Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №645/5166/26 — Немишлянський районний суд міста Харкова

Справа № 645/5166/26

Провадження № 2/645/3485/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

30 вересня 2026 року м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді Феленко Ю.В.,

секретаря судових засідань – Каратаєвої Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Немишлянського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Профіт Капітал» в особі представника, адвоката Ушакевич М.П., звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 3524198 від 07.10.2020 в розмірі 18684,00 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 7000,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3524198 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов. Договір підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 9000,00 грн строком на 30 днів із відповідною базовою процентною ставкою 1,60 % в день та розміром акційних процентів 0,48 % в день, розмір процентів на прострочену позику складає 2,70 % в день. У зв`язку з неповерненням коштів відповідачем станом на 13.05.2021 (дата відступлення права вимоги) заборгованість становить 18684,00 грн.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу № 10072020.

13.05.2021 між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги № 116, відповідно до якого право вимоги за Договором позики № 3524198 від 07.10.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Як зазначив позивач, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за Договором позики № 3524198 від 07.10.2020 сума заборгованості станом на 13.05.2021 (дата відступлення права вимоги) становить 18684,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача, звертаючись до суду з цим позовом та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, позовна заява містить клопотання про розгляд справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час та місце його проведення повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за зареєстрованим місцем проживання, а також викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Причини неявки суду не повідомив, відзив не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою Немишлянського районного суду міста Харкова від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідність до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, судом не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що 07.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 3524198 шляхом обміну електронними повідомленнями та приймання (акцепту) умов. Договір підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 9000,00 грн строком на 30 днів із відповідною базовою процентною ставкою 1,60 % в день та розміром акційних процентів 0,40 % в день, розмір процентів на прострочену позику складає 2,70 % в день.

10.07.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладено Договір факторингу №10072020.

13.05.2021 між сторонами за Договором факторингу було підписано Реєстр прав вимоги №116, відповідно до якого право вимоги за Договором позики № 3524198 від 07.10.2020 перейшло до ТОВ «ФК «Профіт Капітал».

Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 18684,00 грн, яка складається із заборгованості: за основним боргом – 9000,00 грн. та заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами за увесь час користування кредитними коштами – 9684,00 грн.

Відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Так, у ст.1055 ЦК України зазначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з вимогами статті 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до положень частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, а також права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, яку отримує особа, що прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, який надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19. До аналогічних висновків також дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19) та від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20).

Матеріалами справи підтверджується укладення Договору позики № 3524198 від 07.10.2020 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який був надісланий 07.10.2020 о 18:36 на електронну пошту відповідача ОСОБА_1 , що у свою чергу підтверджується копією Договору та Довідкою про ідентифікацію, які були надані первісним кредитором.

Підписавши Договір позики № 3524198, ОСОБА_1 засвідчив, що погодився на отримання кредитних коштів саме на умовах, викладених у пункті 2 Договору. Поряд з цим матеріали справи не містять належних та достатніх доказів видачі та отримання кредитних коштів відповідачем.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за Договором у частині перерахування відповідачу відповідних грошових коштів.

Так, на підтвердження надання 07.10.2020 відповідачу кредитних коштів у розмірі 9000,00 грн позивачем надано суду довідку про переказ коштів від 02.04.2026 №КД-000141778/ТНПП, складену ТОВ «ФК «Фінекспрес», в якій зазначено, що ТОВ «ФК «Фінекспрес», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку від 27.04.2023 №21/764-рк, відповідно до умов Договору №23-01-18/5 від 23.01.2018, укладеного між компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», здійснило платіжну операцію 07.10.2020 на суму 9 000,00 грн., отримувач «Нарижный Алексей», ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Разом з тим, ці докази не є належними і допустимими для підтвердження здійснення перерахунку грошових коштів, якими мають бути у даному випадку лише первинні -бухгалтерські документи.

Так, згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі №161/16891-15 (провадження №61-517св18) про стягнення заборгованості за кредитним договором, банк зобов`язаний довести отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, установлених договором, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір, за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до зазначеної норми Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або надсилання клієнту.

Відтак виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, що може бути доказом і який суд має оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів щодо реального виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі №204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі №209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Проте ні з наданої позивачем довідки, ні з інших наявних у матеріалах справи доказів, відповідно до обов`язкових у таких випадках стандартів бухгалтерського обліку, неможливо встановити, що даний переказ стосується саме відповідача. Зокрема, зазначена довідка не містить усієї необхідної інформації про отримувача, яка б давала можливість ідентифікувати його як позичальника, а також усіх необхідних реквізитів, зокрема, відсутні номери рахунків кредитора та позичальника, які б свідчили про те, що кредитні кошти були надані первинним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів») та отримані позичальником ( ОСОБА_1 ).

У зв`язку з цим колегія суддів приходить до висновку, що у справі відсутні належні докази перерахування та отримання відповідачем кредиту в розмірі 9000,00 грн за Договором позики № 3524198 від 07.10.2020, а отже - безпредметність договору факторингу та внаслідок цього - відсутність у позивача права вимоги за цим позовом.

Довідка не є належним і достатнім доказом на підтвердження здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів ОСОБА_1 ; зазначена в ній інформація не відповідає вимогам бухгалтерського обліку; довідка не є первинним бухгалтерським документом, який фіксує здійснення платежу та є необхідним для підтвердження таких юридичних фактів.

Те саме стосується і розрахунку заборгованості до Договору позики № 3524198 від 07.10.2020, поданого позивачем, оскільки він створений первісним кредитором, є похідним, обробленим документом, складеним на підставі первинних даних, а не первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не може вважатися належним та достовірним доказом наявності та розміру заборгованості.

Інших доказів на підтвердження перерахування коштів згідно з Договором позики № 3524198 від 07.10.2020 на платіжну банківську картку позичальника позивачем, всупереч визначеним у ст.ст.12, 81 ЦПК України процесуальним обов`язкам, до суду не було надано.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази перерахування коштів на користь відповідача, оскільки наявні докази не містять повної інформації про номер платіжного засобу, на який, згідно з доводами позивача, було перераховано суму кредиту. При цьому матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, зокрема платіжної картки № НОМЕР_1 , саме ОСОБА_1 ..

Водночас слід зазначити, що позикодавець, надаючи фінансові послуги та зважаючи на особливості укладення таких видів договорів, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», був зобов`язаний вести облік наданих позичальникам коштів, а відступаючи право вимоги за Договором позики, надати фактору усі наявні бухгалтерські документи на підтвердження наявності заборгованості.

За відсутності таких первинних документів суд позбавлений можливості перевірити реальність господарських операцій, у тому числі факт отримання відповідачкою кредитних коштів, у зв`язку з чим доводи представника позивача щодо наявності заборгованості є недоведеними.

Відтак суд вважає недоведеною позивачем наявність у ОСОБА_1 заборгованості за вказаним Договором позики у розмірі, зазначеному у розрахунку заборгованості.

Додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку ОСОБА_1 не підтверджують факту отримання відповідачем кредитних коштів.

Оскільки матеріалами справи підтверджується лише факт укладення кредитного договору, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту перерахування кредитних коштів та їх отримання відповідачем, відсутні підстави вважати, що у відповідача виникло грошове зобов`язання перед первісним кредитором, а значить і перед позивачем у даній справі.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК).

При цьому, за приписами ч. 4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами щодо доведеності позовних вимог і, відповідно, несе ризик настання негативних наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням ним процесуальних дій. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.

Таким чином, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «Профіт Капітал» не надав суду доказів надання коштів відповідачу на виконання кредитного договору №3524198 від 07.10.2020, у зв`язку із чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, як такі, що недоведені позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, судові витрати слід залишити за позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 207, 526, 530, 612, 626, 628, 633, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 142, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач - ТОВ «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», код ЄДРПОУ 39992082, юридична адреса: 04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, б. 8, адреса листування: 02094 м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, б. 23, а/с 57;

Представник позивача – адвокат Ушакевич Марина Петрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КВ №6416, № 30 від 23.05.2019, діє на підставі довіреності, адреса для листування: 02094 м. Київ, пр-т Ю. Гагаріна, б. 23, а/с 57;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.В.Феленко