Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №908/962/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 908/962/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. -головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,

секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 (колегія суддів: Золотарьова Я. С., Вінніков С. В., Мартинюк С. В.) та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 (суддя Корсун В. Л.) про закриття провадження у справі

за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича, Безмагоричних Микити Андрійовича , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів -Товариства з обмеженою відповідальністю "Барви", Акціонерного товариства "ОТП Банк", Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" про визнання дій протиправними та скасування вимог приватного виконавця,

(представники сторін до суду не з`явилися; про дату, час та місце судового засідання всі учасники справи повідомлені належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибога Олександра Сергійовича (далі - приватний виконавець - Сколибог О. С., відповідач-1), Безмагоричних Микити Андрійовича (далі - Безмагоричних М. А. , відповідач-2) про визнання дій протиправними та скасування вимог приватного виконавця.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка є учасницею Товариства з обмеженою відповідальністю "Барви" (далі - ТОВ "Барви"), готується та відповідно до статей 96-1, 100 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" наділена правом у будь-який час вийти зі складу товариства, тоді як заборона виконавця вчиняти дії зі зміни складу учасників безпідставно обмежує та порушує законні права позивачки.

3. В обґрунтування звернення з цим позовом саме до суду господарської юрисдикції позивачка послалася на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2025 (залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026), якою їй відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі, як належній до розгляду в порядку господарського судочинства.

4. 13.05.2026 до місцевого господарського суду від відповідача - 2 надійшла заява про закриття провадження у справі. Заява обґрунтована тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не господарського судочинства. Крім того, ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Барви", але не є стороною виконавчого провадження.

5. 14.05.2026 до місцевого господарського суду від відповідача-1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що Сколибог О. С. є неналежним відповідачем, оскільки позивач вимагає скасувати вимогу від 21.09.2021, яку видав інший приватний виконавець - Безмагоричних М. А., а Сколибог О. С. був призначений тимчасовим приватним виконавцем лише 02.08.2024, тобто через три роки після видання документа. Відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII), повноваження тимчасового приватного виконавця є вичерпними й не включають право скасовувати або переглядати рішення попереднього виконавця. Він не є процесуальним наступником і не володіє дискреційними повноваженнями свого попередника. Заявник не отримував матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1. Це зумовлено прогалиною в законодавстві щодо механізму передачі справ, що вже було підтверджено судовими рішеннями у справі № 335/10221/24, які мають преюдиційне значення. Заявник наголошує, що спір взагалі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. ОСОБА_1 є учасником товариства-боржника, але не є стороною виконавчого провадження. Відповідно до статті 339 ГПК України оскаржувати дії виконавця в господарському суді можуть виключно сторони провадження (стягувач та боржник).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

6. 02.06.2026 Господарський суд Запорізької області постановив ухвалу, залишену без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026, про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.

7. Ухвалу суду першої інстанції вмотивовано тим, що за сталими правовими позиціями Верховного Суду (наведені у тексті судових рішень), якщо позивач (заявник) не є стороною виконавчого провадження і не наділений процесуальним правом щодо оскарження в порядку статті 339 ГПК України рішень та дій приватного виконавця, які є предметом оскарження у такій справі, є наявними підстави для розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства, а у місцевого господарського суду відсутні правові підстави розглядати цю позовну заяву, подану в порядку позовного провадження (розділ ІІІ ГПК України), яка по суті є скаргою на дії приватного виконавця (розгляд якої регламентовано розділом VI ГПК України (судовий контроль за виконанням судових рішень).

8. В свою чергу, перевіряючи доводи апеляційної скарги позивачки щодо порушення права на справедливий суд, апеляційний господарський суд наголосив, що з наведених обґрунтувань адміністративного суду вбачається, що ним не було зроблено висновку про те, що справа за позовом ОСОБА_1 має розглядатися в порядку господарського судочинства, у позовному провадженні. Такі висновки в судових рішеннях у адміністративній справі №280/8688/25 відсутні.

9. Натомість мотиви адміністративного суду ґрунтуються на тому, що позивач, діючи як представник боржника у виконавчому провадженні, мав звернутися до господарського суду зі скаргою на дії, бездіяльності та рішення приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України, а спір не підлягає розгляду в адміністративному суді з огляду на те, що встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта як виконавець у виконавчому провадженні.

Аргументи, з яких виходили суди

10. У провадженні приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області

Безмагоричних М. А. перебувало виконавче провадження від 26.02.2021 № НОМЕР_1 (відкрите на виконання судового наказу від 26.01.2021 № 908/1473/20). У межах цього провадження виконавець виніс вимогу від 21.09.2021 № 7521, якою зобов`язав:

- керівника юридичної особи, а також учасників ТОВ "Барви" не вчиняти будь-які дії, спрямовані на заміну керівника, підписанта, учасників товариства, а також вносити зміни до статуту товариства;

- також керівника або іншу уповноважену особу за фактом невиконання вимог виконавчого документа було зобов`язано надати: пояснення, а також повідомити про заходи, що вживаються з метою його виконання; достовірні відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, інші цінності …; достовірні відомості про наявність готівки в національній та іноземній валюті, що перебуває у касах або інших сховищах; достовірні відомості про майно, у т.ч. про майно, що перебуває у спільній власності (…) з наданням копій підтверджуючих документів про відповідне право; достовірні відомості про майно, що перебуває в заставі/іпотеці або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні від інших осіб (…) з наданням копій підтверджуючих договорів та додатків до них; достовірні відомості про майнові права, на які може бути звернено стягнення, зокрема частки у статутному капіталі юридичних осіб, у т.ч. майнові права, що є предметом застави/іпотеки. З наданням копій підтверджуючих документів;

11. ОСОБА_1 є однією із засновників (учасників) ТОВ "Барви", проте не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1473/20 від 26.01.2021 щодо стягнення з ТОВ "БАРВИ" на користь АТ "ОТП БАНК" суми заборгованості за Договором про надання банківських послуг від 28.03.2019 № CR 19-139/200-2 в сумі 2 123 616,46 грн, що включають у т.ч.: 2 000 000,00 грн - заборгованість за тілом Кредиту; 123 616,46 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, а також 31 854,25 грн судових витрат.

Короткий зміст касаційної скарги

12. 31.07.2026 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

13. Касаційне провадження відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

14. В обґрунтування касаційної скарги скаржниця зазначає про неправильне застосування судами норм процесуального права з огляду на таке.

15. Скаржниця відзначає, що адміністративні суди (Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 07.10.2025 та Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 04.03.2026) раніше відмовили їй у відкритті провадження, дійшовши висновку, що позов підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Натомість господарські суди закрили провадження у справі, вказавши на належність спору до адміністративної юрисдикції. Оскільки частина п`ята статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) забороняє повторне звернення до адміністративного суду з позовом з тих самих предмета й підстав і до того самого відповідача, у зв`язку з чим її право на судовий захист виявилося повністю заблокованим.

16. Посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, скаржниця наголошує, що за наявності юрисдикційного конфлікту справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачці повинно бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому судочинстві, ніж передбачено законом, оскільки перешкоди виникли внаслідок процесуальної діяльності самих судів.

17. На думку скаржниці, з огляду на помилкові висновки адміністративних судів про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі, порушені права ОСОБА_1 підлягають захисту в порядку господарського судочинства за правилами позовного провадження.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

18. Відповідач-2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

19. У відзиві відповідач-2 зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 823/359/18, правильність якої скаржниця в касаційній скарзі фактично визнає. Водночас, винятковий підхід, про який йдеться у справі № 906/1308/19, незастосовний до цієї справи через відсутність тотожності суб`єктного складу позовів. Крім того відповідач зазначає, що такі способи захисту як адміністративний позов до належного відповідача, скарга сторони виконавчого провадження за статтею 339 ГПК України - скаржницею не вичерпані. Водночас вказана ситуація, яку скаржниця називає "судовим вакуумом", є наслідком її власних процесуальних рішень, а не діяльності судів.

Інші заяви та клопотання

20. ОСОБА_1 подала заяву про розгляд касаційної скарги без її участі та без участі її представника.

Позиція Верховного Суду

21. Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця - Сколибога О. С., Безмагоричних М. А., про визнання дій протиправними та скасування вимог приватного виконавця, яку апеляційний господарський суд постановою залишив без змін.

22. Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

23. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

24. При цьому гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

25. Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених у порядку господарського судочинства, врегульовано положеннями розділу VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України.

26. Частиною першою статті 339 ГПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

27. Так, стаття 339 ГПК імперативно обмежує коло осіб, наділених правом на звернення в порядку контролю за виконанням судового рішення до суду, який розглянув справу, лише тими особами, які є учасниками виконавчого провадження, і які можуть не бути ані сторонами спору, ані іншими учасниками справи.

28. Частиною першою статті 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

29. З Єдиного державного реєстру судових рішень суди з`ясували, що судовий наказ № 908/1473/20 виданий 26.01.2021 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 03.12.2020 у справі № 908/1473/20.

30. Відповідно до частин першої, другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", сторонами виконавчого провадження є лише стягувач та боржник. У виконавчому провадженні № НОМЕР_1 боржником є юридична особа - ТОВ "Барви", а стягувачем - АТ "ОТП Банк".

31. Як встановили судами і не заперечується скаржницею, ОСОБА_1 є однією із засновників (учасників) ТОВ "Барви", проте не є стороною виконавчого провадження № НОМЕР_1, відкритого на виконання наказу Господарського суду Запорізької області від 26.01.21 № 908/1473/20 щодо стягнення з ТОВ "Барви" на користь АТ "ОТП БАНК" суми заборгованості за договором.

32. Як констатували суди попередніх інстанцій, у цій справі фізична особа - ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Запорізької області як самостійний позивач із позовною заявою на захист свого порушеного права як учасниці ТОВ «Барви», вказуючи, що вимога приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних М. А. від 21.09.2021 № 7521 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 від 26.02.2021 з примусового виконання судового наказу № 908/1473/20, виданого 26.01.2021 Господарським судом Запорізької області, порушує її права на вихід з товариства.

33. За змістом положень статей 2, 4 та 19 КАС України до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

34. Згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

35. Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України "Про виконавче провадження", згідно із частиною першою статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

36. Суди попередніх інстанцій правильно взяли до уваги те, що ГПК України не передбачає належності до його юрисдикції справ позовного провадження щодо судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, а відповідно до частини першої статті 287 КАС України такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

37. Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 815/2255/16 та від 27.03.2019 у справі № 823/359/18.

38. Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема: спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

39. Також, за тих умов, що позивачка ОСОБА_1 , не будучи самостійним учасником виконавчого провадження, представляла у спірних правовідносинах себе особисто, а не осіб, які можуть реалізовувати право на оскарження дій виконавця в порядку судового контролю розділу VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України (зокрема ТОВ «Барви»), господарські суди не мали правових підстав розглядати подану заяву як скаргу сторони виконавчого провадження.

40. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржниці на висновки Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19 та практику ЄСПЛ щодо порушення права на доступ до суду (статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з огляду на таке.

41. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, на яку посилається скаржниця, Суд дійшов висновку, що за наявності юрисдикційного конфлікту та з метою недопущення залишення особи в ситуації, коли суди обох юрисдикцій відмовляють у захисті права, справа має бути розглянута останнім судом, до якого звернувся позивач, навіть в іншому судочинстві, ніж передбачено законом. Велика Палата Верховного Суду застосувала такий підхід з огляду на обставини відмови позивачу судом іншої юрисдикції у відкритті провадження у справі за позовом, поданим до тих самих відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у поточній справі, що робить об`єктивно неможливим захист порушеного права у зв`язку з процесуальною діяльністю суду.

42. Проте висновки, викладені у зазначеній постанові, є незастосовними до спірних правовідносин, оскільки Велика Палата Верховного Суду розглядала ситуацію, коли суди різних юрисдикцій відмовили у відкритті провадження за повністю тотожнім позовом (з тим самим предметом, підставами та суб`єктним складом), що об`єктивно унеможливило захист права. Натомість у справі, що переглядається, юрисдикційний конфлікт відсутній, з чого обґрунтовано виходив суд апеляційної інстанції.

43. Колегія суддів звертає увагу, що норми господарського процесуального законодавства чітко розмежовують позовне провадження та судовий контроль за виконанням судових рішень, і закріплюють право осіб звертатися з позовами саме у випадках, коли спір об`єктивно підлягає вирішенню у позовному провадженні.

44. Як вбачається з матеріалів справи, розглядаючи адміністративну справу № 280/8688/25, суд адміністративної юрисдикції достеменно встановив, що ОСОБА_1 є представником ТОВ "Барви" (боржника) і представляє боржника, а не себе особисто у цій справі. Тому адміністративний суд роз`яснив, що право сторони виконавчого провадження на оскарження дій виконавця реалізується шляхом звернення до Господарського суду Запорізької області саме зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця під час виконання судового наказу № 908/1473/20 в порядку, передбаченому Розділом VІ "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ГПК України, а не в порядку адміністративного судочинства.

45. Натомість скаржниця звернулась до господарського суду не зі скаргою на дії виконавця в межах справи № 908/1473/20 в порядку статті 339 ГПК України як представниця сторони виконавчого провадження, а подала окремий позов як фізична особа на захист власних порушених прав як учасниця товариства.

46. За таких обставин, звернення до адміністративного суду (яке оцінювалося судами з огляду на статус ОСОБА_1 як представника ТОВ "Барви") та подальше звернення до господарського суду (з окремим позовом у статусі фізичної особи) відбувалося за різного суб`єктного складу учасників (у різному процесуальному статусі) та шляхом ініціювання різних за своєю правовою природою процедур (позовного провадження замість судового контролю).

47. Отже, позивачка жодним чином не була позбавлена права звернутися зі скаргою на дії приватного виконавця до господарського суду як представник ТОВ "Барви" у справі № 908/1473/20 в порядку статті 339 ГПК України, як про те й вказав адміністративний суд у адміністративній справі № 280/8688/25, тому посилання скаржниці на обмеження доступу до правосуддя є необґрунтованими.

48. Крім того, Суд враховує, що ОСОБА_1 як уповноважений представник ТОВ "Барви" (боржника) вже ініціювала звернення від імені товариства зі скаргою на дії приватного виконавця Безмагоричних М. А. в межах справи № 908/1473/20 в порядку статті 339 ГПК України. Цю скаргу господарський суд залишив без розгляду, мотивуючи тим, що ТОВ "Барви" в особі її представника ОСОБА_1 пропустило визначений статтею 341 ГПК України 10-денний строк для звернення зі скаргою на дії приватного виконавця, та зазначив, що скаржниця не навела обґрунтування поважності причин пропуску цього строку з 08.10.2021 до 29.05.2026, тобто протягом більше ніж 5 років.

49. Щодо посилань скаржниці на практику ЄСПЛ (зокрема, у справах "Безимянная проти Росії", "Буланов та Купчик проти України" та ін.), то слід зазначити, що у вказаних справах констатувалося порушення статті 6 Конвенції у тих випадках, коли заявники послідовно вичерпали всі національні засоби захисту (включно із касаційним оскарженням судових рішень) і опинилися у такій ситуації не з їхньої вини. Тоді як у справі, що розглядається, закриття провадження є прямим наслідком її власного волевиявлення та процесуальних помилок (подання позову замість скарги), а не суперечливої процесуальної діяльності судів.

50. За наведених обставин, дотримання судами попередніх інстанцій загального правила розмежування юрисдикції не призвело до порушення суті права позивачки на доступ до суду (статті 6 Конвенції), оскільки реальні та ефективні способи судового захисту (подання скарги в порядку судового контролю) були для неї визначені та доступні, проте реалізовані з порушенням вимог процесуального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

52. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

53. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо визначення юрисдикції даного спору з урахуванням правових позицій Верховного Суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції - без змін.

54. Закриття провадження в господарській справі за позовом особи, яка не є стороною виконавчого провадження, жодним чином не порушує її право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції), оскільки є процесуальним наслідком недоліків, допущених самою позивачкою при обранні форми та юрисдикції судового захисту, та не позбавляє її права на звернення до суду, встановленого законом.

Судові витрати

55. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржницю, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2026 та ухвалу Господарського суду Запорізької області від 02.06.2026 про закриття провадження у справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Л. І. Рогач