.

З огляду на викладене у Комісії виник сумнів щодо відповідності кандидата показникам рішучості та відповідальності, який не був усунутий під час співбесіди.

Доводячи помилковість та сумнівність таких висновків, позивачка зазначає, що зі змісту спірного рішення слідує, що заявляючи самовідводи, не мала на меті самоусунутися від здійснення правосуддя чи уникнути розгляду конкретних справ. Навпаки, у кожному випадку виходила з необхідності забезпечення об`єктивності, безсторонності та незалежності суду, а також недопущення виникнення у сторін чи стороннього спостерігача обґрунтованих сумнівів у її неупередженості.

На переконаня позивачки, це особливо важливо, зважаючи на те, що на той момент вона одночасно здійснювана повноваження судді та голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області, а тому мала враховувати не лише фактичну відсутність особистої заінтересованості, а й зовнішнє сприйняття безсторонності суду.

Крім того, позивачка звертає увагу на те, що під час співбесіди Комісія ставила уточнювальні питання щодо самовідводів, апелюючи до відповідних судових справ, не надаючи ОСОБА_1 інформаії у цих справах та можливості зрозуміти, у якій конкретно справі нею заявлявся самовідвід, та яких саме обставин він стосувався. Доступу до судових рішень, які обговорювались, позивачка також, за її твердженням, не мала, що в сукупності не давало можливості зорієнтуватися у питанні та надати повну і ґрунтовну відповідь, що у свою чергу порушило такий основний принцип кваліфікаційного оцінювання, як об`єктивність.

На переконання ОСОБА_1 , оцінюючи її дії як прояв недостатньої рішучості та відповідальності, Комісія мала б встановити конкретні обставини кожного самовідводу, мотиви його заявлення, зміст відповідної заяви, процесуальне рішення за результатами її розгляду та наслідки такого самовідводу. Натомість цього зроблено не було.

Щодо основних здобутків під час виконання повноважень голови суду позивачка звертає увагу, що Комісія Комісія фактично не з`ясувала, у чому саме полягав її особистий внесок як голови суду, хоча під час співбесіди йшлося не про сам факт проведення ремонту будівлі суду, а про здійснення комплексу управлінських заходів.

Щодо відсутності в матеріалах суддівського досьє даних (інформації) про дотримання строків розгляду справ та матеріалів, а також інформації про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення, починаючи з 2021 року, ОСОБА_1 наголосила на наступному.

У вказаний період керівник апарату Бобринецького районного суду Кіровоградської області Лавріненко А.В. формував та заповнював вказані показники, які були своєчасно направленідо ВККС, на підтвердження чого надала до позовної заяви копії супровідних листів та корінців поштових повідомлень рекомендованих листів з відміткою уповноважених осіб Комісії про їх отримання у 2021-2026 роках.

Повідомила позивачка також і про те, що інформація направлялася й на електронну адресу ВККС України керівником апарату, на підтвердження чого надала копії відповідних супровідних листів Бобринецького районного суду Кіровоградської області.

Пояснює у адміністративному позові, що для надання пояснень з приводу відсутності в матеріалах суддівського досьє даних (інформації) про дотримання строків розгляду справ та матеріалів, а також інформації про середню тривалість виготовлення тексту вмотивованого судового рішення, починаючи з 2021 року, їй був потрібен час для перевірки такої інформації і обставин, про які запитувала Комісія.

Позивачка також звертає увагу на те, що у відповідоності до пункту 1.6 розділу 1 Порядку формування і ведення суддівського досьє, затвердженого рішенням ВККС України № 150/зп-16 від 15.11.2016 (далі - «Порядок№ 150/зп- 16») забезпечення формування, ведення, обліку та зберігання суддівських досьє покладається на структурний підрозділ секретаріату Комісії.

Отже, за твердженням ОСОБА_1 , у разі відсутності вказаної інформації у суддівському досьє, а також за умови доведення направлення її на адресу Комісії у належний спосіб, відповідальність за відсутність цих даних не може бути покладена на кандидата.

Колегія суддів дослідила відеозапис співбесіди, проведеної ВККС України з ОСОБА_1 та встановила, що по наведеному вище епізоду у спірному рішенні повно відображений зміст співбесіди.

Комісія під час обговорення питання щодо процесуальних рішень, якими вирішені заяви про самовідводи ОСОБА_1 як наводила їх частковий зміст, так і ставила питання, що мають узагальнююче значення для розуміння відношення позивачки до інституту самовідводу та процесуальних меж його застосування.

Так, Комісія навела приклади ухвал про задоволення заяв ОСОБА_1 про самовідводи за 2024 рік, по яких питання виникло з приводу аргументції таких заяв з посиланням здебільшого на те, що кандидат є суддею та перебуває на адміністративній посаді, а отже вважала, що у кримінальних справах, де працівники суду або особи, які перебувають з працівниками суду у родинних стосунках є учасниками проваджень, вона, заяймаючи посаду голови суду, не може брати участь у розгляді справи, покликаючись на можливе виникнення сумнівів у стороннього спостерігача.

Відповідаючи на запитання членів Комісії, позивачка під час співбесіди не заперечувала того, що її заяви про самовідвід здебільшого пов`язані саме із займаною адміністративною посадою. Додала також ОСОБА_1 , що вона комунікує із керівниками органів місцевого самоврядування, то вваає за доцільне заявляти самовідвід у тих справах, де такі особи є учасниками провадження. Акцентувала ОСОБА_1 увагу на тому, що така підстава не є основною, а додатковою за наявності інших підстав, що виключать право судді брати участь при розгляді справи. Однак, позивачка не навеле Комісії конкретних випадків заявлення таких самовідводів та підстав прямо встановлених процесуальним законодавством.

Додатково пояснила, що заявляє самовідводи у справах, де учасником подана скарга відносно неї. Як встановлено Комісією, такий самовідвід ОСОБА_1 вирішувався судом за її заявою, в якій відображено, що учасник процесу звернувся зі скаргою до ВККС України.

Позивачка повідомила, що не пам`ятає саме такого випадку, але повідомила, що, дійсно, нею заявлявся самовідвід, але це буо пов`язано із тим, що учасник процесу звернувся зі скаргою до ВРП.

У цьому блоці ВККС України також обговорювались із ОСОБА_1 питання щодо її відношення до описок у судових рішеннях та розуміння відмінності описки від помилки, а також практика позивачки із застосування наслідків зловживання учасниками процесу їх процесуальними правами.

На ці питання ОСОБА_1 не надала впевнених відповідей.

Колегія суддів не розцінює цю частину співбесіди як повторну оцінку професійної компетентності, про що зазначила у позові ОСОБА_1 , позаяк питання були поставлені з приводу практичної діяльності кандидата на посаді судді.

Під час співбесіди також з`ясовувалось питання відсутності статистичної інформації у досьє судді та Комісією зроблено акцент на тому, що позивачка жодного разу з 2019 року не ознайомлювалась із досьє судді, проходячи при цьому конкурсні процедури.

До матеріалів справи ОСОБА_1 надані докази направлення інформації до Комісії, але не спростовано і сумнівів ВККС України щодо відповідального ставлення кандидата при проходженні конкурсних процедур та використання права на ознайомлення із суддівським досьє.

Колегія суддів також враховує, що оцінка, зокрема, критеріїв рішучості та відповідальності кандидата відбувається за наслідками вивчення різних обставин та поведінки кандидата у сукупності, тому питання направлення до Комісії і навності статистичної інформації у суддівському досьє не мало вирішального значення при оцінюванні кандидата.

З огляду на викладене ОСОБА_1 не спростовано висновок Комісії про обгрунтованість сумнівів щодо відповідності кандидата показникам рішучості та відповідальності.

Під час співбесіди позивачка на підтвердження відповідності показнику безперервного розвитку покликалась на те, що постійно підвищує свій рівень професійної підготовки, проходить періодичні навчання в Національній школі суддів України, вивчає актуальну судову практику, аналізує новели законодавства. Маючи потребу в саморозвитку та освоєнню нових знань і навичок в обраній професії, вступила до аспірантури на заочну форму навчання за спеціальністю «право» з метою здобуття освітнього ступеня вищої освіти «доктор філософії», де нині навчається.

Водночас під час співбесіди позивачка не змогла надати конкретної інформації про навчальні заходи, в яких вона брала участь (тренінгах, семінарах або інших заходах з підвищення кваліфікації для власного професійного розвитку), їх змістовне навантаження та, власне, ефективність впровадження опанованих знань і навичок в роботі на посаді судді.

Кандидат зазначила, що переважно відвідує начальні заходи, які стосуються організації діяльності суду суддями, які перебувають на адміністративних посадах.

Прицьому, з аудіозапису співбесіди Судом встановлено, шо питання про навчання стосувались з`ясування того, що з пройденого матеріалу було корисним для ОСОБА_1 та яким чином отримані знання вона використала чи планує використати у практичній діяльності.

Тобто, питання не стосувались перевірки знань, а відносились до виявлення рівня усвідомлення змістунавчань та їх користі при здійсненні практичної діяльності на посаді судді.

З`ясовували також члени Комісії мету вступу ОСОБА_1 вже під час її роботи на посаді судді до вищого навчального закладу для отримання освітнього ступеня «Магістр» за спеціальністю «Правознавство», за наявності у неї на той час прирівняного освітнього ступеня «Спеціаліст». Це питання досліджувалось Комісією з метою оцінки наведених кандидатом способів (заходів) підвищення кваліфікації.

Таке навчання позивачка пояснила необхідністю удосконалення знань, вивченням нових дисциплін. Як приклад, навела вивчення курсу деонтології.

Крім того члени колегії ВККС України обговорювали з позивачкою питання застосування нею практики ЄСПЛ.

Комісія врахувала нествердні відповіді позивачки та вагання в розумінні вищезазначених питань, про що зазначено в спірному рішенні.

Аналіз відеозапису співбесіди не дає Суду підстав стверджувати, що висновки Комісії про недостатнє усвідомлення кандидатом ролі безперервного розвитку, постійного вдосконалення знань, навичок і професійних якостей, а також формальний підхід до проходження навчань та засвоєння нових знань, є необґрунтованими або такими, що не відповідають фактичним обставинам.

Під час співбесіди члени Комісії ставили позивачці також питання стосовно причин обрання саме цього суду.

Водночас Суд на підставі дослідження відеозапису співбесіди установив, що питання Комісії про обрання позивачкою Київського апеляційного суду. Після відповіді позивачки щодо своєї мотивації в обранні Київського апеляційного суду відповідач додаткових питань не ставив.

Суд також встановив, що під час проведення співбесіди Комісія досліджувала інформацію, зазначену позивачкою в опитувальнику, зокрема, щодо розширення навичок спілкування, особливих комунікативних навичок із літніми льдьми та людьми з особливими потребами. Крім того позивачці був наданий час для самопрезентації на початку співбесіди, а також можливість надати додаткову інформації перед переходом Комісії до закритої частини обговорення.

Судом не встановлено із запису співбесіди проявів тиску чи неповаги з боку членів Комісії до кандидата.

Оцінювання відповідності кандидата за критеріями доброчесності та професійної етики.

Згідно з пунктом 2.13 розділу 2 Положення відповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя кандидата на посаду судді його статусу.

Для оцінки відповідності кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені рішенням Вищої ради правосуддя від 17 грудня 2024 року № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники).

Відповідно до пункту 8 розділу ІІ Єдиних показників під час оцінювання відповідності кандидата на посаду судді використовуються інформаційні та довідкові системи, реєстри, бази даних та інші джерела інформації, зокрема суддівське досьє (досьє кандидата) та декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, подані згідно із Законом України «Про запобігання корупції».

Згідно з пунктом 14 Єдиних показників оцінка доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді) полягає в оцінюванні відповідності судді (кандидата на посаду судді) таким показникам: незалежність; неупередженість; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; чесність; сумлінність; непідкупність; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу.

Пунктами 5.8, 5.9 розділу 5 Положення передбачено, що вага критеріїв доброчесності та професійної етики становить 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Пунктом 5.10 розділу 5 Положення встановлено, що кандидат на посаду судді не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики в разі встановлення невідповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 Положення.

Згідно з пунктом 5.11 розділу 5 Положення під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб`єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо.

Пунктом 5.12 розділу 5 Положення визначено, що кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм.

Відповідно до частин першої та шостої статті 87 Закону Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання. ГРД збирає, перевіряє та аналізує інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надає Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді), а за наявності відповідних підстав - висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє.

ГРД, проаналізувавши інформацію про кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 , 10.06.2026 затвердила висновок про невідповідність кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.

У висновку ГРД стверджувала, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» (підпункти 1, 2 пункту 17 Єдиних показників.

Під час аналізу відомостей щодо професійної діяльності кандидата виявлено, що вона безперервно обіймала адміністративну посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області протягом п`яти строків поспіль, а саме: з квітня 2014 року до березня 2015 року, з березня 2015 року до березня 2017 року, з березня 2017 року до березня 2020 року, з березня 2020 року до березня 2023 року та з квітня 2023 року до березня 2026 року.

ГРД звертала увагу, що частина дев`ята статті 20 Закону № 1402-VIII, яка є чинною з 30.09.2016, встановлює, що одна й та сама особа не має права очолювати суд понад два строки поспіль. Такий принцип було запроваджено законодавством після судової реформи 2010 року як інструмент забезпечення ротації керівних посад у судах, запобігання концентрації адміністративного впливу в одних руках і зміцнення незалежності судової влади. Обмеження права перебування на одній адміністративній посаді більш ніж два строки поспіль спрямовано на забезпечення єдиного статусу суддів та усунення навіть теоретичної можливості зловживань з боку суддів, які займають адміністративні посади. Комісія неодноразово наголошувала, що практика безперервного перебування на адміністративній посаді голови суду є недоброчесною. Кодекс суддівської етики зобов`язує суддю, який перебуває на адміністративній посаді в суді, утримуватися від поведінки, дій або висловлювань, які можуть призвести до виникнення сумнівів у єдиному статусі суддів і в тому, що професійні судді колективно вирішують питання організації роботи суду (стаття 13 Кодексу суддівської етики). Своєю чергою особа у статусі судді зобов`язана дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (пункт 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII).

Отже, на переконання ГРД, перебування кандидата безперервно або з незначними перервами на адміністративній посаді у суді протягом понад десять років суперечить установленим законодавчим обмеженням і свідчить про порушення принципу ротаційності та обмеженості строків перебування на адміністративних посадах, визначеного Законом № 1402-VIII. Така практика підриває мету відповідної норми - запобігання надмірній концентрації адміністративного впливу, формуванню сталих неформальних ієрархій у суді, забезпечення регулярного оновлення суддівського самоврядування. Фактичне безперервне перебування однієї особи на адміністративній посаді протягом тривалого часу створює ризики адміністративної залежності суддів, впливу на кадрові та організаційні процеси у суді, що є несумісним з принципом колегіальності та рівності суддів у межах одного суду. Така ситуація також може негативно впливати на сприйняття незалежності суду суспільством, формуючи у громадськості уявлення про замкнене управління судом і відсутність ефективного контролю з боку органів суддівського самоврядування.

Зазначені обставини, на переконання ГРД, свідчать про недотримання кандидатом засад незалежності, обмеження адміністративного впливу та принципів доброчесності, що є несумісним із високими етичними стандартами поведінки судді.

Також ГРД стверджує, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «відповідність рівня життя задекларованим доходам» (підпункт 2 пункту 22 Єдиних показників).

Під час аналізу декларацій кандидата встановлено, що її чоловік з 2014 року був власником квартири площею 53,9 м2, розташованої у місті Бобринець Кіровоградської області. Право власності на зазначене майно набуте у порядку спадкування після смерті матері чоловіка кандидатки. Згідно з відомостями, відображеними у декларації за 2018 рік, вказана квартира була відчужена на підставі договору купівлі-продажу від 19.01.2018 за ціною 49 000 грн. За офіційним курсом Національного банку України станом на дату укладення договору така сума становила приблизно 1 703 дол. США. ГРД виявлено, що будинок, у якому продана квартира, є багатоквартирним житловим будинком, розташованим у центральній частині міста Бобринець. З огляду на площу квартири та її розташування у багатоквартирному житловому будинку, вартість цього майна може видаватися нетипово низькою для стороннього спостерігача та об`єктивно викликати сумніви щодо відповідності договірної ціни ринковій вартості об`єкта на момент продажу.

Окрім того, за результатами аналізу майнових декларацій кандидата ГРД встановила обставини, пов`язані з наданням у 2021 році значної безвідсоткової позики дочці для придбання квартири в місті Києві. У декларації за 2021 рік кандидат задекларувала грошовий актив у вигляді коштів, позичених третій особі, а саме дочці, у розмірі 850 000 грн. Також у декларації відображено аналогічний грошовий актив її чоловіка у вигляді позики дочці в розмірі 550 000 грн. Загальна сума наданих дочці коштів становила 1 400 000 грн.

У письмових поясненнях, наданих ГРД, позивачка повідомляла, що між нею та дочкою 07.02.2021 укладено договір позики на суму 850 000 грн, а між її чоловіком та дочкою 18.01.2021 - договір позики на суму 550 000 грн. Строк повернення коштів встановлено до 2031 року. За твердженням ОСОБА_1 , позика надавалася з метою придбання дочкою квартири в місті Києві. На підтвердження цього кандидат надала копії договорів позики та документи щодо придбання дочкою майнових прав на квартиру.

Водночас, як заувала ГРД, аналіз відомостей, відображених у деклараціях кандидата, свідчить, що на момент укладення зазначених договорів позики обсяг задекларованих грошових активів подружжя практично відповідав сумі наданих дочці коштів. Так, відповідно до декларації за 2020 рік кандидат та її чоловік задекларували 500 000 грн готівкових коштів, які належали чоловіку, 258 035 грн коштів на банківському рахунку кандидата, а також право вимоги за договором позики до сина - 650 000 грн. Сукупний обсяг зазначених активів становив 1 408 035 грн. Загальна сума коштів, переданих дочці за договорами позики у січні-лютому 2021 року, становила 1 400 000 грн, що фактично відповідає всій сумі задекларованих подружжям грошових активів станом на 31.12.2020. Різниця між сукупним обсягом задекларованих активів та сумою наданої позики становить лише 8 035 грн. За таких обставин залишається незрозумілим, за рахунок яких саме коштів подружжя забезпечувало власні поточні витрати після надання дочці позики, а також чи перебували у їхньому розпорядженні інші фінансові ресурси, не відображені у розділі «Грошові активи» декларації за 2020 рік. Окремої уваги потребує та обставина, що у декларації за 2021 рік чоловік кандидата задекларував дохід у розмірі 650 000 грн у вигляді повернення позики раніше наданої сину. Письмові пояснення кандидата не містять відомостей про конкретну дату такого повернення, тому неможливо встановити, чи були зазначені кошти фактично отримані до моменту укладення договорів позики з дочкою та чи могли вони використовуватися як джерело фінансування придбання нею нерухомості. Можна припустити, що повернені гроші використані чоловіком кандидата для надання позики дочці. Однак син, який нібито повернув позику, у 2018- 2020 роках заробив всього 496 100 грн (за інформацією Державної податкової служби України). Тобто син кандидата не мав достатніх коштів для повернення позики. У 2018 році син придбав квартиру, тобто позичені гроші витратив. Крім того, доходи кандидата та її чоловіка, задекларовані за 2021 рік, не дають можливості однозначно підтвердити наявність відповідних коштів саме на момент укладення договорів позики, оскільки декларація відображає сукупний дохід, отриманий протягом усього календарного року, тоді як позики були надані вже у січні та лютому 2021 року. З огляду на викладене потребують додаткового з`ясування джерела походження коштів, використаних для надання дочці позики у загальному розмірі 1 400 000 грн, а також дата фактичного повернення сином позики в розмірі 650 000 грн та можливість використання цих коштів для фінансування зазначеної операції.

Додатково ГРД надала Комісії інформацію про кандидата, що може бути використана для оцінювання, щодо обставин звернення до органу поліції у зв`язку з поширенням щодо неї негативних коментарів у мережі Facebook.

Кандидат надала письмові пояснення щодо обставин, викладених у висновку ГРД, які усно доповнила під час співбесіди.

Стосовно неодноразового обрання на посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 зазначила, що вперше обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 28.04.2014 строком на один рік (до 27.04.2015).

Вдруге обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 31.03.2015 строком на два роки (до 30.03.2017).

Втретє обрана на посаду голови суду рішенням зборів суддів від 31.03.2017 строком на три роки (до 30.03.2020).

Під час співбесіди ОСОБА_1 наполягала на тому, що законодавче обмеження строку перебування на адміністративній посаді (не більш як два строки поспіль) не поширювалося на періоди її перебування на посаді голови суду до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016.

Пояснювала, що після прийняття цього Закону запроваджено новий порядок обрання суддів на адміністративні посади та фактично розпочато новий відлік строку перебування на таких посадах. Вважала, що обрання її головою суду у 2017 році вважалось першим обранням відповідно до нового законодавчого регулювання, а тому не могло розцінюватись як третій строк поспіль.

Крім того, ОСОБА_1 звернула увагу на те, що у березні 2023 року була достроково звільнена з адміністративної посади на підставі особисто поданої заяви, після чого у квітні 2023 року була повторно обрана на посаду голови суду.

На її переконання, таке дострокове припинення повноважень перервало послідовність перебування на адміністративній посаді та виключило наявність повторного обрання на третій строк поспіль.

Однак, на запитання членів колегії пояснила, що після звільнення з адміністративної посади, цю посадуніхто інший не займав.

На підтвердження своєї позиції кандидат також послалася на рішення Ради суддів України від 02.04.2025 року № 34 та окремо опубліковані висновки Ради суддів України щодо доцільності перегляду законодавчих обмежень стосовно повторного обрання суддів на адміністративні посади.

У спірному рішенні Комісія відобразила, що згідно з відомостями, що містяться в матеріалах суддівського досьє ОСОБА_1 , протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.04.2014 № 4 її обрано на посаду голови суду на період з 28.04.2014 до 27.04.2025.

27.03.2015 повноваження ОСОБА_1 на посаді голови суду припинено у зв`язку з достроковим складанням повноважень.

Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.03.2015 № 6 ОСОБА_1 обрано на посаду голови суду на період з 31.03.2015 до 30.03.2017.

Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.03.2017 № 6 ОСОБА_1 обрано на посаду голови суду на період з 31.03.2017 до 30.03.2020.

Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 31.03.2020 № 5 ОСОБА_1 обрано на посаду голови суду на період з 31.03.2020 до 30.03.2023.

28.03.2023 повноваження припинено у зв`язку з достроковим звільненням з адміністративної посади.

Згідно з протоколом зборів суддів Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.04.2023 № 1 ОСОБА_1 обрано на посаду голови суду на період з 04.04.2023 до 03.04.2026.

Отже, позивачка безперервно обіймала посаду голови суду з квітня 2014 року до березня 2026 року, протягом п`яти строків поспіль.

Відповідно до частини третьої статті 20 Закону № 1402-VIII у редакції від 02.06.2016 голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники обираються на посади зборами суддів шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів відповідного суду строком на три роки, але не більш як на строк повноважень судді, у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною дев`ятою статті 20 Закону № 1402-VIII суддя, обраний на адміністративну посаду, не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки поспіль, якщо інше не передбачено законом.

Із наведеного Комісія виснувала, що законодавець у 2016 році встановив загальне обмеження: суддя може обіймати одну адміністративну посаду не більш як два строки поспіль.

Оцінюючи надані кандидатом пояснення Комісія бере до уваги роз`яснення, яке міститься в рішенні Ради суддів України від 02.04.2015 № 34, щодо порядку обрання суддів на адміністративні посади, зокрема на посаду голови суду.

У вказаному рішенні Рада суддів України зазначила, що 12.02.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» № 192-VIII (далі - Закон № 192-VIII), яким Закон № 2453-VI викладено в новій редакції. Відповідно до змісту частин другої та четвертої статті 20 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII) голова місцевого суду, його заступник обираються на посаду строком на два роки, але не більш як на строк повноважень судді, шляхом таємного голосування більшістю від кількості суддів, які працюють у відповідному суді.

Частиною другою статті 20 Закону № 2453-VI було визначено, що до набрання чинності Законом № 192-VII голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на п`ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посади Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів.

Пізніше Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань судоустрою та статусу суддів» від 23.02.2014 № 769-VII внесено зміни до частини другої статті 20 Закону № 2453-VI, відповідно до яких голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на п`ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посади Верховною Радою України за поданням відповідної ради суддів.

Законом № 1188-VII частину другу статті 20 Закону № 2453-VI знову змінено та передбачено, що голова місцевого суду, його заступник призначаються на посаду строком на один рік шляхом таємного голосування із числа суддів цього суду, але не більш як на строк повноважень судді.

Системно проаналізувавши приписи наведених вище нормативно-правових актів Рада суддів України констатувала відсутність правових підстав вважати, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до законодавства, що діяло раніше, не мають права бути обраними на адміністративну посаду в суді і обіймати її два строки поспіль. На переконання Ради суддів України, дослівний зміст частини четвертої статті 20 Закону № 2453-VI (в редакції Закону № 192-VIII) вказує на те, що таке обмеження застосовується до суддів, які були обрані на адміністративну посаду в порядку, передбаченому статтею 20 Закону № 2453-VI (у редакції Закону № 192-VIII). Немає також підстав стверджувати, що особи, які були призначені на адміністративні посади відповідно до статті 20 Закону № 2453-VI (у редакції, яка набула чинності у зв`язку з прийняттям Закону № 1188-VII), є такими, що обіймали адміністративну посаду перший строк.

Колегія суддів погоджується з висновком Комісії про те, що з 2016 року згідно із законним обмеженням «не більше двох строків поспіль» суддя не могла обіймати одну й ту саму адміністративну посаду в суді більш як два повні строки послідовно один за одним, незалежно від того, коли і за яким законом її було обрано (призначено) на цю посаду.

Водночас, після набрання чинності Законом № 1402-VIII у редакції від 02.06.2016 ОСОБА_1 тричі обиралася на адміністративну посаду голови Бобринецького районного суду Кіровоградської області (у 2017, 2020 та 2023 роках), що суперечить змісту та меті законодавчого обмеження.

Не спростовують таких висновків і доводи кандидата щодо дострокового звільнення з адміністративної посади у березні 2023 року та повторного обрання у квітні 2023 року.

Як зазначено вище, рішення про дострокове припинення повноважень ухвалено 27.03.2023, тоді як вже 03.04.2023 ОСОБА_1 повторно обрано головою суду.

Отже, перебуваючи на посаді голови суду та будучи достеменно обізнаною про законодавчу заборону таких дій, кандидат діяла всупереч вимог законодавства та норм професійної етики.

Позивачка звертає увагу на те, що з 2016 року в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області здійснюють правосуддя троє суддів. Жодного разу колеги кандидата не виявляли бажання висунути свою кандидатуру на посаду голови суду. Посада заступника голови суду в Бобринецькому районному суді Кіровоградської області відсутня. Будучи старшою за віком серед суддів цього суду, маючи найбільший досвід на посаді судді, професійні якості та навички, вона була неодноразово висунута на посаду голови суду і проголосована. На зборах суддів 30.04.2026 та 19.05.2026 не було обрано голову суду у зв`язку з відсутністю кандидатів на цю посаду.

ОСОБА_1 у 2026 році свою кандидатуру на адміністративну посаду не висувала, наразі виконує повноваження голови суду відповідно до частини третьої статті 24 Закону № 1402-VIII як така, що має більший стаж роботи на посаді судді.

Комісія констатувала, що пояснення, надані позивачкою щодо обставин її безперервного обрання на адміністративну посаду не спростовують існуючу законодавчу заборону з 2016 року.

Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 17 Єдиних показників «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» - це неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно: перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли / можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації; дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов`язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно.

Із наведеного Комісія виснувала, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показником «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Під час співбесіди ОСОБА_1 також додатково повідомила, що квартира, яка продана чоловіком, була успадкована ним після смерті матері та протягом тривалого часу фактично не використовувалася. Станом на момент продажу житло перебувало у непридатному для проживання стані, потребувало капітального ремонту, було відключене від усіх комунікацій, а в ньому протягом декількох років ніхто не проживав. Також кандидат повідомила, що з 2015 року її чоловік безуспішно намагався реалізувати зазначене майно, однак покупця вдалося знайти лише у 2018 році. З її слів ціна 49 000 грн відповідала фактичному технічному стану квартири та рівню цін на ринку нерухомості міста Бобринець на той час. Більше того, квартира була розташована на околицях міста. Кандидат зауважила, що вказана квартира була особистою власністю чоловіка, не перебувала у спільній сумісній власності подружжя, її згода на відчуження квартири не вимагалася. Кандидат повідомила, що з події продажу квартири минув значний час, тому будь-які документи, якими вона могла б підтвердити свої пояснення, не збереглися.

Стосовно фінансової спроможності надання позики дочці для придбання квартири кандидат повідомила таке. У 2020 році кандидатом задекларовано сукупний дохід разом із чоловіком в розмірі 1 695 655 грн. Станом на 31 грудня 2020 року грошові активи подружжя становили 758 035 грн. Чоловік кандидата є суб`єктом підприємницької діяльності, здійснює діяльність з вирощування та реалізації зернових культур. На початку січня 2021 року в розпорядженні подружжя перебували готівкові кошти на загальну суму 1 400 000 грн (з яких 500 000 грн - готівкові кошти, 550 000 грн - кошти, отримані від реалізації сільськогосподарської продукції у січні 2021 року, 350 000 - часткове повернення позики сином на початку лютого 2021 року), якими вони розпорядилися за взаємною згодою, передавши їх як позику дочці. Окрім цього, у січні 2021 року кандидат отримала суддівську винагороду у розмірі 80 000 грн, а на картковому рахунку були розміщені грошові активи в розмірі 226 472 грн. Саме ці кошти давали можливість сім`ї кандидата забезпечувати свої базові потреби після надання позики дочці.

З приводу обставин звернення до поліції кандидат повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у мережі «Facebook» громадянин розмістив і поширив інформацію про образливе звинувачення кандидата у винесенні упередженого рішення у справі, в якій він був учасником.

Напередодні цієї події вказана особа самовільно зайшла до кабінету позивачки, висловлюючись при цьому в грубій та образливій формі. Така поведінка була розцінена нею як прояв неповаги до суду, у зв`язку з чим вона звернулася до органу поліції для належного реагування.

За результатами дослідження досьє ОСОБА_1 , письмових пояснень та співбесіди, а також голосувань під час закритого обговорення сумарний бал, отриманий ОСОБА_3 за критерієм професійної етики та доброчесності, становить 0 балів із 300 можливих. Таким чином, ОСОБА_1 не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Щодо посилання позивачки на те, що Комісія не враховала всі її аргументи та надані докази, Суд звертає увагу на те, що відсутність у оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішення.

Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з позивачкою їй були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.

Водночас позивачка з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не змогла надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу спірного рішення. Норми, якими Комісія керувалась під час його прийняття, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що рішення рішення ВККС України від 30.06.2026 № 345/ас-26 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправними і скасування вказаного рішення відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З огляду на результат судового розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 258, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення складене та підписане 01.10.2026.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.В. Тацій,

Н.В. Шевцова,

А.А. Єзеров,

В.М. Шарапа,

С.Г. Стеценко,

Судді Верховного Суду